Психологічна готовність дитини до навчання

Психологічна готовність дитини до школи ґрунтується на фізичній готовності. Фізична готовність — це той рівень фізичного розвитку дитини, який дозволяє без значних труднощів виконувати учбову діяльність.

Психологічна готовність до навчання – це рівень психічного розвитку дитини, який дозволяє їй безболісно займатися навчанням. Психологічна готовність включає:

1) особистісну готовність (готовність дитини виконувати нову соціальну роль - роль школяра.) У дитини має бути сформована ієрархічність мотивів, яка дозволяє дитині управляти власною поведінкою. У дитини також повинна бути сформована певна інформативна стабільність. Дитина повинна мати бажання йти до школи, якщо сформована особистісна готовність до навчання, її приваблюють не зовнішні атрибути, але й сам процес учіння;

2) інтелектуальну готовність включає достатній рівень розвитку елементів словесно-логічної та смислової пам'яті, розвиток елементів логічного мислення, здатність дитини здійснювати певні розумові дії та мисленнєві операції, вміння виділяти учбову задачу, розвиток диференційованого сприймання, оволодіння мовою на слух та розуміння символів, розвиток тонкої моторики руки і здатність дитини відтворювати зразок, розвиток елементів довільної уваги, більший реалізм образів уяви та підкоренняїх законам реальності та законам логіки.

Соціально-психологічний розвиток — це розвиток у дитини, вміння спілкуватися та взаємодіяти з іншими учасниками навчання, виховного процесу. Діти мають визнати керівну роль вчителя, вміти підкорятися вимогам дитячого колективу і при необхідності себе захищати.

8. Психологічна перебудова, пов'язана зі вступом дитини до школи

У першокласників при входженні у шкільне життя можуть виникати такі типи труднощів:

– зміна режиму дня породжує труднощі у пристосуванні до нового режиму. Особливо важко тим дітям, які не відвідували дитячий садок. Завдання батьків та педагога – розробити такий режим дня, який би не приводив дитину до перевантаження, постійно контролювати дотримання цього режиму дитиною;

– труднощі у взаєминах з ровесниками — найчастіше виникає у дітей, які не ходили до дитячого садка відрізняються сором'язливістю, замкненістю або агресією в поведінці.

– Вчитель з перших днів навчання повинен проводити роботу по згуртуванню, здатністю до співробітництва; у взаєминах з педагогом. Якщо вихователька дитсадка для дитини була другою мамою, то вчитель виступає вимогливим та досить суворим наставником, що може породжувати страх перед педагогами. Вчитель молодших класів повинен всім учням класу пред'являти однакові вимоги, повинен враховувати індивідуальні здібності.

Характерні особливості навчальної діяльності мол. школяра

У молодшому шкільному віці провідною діяльністю виступає навчання, коли дитина розпочинає учбову діяльність у неї переважають утилітарні мотиви учіння. Під впливом вчителя у дитини починає розвиватись соціальні та пізнавальні мотиви учіння. Динаміка формування пізнавальних інтересів:

- позитивне ставлення дитини до факту вступу до школи;

- ставлення до шкільного життя як до цікавої ситуації, як до гри (2-3 тижні);

- формування у дитини інтересу до процесу виконання учбової діяльності;

- формування інтересу до результату учбової діяльності;

- формування інтересу до змісту учбової діяльності.

Шляхи формування пізнавального інтересу у молодших школярів:

- новизна навчального матеріалу;

- показ його практичної значущості; створення у дітей ефекту здивування через використання засобів наочності, технічних засобів навчання, творів літератури та мистецтва, створення ігрових уроків);

- активізація пізнавальної діяльності дитини через створення проблемних ситуацій та організації учбових дискусій;

- врахування вікових та індивідуальних особливостей; психологічно обґрунтована оцінка знань дитини.

Поиск по сайту: