Реалізація цивільної дієздатності держави. Автономної Республіки Крим, територіальних громад у цивільних відносинах

Держава, Автономна Республіка Крим і територіальні громади здійснюють цивільну дієздатність через свої органи та представників.

Найчастіше зазначені соціально-публічні утворення реалізують свою цивільну дієздатність через органи, які діють у межах компе­тенції, визначеної законом.

Так, згідно зі ст.170 ЦК держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їх компе­тенції, встановленої законом.

Наприклад, управління державним майном від імені народу здійснює відповідно Верховна Рада України і місцеві ради, а також уповноважені ними державні органи. Державні органи, уповнова­жені управляти державним майном, вирішують питання щодо ство­рення підприємств і визначення цілей їх діяльності, реорганізації і ліквідації, здійснюють контроль за ефективністю використання і схоронністю довіреного їм державного майна та інші правомочності відповідно до законодавчих актів України (ст.33 Закону "Про власність"). Бюджетними коштами розпоряджаються фінансові органи, тому саме вони найчастіше виступають як органи, уповноважені для участі в цивільних правовідносинах, зокрема, при випуску державних позик, наданні кредитів тощо.

Держава бере участь в цивільних правовідносинах не як окремо взяте єдине ціле, а як сукупність органів різних рівнів, які є незалежними один від одного і виступають як самостійні учасники цивільно-правових відносин.

Так, Фонд державного майна України відповідно до Тимчасово положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 р., є держав ним органом, який здійснює державну політику в сфері приватизації державного майна, виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. Фонд, відповідно, наділений рядом повноважень із реалізації правосуб'єктності держави цивільних правовідносинах. Так, Фонд змінює в процесі приватизації організаційно-правову форму підприємств, що перебувають у загальнодержавній власності, шляхом перетворення їх у відкриті акціонерні товариства; здійснює повноваження власника щодо частки акцій акціонерних товариств, які не були реалізовані у процесі при­ватизації, зокрема несе ризик (відповідальність) у межах зазначеної частки; продає майно, що перебуває у загальнодержавній власності у процесі його приватизації, включаючи майно ліквідованих під­приємств і об'єктів незавершеного будівництва; укладає угоди з по­середниками щодо організації підготовки до приватизації та прода­жу об'єктів приватизації; виступає орендодавцем майна цілісних майнових комплексів підприємств, організацій, їх структурних під­розділів, що є загальнодержавною власністю, дає дозвіл підприємс­твам, організаціям на передачу в оренду майнових комплексів їх структурних підрозділів; бере участь у створенні спільних підпри­ємств, до статутного фонду яких передається майно, що є загально­державною власністю; представляє інтереси України за кордоном з питань, що стосуються захисту майнових прав держави, тощо.

Відповідно до Положення про Державне казначейство, затвердже­ного постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня 1995 р. №590 Головне управління Державного казначейства організовує та здійснює виконання державного бюджету, виходячи з принципу єдиного казначейського рахунку; здійснює управління доходами і видатками державного бюджету, проводить операції з наявними бюджетними коштами, в тому числі в іноземній валюті, в межах розпису доходів і видатків державного бюджету; здійснює за дору­ченням Кабінету Міністрів України і Мінфіну операції з іншими коштами, що перебувають у розпорядженні Уряду України; здій­снює разом з Національним банком і Мінфіном управління дер­жавним внутрішнім і зовнішнім боргом та проводить їх обслугову­вання відповідно до чинного законодавства тощо.

Порядок управління корпоративними правами, які належать державі, визначені Указом Президента України від 7 липня 1998 р. №752/98 "Про Національне агентство України з управління дер­жавними корпоративними правами" і постановою Кабінету Мініс­трів України від 15 травня 2000 р. №791 "Про управління держав­ними корпоративними правами".

Аналогічним чином здійснюється цивільна дієздатність Авто­номної Республіки Крим.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Стаття 143 Конституції України передбачає, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ни­ми органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; утворюють, реорганізовують та ліквідову­ють комунальні підприємства, організації і установи, а також здій­снюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місце­вого значення, віднесені законом до їх компетенції.

Органи місцевого самоврядування (наприклад відповідні ради) вважаються юридичними особами публічного права і наділяються повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відпові­дальність за свою діяльність відповідно до закону.

Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах те­риторіальних громад відповідно до закону здійснюють правомоч­ності володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, можуть передавати об'єкти права кому­нальної власності у постійне або тимчасове користування юри­дичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і ку­пувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їх відчу­ження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у ко­ристування і оренду (ч.5 ст.60 Закону "Про місцеве самоврядуван­ня в Україні").

Так, відповідно до ст.26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради належать питання про прийняття рішень щодо випуску міс­цевих позик; прийняття рішень щодо отримання позик з інших місцевих бюджетів та джерел, а також щодо передачі коштів з від­повідного місцевого бюджету; прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної влас­ності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, по­рядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом по­рядку приватизованого майна, про включення до об'єктів кому­нальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, до­говір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права ко­мунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комуналь­ної власності відповідної територіальної громади та інші повнова­ження.

Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою терито­ріальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на під­ставі результатів місцевого референдуму.

Муніципальним законодавством також визначено повноважен­ня виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, щодо управління комунальною власністю житлово-комунального господарства, по­бутового, торговельного обслуговування, громадського харчування. транспорту і зв'язку, у галузі будівництва, у сфері освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, у галузі зовнішньоеконо­мічної діяльності (ст.ст.27-41 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні"), які визначають зокрема і участь вказаних органів у ци­вільних правовідносинах. Певні повноваження можуть покладатися також і на окремих посадових осіб, наділених відповідною компетенцією у галузі ци­вільних відносин.

Сільська, селищна, міська, районна в місті рада може наділяти частиною своїх повноважень органи самоорганізації населення, пере­давати їм відповідні кошти, а також матеріальні та інші ресурси, не­обхідні для здійснення цих повноважень, здійснює контроль за їх ви­конанням (ч.8 ст.16 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").

Одним з елементів дієздатності держави, Автономної Республі­ки Крим, територіальних громад (так само, як і дієздатності фізич­них та юридичних осіб) є трансдієздатність, тобто можливість суб'єкта бути представником іншого учасника цивільних відносин, й також можливість уповноважувати інших суб'єктів цивільних від­носин на представництво власних інтересів.

Отже, держава, Автономна Республіка Крим і територіальні гро­мади можуть виступати у цивільних відносинах не тільки безпосе­редньо, а й через посередництво інших осіб — представників.

Представниками держави. Автономної Республіки Крим, тери­торіальних громад за спеціальними дорученнями можуть виступати фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування (ст.173 ЦК).

Таке представництво може здійснюватися на підставі закону або договору (ч.З ст.237 ЦК, до речі, тут згадує лише закон, отже, інші акти законодавства формально під це не підпадають).

У разі якщо представництво виникає на підставі закону або ін­шого акта законодавства органу державної влади, органу Автоном­ної Республіки Крим, територіальної громади, то безпосередньо цим законодавчим актом призначається представник та визнача­ється обсяг його повноважень.

У разі договірного представництва відповідні відносини виника­ють на підставі договору (доручення, трудового договору тощо), а обсяг повноважень представника визначається домовленістю сторін.

Поиск по сайту: