Система юридичної діяльності

Семінар

1 питання

Загальна характеристика юридичних спеціальностей.

Професія юриста дуже різноманітна і тому об’єктивно склалась відповідна спеціалізація

в конкретних сферах застосування правових знань.

Суддя. Суддя не просто має відношення до закону, йому довірена вища влада законності, і тому тут замало однієї юридичної гра­мотності, треба бути ще й життєво мудрим. Адже до­водиться розбиратися в найскладніших ситуаціях, а істина одна. Тобто основне призначення судді — вста­новити істину в справі і прийняти єдине правильне рі­шення

Правовий статус судді передбачений в законодав­чих актах, в яких визначаються і порядок виборів, і порядок здійснення повноважень, і гарантії діяльності, і відповідальність за помилки. Відповідно до Закону України від 15 грудня 1992 р. «Про статус суддів» судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі в Конституційному Суді України, Верховному Суді України, Верховному Суді Республі­ки Крим, обласних, Київському і Севастопольському міських, районних (міських), міжрайонних (окружних), військових судах, Вищому Арбітражному Суді України, Арбітражному Суді Республіки Крим. обласних, Київ­ському міському арбітражному судах.

До складу Конституційного Суду входять голова, його заступники і 12 членів, які здійснюють свої повно­важення шляхом розгляду в судовому засіданні справ про конституційність законів і інших нормативних ак­тів, а також шляхом дачі висновків з питань, які від­носяться до компетенції Конституційного Суду України. Судді Конституційного Суду обираються Верхов­ною Радою України строком на 10 років. До складу Конституційного Суду може бути обраний громадянин України, який досяг на день виборів 40 років, має ви­щу юридичну освіту, стаж практичної, наукової чи пе­дагогічної діяльності в галузі права не менше 15 років. Право на заняття посади судді районного (місько­го), міжрайонного (окружного), військового суду гарнізону має громадянин України, що досяг на день виборів 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше 2 років. Судді район­них (міських), міжрайонних (окружних) судів обираються на 10 років відповідно обласними, Київським Севастопольським міськими Радами народних депутатів, в Республіці Крим — Верховною Радою Республі­ки Крим.

Суддею Верховного Суду Республіки Крим, облас­ного, Київського і Севастопольського міського, війсь­кового суду регіону і Військово-Морських Сил може бути громадянин України, що досяг на день виборів ЗО років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи по юридичній спеціальності не менше 3 років, в тому чис­лі не менше 3 років на посаді судді.

Суддею Верховного Суду України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 35 ро­ків, має вищу юридичну освіту, стаж роботи по юри­дичній спеціальності не менше 10 років, в тому числі не менше 5 років — на посаді судді.

Судді Верховного Суду України, обласних, Київ­ського і Севастопольського міських, військових судів обираються Верховною Радою України строком на 10 років. Судді, які вперше пройшли конкурсний від­бір, обираються на 5 років.

Згідно Закону України від 4 липня 1991 р. «Про арбітражний суд» арбітражні суди утворюються з при­значенням всіх арбітрів Верховною Радою України безстрокове. На посаду арбітра Вищого Арбітражного Суду України призначається особа, яка досягла на день призначення ЗО років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше 5 років. На посаду арбітра Арбітражного Суду Республіки Крим, арбітражних судів областей і м. Києва призна­чається особа, що досягла на день призначення 25 ро­ків, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спе­ціальністю не менше 3 років.

Слідчий .Особливий професійний характер має діяльність та­кого спеціаліста, як слідчий. Він один з перших тор­кається фактів злочину і тому повинен бути скрупу­льозним у відборі матеріалу, уважно аналізувати об­ставини справи, бути сміливим і рішучим в прийнятті рішення. Підсумковим документом слідчого впровад­ження є звинувачувальний висновок.

Слідчий корпус згідно зі ст. 102 КПК України поділяється на слідчих прокуратури (територіальної, транспортної і військової), МВС, СНБ. Специфічний статус мають слідчі з особливо важливих справ, що безпосередньо підкоряються відповідним прокурорам керівникам правоохоронних відомств.

Призначення на посаду слідчого здійснюється відпо­відними прокурорами чи вищими керівниками право­охоронних органів. Повноваження слідчого містяться у впровадженні попереднього розслідування у всіх спра­вах, що віднесені до його компетенції. Порядок впро­вадження слідства регулюється кримінально-процесуальним законодавством.

Прокурор — це спеціаліст, який згідно Закону Ук­раїни від 5 листопада 1991 р. «Про прокуратуру» по­кликаний здійснювати вищий нагляд за дотриманням і правильним застосуванням законів органами держав­ної виконавчої влади, місцевого і регіонального само­врядування, політичними партіями, громадськими ор­ганізаціями, підприємствами, закладами, організаціями незалежно від форм власності, підкореності і прина­лежності, посадовими особами і громадянами.

Прокурорами можуть призначатися громадяни Ук­раїни, які мають вищу юридичну освіту і володіють необхідними діловими і моральними якостями.

Генеральний прокурор України призначається Вер­ховною Радою України за поданням Голови Верхов­ної Ради України. Строк повноважень Генерального прокурора і підкорених йому прокурорів — 5 років. На посаду прокурорів Республіки Крим, областей, м. Києва й прирівняних до них прокурорів признача­ються особи у віці не молодше ЗО років, які мають стаж роботи не менше 7 років; на посаду районних і міських прокурорів — у віці не молодше 25 років зі стажем роботи в органах прокуратури чи на судових посадах не менше 3 років.

Адвокат — це спеціаліст, безпосередньою функцією якого є надання юридичної допомоги громадянам і ор­ганізаціям, захист і охорона їх прав і законних інте­ресів. Адвокати на правах добровільного членства об'­єднуються у відповідні колегії. За Законом України «Про адвокатуру» адвокатом може бути лише грома­дянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста не менше 2 років, склав професійний іспит, прийняв присягу адвоката, зберігає адвокатську таємницю, не має судимості, не­се певні обов'язки, дисциплінарну та матеріальну відповідальність за якість своєї роботи.

Всі названі юридичні спеціальності в тій чи іншій мірі пов'язані з правосуддям як одним з найбільші гострих ділянок юридичної практики. Тільки цим, мабуть, можна пояснити увагу, яка приділяється їй в си­стемі юридичної освіти.

Юрисконсульт.Це спеціаліст, основне призначення якого — проведен­ня правової роботи в міністерствах та інших централь­них і місцевих органах виконавчої влади, на підпри­ємствах. Суть правової роботи, як це витікає із змісту-законодавства, полягає в здійсненні завдань по зміц­ненню законності в діяльності тих органів і підпри­ємств, де працює юрисконсульт, в активному використанні всіх правових засобів, що забезпечують ефектив­ність їх діяльності тощо. На посаду юрисконсульта призначають осіб, які, як правило, мають вищу юри­дичну освіту. Призначення здійснюється керівником того закладу чи підприємства, при якому працює юрис­консульт.

Нотаріус. У відповідності з Законом України від 25 грудня 1974 р. «Про держав­ний нотаріат» державні нотаріуси здійснюють дії, спрямовані на підтвердження і закріплення безпереч­них прав і фактів. На посаду державних нотаріусів призначаються громадяни України, котрі мають вищу юридичну освіту; в окремих випадках — особи, які не мають вищої юридичної освіти, але проробили не мен­ше 3 років з юридичної спеціальності, а також особи, що навчаються на останніх курсах юридичних вищих навчальних закладів.

Нотаріальні дії в державних нотаріальних конто­рах здійснюють старші державні нотаріуси, заступни­ки старших державних нотаріусів, державні нотаріуси..

Старші державні нотаріуси перших державних но­таріальних контор призначаються на посади міністром юстиції України. Заступники старших державних но­таріусів і державні нотаріуси перших нотаріальних-контор, а також старші державні нотаріуси і державні нотаріуси інших державних нотаріальних контор призначаються на посади начальниками управлінь юстиції обласних державних адміністрацій.

До числа юридичних відносять і цілий ряд посад в системі органів внутрішніх справ і міліції. Спеціальний статус встановлено, наприклад, для співробітни­ків кримінального розшуку, відділу по захисту економіки від злочинних замахів. Зрозуміло, їх юридична підготовка дуже специфічна. Саме тому в системі МВС України організована мережа навчальних закладів для підготовки цих спеціалістів.

Юридичними є посади і співробітників виправно-трудових закладів, правовий статус яких визначається нормами виправно-трудового права. Співробітники цих закладів забезпечують виконання кримінального по­карання.

Життя наполегливо підказує, що більшість спеціальностей в сфері державного управління і деяких інших вима­гає систематизованих юридичних знань, спеціальної юридичної підготовки. Наприклад, вже багато років ідуть наполегливі розмови про те, щоб секретарі ви­конавчих органів влади, як правило, мали вищу юри­дичну освіту за спеціальністю по державоведенню. Та­кий же підхід, мабуть, має бути і відносно керівників кадрової служби, служб соціального забезпечення і служби зайнятості. Немає сумніву, що формування юри­дичної культури працівників названих спеціальностей сприятимете укріпленню законності в усіх сферах, де турбота про потреби громадян є першорядними зав­даннями.

Система юридичної діяльності

Відповідно до існуючих науково-теоретичних надбань, юридичну діяльність як різновид соціальної діяльності уявляється можливим розкрити крізь призму цілісної сукупності складових компонентів, які висвітлюють порядок та умови здійснення юридичної діяльності, способи зовнішнього прояву та фіксації її результатів тощо. Таким чином, це такий системний аналіз даного правового явища, який проводиться з метою визначення різноманітних факторів здійснення юридичної діяльності, без наявності яких втрачається цілісність сприйняття явища як певної системи. Крім того, такий підхід дозволяє розгля­нути юридичну діяльність не тільки як процес, але й як сукупність складових елементів статичного походження у єдностііз динаміч­ними.

З питань системи юридичної діяльності вже склалася певна методика дослідження, яка дозволяє виділити такі складові елементи: суб'єкти, об'єкти, засоби, форми, методи, функції.

Суб'єкти юридичної діяльності - це професійні юристи, їх об'єднання та установи, які можуть бути державного та недержавного походження. В реальному житті - це спеціа­лісти певного профілю, які володіють відповідними знаннями. досвідом, наділені компетенцією приймати рішення або давати поради, мають певні навички та вміння юридичної роботи.

Об'єкти юридичної діяльності - це явища, процеси та пред­мети оточуючого світу, по відношенню до яких здійснюється правовий вплив. Серед об'єктів слід виділити загальний та безпосередній. До загального відносять відповідність норм права існуючих суспільних відносин, а до безпосереднього дії суб'єктів права, їх правовий статус, правові свідомість та культуру, правові документи, процеси, стани тощо.

Засобами юридичної діяльності є перш за все норми права, правові категорії, юридична техніка та різного роду предмети матеріального світу, які допомагають у досягненні мети юри­дичної діяльності, забезпеченні високого рівня її ефективності. Ці предмети виступають як засоби збору та обробки інфор­мації, засоби захисту, охорони та нападу ( ПЕОМ, зброя, аудіо-відео техніка, речові докази ).

Форми здійснення юридичної діяльності - освітня, наукова, практична; усна (вербальна), письмова, конклюденна; виді­ляють також установчу, правотворчу, правоохоронну, правозастосовчу, профілактичну. Слід також зазначити, що юридич­на діяльність може відбиватися як у правових, так і у неправових формах - інформування, виховання, фінансування, організа­ція співробітництва та взаємодії тощо.

Методи здійснення - це способи та прийоми, які викори­стовуються для досягнення наміченого результату. Розріз­няють два основних метода впливу на суспільні відносини метод примусу та метод заохочення. Хоча зрозуміло, що в кожному конкретному випадку у зв'язку з тими чи іншими обставинами ми можемо говорити про метод попередження, індивідуального впливу, метод фотографування, проведення допиту або обшуку, метод перевірки інформації, попереднього обговорення. Їх використання та поєднання залежать навіть від того, в якій сфері юридичної діяльності ми працюємо -наука, освіта, практична діяльність. Все залежить від реальної ситуації та складності поставлених завдань.

Функції юридичної діяльності. Традиційним є поділ функцій на загально-соціальні та спеціально-юридичні, з метою вияв­лення більш значущих, цілеспрямованих та відносно-значущих, побічних напрямів впливу. Нами вже було відзначено, що юридична діяльність має багатоаспектний характер тому, що здійснюється у різноманітних сферах людської діяльності, відносно до регулятивних можливостей права, а у зв'язку з цим залишає певні “сліди свого перебування”. Це і буде загальний вплив на економічні, політичні, культурні, ідеологічні, організаційно-управлінські відносини, на підставі якого, ми виділяємо відповідні функції. Але є такі напрями впливу на суспільні відносини, в яких розкривається основний зміст юридичної діяльності та відбувається досягнення наміченого правового результату. Тому дані напрями впливу називаються спеціально-юридичними функціями, серед яких, відповідно до аналогічних функцій права, виділяють регулятивну та охорон­ну. На більш конкретному рівні, виходячи з завдань, що вирі­шуються у процесі юридичної практики, спеціально-юридичні функції можуть бути поділені на підфункції або функціональні компоненти, які тісно пов'язані з регулятивною та охоронною функціями, співвідносяться з ними, як частка і ціле. Серед таких підфункцій можна виділити уповноважуючу, превен­тивну, виховну, дослідницьку, розслідувальну, судову, захисну, правовідновлюючу, пошукову, індивідуально-організаційну, реєстраційно-засвідчувальну. Кожна з них є лише напрямом функціонування та наповнюється змістовно практичними діями у межах конкретної юридичної спеціальності.

2 питання

Представник влади, покликаний вирішувати правові суперечки (тяжби) між окремими людьми, організаціями, державними структурами.
Правосуддя - елемент, без якого не існує здорової держави. Недаремно жартують, що навіть замкнене суспільство з двох чоловік рано чи пізно стане потребувати судової влади. Адже суддя - людина, яка переймає на себе відповідальність у вирішенні конфлікту між двома сторонами, чи то тяжба між конкуруючими компаніями або колишнім подружжям.
Судова влада - незалежна і самостійна гілка державної влади, яка здійснюється судовими органами, і реалізується судами, діє незалежно від законодавчої і виконавчої, вона здійснюється за допомогою конституційного, цивільного, адміністративного і кримінального судочинства. Судді в своїй діяльності підкоряються лише Конституції України і іншим законам.
Вимоги і розпорядження суддів, обумовлені їх роботою, обов'язкові для всіх без виключення державних органів, суспільних об'єднань, юридичних і фізичних осіб. Діяльність суддів чітко регламентується законодавством. Вони незамінні і недоторканні, тобто в їх відношенні не може бути порушене кримінальне переслідування (за винятком невеликого числа випадків, знову ж таки чітко вказаних в законах). Працюють ці фахівці в судах різного рівня (від мирового судді, який вирішує невеликі адміністративні та фінансові суперечки, до Конституційного Суду України).
Щоб стати суддею необхідно:
• Бути готовим до нестандартних ситуацій;
• Відмінно знатися на людях;
• Бути уважним до дрібниць;
• Володіти інтуїцією;
• Не бояться брати на себе велику відповідальність
Для того, щоб стати суддею, треба мати юридичну освіту. А ще - не менш як три роки юридичного стажу. Є кваліфікаційні комісії - у кожного окрема. В ній треба скласти відповідний іспит. Якщо є вакантна посада у суді, тоді суддя подає довідку про це. Вища кваліфікаційна комісія подає у Вищу Раду юстиції. Там теж треба здати іспит. Вони перевіряють усі потрібні документи і дають свою рекомендацію. А далі вже Президент своїм підписом призначає суддею. В Секретаріаті теж все перевірять. Сам процес може тривати і рік, і два.
В деяких випадках ці вимоги ще більш строгі: так, претендент на Суддю Конституційного Суду України може бути громадянином України, який на день призначення досяг сорока років, має вищу юридичну освіту, стаж практичної, наукової або педагогічної роботи за фахом не менше десяти років, володіє державною мовою і проживає в Україні протягом останніх двадцяти років. Суддя - посада виборна; той, хто відповідає вимогам, що пред'являються, може подати документи на конкурс на заміщення відповідної вакансії. Потрібно скласти складні кваліфікаційні іспити спеціальної колегії суддів. В першу чергу потрібна, зрозуміло, юридична грамотність, бездоганне знання законів і підзаконних актів, на основі яких здійснюється судочинство.
Суддя, якого Президент України призначив вперше на посаду професійного судді, складає присягу, текст якої визначено Законом України "Про статус суддів": "Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим". Суддя складає присягу у присутності Президента України, Голови Конституційного Суду України, Голови Верховного Суду України, Голови Вищого адміністративного суду України, Голови Вищого господарського суду України, Голови Вищої ради юстиції, Міністра юстиції України, Голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя, Голови Державної судової адміністрації України в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України. В окремих випадках суддя складає присягу, за дорученням Президента України, у присутності голови обласної державної адміністрації, членів відповідної ради суддів, голови відповідного апеляційного суду, суддів суду, в який його призначено, та начальника територіального управління державної судової адміністрації в урочистій обстановці у приміщенні, де встановлено Державний Герб України і Державний Прапор України. Присягу зачитує сам суддя, а в разі коли її складають кілька суддів - найстарший за віком суддя, після чого він (вони) скріплює (скріплюють) її текст своїм підписом. Після складення присяги Президент України або за його дорученням голова обласної державної адміністрації вручає судді посвідчення судді.
Робота проходить в умовах підвищеної нервово-психічної напруги, в процесі вирішення знаходиться одночасно велика кількість справ, доводиться контактувати з багатьма людьми, що не завжди доброзичливо ставляться до того, що відбувається. Нерідко учасники розглядів залишаються невдоволені рішеннями суду, не можна виключити і прямий тиск представників криміналітету (хоча в даному випадку закон суддів захищає: за неповагу до суду, погрози або наклеп відносно осіб, що здійснюють правосуддя, передбачена строга відповідальність, аж до позбавлення волі, а за посягання на їх життя - аж до довічної судимості).
Судді не мають права поєднувати свою роботу з якою-небудь ще оплачуваною діяльністю (окрім наукової, викладацької, літературної та іншої творчої діяльності), займатися підприємництвом або належати до яких-небудь політичних об'єднань.
Розмір заробітку залежить від рівня суду, в середньому дещо перевершує рівень зарплати в промисловості.
Припинення повноважень судді
Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі:
1)закінчення строку, на який його обрано чи призначено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням

3 питання

Специфіка професії

Молодий спеціаліст, який вступаює на службу до прокуратури, з першого дня повинен засвоїти ієрархію відносин у професійному середовищі. Наприклад, існує серйозна різниця між прокурорами-керівниками і прокурорами-виконавцями (ними є прокурори відділів, помічники).

Місце роботи

Прокуратура, суд.

Особисті якості

· аналітичне мислення;

· принциповість;

· гарна пам'ять та увага;

· висока самооцінка, чітка дикція;

· емоційна стійкість.

Кар'єра

Прокуратура сьогодні не відчуває кадрового дефіциту. Багато починають кар'єру в якості слідчих прокуратури або помічників прокурора. Наступна сходинка - заступник прокурора. У великих містах на посаду керівника (міжрайонного прокурора) можна розраховувати лише років через 10-15. Зрозуміло, при наявності відповідних особистих і професійних якостей.

Освіта

Вища освіта. Спеціальність "Юриспруденція".

4 питання

Історія професії
Виникнення професії слідчого пов'язана з появою правоохоронних органів. Діяльність його полягає у зборі й перевірці будь-яких доказів за кримінальними справами. У компетенції слідчих ведення допитів, очних ставок, упізнань, обшуків, оглядів і слідчих експериментів. У нашій системі безпеки розрізняють попередні судові наслідки. Але така цілісна система діяльності розвивалася й удосконалювалася не одразу, а поступово. Нині у кожному відділенні міліції працюють слідчі, і не можна недооцінювати важливість їхньої роботи для життя і діяльності держави і громадян.
Слідчий - юрист, здатний з’ясувати будь-які правові питання. Юрисконсульт може дозволити собі спеціалізуватися у чомусь одному, наприклад, договірному, акціонерному або банківському праві. Слідчий зобов'язаний знати все. Злочини скоюють у найрізноманітніших сферах: економічній, фінансовій, авторського права тощо. І щоб довести кримінальну справу до "переможного кінця", потрібно досконально з'ясувати, як була проведена, допустимо, фінансова махінація.
Cпецифіка роботи слідчим:
Плюси професії:
Слідчий - професія за покликанням.
Мінуси професії:
Невисокий рівень зарплати.
Ненормований робочий день.
Робота для слідчого:
Основне і найпрестижніше місце роботи - прокуратура. Крім того, слідчі потрібні в слідчих органах МВС і військових прокуратурах.
Домінуючі види діяльності:
- розслідування злочинів;
- проведення допитів підозрюваних, свідків, потерпілих;
- огляди місць здійснення злочинів;
- проведення обшуків, упізнань, слідчих експериментів;
- пошук доказів, що мають відношення до здійснення злочинів;
- організація роботи інших фахівців, що беруть участь у розслідуванні (експертів, лікарів, психологів, педагогів тощо);
- з'ясування причин і умов здійснення злочинів;
- ведення документації (складання протоколів, постанов тощо);
- аналіз зібраних даних по злочину;
- збір інформації, необхідної для розкриття злочину;
- профілактичні заходи, спрямовані на зниження злочинності.
Риси, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:
Здібності:
- високий рівень розвитку сприйняття (цілеспрямованість, свідомість);
- гарна концентрація уваги (здатність зосереджувати увагу на необхідному об'єкті);
- стійкість уваги (здатність утримувати увагу на об'єкті тривалий час);
- вибірковість уваги (здатність вибирати потрібну інформацію з безлічі отриманої);
- уміння швидко і грамотно записувати отримані дані;
- гнучкість мислення;
- гарний рівень розвитку словесно-логічної пам'яті;
- здатність швидко аналізувати і переробляти інформацію;
- здатність точно і зрозуміло висловлювати свої думки (вербальні здібності);
- комунікативні здібності (уміння взаємодіяти з людьми);
- ораторські здібності (грамотна, цікава, барвиста мова);
- уміння слухати людей;
- розвинута просторова уява;
- швидкість мислення;
- абстрактне мислення;
- високий рівень розвитку розумових процесів (образне понятійне мислення);
- організаторські здібності.
Особистісні риси, інтереси й схильності:
- ініціативність, наполегливість, цілеспрямованість;
- рішучість (здатність швидко і самостійно приймати рішення);

5 питання

Адвокат надає юридичну допомогу фізичним особам і організаціям, захищає їхні інтереси у суді.
Cпецифіка роботи адвокатом:
Бути адвокатом не так просто. Адвокатський статус накладає низку обов'язків:
• зі свого гонорару адвокат відраховує кошти на загальні потреби адвокатської палати, утримання відповідної адвокатської структури, страхування професійної відповідальності, інші потреби, пов'язані з професійною діяльністю
• адвокат робить вступний внесок у адвокатську палату (це неформальна, але усталена вимога)
• "справи за призначенням" - безкоштовний захист певного кола осіб: це не приносить доходу, тому беруться за безкоштовний захист або початківці, або справжні альтруїсти.
Крім того, адвокатський статус обмежує вашу підприємницьку діяльність, можливість бути штатним співробітником будь-якої організації тощо.
Робота для адвоката:
Адвокатське бюро, юридична консультація, приватна практика.
Посадові обов'язки
Сприяє охороні законних інтересів громадян і організацій, надає юридичні консультації, представляє громадян і організації у суді, арбітражі тощо, державних органах, виступає як захисник в суді при розгляді кримінальної справи.
Адвокат обов'язково повинен знати цивільне, карне, трудове, фінансове й адміністративне право, законодавчі і нормативні акти, логіку, психологію, риторику.
Особисті риси:
• посидючість - копатися у нормативних актах, особливо на початку кар'єри, доведеться довго
• впевненість при публічних виступах, постійне тренування ораторських навичок
• хороша пам'ять та логічне мислення
• неабиякий інтелект, аналітичний склад розуму
• вміння приймати важливі рішення, іноді просто"на ходу"
• комунікабельність
• здатність абстрагуватися від конкретних обставин, навіть, якщо вони стосуються саме вас.
Кваліфікаційні вимоги
Вища юридична освіта і стаж роботи за спеціальністю не менше двох років.
Особливості професії адвокат
Адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на адвокатську діяльність та прийняв Присягу адвоката України.
Адвокат не може працювати у суді, прокуратурі, державному нотаріаті, органах внутрішніх справ, служби безпеки, державного управління. Адвокатом не може бути особа, яка має судимість.
Закон “Про адвокатуру” встановлює певне коло осіб, які можуть набути статус адвоката, і пов’язує це з декількома чинниками, зазначеними у коментованій статті:
громадянство України, вища юридична освіта, стаж роботи за фахом, підтвердження належного рівня знань і лише за наявності усіх цих ознак — отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняття Присяги адвоката України.
Стосовно громадянства України питання вирішується однозначно: згідно з чинним законодавством ніхто інший, крім громадян України, не може займатися адвокатською діяльністю у нашій державі. Втрата громадянства України тягне за собою анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю у відповідності зі ст. 17 Закону “Про адвокатуру”.
Зарплата і перспективи професії адвоката
У знаменитих адвокатів з безліччю гучних та успішних справ за плечима, немає нестачі у клієнтах. Новачки ж нерідко ледь-ледь зводять кінці з кінцями, чекаючи своїх довірителів. Середня зарплата адвоката, що лише розпочинає, $400 до $1000. Зростання зарплати йде паралельно із зростанням популярності та кількості виграних справ.

6 питання

Юридичний працівник, що здійснює передбачені законом нотаріальні дії (оформлення доручень, заповітів, дарчих, операцій купівлі-продажу тощо.).
Нотаріус діє від імені держави, повністю спираючись на ухвалені в країні закони, і завіряє всі документи, що оформляються, персональною гербовою печаткою. Копії цих документів зберігаються в нотаріальній конторі, тому при виникненні в майбутньому будь-яких спірних питань завжди є можливість, звернувшись до цього архіву, встановити правомочність проваджених дій (наприклад, операцій купівлі-продажу).
Основна місія нотаріусів - запобігання цивільно-правовим суперечкам, завчасне вирішення тих питань, які потенційно можуть перерости в конфлікт і викликати судовий розгляд. Це свого роду правова миротворчість, попереджувальне правосуддя. Як кажуть юристи, «якщо суперечки породили суддів, то небажання сперечатися — нотаріусів».
Нотаріуси можуть працювати як в державній нотаріальній конторі, так і займатися приватною практикою (і у тому, і в іншому випадку оформлені ними документи мають рівну юридичну силу). Зрозуміло, ці фахівці повинні чудово знати чинне законодавство і своєчасно відстежувати всі його зміни, володіти правилами нотаріального діловодства.
Нотаріус, вперше призначений на посаду, складає присягу такого змісту: «Урочисто присягаю виконувати обов'язки нотаріуса чесно і сумлінно, згідно із законом і совістю, поважати права і законні інтереси громадян і організацій, зберігати професійну таємницю, скрізь і завжди берегти честь високого звання нотаріуса».
Робота цього фахівця пов'язана з високою відповідальністю. Адже якщо його помилка призведе до того, що клієнт зазнає збитків (наприклад, втратить квартиру із-за невірно оформлених документів купівлі-продажу), нотаріус за рішенням суду зобов'язаний буде відшкодувати завдані збитки.
Якщо ж він свідомо піде на зловживання службовим становищем, оформить що-небудь з порушенням закону, то не лише втратить ліцензії, але і буде притягнений до кримінальної відповідальності. Для успішної роботи нотаріусові потрібні такі психологічні риси, як уважність, пунктуальність, посидючість, принциповість. Важлива і нервово-психічна стійкість: адже доводиться стикатися з незадоволеністю клієнтів, а часом і з відкритим тиском представників кримінального світу.
Щоб стати нотаріусом, необхідно здобути вищу юридичну освіту, стажуватися не менше року у нотаріальній конторі, скласти кваліфікаційні іспити і отримати державну ліцензію (видається регіональними органами юстиції). Здобуття такої ліцензії - процедура досить складна.
Основні кар'єрні перспективи нотаріуса пов'язані з відкриттям власної нотаріальної контори, до якої він має право запрошувати й інших найманих працівників. Згідно з чинним законодавством, нотаріусові заборонено займатися підприємництвом і будь-якою професійною діяльністю, окрім власне нотаріату, а також наукової роботи і викладання. Тому перехід до іншої роботи або відкриття власного бізнесу означають припинення кар'єри нотаріуса, відмову від ліцензії.

7 питання

Поиск по сайту: