Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Сутність та ознаки грошового ринку



Кожна тема курсу "Гроші та кредит" віддзеркалює зміст свого предмета дослідження, використовуючи певні економічні поняття та категорії. Основним для цієї теми є поняття "грошовий ринок". Зазначимо, що в економічній літературі це поняття є відносно новим. Часто-густо його ототожнюють з поняттям "ринок грошей", що методологічно помилково. Проте у навчальній літературі й на­віть в енциклопедичних виданнях можна знайти або визначення поняття "ринок грошей", або визначення поняття "грошовий ри­нок". Причому якщо наведене одне з цих понять, то відсутнє інше. Прикладом може слугувати підручник "Гроші та кредит", підго­товлений провідним навчальним закладом України — Київським національним економічним університетом. Він містить розділ "Грошовий ринок", у якому виокремлюється ринок грошей як сектор грошового ринку. На перший погляд уявляється, що авто­ри підручника розрізняють ці поняття. Але якщо уважно прочита­ти визначення обох понять, то стає зрозумілим майже цілковите їх ототожнення [10, с. 88, 98]. До речі, у згаданому підручнику некоректно зауважено про нібито ототожнення грошового ринку й ринку позичкових капіталів у широковідомому виданні "Зконо- мическая знциклопедия. Политическая зкономия" [10, с. 93].

Дійсно, в статті "Грошовий ринок" є посилання на статтю "Ри­нок позичкових капіталів" [13, с. 407]. Але ці поняття розрізня­ються: грошовий ринок розглядається як частина ринку позичко­вих капіталів, як ринок короткострокового кредиту (на відміну від ринку довгострокового кредиту), який разом із грошовим ринком є структурною часткою ринку позичкових капіталів [14, с. 527].

Щодо зарубіжних учених, то вони часто не виокремлюють гро­шовий ринок як специфічну частину ринку позичкових капіталів, ототожнюючи його з фінансовим ринком [9, с.75]. А якщо і йдеть­ся про грошовий ринок як окремий сегмент, то принаймні не визна­чається його економічна сутність, а розкривається лише механізм [5, 7].

Найпоширеніші визначення поняття "грошовий ринок" такі:

• грошовий ринок — це "особливий сектор ринку, на якому здійснюється купівля та продаж грошей як специфічного товару, формується попит, пропозиція і ціна на цей товар" [10, с. 88];

• грошовий ринок — це "ринок короткострокового кредитуван­ня, де купуються й продаються комерційні й казначейські векселі" [14, с. 527];

• грошовий ринок — це "ринок, що поєднує попит і пропозицію грошей для визначення рівноважної ставки процента" [5, с. 273];

• грошовий ринок — це "ринок, на якому здійснюється між- банківське запозичення, тобто це міжбанківський сектор ринку. У цьому міжбанківському секторі різні банки можуть запозичати один одному кошти, необхідні на певний строк (позики і кредити без забезпечення), або продавати й купувати державні цінні папе­ри й цінні папери приватних банків, або ставити цінні папери на перерахунок на період дії позики, або... придбавати чи продавати їх з правом викупу, тобто призначаючи строк і ціну, відповідно з якими контрагенти здійснюють купівлю-продаж" [7, с. 272— 273];

• грошовий ринок — "частина, структурний елемент національ­ного ринку країни, на якому здійснюється купівля (продаж) гро­шей через купівлю-продаж боргових зобов'язань, інших цінних паперів" [2, с. 290];

• грошовий ринок — це "особлива сфера ринку позичкових капіталів, що характеризується наданням капіталів у позику на короткий строк" [11, с. 95].

Наведені визначення підтверджують відсутність єдності точок зору вчених щодо цієї економічної категорії й чіткості її формулю­вання, а також про низку принципових методологічних некорект­ностей.

По-перше, ці дефініції сутності грошового ринку характеризу­ють його як сферу, структурний елемент, сектор національного ринку. Причому всі визначення використовують різні означення для характеристики одного й того самого поняття — певної части­ни ринку, на якій здійснюється купівля-продаж специфічного товару — грошей.

По-друге, щодо об'єкта купівлі-продажу, тобто специфічного товару, який купується-продається на грошовому ринку, то в одних визначеннях ідеться безпосередньо про гроші, в інших — про по­зичкові капітали, а також комерційні й казначейські векселі.

По-третє, в деяких визначеннях сутності грошового ринку уточ­нюється, що це є міжбанківський сектор ринку, тобто виокрем­люється лише сфера міжбанківських відносин.

По-четверте, деякі визначення акцентують увагу на тому, що грошовий ринок — це ринок короткострокового кредитування, тобто наголошують на строках кредитування.

По-п'яте, визначення сутності грошового ринку підміняється його функціями — поєднання попиту і пропозиції грошей для визначення рівноважної ставки процента.

Що ж таке грошовий ринок насправді та які його сутнісні ознаки?


Відповідно до політекономічного підходу, згідно з яким кожна економічна категорія відбиває певну систему відносин певних суб'єктів і певний об'єкт, з приводу якого ці відносини виникають, необхідно чітко їх визначити (відносини, суб'єкти й об'єкти), тоб­то з'ясувати сутність категорії "грошовий ринок". Для цього зро­бимо невеликий історичний екскурс — розглянемо історичні межі формування грошового ринку.

Очевидно, що грошовий ринок формувався як певна струк­турна частина ринку позичкових капіталів, а відтак його ста­новлення — це історія виникнення ринку позичкових капіталів. Позичковий капітал використовується позичальником як капітал у процесі кругообігу промислового капіталу й одночасно у вигляді фіктивного капіталу (в цінних паперах) перебуває в руках креди­торів. З цього приводу К. Маркс писав, що "...на грошовому ринку весь позичковий капітал завжди протистоїть функціонуючому капіталові як єдина маса" й що "...розвиток кредитної справи і зв'язана з ним концентрація кредитної справи надають позичко­вому капіталові загального суспільного характеру і відразу, одно­часно кидають його на грошовий ринок" [6, с. 374].

В умовах капіталізму часів вільної конкуренції грошовий ринок, як і ринок позичкових капіталів загалом, був нерозвинутий уна­слідок обмеженості попиту й пропозиції на нього. Кредитна систе­ма ще не була спроможна здійснювати нагромадження капіталу у великих обсягах через обмеженість його на підприємствах і не­достатність грошових накопичень у населення. Кредитну систему репрезентували головним чином банки, а інші форми кредитно- фінансових установ лише народжувалися. Попит на грошовий капітал, переважно короткостроковий, виявляли зазвичай окремі підприємства, а держава й населення послуговувалися кредитною системою нечасто. Нерозвинутим був і фіктивний (акціонерний) капітал, оскільки акціонерні товариства лише починали утворю­ватися й масштаби випуску цінних паперів були обмеженими.

В останній третині XIX ст. посилюється концентрація і цент­ралізація виробництва, активізується процес формування акціо­нерних товариств, а в першій чверті XX ст. під впливом монополії й держави різко зростає попит на позичковий капітал. Окрім бан­ківських установ, виникають й інші кредитно-фінансові установи (страхові компанії, пенсійні та інвестиційні фонди тощо). їм при­таманна більш стабільна пропозиція капіталу; вони зосереджують постійні й сталі джерела грошових надходжень довгострокового характеру.

Пропозиція позичкового капіталу часто надходить і з боку на­селення у вигляді попиту на цінні папери (акції, облігації тощо). Контрагентами позичкового капіталу можуть бути і приватні під­приємства (продаж цінних паперів, отримання банківських позик, комерційного кредиту, видача короткострокових зобов'язань). Не відмежовується від процесу формування пропозицій позичкового капіталу і держава, яка продає облігації. Таким чином, з одного боку, активізується ринок позичкових капіталів, а з іншого — ви­окремлюється грошовий ринок як ринок короткострокового кре­диту. Отже, грошовий ринок — це по суті ринок позичкових капі­талів. Але поняття "ринок позичкових капіталів" є ширшим, ніж поняття "грошовий ринок". Ринок позичкових капіталів охоплює ринок короткострокового кредиту — грошовий ринок і ринок дов­гострокового кредиту (який, своєю чергою, поділяється на ринок довгострокового грошового кредитування і ринок фіктивного ка­піталу, на якому купуються й продаються акції та облігації при­ватних підприємств і облігації центральних органів влади). Таким чином, істотною особливістю грошового ринку є те, що це ринок переважно короткострокових (від однієї доби до одного року) кредитів.

Особливість грошового ринку полягає і в тому, що, на відміну від ринку довгострокових кредитів, які обслуговують рух основ­ного капіталу, грошовий ринок (як ринок головним чином корот­кострокових кредитів) обслуговує рух переважно оборотного капіталу.

Особливість грошового ринку визначається також специфікою грошей як абсолютно ліквідного активу. На відміну від товарного ринку, де гроші є всезагальним еквівалентом і не повертаються до їх власників (після того як вони купили товар), на грошовому ринку гроші (у формі прямої позички) запозичуються на певний строк під зобов'язання повернути їх вчасно або передаються у формі купівлі-продажу облігацій, акцій, векселів, депозитних сертифікатів тощо. Таке передання лише умовно називається купівлею-продажем.

Особливістю грошового ринку є також те, що принципово змі­нюється статус грошей і цілі їх купівлі-продажу. Гроші стають об'єктом ринкових відносин, а не посередником в обміні товарів. Власник грошей віддає їх у чуже розпорядження в обмін не на реальне благо, а на їх повернення зі зростанням, тобто на одержан­ня додаткового доходу (процента, процентного доходу) як плати за тимчасову відмову від користування ними і передання цього права іншій особі. Покупець грошей "купує" їх з метою одержання додаткового доходу від розширення виробничої або комерційної діяльності.

Особливість грошового ринку визначається також кредитно- фінансовими інститутами (суб'єктами), які функціонують на ньо­му. Якщо вважати, що грошовий ринок — це ринок короткостро- нового кредитування, то продавцями на такому ринку будуть юридичні та фізичні особи — насамперед суб'єкти, які мають тимчасово вільні грошові ресурси. Такими є торговельно-промис­лові компанії, сімейні господарства, фірми і структури державно­го управління. Ці ж самі суб'єкти можуть бути покупцями грошей.

Купівля-продаж здійснюється як безпосередньо названими суб'єктами, так і за допомогою посередників. Посередниками в опе­раціях купівлі-продажу на грошовому ринку можуть бути банки, інвестиційні та страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні това­риства. Нині згадані фінансові посередники суттєво утискають комерційні банки і перетворюються на основні інститути, що функ­ціонують переважно на ринку довгострокових капіталів, але об­слуговують також короткострокове кредитування. Технологічни­ми посередниками на грошовому ринку можуть бути брокери йдилери.

Купівля-продаж грошей як об'єкта грошового ринку здійс­нюється суб'єктами цього ринку за допомогою певних фінансових інструментів. Фінансові інструменти грошового ринку групу­ються за двома ознаками: за характером заборгованості та за зов­нішніми характеристиками (за видами інструментів, що застосо­вуються для переміщення грошей від продавця до покупця).

За характером заборгованості фінансові інструменти грошо­вого ринку — це певні зобов'язання покупців перед продавцями грошей. Залежно від виду зобов'язання поділяються на неборгові й боргові. Неборгові зобов'язання — це надання права участі в управлінні діяльністю покупця грошей та в його доходах, унаслідок чого продавець грошей не лише зберігає право влас­ності на них, а й набуває право розпоряджатися ними. Такі зобов'язання існують у формі акцій, деривативних інструментів, страхових угод.

Боргові зобов'язання — це ті, за якими покупець грошей зобов'язаний повернути продавцеві одержану суму й сплатити дохід. Такими зобов'язаннями оформлюються операції купівлі- продажу грошей з переданням покупцю права розпоряджатися ними на певний термін. Поновлення такого права передбачає по­вернення відповідної суми грошей і погашення боргового зобов'я­зання.

Боргові зобов'язання, своєю чергою, поділяються на депозитні й позичкові. Депозитні зобов'язання — це ті, згідно з якими про­давці передають гроші у повне розпорядження покупцям за умо­ви їх повернення у визначений термін зі сплатою (чи без неї) процентного доходу. Такими зобов'язаннями оформлюється за­лучення грошей банками від їх клієнтів. Технічно це реалізується укладанням угод на відкриття поточних та строкових рахунків, угод депозитних та ощадних вкладів (сертифікатів), трастових вкладів тощо.

Позичкові зобов'язання — це ті, за якими продавці, переда­ючи гроші покупцям, висувають певні обмеження щодо користу­вання ними, а саме: визначають цільові напрями їх використання; вимагають певних гарантій повернення грошей; відповідного сту­пеня ефективності (окупності) витрат чи проектів, що фінансують­ся за рахунок позичених грошей.

За зовнішніми характеристиками (за видами інструментів, що застосовуються для переміщення грошей від продавця до по­купця) інструменти грошового ринку поділяються на три групи: кредитні угоди (згідно з якими здійснюються відносини банків з клієнтами щодо формування й розміщення кредитних ресурсів); цінні папери (за допомогою яких реалізуються переважно прямі відносини між продавцями і покупцями грошей); валютні цінно­сті (що використовуються у відносинах власників різних валют).

Проаналізувавши існуючі в економічній літературі визначення сутності грошового ринку та визначивши його суб'єкти й об'єкти, а також систему відносин між суб'єктами грошового ринку, мож­на зробити висновок, що грошовий ринок охоплює лише частину ринку позичкових капіталів, а саме ринок короткострокового кре­дитування; позика на грошовому ринку обслуговує рух не основ­ного, а оборотного капіталу.

Таким чином, грошовий ринок — це особливий сектор націо­нального фінансового ринку позичкових капіталів. Йому при­таманні певні характерні риси:

— він охоплює систему відносин різних економічних суб'єктів з приводу купівлі-продажу грошей як специфічного товару;

— на ньому купуються і продаються комерційні й казначейські векселі, боргові зобов'язання та інші цінні папери;

— на ньому формується попит, пропозиція і ціна на гроші як специфічний товар, визначається рівноважна ставка процента;

— це ринок з переважанням короткострокового кредитування.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.