Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема. Популяція людини

1. Популяція людини. Дем, ізолят

Популяції людини — це угруповання, усередині яких шлюби беруть частіше, ніж із людьми інших популяцій. Відмінності між популяціями завжди мають груповий характер, стосуючись частоти та географічного поширення деяких морфологічних, фізіологічних і генетичних ознак, зокрема шкідливих мутацій, що дуже важливо для медичної генетики та вивчення спадкових захворювань

Дем, ізолят.

Популяції, чисельність яких становить 1500–4000 осіб, називають демами, популяції чисельністю до 1500 осіб — ізолятами. Для демів та ізолятів типове відносно низьке природне збільшення населення — відповідно близько 20 % і не більше ніж 25 % за покоління. Частота внутрішньогрупових шлюбів у них становить 80–90 % і понад 90 %, а приплив осіб з інших груп зберігається на рівні 1–2 % і менше за 1 %. Унаслідок високої частоти внутрішньогрупових шлюбів члени ізолятів, що проіснували чотири покоління (приблизно 100 років) і більше, є не менше ніж троюрідними братами й сестрами (сибсами).

У великих за розмірами популяціях розподіл алелів окремих генів у генотипах індивідуумів послідовних поколінь підлягає закону Гарді — Вайнберга.

2. Структура популяції людини

Людина як біологічний вид має складну структуру популяцій. Співвідношення вікових груп у популяціях можна наочно виразити за допомогою вікових пірамід.

Віково-статеві піраміди — це графічне зображення розподілу населення за статтю та віком, яке використовують для характеристики віково-статевого складу населення.

Віково-статевий склад населення відображає співвідношення віково-статевих груп — сукупностей людей однакового віку. Це основний елемент вікової структури населення. Залежно від цілей дослідження, розрізняють вікові групи однорічні й збільшені: п’яти- й десятирічні. Однак для оцінки загальних структурних зрушень застосовують і значно більші вікові групи.

Віково-статеві піраміди являють собою діаграми, на яких число людей кожного віку (або частка їх у населенні) зображене горизонтальною смугою певного масштабу. Смуги розташовані одна над одною за порядком збільшення значень віку, у лівій частині діаграми — для чоловіків, у правій — для жінок. Віково-статеві піраміди зазвичай будують за річними або п’ятирічними віковими групами, а іноді й за десятирічними групами. Однак віково-статеві піраміди, побудовані за великими віковими групами, не розкривають детальних особливостей вікового й статевого складу населення.

Склад віково-статевої структури населення в першу чергу є результатом еволюції відтворення населення. Тип відтворення населення, що формується процесами народжуваності й смертності в сучасний і минулі періоди, визначає співвідношення населення різних вікових груп.

(ознайомлення)

ü Аналіз схеми «Віково-статева піраміда населення України»

Віково-статева піраміда сукупного населення СНД має явні сліди принаймні трьох послідовних демографічних «хвиль». Найбільш багатолюдними є покоління людей, яким на початок 2006 року виповнилося від 15 до 24 років, тобто народжених у 1981–1991 роки (див. рис.). Основа піраміди значною мірою звужена. При цьому число народжених в останні п’ять років трохи більше за число народжених у попереднє п’ятиріччя. Віково-статева піраміда населення ЄС-27, що розглядалася в минулому випуску Європейського барометра, має дещо іншу форму — найбільш численні групи населення у віці 35–44-х років, що народилися, відповідно, у 1961–1971 роках, а до старших і молодших вікових груп піраміда плавно звужується. Як і в СНД, число народжених в останні п’ять років (у віці до 5 років на початок 2006 року) трохи більше за число народжених у попереднє п’ятиріччя (у віці 5–9 років).

 

Жінки
Чоловіки

 

Віково-статева піраміда населення СНД, 2006 рік, %

 

За характером цієї піраміди можна передбачити найближчу долю конкретної популяції. Якщо в неї широка основа, тобто багато молодих особин, вузька вершина — мало старих і достатньо репрезентована середня частина, тобто дорослі, здатні до розмноження особини, то загальна конфігурація такої піраміди характеризує зростаючу популяцію. Якщо ж основа звужена, а вершина розширена, то чекати найближчим часом збільшення чисельності такої популяції не слід, у ній смертність перевищує народжуваність. Звісно, що для кожного виду конфігурація вікової піраміди при стійкій чисельності своя, тому необхідно добре знати особливості його розвитку та взаємозв’язків із середовищем.

3. Склад і процеси популяції людини

Популяція людини, тобто популяція особливого виду — Homo sapiens, має ті самі характеристики, що й популяція тварин, але характер і форма їхніх проявів значно відрізняються внаслідок дії таких факторів, як штучне середовище, соціально-економічні умови та інші, що називаються одним терміном — соціум.

Основними динамічними показниками (характеристиками) популяцій є народжуваність, смертність і швидкість зростання популяцій. Усі люди на Землі утворюють популяційну систему — людство. Зростання цієї популяції обмежене доступними природними ресурсами та умовами життя, соціально-економічними й генетичними механізмами. Людина, знаючи вже досить багато про важливість цих обмежувальних факторів, поки що надає їм мале значення, хоча соціально-економічні фактори вже певною мірою виступають як регулювальні. Про те, що людство погано усвідомлює межу своєї «толерантності» щодо цих обмежувальних факторів, свідчить майже невпинне зростання населення, тобто чисельності популяції.

Вивчення частоти генів і генотипів у популяціях є предметом популяційно-генетичного дослідження. Це надає інформацію про ступінь гетерозиготності та поліморфізму людських популяцій, виявляє розходження частот алелів між різними популяціями.

Статистичний аналіз поширення окремих спадкових ознак (генів) у популяціях людей у різних країнах дозволяє визначити адаптивну цінність конкретних генотипів. Виниклі мутації можуть передаватися потомству впродовж багатьох поколінь. Це призводить до поліморфізму (генетичної неоднорідності) людських популяцій. Серед населення Землі майже неможливо (за винятком однояйцевих близнюків) знайти генетично однакових людей. У гетерозиготному стані в популяціях перебуває значна кількість рецесивних алелів (генетичний вантаж), що зумовлюють розвиток різних спадкових захворювань. (Приклад поширення серпоподібно-клітинної анемії.) Частота їхнього виникнення залежить від концентрації рецесивного гена в популяції й значно підвищується в близькоспоріднених шлюбах.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.