Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема. Вступ. Медсестринський процес в дерматології

Лекція №1

I. Дерматовенерологія – це наука, яка вивчає хвороби шкіри та захворювання, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), а також можливі зміни на шкірі при захворюваннях внутрішніх органів.

Мета та завдання дерматовенерології – вивчення причин, симптоматики, методів діагностики, лікування та профілактики хвороб шкіри і ІПСШ.

II. Анатомія та фізіологія шкіри та її придатків.

Будова шкіри.

Шкіра (лат. – cutis, грец .- derma) – зовнішній покрив тіла людини, що відмежовує його внутрішні органи від зовнішнього середовища.

Площа шкіри 1,5-2 м .

Товщина шкіри (без підшкірно-жирової клітковини) коливається в межах 0,5-4 мм, в залежності від локалізації, віку, статі.

Шкіра складається з трьох шарів: епідерміс, дерми, підшкірної жирової клітковини.

Епідерміс– зовнішній епітеліальний шар, що складається з 5-ти шарів: базального (зародкового), остеподібного, зернистого, блискучого, рогового. Епідерміс постійно оновлюється і змінюється впродовж 60 днів: нові клітини, які утворюються в найглибшому базальному шарі повільно переміщуються до поверхні шкіри, з якої непомітно для ока злущуються.

В базальному шарі є меланоцити, які виробляють коричневий пігмент меланін.

Дерма (власне шкіра) – сполучна тканина, розташовується під епідермісом. Межею між епідермісом і дермою є базальна мембрана. Дерма складається з колагенових, еластичних і ретикулярних волокон. Проміжки між волокнами заповнені гомогенною гелеподібною речовиною і клітинними елементами (фіброцити, фібробласти, гістіоцити та ін..).

Дерма складається з 2-х шарів: верхній – сосочковий, нижній – сітчастий.

В сосочковому шарі пучки колагенових і еластичних волокон розташовуються перпендикулярно до поверхні шкіри.

В сітчастому шарі вони переплітаються в різних напрямах між собою, утворюючи щільну сітку, забезпечуючи пружність, щільність, еластичність і міцність шкіри.

Підшкірна жирова клітковина (гіподерма) складається із сполучнотканинних волокон, скупчення жирових клітин, кровоносних судин, нервових стовбурів та волокон, цибулин волосся і клубочків потових залоз.

Додатки шкіри: потові та сальні залози, волосся, нігті.

Потові залози – це прості трубчасті залози, які складаються з тіла у вигляді клубочка і вивідної протоки.

Сальні залози знаходяться на всіх ділянках тіла, крім долонь та підошов. Вивідні протоки сальних залоз відкриваються у волосяні фолікули. Сальні залози мають часточкову будову, їх клітини наповнюються крапельками жиру, руйнуються і виділяються на поверхню шкіри у вигляді шкірного сала, що змащує шкіру, запобігаючи її сухості.

Волосся є кількох видів: довге (на голові, бороді, у пахвових ямках), щетинисте (брови, повіки, у носі та вухах), пушкове на всій іншій поверхні. Волосся складається із стрижня, що виступає над поверхнею шкіри, і кореня, що знаходиться в шкірі і закінчується потовщенням – волосяною цибулиною, з якої відбувається ріст волосся. Корінь знаходиться у волосяному мішечку – фолікулі.

Нігті – це рогові утворення, що складаються з тіла, кореня, вільного і 2-х бічних країв. Нігтьова пластинка розташовується на нігтьовому ложі, яке з боків і у основи обмежене шкірними складками – нігтьовими валиками.

Фізіологія(функції) шкіри:

1. Захисна.

2. Пігментоутворююча.

3. Видільна (секреторна) зумовлена наявністю в шкірі потових і сальних залоз.

4. Обмінна функція зумовлена участю шкіри у водному, мінеральному, вуглеводному, жировому обміні.

5. Терморегуляторна полягає у підтриманні сталої температури тіла завдяки процесам тепловипромінювання, теплопровідності, випаровування води з поверхні шкіри.

6. Резорбтивна (всмоктувальна): через шкіру можуть всмоктуватись різні хімічні речовини та ліки.

7. Імунологічна функція зумовлена участю шкіри в імунологічних реакціях.

8. Чутлива: забезпечується наявністю в шкірі нервових рецепторів, які зумовлюють три види чутливості (тактильну, температурну, больову).

III. Методи діагностики в дерматології.

1. Суб’єктивні – з’ясування скарг хворого.

Скарги дерматологічних хворих:

· Наявність висипу на шкірі;

· Суб’єктивні відчуття (свербіж, печіння, біль, стягнутість шкіри тощо).

2. Об’єктивні:

a) Огляд шкіри, при якому з’ясовують розповсюдженість елементів висипу, їх величину, форму, краї тощо;

b) Пальпація, яка дозволяє з’ясувати еластичність, вологість шкіри, стан підшкірно-жирової клітковини та периферичних лімфовузлів.

3. Інструментальні:

· Діаскопія (надавлювання на уражену ділянку предметним склом або діаскопом (прозора пластикова пластинка);

· Зскрібання елементів висипу (визначення ділянок лущення);

· Проведення шкірних алергологічних тестів;

· Визначення ізоморфної реакції (феномена Кебнера);

· Визначення характеру дермографізму;

· Йодна проба;

· Люмінесценція.

4. Лабораторні:

· Бактеріоскопічні;

· Бактеріологічні;

· Цитогістологічні (біопсія);

· Імунологічні;

· Серологічні.

IV. Морфологічні елементи шкірного висипу.

Поділяються на первинні та вторинні.

Первинні діляться на порожнисті (містять порожнину) і безпорожнисті.

До порожнистих елементів відносяться: міхурець, міхур, гноячок.

До безпорожнистих – пляма, вузлик, горбик, вузол, пухир.

Міхурець( везикула) – порожнистий елемент, що підвищується над шкірою Ø 1-5 мм, містить серозну прозору рідину, формується в епідермісі при герпесі, екземі, дерматитах. Міхурці можуть вскриватись з утворенням ерозій або підсихають з формуванням кірочки; зникають безслідно.

Міхур( була) – порожнистий елемент, що підвищується над шкірою, аналогічний міхурцю, але значно більших розмірів (Ø 5см і більше). Міхур є типовим елементом висипу при бульозних дерматозах (міхурчатка, герпетиформний дерматит Дюринга).

Гноячок( пустула) – порожнистий жовто-зеленого кольору елемент висипу з гнійним вмістом Ø від 1 до 10 мм, виникає в результаті гнійної інфекції.

Пляма– зміна кольору шкіри на обмеженій ділянці. Плями є запальні (бліднуть при діаскопії) і незапальні (не змінюють кольору при діаскопії), пігментні (гіпопігментовані, гіперпігментовані та депігментовані) та судинні, що утворюються в результаті розширення судин або порушення цілості судинної стінки.

Вузлик( папула) – безпорожнистий щільний елемент, що підвищується над шкірою, від 2-3 мм до 2-3 см в діаметрі. Крупні вузлики називаються бляшками. Вузлики бувають епідермальними, дермальними, епідермально-дермальними, в залежності від глибини залягання: плоскі, гострокінцеві, кулясті, напівкулясті. Зникають безслідно. Є елементом висипу при псоріазі, бородавках, контагіозному молюску, гострокінцевих кондиломах.

Горбик– безпорожнистий елемент, що підвищується над шкірою, щільний або тістуватої консистенції буровато-червоного або синюшного кольору Ø від 1 до 10 мм. Горбик являється результатом хронічного специфічного запального процесу в дермі (сифіліс, туберкульоз шкіри). Горбики звиразковуються з утворенням рубця або розсмоктуються сухим шляхом з утворенням рубцевої атрофії.

Вузол – безпорожнистий щільний елемент круглої або овоїдної форми, Ø 3-5 см. Вузли виникають глибоко в підшкірно-жировій клітковині як і горбики при сифілісі та туберкульозі шкіри. Вузли підвищуються над шкірою або можуть прощупуватись в її глибині. Звиразковуються, залишаючи після себе рубець.

Пухир(уртикарний елемент) – щільний безпорожнистий елемент, що підвищується над поверхнею шкіри, круглої або овальної форми, рожевого або червоного кольору, супроводжується свербіжем, виникає в результаті гострого набряку сосочкового шару дерми при алергічних реакціях організму (кропив’янка). Швидко виникає, швидко і безслідно зникає.

Вторинні морфологічні елементи виникають після первинних.

Пігментація(вторинні плями): гіпопігментація, гіперпігментація, депігментація.

Луска– клітини епідермісу, що втратили зв'язок між собою. Луски бувають дрібні, крупно пластинчасті.

Кірка– результат порожнистих елементів внаслідок засихання їх вмісту, буває різного кольору, товщини (товста кірка називається рупія).

Екскоріація– поверхневий дефект шкіри, виникає в результаті розчухів.

Ерозія– поверхневий дефект шкіри, що виникає внаслідок руйнування покришки міхурців, міхурів.

Виразка– глибокий дефект шкіри, що виникає в результаті розпаду горбиків та вузлів, загоюється з утворенням рубця.

Тріщина– поверхневий чи глибокій дефект шкіри, що виникає в місцях розтягнення шкіри при втраті її еластичності.

Рубець– сполучнотканинне розростання на місці глибоких дефектів. Рубці бувають атрофічні, гіпертрофічні.

Ліхеніфікація– потовщення шкіри, посилення малюнка шкіри в результаті тривалого механічного тертя шкіри або тривалого розчухування.

 

 

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.