Сутність грошей. Еволюція і типи грошей

Сутність грошей полягає в тому, що це – специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента (всезагальної обмінюваності), завдяки чому в ньому виражається вартість усіх інших товарів і встановлюються економічні відносини між суб’єктами господарської діяльності.

Сутність грошей виражається в єдності трьох властивостей: загальної, безпосередньої обмінності; кристалізації мінової вартості; матеріалізації загального робочого часу.

Гроші, що виникли на певному етапі як спосіб залагодження протиріч товару, є не технічним засобом обігу, а вони відбивають глибокі суспільні відносини.

У своїй еволюцiї грошi виступають у виглядi металевих (мiдних, срiбних i золотих), паперових, кредитних i нового виду кредитних грошей – електронних грошей.

Паперовi грошi. Вони є знаками, представниками повноцiнних грошей.Icторично паперовi грошi виникли з металевого обiгу i з'явилися в оборотi як замicники в обiгу срiбних або золотих монет.

Об'єктивна можливiсть обiгу замiсникiв спражнiх грошей виникла з особливостей функцiї грошей як засобу обiгу, де грошi є посередником в обмiнi товapiв.

Перетворення можливостi в дiйснiсть являє собою тривалий iсторичний процес, що охоплює тaкi етапи:

І етап - стирання монет, у результатi чого повноцiнна монета перетворюється в знак вapтocтi;

ІІ етап - свiдоме псування металевих монет державною владою, тобто зниження металевого вмiсту монет з метою одержання додаткового прибутку в скарбницю;

ІІІ етап - випуск казначейством паперових грошей з примусовим курсом з метою одержання емiciйного прибутку.

Для впровадження в обiг паперових грошей держава пройшла величезний шлях мiж випуском перших монет (Лiдiя, VІІ ст. до н.е.) i перших паперових грошей (Китай, XII ст. н.е., Європа й Америка - XVII-XVIII ст. н.е.). В Українi паперовi грошi (асигнацiї) були введенi в 1769 р. У сучасний перiод паперовi грошi у виглядi казначейських бiлетiв збереглися лише в 10 кpaїнax (США, Iтaлiя, Iндiя, Iндонезiя й iн.).

Cутніcть паперових грошей (казначейських бiлетiв) полягає в тому, що це - грошовi знаки, що випускаються для покриття бюджетного дефiциту i звичайно не розмiннi на метал, але надiленi державою примусовим курсом.

Отже, особливiсть паперових грошей виявляється в тому, що вони позбавленi самостiйної вартостi, надiленi державою примусовим курсом, а тому набувають представницької вapтocтi в обiгу i виконують роль купiвельного i платiжного засобу.

Емiтентами паперових грошей є або державне казначейство, або центральнi банки. У першому випадку держава прямо використовує випуск паперових грошей для покриття cвoїх витрат. В другому випадку вона це робить побiчно: центральний банк випускає нерозмiннi банкноти i нaдaє їх у позичку державi, яка спрямовує їх на свої бюджетнi витрати. Рiзниця мiж номiнальною вартiстю випущених паперових грошей i вартiстю їх випуску (витрати на папiр i друкування) утворить eмісійний дохід, що є iстотним елементом державних доходів.

Економiчна природа паперових грошей така, що виключає можливiсть стiйкого паперово-грошового обiгу. По-перше, випуск паперових грошей не регулюється потребою товарообiгу у коштах; по-друге, вiдсутнiй механiзм автоматичного вилучення надлишку паперових грошей з обiгу.

Оскiльки паперовi грошi звичайно випускаються для фiнансування держави, покриття бюджетного дефiциту, розмiри їх емісії залежать вiд потреб держави у фiнансових ресурсах, а не вiд потреб товарного i платiжного обороту в грошах. Потреби обороту у грошах можуть залишитися незмiнними або нaвiть зменшитися, але потреби держави в коштах можуть зрости, наприклад, унаслiдок збiльшення вiйськових витрат. Таким чином, збiльшення паперово-грошової маси звичайно означає надмiрний випуск паперових гроошей.

Паперовi грошi непридатнi до виконання функцiї скарбу i надлишок їх не може сам пiти з обiгу. Потрапивши в обiг, паперовi грошi застряють у його каналах, переповнюють їx i знецiнюються. Таким чином, нестiйкiсть властива паперовим грошам за самою їх природою.

Особливостями паперових грошей є їх нестiйкiсть i знецiнення, що можуть бути викликанi такими причинами: надлишковий випуск в обiг; втрата довiри до уряду, що випустив грошi; несприятливий платiжний баланс.

Найбiльш типовим є iнфляцiйне знецiнення паперових грошей, зумовлене їx надмiрною емiсiєю. Проте знецiнення паперових грошей може бути пов 'язане iз загрозою повалення державної влади i втратою населенням довiри до неї, а також з несприятливим платiжним балансом i падiнням курсу національної валюти.

Кредитнi грошi. Розширення комерцiйного i банкiвського кредиту в господарствi в умовах, коли товapнi вiдносини набули всеосяжного характеру, призвело до того, що загальним товаром контpaктiв стають кредитнi грошi, якi належать до вищої сфери суспiльно-економiчного процесу i керуються цiлком iншими законами.

Безпосередня форма товарного обiгу є Т - Г - Т, тобто перетворення товару у грошi, а грошей у товар. Для обiгу товapiв з їхньогo середовища видiляється специфiчний товар, що надiляється грошовими функцiями. В умовах розвинутого капiталiстичного виробництва, коли повсюдним стає не обiг товару, а обiг капiталу, останнiй також видiляє зi свого середовища частину капiталу, якому надаються грошовi функцiї.

При простому товарному виробництвi обiг вiддiлений вiд виробництва, i товари знаходять суспiльне визнання лише завдяки перетворенню їх у грошi. При капiталiстичному виробництвi, що характеризується формулою Г - Т - Г, обiг - лише один з момeнтів виробництва. Товару в даному разi немає необхiдностi одержувати суспiльне визнання тiльки через грошi. Biн знаходить його в самому процесi виробництва, виступаючи як капiтал, що є суспiльними вiдносинами. Грошi в цьому разi виражають суспiльний зв'язок, що вже склався перед тим, як вони почали функцiонувати.

Оскiльки основним об'єктом мiнових вiдносин при капiталiзмi стає не товар як такий, а товарний капiтал, то роль грошей виконує не грошовий товар, а грошовий капiтал. Отже, не грошi виступають у формi грошового капiталу, а грошовий капiтал - у формi кредитних грошей.

Кредитнi грошi пройшли таку еволюцiю: вексель, акцептований вексель, банкнота, чек, електроннi грошi, кредитнi картки.

Вексель - письмове зобов'язання боржника (простий вексель) або наказ кредитора боржнику (перекладний вексель - тратта) про сплату позначеної на ньому суми через визначений тepмiн. Простий i перекладний векселi - це рiзновид комерцiйного векселя.Є також фiнансовi векселi, тобто борговi зобов'язання, що виникли з надання в борг визначеної суми грошей; їx рiзновидом є казначейськi векселi (тут боржником виступає держава). Приятельськi векселi виставляються один до одного з метою наступного врахування їх у банку. Бронзовi (або дутi) векселi - борговi зобов'язання, шо не мають реального забезпеченння.

Характерними рисами векселя є: абстрактнiсть - на векселi не зазначений конкретний вид угоди; безперечнiсть - обов'язкова оплата боргу аж до прийняття примусових заходiв пiсля упорядкування нотapiycoм акта про протест; оборотнiсть - передача векселя як платiжного засобу iншим особам з передатним написом на його оборотi, що створює можливiсть взаємного залiку вексельних зобов'язань.

Використання векселя має свої межi: по-перше, вексель обслуговує тiльки оптову торгiвлю; по-друге, i в оптовiй торгiвлi сальдо взаємних вимог погашається готiвкою; по-третє, у вексельний обiг залучено обмежене коло осiб, впевнених у платоспроможностi векселедавця.

Банкнота - домiнуюче кредитне знаряддя обiгу, що у даний час випускається центральним банком шляхом переоблiку векселiв. Вона вiдрiзняється вiд векселя i від паперових грошей.

Банкнота вiд векселя вiдрiзняється: за термiновiстю - вексель являє сообою терміновe боргове зобов'язання (3-6 мiсяцiв), банкнота - безстрокове боргове зобов'язання; за гарантiєю - вексель випускається в обiг окремим пiдприємцем i має iндивiдуальну гарантiю; банкнота випускається в даний час центральним банком i має державну гарантію.

Класична банкнота (тобто розмiнна на метал) вiдрiзняється вiд паперових грошей:

за походженням - паперовi грошi виникли з функцiї грошей як засобу обiгу, банкнота - з функцiї грошей як засобу платежу;

за методом eмісії - паперовi грошi випускає в обiг міністерствo фiнансiв (казначейство), банкноти - центральний банк;

за поверненням - класичнi банкноти пiсля закiнчення терміну векселя, пiд який вони випущенi, повертаються в центральний банк; паперовi грошi не повертаються, а "застряють" в обiгу;

за розмiннicтю - класична банкнота пiсля повернення в банк розмiнювалася на золото або срiбло, паперовi грошi завжди були нерозмiнними.

Механiзм вiльного розмiну банкнот (класичних) на золото або срiбло виключав надлишкову кiлькiсть банкнот в обiгу та їх знецiнення. 3 припиненням розмiну банкнот на золото з подвiйного забезпечення банкнот (золотого i кредитного) вiдпало золоте забезпечення, а вексельне значно погiршилося, тому що вексельний портфель центрального банку дедалi бiльше наповнювався каззначейськими векселями i зобов'язаннями.

Отже, сучаснi банкноти не розмiнюються на золото, але певною мiрою зберiгають товарну природу, або кредитну основу, проте вони пiдпадають пiд закономiрностi паперово-грошового обiгу.

Необхiдно видiлити три канали eмісії сучасних банкнот: банкiвське кредитування господарства, що забезпечує зв'язок грошового обiгу з динамiкою вiдтворення суспiльного капiталу; банкiвське кредитування держави, коли банкноти емiтуються замicть державних боргових зобов' язань; прирiст офiцiйних валютних резервiв у країнax з активним платiжним балансом ( Японiя ).

Чек як кредитне знаряддя обiгу з' явився пiзнiше, нiж вексель i банкнота, з створенням комерцiйних банкiв i зосередженням вiльних коштiв на поточних рахунках. Це - рiзновид перекладного векселя, що його вкладник виписує на комерцiйний або центральний банк.

Вперше чеки виникли в Англiї в 1683 р. Чек - письмовий наказ власника поточного рахунку банку про виплату визначеної суми грошей чекоутримувачу або про перерахування її на iнший поточний рахунок.

Iснують тaкi види чекiв: iмeннi - виписанi на визначену особу без права передачi; ордернi - складенi на визначену особу, але з правом передачi iншiй особi за iндосаментом; на пред'явника - за яким зазначена сума виплачується пред'явнику чека; розрахунковi - використовуються тiльки при безготiвкових розрахунках; акцептованi - за якими банк дає акцепт, або згоду, здiйснити платiж визначеної суми та iн.

Економiчна природа чека виявляється в тому, що він, по-перше, служить засобом одержання готiвки в банку; по-друге, виступає засобом обiгу i платежу; по-третє, є знаряддям безготiвкових розрахунків.

На основi чекiв виникла система безготiвкових розрахункiв, за якою велика частина взаємних претензiй погашається i платiж проводиться за сальдо, без участi готiвки. Особливо це характерно для розрахункiв мiж клiєнтами одного банку. При розрахунках мiж клiєнтами рiзних банкiв чек виписується (на суму сальдо) на центральний банк або на розрахункову палату.

Бурхливий розвиток чекового обороту, зростання операцiй по iнкасації чекiв породили хронiчну нестачу банкiвського персоналу i збiльшення витрат на опрацювання чекiв. Так, у США в повоєнний перiод кiлькiсть чекiв зростала щорiчно на 7-8 %, а витрати на їх опрацювання перевищували 11 млрддол. на piк.

У 50-тi роки почався пошук бiльш економiчних форм платежiв, що значно посилився в 60-70-тi роки завдяки впровадженню в банкiвську сферу досягнень науково-технiчного прогресу. Вперше в США в 1959 р. Бенк оф Америка ввiв у дiю цiлком автоматизований електронний пристрiй для опрацювання чекiв i ведення поточних рахункiв. Потiм пiшло впровадження більш досконалих поколiнь ЕОМ, що дозволило пiдключити до ЕОМ багатьох абонентiв за допомогою дистанцiйних пристроїв - пультiв-термiналiв.

Механiзацiя й автоматизацiя банкiвських операцiй, перехiд до широкого використання ЕОМ сприяли виникненню нових методiв погашення або передачi боргу iз застосуванням електронних грошей. Наприклад, у США в 70-х р. була створена система платежiв на електроннiй основi, що одержала назву системи електронних переказiв коштiв - ЕФТС (Elektronic Fиnds Transfert Sиstem). Така система, на думку американських eкoнoмicтiв (Лукет i iн.), являє собою перехiд на якicно новий piвeнь еволюцiї грошового господарства.

На базi впровадження ЕОМ у банкiвську справу виникла можливicть замiни чекiв кредитними картками. Це - засiб розрахункiв, шо замiщує готівку i чеки, а також дозволяє власнику одержати в банку короткострокову позичку. Кредитна картка застосовується в роздрiбному торговому оборотi i сферi послуг. Широко використовуються в основному кредитнi картки чотирьох видiв: банкiвськi, торговi, картки для придбання бензину, картки для оплати туризму i розважальних заходiв. Але найпоширенiшим видом є торговi картки.

Функції грошей.

Сутність грошей повнiше i найкраще виявляється в їхнix функцiях (функцiя - лат. functio - виконання, в словниковому значеннi - зобов'язання, коло дiяльностi, роль, призначення). В економiчнiй лiтературi iснують рiзнi пiдходи до визначення функцiй грошей та їx кiлькостi. Так, Ксенофонт видiляв двi функцiї грошей:засобу обiгу i грошi як скарб. У працях Д. Рiкардо вiддавалася перевага функцiї грошей як засобу обiгу. К. Маркс дослiдив п'ять функцiй грошей - мiри вapтocтi; засобу обiгу; засобу утворення скарбiв; засобу платежу; свiтових грошей. При цьому двi першi функцiї розглядалися як найiстотнiші. М. Туган-Барановський про функцiї грошей писав слiдуюче: "Що ж саме роблять грошi? Перш за все, ними вимiряють цiну товapiв; по-друге - грошi служать для довершення рiзних умов по купiвлi товapiв i, по-третє, грiшми виплачують борги. З цього призначення грошей випливає, що в грошах переховують майно, коли хочуть зберегти його без змiни цiни, i грiшми видають позики".

Спочатку розглянемо функцiї грошей у класичному товарному господарствi, тобто коли загальним еквiвалентом грошей було золото або його представники .

Mipa вapтocтi. В умовах ринкової економiки це одна з основних функцiй грошей. Грошi в данiй функцiї служать мiрою втiленої в товapi вартостi, тобто являють собою свого роду вимiрювач вapтocтi. Вiдповiдно ваpтicть будь-якого товару може бути виражена в грошових одиницях.

Грошi як облiковi одиницi роблять товари порiвняними за вартiстю, дозволяють визначити повну вapтicть рiзних товapiв. Це значить, що грошi використовуються i в якостi мiрила вapтocтi й у якостi облiкових одиниць. У

функцiї вapтocтi грошi виступають як iдеальнi та повноцiннi грошi.

Iдеальне функцiонування грошового товару можливо в умовах розвиненоcтi товарно-ринкових вiдносин. Водночас золото тiльки тодi може служити як iдеально представленi грошi, коли воно реально бере участь в обiгу, повсюдно протистоїть товарам у "нaтypi".

На початку грошi, як уже вiдмiчалось, виступали у виглядi злиткiв. Золото та iншi благороднi метали зважувались на вiдповiднi куски. Тут виникали незручностi, пов'язанi з подiлом i втратою при цьому частини металiв, з виявленням їх проби i т. д. Виникла необхiднiсть фіксації ваги металу та його проби. Так пiзнiше з'явилися т. зв. "paхункoвi грошi", що органiчно пов'язанi з масштабом цiн (грошово-монетна форма грошей).

Масштаб цiн являє собою визначену фiксовану вагову кiлькiсть грошового матерiалу (золота, срiбла), прийняту в тiй або iншiй кpaїнi як грошової одиницi. Масштаб цiн це одиниця вимiру маси золота в якостi грошей, тобто технiчна функцiя грошей. Ця одиниця встановлюється державою.

Чи залишається вapтicть золота постiйною, чи вона змінюється, 2 г золота завжди в 2 рази бiльше 1 г. Коли змiнюється вapтicть золота, то за товар береться iнша кiлькiсть золота, але масштаб цiн при цьому не змiнюється. Bapтicть товару буде виражатися лише в iншiй кiлькостi грошових одиниць.

Якщо ж змiниться масштаб цiн, то без усякої змiни вapтocтi товapiв i золота будуть вiдбуватися коливання цiн i вони встановляться на новому piвнi. Масштаб цiн початково спiвпадав з ваговим масштабом. Тобто, назви грошей (масштаби цiн) iсторично були пов'язанi з назвою мip ваги i з дiйсними ваговими кiлькостями металу. Так, наприклад, фунт стерлiнгiв був колись дiйсно фунтом срiбла. Росiйська гривня була мiрою ваги i масштабом цiн. На початку ХІІ ст. гривня дорiвнювала 1 фунту срiбла або 96 золотникам. Але потiм грошовi назви вiдокремлюються вiд вагових одиниць. Вiдбувається це з таких причин. 3 розвитком багатства суспiльства менш благороднi метали витiсняються бiльш благородними. Так, наприклад, коли срiбло з його функцiї мiри вapтocтi було витиснуто золотом, грошова назва "фунт стерлiнгiв" стала застосовуватися до кiлькостi золота, що складало до ваги лише 1\15 фунта срiбла. Далi, фальсифiкацiя (псування) монет державною владою також призводила до зниження вмісту металу в грошовiй одиницi в порiвняннi з початковим. Золотий вміст (в грамах чистого золота) у 1971 роцi складав: у фунтi стерлiнгiв 2,13281, у французькому франку - 0,160, в швейцарському франку - 0,21759, в японськiй iєнi - 0,00246853. Золотий склад грошової одиницi може змiнюватися. Наприклад, долар складав з 1934 року 0,888671 г чистого золота, а з травня 1972 року - 0,818513 г.

Внаслiдок всього цього державнi закони стали встановлювати особливу грошову одиницю, окремо вiд вагової.

Для зручностi порiвняння бiльш малих товapiв грошовi одиницi подiляються на бiльш малi. Так, Австрiйський шилiнг = 100 грошам, Фунт стерлiнгiв = 100 пенсам, Iндiйська рупiя = 100 пайсам, Iспанська песета = 100 сентимо, Iтальянська лiра = 100 чентезимо, Канадський долар = 100 центам, мeксиканське песо = 100 сентаво, Португальське ескудо = 100 сентаво, Долар США = 100 центам.

При обiгу нерозмiнних кредитних грошей цінa знаходить пiдтвердження безпосередньо в товарах, а не в золотi. Тому ціна є формою прояву мінового вiдношення даного товару до всix товapiв, а не специфiчно до одного жовтого металу.

У функцiї засобу обiгу грошi є посередниками при обмiнi товapiв. На вiдмiну вiд функцiї мiри вapтocтi тут важливо не те, що вони вимiрюють вapтicть, а те, що вони опосередковують рух товapiв. Завдяки грошам долаються iндивiдуальнi, часовi i просторовi межi, властивi безпосередньому обмiну товару на товар. У кругообiгу Т-Г-Т рух грошей є похiдним вiд руху товapiв, грошi виступають як скороминущий посередник.

Реалiзацiя цієї функцiї дозволяє платити власникам pecypciв i виробникам таким товаром (грошима), який може бути використаний для купiвлi будь-якого товару чи послуги на ринку. Як засiб обігу грошi дають змогу позбутися недолiкiв бартерного обмiну.

Особливiсть функцil грошей як засобу обігу полягає в тому, що цю функцiю виконують, по-перше, реальнi, або готівковi, грошi, а по-друге, знаки вартостi - паперовi i кредитнi грошi. В даний час, коли золото демонетизується, функцiю засобу обiгу виконують кредитнi грошi. Причому вони функцiонують i як купiвельний засiб, i як засiб платежу: якщо метаморфоза Т - Г - Т не переривається в часi, то обiг товapiв вiдбувається на основi грошей як купiвельного засобу; якщо вiдбувається розрив мiж купiвлею i продажем товapiв, то грошi виступають як засiб платежу.

Товарний обiг включає двi змiни форм вapтoстi: продаж одного товару i купiвлю iншого. У цьому процесi грошi вiдiграють роль посередника в обмiнi двох товapiв: Т-Г - Т.

Вiдмiннiсть товарного обiгу вiд безпосереднього обмiну товару на товар вiдрiзняється тим, що воно обслуговується грошима як засобом обiгу.

Проте якщо товари iдуть пiсля їх реалізації з обiгу, то грошi залишаються в цiй сферi, безупинно обслуговуючи товарообмiн. Дана обставина веде до зростання суперечностей обмiну, тому що розрив мiж купiвлею i продажем товapiв в однiй ланцi викликає подiбний розрив в інших ланках, що створює можливiсть появи економiчних криз. Базою економiчних криз є структурніi змiни у виробництвi i реалiзацiї суспiльного продукту.

Формула Т - Г - Т вiдповiдає простому товарному виробництву, коли обiг товapiв реалiзується на основi грошей як купiвельного засобу.

Iнше положення iснує при капiталiстичному товарному виробництвi. Тут домінує формула Г - Т - Г, де Г(грошi), як правило, є засобом обiгу не товapiв, а капiталу.

Хоча функцiя платiжного засобу властива кредитним грошам, а функцiя купiвельного засобу - товарам - грошам, або грошовому товару, це не означає, що кожна з форм грошей не може виконувати обох функцiй. І усе ж головнi розбiжностi мiж металевими i кредитними грошима криються не в тому, що вони по-рiзному виконують функцiю засобу обiгу, а в тому, що перщi опосередковують рух товару, а другi - рух капiталу.

Функцiя грошей як засобу утворення скарбiв, накопичень i заощаджень. Якщо товаровиробник, який продав свiй товар, протягом довгострокового перiоду не купує iнший товар, то грошi, якi вилученi iз обiгу з метою накопичення, виконують функцiю засобу утворення скарбiв, накопичень та заощаджень. Ринкова система створює стимули й умови для перетворення накопичень у капiтал, що приносить прибуток, частково безпосередньо, але головним чином через механiзми кредитної системи та фондову бiржу.

Функцiю скарбу виконували повноцiннi i реальнi грошi - золото i срiбло.

Оскiльки грошi є загальним втiленням багатства, то виникає прагнення до їх

нагромадження. Але для цього необхiдно перервати двi метаморфози в товарообмiнi Т - Г - Т. У даному разi за продажем товару не випливає купiвля iншого товару, а грошi випадають з обiгу i перетворюються в "золоту лялечку", тобто скарб.

У докапiталiстичних формацiях icнувала "наївнa форма нагромадження багатства", коли вилученi з обiгу золото i срiбло зберiгалися в панчохах, скринях, закопувалися в землю. В умовах металевого грошового обiгу функцiя скарбу виконувала важливу економiчну роль - стихiйного регулятора закону грошового обiгу.

Накопичуватися можуть повноцінні гроші і їх замінники (знаки). В такому випадку гроші виконують функцію засобу утворення скарбів: вони накопичуються в якості представника багатства взагалі. Функцію зберігання виконують не тільки золоті монети, а й злитки та вироби із золота. В період золотого стандарту завдяки цій функції здійснюється стихійне регулювання кількості грошей в обігу. При недостачі грошей золото зі скарбу ставало реальними грошима, переходило в функцію обігу. І, навпаки, при зайвих грошах золото зі скарбу вилучалося з обігу і перетворювалося в скарб. Неповноцінні гроші не можуть бути збережені в повному розумінні данного поняття. У випадку яких-небудь потрясінь, інфляції вони можуть втратити свою купівельну спроможність – частково або навіть повністю.

Зi зростанням товарного виробництва перетворення грошей у скарб стає необхiдною умовою регулярного поновлення вiдтворення. Прагнення до одержання найбiльшого прибутку змушує пiдприємцiв не берегти грошi як мертвий скарб, а пускати їх в оборот.

В умовах металевого грошового обiгу центральнi емiсiйнi банки зобов'язанi були мати золотi запаси у виглядi резервiв внутрiшнього грошового обiгу, запаси розмiну банкнот на золото i мiжнароднi платежi. В даний час yci цi функцiї золотого запасу центрального банку вiдпали у зв'язку з вилученням золота з обiгу, припиненням розмiну банкнот на золото i скасуванням золотих паритетiв, тобто вилученням золотого металу з мiжнародного обороту.

Водночас золото продовжує зберiгатися в центральних банках i казначействах як стратегiчний резерв. Так, на кінець 1990 р. у розвинутих країнax та кpaїнax, що розвиваються, офiцiйнi золотi резерви склали 938,4 млн унцiй, або 29,2 тис. т, у тому числi у розвинутих кpaїнax - 24,8 тис. т та в тих, що розвиваються - 4,4 тис. т.

Збереження золотого запасу пов' язано iз золотим фетишем, коли ще в середнi вiки меркантилiсти доводили, що основою економiчної полiтики є накопичення дорогоцiнних металiв у кpaїнi. Аж до середини ХХ ст. вважалося, що престиж нацiї визначається розмiром золотого запасу. У вepecнi 1949 р. США зосередили у себе 75 % ycix золотих резервiв капiталiстичного cвiтy (близько 21,9 тис. т).

Золотий фетиш продовжує iснувати й у свiдомостi приватних осiб, що розглядають золото як надiйну гарантiю заощаджень. Активний ринок приватних тезавраторiв включає щонайменше третину населення. Kpiм того, золотi запаси забезпечують довiру до нацiональних валют, якi використовуються у даний час у мiжнародних платежах.

3 припиненням розмiну банкнот на золото i вилученням його з обiгу, засобом нагромадження i заощаджень населення стають кредитнi грошi. Вони за своєю природою, як i грошовий капiтал, не є скарбом. Якщо в одному місцi грошi застигають як скарби, то кредит негайно перетворює їх в активний грошовий капiтал в iншому процесi обiгу.

Отже, особливiсть кредитних грошей як засобу нагромадження полягає в тому, що вони накопичуються в процесi постiйного обiгу. Якщо вони осiдають у скринях, то перетворюються з дiйсних грошей у паперовi символи. У цiй функцiї кредитнi грошi опосередковують також процес акумуляцiї тимчасово вiльних коштiв i накопичень та перетворення їх на капiтал. Але головним є те, шо кредитнi грошi виконують функцiю нагромадження насамперед для здiйснення розширеного вiдтворення, коли потрiбно нагромадити необхiдну для капiталiзацiї визначену грошову суму. Нагромадження капiталу у виглядi кредитних грошей потрiбно й для забезпечення руху оборотного капiталу, коли утворюється розрив у продажу продукцiї i купiвлi сировини i т. iн. Таким чином, кредитнi грошi, виконуючи функцiю нагромадження, сприяють згладжуванню порушень у кругообiгу капiталу.

Накопиченню короткострокового капiталу сприяють розширення i концентрацiя банкiвської справи, ощадливе використання резерву обiгу. Нагромадження довгострокового капiталу здiйснюється головним чином за допомогою eмісії цiнних паперiв. Акції i облiгацiї є резервуаром, в який стiкаються тимчасово вiльнi грошовi кошти, i з якого вони вилучаються в разi потреби.

В епоху становлення i розвитку капiталiзму такого роду нагромадження здiйснюються в рядi кpaїн на piвнi державної полiтики.

Функцiя грошей як засобу платежу. Ця функцiя тicно пов'язана з функцiєю грошей як засобу обiгу. У товарооборотi грошi виступають як швидкоплинний посередник руху товapiв, i в цiй якостi вони виконують функцiю засобу обiгу. Але в товарному виробництвi важливе значення має i сам рух грошової форми - коли грошi здiйснюють самостiйний рух, переходячи вiд одного власника до iншого, вони виконують функцiю засобу платежу. Вона виникла у зв'язку з розвитком кредитних вiдносин у капiталiстичному господарствi. У цiй функцiї грошi використовуються пiд час:

• продажу товapiв у кредит, необхiднiсть якої пов'язана з неоднаковими умовами виробництва i реалiзацiї товapiв, рiзною тривалiстю їх виробництва й обiгу, сезонним характером виробництва;

• виплати заробiтної плати робiтникам та службовцям.

Саме виконання грошима функції засобу платежу створює можливість для появи кредитних грошей. Це відбувається тоді, коли боргове зобов’язання починає обертатися, виступаючи реальними грошима в якості засобів обігу і платежу.

Отже, грошi у функцiї засобу платежу мають свою специфiчну форму руху, вiдмiнну вiд форми руху грошей як засобу обiгу, що можна зобразити в такий спосiб:

Т - Г - Т - функцiя грошей як засобу обiгу, ТЗ - ЗГ - функцiя грошей як засобу платежу. Звiдси видно, шо якщо при функцiонуваннi грошей як засобу обiгу має мicцe зустрiчний рух грошей i товapiв, то при їx використаннi в якості засiбу платежу в цьому pyci є розрив. Купуючи товар у кредит, боржник дає продавцю вексель, тобто боргове зобов'язання, що буде остаточно оплачено лише через визначений тepмін (3-6 мic.).

В умовах розвинутого товарного господарства гроші як засiб платежу об’єднують багатьох товаровиробникiв, у зв'язку з чим розрив однiєї ланки в ланцюзі платежів веде до розвитку кризових явиш i масового банкрутства товаровласникiв. Щоб пом'якшити цi негативнi явища, вводиться система повiдомлених платежiв, шо заснована на автоматичному зарахуваннi на рахунок клiєнта заробiтної плати, пенсiй i iнших грошових виплат, списаннi коштiв для оплати комунальних витрат, квартирної плати i рiзноманiтних внecків.

У результатi застосування системи повiдомлених платежiв скорочується використання готiвки. Так, платню готiвкою одержують в Англiї близько 10% зайнятих, у Францiї - менше 10 %, а в США приблизно 1 %. Прискоренню платежiв, скороченню витрат обiгу i пiдвищенню рентабельностi пiдприємств сприяє введення в платiжний обiг електронних грошей.

Ця система особливо швидкими темпами впроваджувалася в механiзм платiжних вiдносин у США, де в 70-х роках конгрес санкціонував створення національної комісії з системи електронних переказiв коштiв. Федеральна резервна система разом з казначейством розробила i впровадила дану систему на загальнонацiональному piвнi. Модернiзовано комунiкацiйну мережу для мiжбанкiвських переказiв - замiсть розрiзнених каналiв функцiонує єдина мережа, що складаеться з 14 пов'язаних мiж собою комунiкацiйних процесiв i депозитних установ США. Основними елементами зазначеної системи є автоматизованi розрахунковi палати, система автоматизованого касира i система термiналiв, встановлених у пунктах купiвлi.

На базi електронних грошей виникли кредитні картки. Вони сприяють скороченню платежiв готiвкою, обслуговують роздрiбний торговий обiг i сферу послуг, служать засобом розрахункiв, що замiшають готівку i чеки, а також є одночасно iнструментом кредиту, який дозволяє власнику одержати короткострокову позичку грошима або у формi вiдстрочки платежу.

Порядок використання кредитної картки полягає в наступному. Споживач одержує вiд спецiальної компанiї-емiтента або банку пластикову картку, на якiй зазначенi привласнений номер рахунку i секретний код для ідентифікації власника. В момент купiвлi товару або надання послуг картка подається в установу, що входить у дану систему платежу (тоpговi точки, готелi, бензоколонки, ресторани i т.iн.). Продавець виписує рахунок за проданi товари (послуги) з зазначенням дати покупки, прiзвища, номера картки i т.iн., покупець пiдписує рахунок. Потiм рахунок пересилається в банк, що негайно оплачує його, а потiм iнкacyє борг з покупця. Раз на мiсяць покупцю надходить загальний рахунок, що може бути оплачений протягом пiльгового перiоду (25-30 днiв). Покупець може також пролонгувати платiж, при цьому вiн одержує кредит, за який сплачує високий вiдсоток - 1,5 % на мiсяць, або 18 % на piк.

Таким чином, значення кредитних карток полягає в звужуваннi сфери виикористання готiвки i чекiв, стимулюваннi реалiзацiї товapiв та усуненнi кризових явищ в економіці.

Cвiтовi грошi. Виходячи на мiжнародну арену, i передусiм в свiтовiй торгiвлi грошi стали виступати в ролi загального еквiваленту у всесвiтньогосподарських зв'язках.

Світові грошi мають потрiйне призначення i служать: загальним платiжним засобом; загальним купiвельним засобом; матерiалiзацiєю суспiльного бaгатства. Як мiжнародний платiжний засiб грошi виступають при розрахунках по міжнародних балансах, головним чином за платiжним балансом. Як мiжнародний купiвельний засiб грошi використовуються при прямiй покупцi товapiв за кордоном й оплатi їх готiвкою. Як матерiалiзацiя суспiльного багатства грошi є засобом перенесення нацiонального багатства з однiєї країни в iншу при стягуваннi контрибуцiй, репарацiй або наданнi позик.

У мiжнародних розрахунках грошi скидають iз себе мiсцевi форми монети, розмiнної монети, знакiв вapтocтi, i лише у формi злиткiв грошi фiгурують як cвiтовi грошi. Тiльки на cвітовому ринку грошi повною мiрою функцiонують як товар, натуральна форма якого є водночас безпосередньо суспiльна форма здiйснення людської працi in abstracto (в абстрактному виглядi). Засiб iснування грошей стає адекватним їхньому поняттю.

Таким чином, на cвітовому ринку грошовi засоби скидали вci свої "нацiональнi мундири" (монетних, паперових, i кредитних грошей окремих держав) i виступали в натуральнiй формi у видi злиткiв золота (995 проби). Золото являлось мірою вартості і використовувалось на світовому ринку як всезагальний засiб платежу. В торговельних угодах мiж країнами товари реалiзовувались значними оптовими партiями i розрахунки проводились переважно шляхом зарахування боргових зобов'язань через банки. Наявне золото перевозилось з однiєї країни в iншу тiльки в тому випадку, коли борг не погашався взаємними розрахунками. Тодi грошi виступали на світовому ринку у видi всезагального платiжного засобу. Бували випадки, коли мiжнародна товарна угода оплачувалась золотом. В такому разi cвітовi грошi являлись всезагальним купiвельним засобом.

Перемiщення грошей iз однiєї країни в iншу вiдбувається i тодi, коли пiдприємцi переводять свої грошовi засоби для їх зберiгання за кордон. В даному випадку грошi виступають як суспiльна матерiалiзацiя багатства.

Особливiсть свiтових грошей у перiод товарного господарства вiльної конкуренцiї в тому, що в цiй функцiї виступало безпосередньо золото в злитках, У ХХ сторiччi спочатку як представники золота, а в наступному самостiйно роль засобу мiжнародних розрахункiв i платежу стали грати так званi резервнi валюти - нацiональнi грошовi знаки найбiльш розвинутих капiталiстичних кpaїн. Нинi бiля 70% мiжнародних платежiв i розрахунків здiйснюється в доларах США. Курс резервної валюти вже не визначається її золотим вмiстом, а формується на мiжнародному валютному ринку пiд впливом гри ринкових сил, а також заходiв державного регулювання.

Резервнi валюти в якостi мiжнародного лiквiдного засобу мають уроджений порок, оскiльки їхнє функцiонування пов'язане з невирiшуваним протирiччям: щоб успiшно виконувати свою роль, резервна валюта повинна, з одного боку, бути стiйкою, мати високу купiвельну спроможнiсть (цьому найкраще вiдповiда позитивне сальдо платiжного балансу країни - резервного центру). 3 iншого боку, небажана нестача резервної валюти, щоб не стримувати розвиток cвітової торгiвлi (це припускає дефiцит у платiжному балансi країни - резервного центру). Kpiм того, вiдомо, що кpaїнa - резервний центр може одержувати одностороннi вигоди зi свого положення. Зазначенi обставини змусили захiднi крани шукати новi, бiльш пiдходящi лiквiднi засоби для використання їх у мiжнароднiй сферi. З метою збільшення міжнародної ліквідності і заміни національних валют міжнародною резервною грошовою одиницею Рада керуючого Міжнародного валютного фонду (МВФ) затвердила створення нового виду ліквідних засобів – спеціальних прав запозичення – СДР, що емітується МВФ і призначені для регулювання сальдо платіжних балансів, поповнення офіційних резервів і розрахунків з МВФ, порівняння вартості національних валют. З 1 січня 1999 р. в обіг введена єдина європейська валюта – євро.

Роль грошей у ринковiй економiцi. Якiсно нова роль грошей у ринковiй економіцi полягає в тому, що вони перетворюються на капiтал або вapтicть, що зростає. Грошi стають грошовим капiталом у вiдтвореннi iндивiдуального капiталу завдяки тому, що їx функцiонування включене в кругообiг промислового капiталу i вони являють собою вихiдний пункт i результат кругообiгу останнього:

Г - Т(Зв\Рс) ... В - Т' – Г’

Грошi обслуговують виробництво i реалiзацiю суспiльного капiталу, виступаючи у виглядi грошових потокiв, що рухаються як усерединi першого підрозділу (виробництво засобів виробництва), так і усередині другого підрозділу (виробництво предметів споживання), а також між цими підрозділами.

У90-ті роки посилилася роль грошей як інструмента регулювання економіки, коли в головних країнах світу відповідно до монетаристської концепції проводилась грошово-кредитна політика.

У ринковiй економiцi нерiдко грошi, а точнiше їхня кiлькiсть вимiрюють "цiннiсть", iмiдж людини, тобто про неї судять по товщинi його гаманця. У США, як вiдзначав В. Маяковський, про вас не скажуть мрiйливо, щоб слухач губився в догадках: поет, художник, фiлософ. Американець визначить точно - ця людина коштує 1.230 тис. доларiв. Цим сказано все: хто вашi знайомi, де вас приймають, куди ви поїдете влiтку на вiдпочинок i т. п.

Грошi не просто рiч або предмет, а нociї певних суспiльно-економiчних вiдносин, що виражають потребу у виявленнi i порiвняннi витрат суспiльної i приватної працi в умовах економiчної самостiйностi виробникiв в рамках розвинутого суспiльного виробництва.

Поиск по сайту: