Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Звукові технічні засоби навчання. Звукова інформація. Історична довідка



Звукові технічні засоби навчання – це такі засоби, які складаються з двох частин. Перша - це носії інформації. Друга – це апаратура, за допомогою якої записується і відтворюється звукова інформація.

Носіями звукової інформації є: металевий диск, магнітна стрічка, відеомагнітна стрічка, відеодиск, фонодиск, кіноплівка, навчальна радіопередача.

Записуючи звук на ці носії, можна отримати грамплатівку, магнітний запис, відеомагнітний запис, лазерний відеозапис, лазерний фонозапис, звуковий кінофільм, радіофільм.

Апаратура, за допомогою якої записується і відтворюється звукова інформація: грамофони, патефони, програвачі, електрофони, магнітофони, радіоприймачі, відеомагнітофони, відеопрогравачі, телевізори, звукоперетворюючі пристрої кіноустановок, лазерні фонопрогравачі.

Звукова інформація – це така інформація, яка розрахована на сприймання органами слуху.

Звуковий запис – це фіксування звукових коливань на носії звукової інформації.

Відтворення звукового запису – це відтворення звукових коливань, записаних на носії звукової інформації.

Стирання звукового запису – це вилучення звукових коливань, які нанесені на носій звукової інформації.

Історична довідка

Розвиток запису звукової інформації та відтворення відбувався в такій історичній послідовності:

1807 рік. Англійський фізик Томас Юнг записав звукові коливання камертона на задимленому папері.

1857 рік. Французький вчений Леон Скотт винайшов фоноавтограф, за допомогою якого він одержав на задимленому папері слід звуку у вигляді коливань білої лінії.

1877 рік. Французький поет і вчений Шарль Кро розробив теорію запису звукових коливань та їх відтворення.

1877 рік. Американський винахідник Томас-Альва Едісон винайшов фонограф, за допомогою якого записував і відтворював звук на валику, покритого воском.

1888 рік. Німецький інженер-винахідник Еміль Берлінер винайшов грамофон. В ньому звуконосієм був металевий диск, на який твердим різцем наносилась звукова канавка. З металевих дисків тиражували грамофонні пластинки.

1892 рік. Був удосконалений грамофон, в якому диск обертається за допомогою пружинного механізму. Такий апарат назвали патефон.

1898 рік. Датський фізик Вольдемар Паульсен винайшов телеграфон, який був попередником сьогоднішнього магнітофона. Звук записували на тонкий сталевий дріт. Відтворення було без підсилення, слабке.

1928 рік. Німецький винахідник Пфлеймер винайшов новий звуконосій. На паперову, а потім на пластмасову стрічку наносили шар порошкового заліза, який добре намагнічувався. Подібна стрічка застосовується в сучасних магнітофонах.

1948 рік. В Україні був створений перший в СРСР побутовий магнітофон “Україна”.

1978 рік. Голландська фірма “Філіпс” розробила цифрову систему запису і відтворення звуку, основою якої єкомпакт-диск XE "компакт-диск" .

1982 рік. Прийняті міжнародні стандарти (рекомендації) на цифрові пластинки, тобто компакт-диски.

1990 рік. Японські фірми “Айва”, “Соні”, “Шарп”, “Технікс”, “Хітачі” та німецька фірма “Грундік” розробили, виробляють і продають цифрові касетні магнітофони.

Сучасні способи запису і відтворення звуку

Існує чотири способи запису і відтворення звуку: електромеханічний, оптичний, магнітний і лазерний. Всі вони є електричними. Між ними є багато спільного. У зв’язку з цим всі способи запису звуку можна об’єднати в одну схему, а способи відтворення звуку в другу схему. Розглянемо всі способи запису і відтворення звуку більш конкретно.

Запис звуку

На сьогодні відомі такі способи п : механічнин, магнітний, оптичний.

Запис звуку відбувається таким чином:

 

Рис. 1.8. схема магнітного запису звуку:

1 – мікрофон; 2 – підсилювач; 3 – магнітна головка; 4 – зазор в магнітній головці; 5 – магнітна стрічка;

 

Рис. 1.9. схема оптичного запису звуку:

1 – перетворення звукових коливань в електричні; 2 – підсилення електричних коливань; 3- джерело світла; 4 – записуючий пристрій; 5 – перетворення електричної енергії у світлову.

Звук від його джерела надходить на мікрофон, в якому енергія звукових коливань перетворюється на енергію електричних коливань звукової частоти. Ці коливання дуже слабкі і їх потрібно підсилити. Для цього використовується підсилювач. У зв’язку з цим електричні коливання з мікрофона надходять до підсилювача і підсилюються.

Далі, в залежності від виду запису, в записуючому пристрої підсилені електричні коливання перетворюються в механічну, оптичну, магнітну, лазерну енергію, яка“пише” звук, тобто залишає “слід” на грамплатівці, кінострічці, магнітній стрічці, компакт-дискові.

Відтворення звуку

При відтворенні звуку відбуваються процеси, зворотні до тих, які відбувалися при запису звуку (див.: рис. 1.10).

Звукові коливання, які зафіксовані на грамплатівці, магнітофонній стрічці, оптичній фонограмі, компакт-дискові, надходять до відповідних звуковідтворюючих пристроїв, де перетворюються в електричні коливання звукової частоти. Звідти надходять на підсилювач, де підсилюються і, надійшовши до гучномовця, перетворюються у звукові коливання.

 

Рис. 1.10. схема відтворення звуку : 2 – підсилювач; 3– магнітна головка; 6- магнітна стрічка;

7 – гучномовець.

 

 

Рис. 1.11. схема відтворення оптичного запису звуку :

2 – підсилювач; 3– джерело світла; 6- оптична фонограма

7 –перетворювач світло-електричний сигнал; 8 - гучномовець.

Звукові засоби навчання, незважаючи на те, що вони передають інформацію лише за допомогою звукових сигналів, мови, Їх виражальні особливості (ритм, тембр, інтонація тощо) у комплексі з словесними поясненнями, розраховані на використання їх як автономних джерел навчальної інформації. При цьому основним виражальним впливом на слухачів є слово, логічна спрямованість змісту звукозаписів. Слухаючи фонограми звукових засобів навчання та, одержуючи відповідну інформацію, учні переключаються в новий для себе стан і разом з "читцем", героєм, відчувають його переживання і дії, настрій та поведінку. Процес пізнання йде від "внутрішнього до зовнішнього" - спочатку сприймають те, про що їм сповіщають, а потім вже у своїй свідомості малюють образи, уявлення про героїв, їх вчинки. Такі зміни форм пізнавальної діяльності учні здійснюють безперервно, переходячи від розуміння загального значення слів до конкретних уявлень, одночасно даючи свою естетичну, емоційну оцінку прослуханого, виробляючи власне ставлення до того чи іншого персонажу твору, його змісту тощо.

Вищенаведені загальні особливості сприймання учнями змісту звукових засобів і їх дидактичної ролі у навчальному процесі, необхідно ураховувати вчителю при визначенні дидактичної ролі Зв.3 і методики їх використання на уроці. Недооцінка цих факторів призведе до протиставлення виражальних можливостей звукових засобів вчителю і не дасть очікуваних ефектів підвищення емоційності, естетичності сприймання і усвідомлення навчальної інформації.

Отже, звукові засоби навчання завжди за своїм змістом, сценарним планом, композицією, виражальними можливостями розраховані на автономність подачі і пояснення навчального матеріалу. Вчитель не може їх коментувати у процесі прослуховування. Його роль зводиться лише до акцентування уваги учнів на окремих положеннях навчального матеріалу, блоках звукової інформації у вигляді: "зверніть увагу, це важливо.. ", "порівняйте...", "зробіть висновки...", "запам'ятайте..." тощо.

Визначення дидактичної ролі звукових засобів навчання як автономних джерел навчальної інформації зовсім не означає, що їх застосування є достатнім фактором виконання завдань уроку. Як показує практика, ефективно виконати їх можна, якщо звукові засоби використовуються у комплексі з екранними, друкованими засобами навчання, словом вчителя. При цьому фрагменти звукових засобів можуть використовуватись для більш повного розкриття змісту персонажу, твору, окремих його характеристик на більш високому емоційному, естетичному рівнях їх сприйняття та усвідомлення учнями.

Для різних видів звукових засобів навчання вагомість дидактичної ролі у вирішенні поставлених завдань не однакова. Так, радіокомпозиції, радіопередачі за круглим столом, під рубриками "Літературні читання", "Книжкова полиця", "На поетичній хвилі", "Поетична сторінка" і інші, за своїм змістом, сценарним планом, композицією розраховані на автономність. У їх структурі е, як правило, "зав'язка", вступна частина, що розкривають призначення та завдання радіопередачі, які спрямовують та активізують пізнавальну діяльність учнів. Крім того, розкриття сюжету здійнюється шляхом послідовного переходу від одного до наступного епізодів. Далі, для узагальнень і підведення підсумків, застосовуються різноманітні форми проведення бесід із використанням епізодів, для емоційно-естетичних переживань слухачів і т.д. Тобто у радіопередачах є усі складові елементи, які необхідні для організації процесів сприйняття: фрагменти з художніх творів, віршів, пісень, казок, спеціально підібраних вправ для розвитку мови, музичні фрагменти, інструкції до виконання завдань, диктантів, текстів для прослуховування і імітації з усним або письмовим виконанням завдань тощо. Тематика таких засобів навчання показує, що вони призначені для виконання окремих завдань навчального процесу і мають менш виражені властивості дидактичної ролі автономного джерела подачі і пояснення навчального матеріалу порівняно з радіопередачами. При їх використанні виникає необхідність більш повної участі вчителя у організації пізнавальної діяльності учнів. Крім того, як показує практика, високого позитивного ефекту можна досягти при використанні їх у комплексі з іншими засобами навчання. Так, наприклад, застосування фонозаписів фрагментів художніх творів, дають очікуваний ефект при використанні у комплексі з підручниками, іншими друкованими посібниками. При цьому дидактична роль Зв.3 як автономного джерела навчальної інформації виконує функції ознайомлення учнів з новими словами, термінами, як із загальновживаної лексики, так і лексики вузького дидактичного призначення, зокрема: специфічно-побутової, виробничо-професійної, науково-термінологічної, офіційно-ділової, емоційно-забарвленої, поетичної, просторічної.

Отже, проведений аналіз варіацій дидактичної ролі та призначення змісту навчальної інформації, яка подається за допомогою Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 у наочній, звуковій та семантичній формах дозволяє зробити такі висновки:

1. Звукові засоби навчання (радіопередачі, фонозаписи) бажано використовувати на уроках або на окремих його етапах, з дидактичною роллю автономного джерела навчальної інформації. Коментування у процесі прослуховування різко знижує очікуваний ефект емоційного і естетичного впливу на учнів. Роль вчителя -постановка завдань перед прослуховуванням і проведенням заключної бесіди. Використання фонозаписів, як правило, супроводжується якісним засвоєнням навчального матеріалу учнями і виконанням завдань навчального процесу, якщо вони застосовуються у комплексі з іншими засобами навчання (малюнки, підручники, інші друковані і дидактичні матеріали).

2. Звукові навчальні кінфільми, кінофрагменти, телепередачі, відеозаписи можна використовувати на уроках або на окремих його етапах з різною дидактичною роллю. А саме:

-як автономні засоби інформації для формування в учнів необхідних знань, умінь та навичок їх використання у практичній діяльності. При цьому можуть створюватись сприятливі умови для інтенсифікації процесу навчання учнів, розвитку у них умінь та навичок самостійного сприймання, засвоєння навчального матеріалу:

-як засоби ілюстрації до словесних пояснень учителя, текстів підручників і інших засобів навчання.

3. Неозвучені конофрагменти, кінокільцівки, діафільми, діапозитиви, транспаранти до графопроектора, епіпроектора, телевізійної техніки, в основному, бажано використовувати як засоби ілюстрації до пояснень та розповіді вчителя, текстів підручників і інших засобів навчання. На окремих етапах уроку такі ТЗН з успіхом можна застосовувати як автономні засоби інформації для сприймання та засвоєння учнями навчального матеріалу під керівництвом учителя.

4. Підвищена середня швидкість подачі навчального матеріалу за допомогою Зв.3, ЕЗв.3 навчання, відсутність постійного керівництва з боку вчителя процесом сприймання та засвоєння учнями навчальної інформації, потребує від учнів активізації пізнавальної діяльності. Це зобов'язує вчителя перш ніж застосовувати Зв.3, ЕЗв.3 підвищити рівень сформованості в учнів умінь та навичок якісного сприймання та засвоєння навчального матеріалу, поданого за їх допомогою.

5. Специфічні особливості інформаційного фонду ТЗН оперативно подавати та пояснювати у наочній, яскраво емоційній і узагальненій формах великі обсяги навчального матеріалу, дозволяє вважати, що у процесі навчання Зв.3, ЕЗ, ЕЗв.3 можна успішно використовувати з дидактичними призначеннями:

-урізноманітнення форм і методів, способів, прийомів подачі та пояснення нового навчального матеріалу;

-активізації розвитку пізнавальних можливостей учнів;

-інтенсифікації та раціоналізації роботи вчителя і навчальної діяльності учнів;

-підвищені практичної реалізації принципів гуманізації та гуманітаризації навчання, формування етичних, моральних, естетичних правил, норм поведінки і суспільної діяльності учнів.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.