Уніфікація основана на систематизації і класифікації

Лекція 2. Методичні основи стандартизації

1. Принципи, методи і форми стандартизації.

2. Основи параметричної стандартизації.

3. Органи і служби стандартизації.

Принципи, методи і форми стандартизації.

Згідно з теорією і практичною діяльністю стандартизації для виконання поставлених перед нею завдань використовують декілька істотних методичних принципів, які виражаються у закономірності, розповсюджувальності, дієвості, інструментальності, оцінювальності, пізнавальності.

Стандартизація ґрунтується на наступних принципах:

- принцип системності - визначає стандарт як елемент системи і приводить до створення систем стандартів, які пов'язані між собою внутрішньою суттю конкретних об'єктів стандартизації.

Так, в кожному стандарті обов'язково є посилання на інші стандарти, що пов'язані з ним. Наприклад, в стандартах на кулінарну продукцію є посилання на стандарти, що регламентують якість вихідної сировини, стандарти щодо методів контролю готової продукції тощо;

- принцип перспективності - забезпечується розробкою та випуском випереджальних стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об'єктів стандартизації щодо досягнутого рівня;

- принцип обов 'язковості - визначає законодавчий характер стандартизації, тобто стандарти й інші нормативні документи мають обов'язків характер, їх повинні дотримуватися всі підприємства і організації, незалежно від форм власності;

- принцип динамічності - передбачає періодичну перевірку стандартів та іншої нормативної документації, внесення до них змін, а також своєчасний перегляд і відміну стандартів;

- принцип оптимальності - передбачає вироблення й ухвалення таких норм, правил і вимог, які забезпечують оптимальні витрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних;

- принцип плановості — забезпечується шляхом складання перспективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації.

На основі зазначених принципів стандартизації сформована система її методів.

Метод уніфікації — найбільш поширений та ефективний метод стандартизації, який передбачає приведення об'єктів до визначеної єдності на основі встановлення раціонального числа їхніх різновидів. Іншими словами уніфікація - це вибір оптимальної кількості різновидів продукції, процесів, послуг, значень їх параметрів, розмірів.

Уніфікація основана на систематизації і класифікації.

Систематизація - це розподіл предметів, продукції, явищ чи понять у визначеному порядку та послідовності, які утворюють чітку систему, зручну для виконання. Наприклад, розподіл стандартів за роком їх затвердження.

Класифікація — це розподіл предметів, явищ, понять за групами, розрядами, класами залежно від їх загальних і суттєвих ознак. Класифікацію положено в основу будь якого процесу, групи предметів, явищ тощо. Наприклад, готелі класифікуються за категоріями (критерій категорії - це рівень комфорту).

Розрізняють такі види уніфікації, як типорозмірна, внутрішньотипова і міжтипова.

Метод агрегатування — це метод створення машин, приладів та обладнання з окремих стандартних уніфікованих вузлів, які багаторазово використовуються при, створенні різних виробів на підставі геометричної та функціональної взаємозамінності. Агрегатування широко використовують у меблевому виробництві, машинобудуванні. Сучасне виробництво переходить до виробництва техніки на базі великих агрегатів-модулів.

Метод типізації - метод стандартизації, спрямований на розробку типових конструктивних, технологічних, організаційних та інших рішень на основі загальних характеристик для певної продукції, процесів, методів управління. Внаслідок типізації виробляються і закріплюються в нормативному документі певні характеристики продукції або процесів. Наприклад, типовим для стандартів на сировину для ресторанного господарства є її характеристика за органолептичними та фізико-хімічними показниками.

При створенні продукції та в ході розроблення нормативних документів на об'єкти стандартизації використовують такі форми стандартизації, як комплексна та випереджальна.

Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв'язок і взаємозамінність суміжних галузей зі спільного виробництва готового продукту, який відповідає вимогам державних стандартів.

Для неї характерні три основних методичних принципи - системність, оптимальність і плановість.

Так, для забезпечення високої якості кулінарної продукції, виявляється необхідність перегляду чинних нормативних документів на сировину і устаткування, які застосовуються під час її виготовлення, на методи контролю якісних показників цієї продукції, технологічних параметрів тощо, оскільки якість готових страв залежить від багатьох факторів: властивостей вихідної сировини, можливостей обладнання, ретельності виконання технологічних операцій, умов і методів випробувань тощо.

Чим складніше продукція, тим складніше і роботи зі стандартизації, оскільки кількість взаємопов'язаних об'єктів значно зростає. Для прискорення робіт з комплексної стандартизації важливо правильно визначити структуру комплексу, що дозволить одночасно розробляти стандарт на кінцевий продукт і передбачати або розробляти всі інші стандарти комплексу.

Приклад комплексної стандартизації кулінарної продукції наведено на

рис.1.

Рис. 1 Схема комплексної стандартизації на прикладі розробки стандарту на кулінарну продукцію

Поряд з комплексною стандартизацією має місце стандартизація випереджальна.

Випереджальна стандартизація полягає у встановленні прогресивних норм і вимог до об'єктів стандартизації, які будуть оптимальними в майбутньому.

Це необхідно для того, щоб під час виробництва нової продукції її технічний рівень та якість не поступалися кращім світовим зразкам. При цьому особлива увага приділяється розробці та впровадженню оптимальних показників якості, визначення яких повинно проводитися на основі прогнозування.

Під прогнозуванням показників якості виробів розуміють науково обґрунтоване передбачення кількісних значень цих показників, що можуть бути досягнуті ними до визначеного моменту часу.

Прогнозування може бути короткостроковим (до 5 років), середньостроковим (5-15років) і довгостроковим (більше 15 років). Випереджальні стандарти, як правило, створюються на основі науково-дослідних, дослідно-конструкторських і дослідно-технологічних робіт.

Поиск по сайту: