Тема 1 ДАВНЬОЄГИПЕТСЬКА ЦИВІЛІЗАЦІЯ

ПЛАН

1. Первісне суспільство.

2. Древнє і Середнє царства

3. Нове царство.

4. Релігія та культура Древнього Єгипту.

1.З моменту виникнення людина (2.5 – 1 млн. р. до р.х.) як особа, наділеної волею і свідомістю, не маючи змоги вижити поодинці, змушена була взаємодіяти з іншими людьми, формуючи первісні суспільні відносини. Оскільки засоби виробництва були примітивними, то люди змушені були їх об’єднувати. Тому в основі життя суспільства лежала суспільна власність на засоби виробництва, а розподіл результатів праці здійснювався на основі відносної рівності.

Основою організації первісного суспільства була громада (община) – спочатку, за прикладом тварин, стадо, а далі – рід, плем’я… Влада належала всім дорослим членам громади і здійснювалась ними через збори (віче).

Певна персоніфікація влади пов’язувалась з виборними старійшинами (вождями). Спеціального апарату управління не було.

Суспільні відносини регулювались соціальними нормами (загальними правилами). Спеціальних органів примусу не було.

Поступово, впродовж сотень тисяч років розвитку продуктивних сил формувалась людина сучасного типу. В неоліті ( біля VII – IV тис. р. до р.х.) відбулась неолітична революція в ході якої від привласнюючого способу існування людство перейшло до відтворюючого господарювання. З’явились землеробство та тваринництво, штучні матеріали (тканини, кераміка).

Винайшли лук і стріли. Це зробило цілу революцію в розвитку продуктивних сил, бо дозволяло розпочати приручення тварин. Вдосконалились кам’яні знаряддя праці. Близько IV тис. р. до Р.Х.. відбувається перший великий суспільний поділ праці – від землеробства відокремлюється тваринництво. Затим від землеробства виділяється ремесло, а потім торгівля перетворюється в окреме заняття.

Із розвитком продуктивних сил посилилось майнове розшарування, виникає приватна власність. Для її забезпечення в IV-III тисячолітті виникають перші рабовласницькі держави – в Єгипті, Межиріччі, Індії. Цьому сприяли такі обставини:

- намульні ґрунти субтропіків долин Нілу, Тигру і Євфрату, дуже зручні для землеробства;

- з появою мідних знарядь праці на цих легких для обробітку землях стало можливим створення іригаційних систем (в долині Інду – в III тис. до р.х.);

- це призвело до різкого зростання продуктивності праці, а тому захоплених у війнах полонених вже не вбивали, а перетворювали у рабів, бо вони вже виробляли в кілька разів більше, ніж споживали;

- виникнення рабства прискорило формування держави, як апарату насилля, покликаного забезпечити панування пануючого класу рабовласників ( ними стали: старійшини, вожді, жерці....).

2. Першою в світі державою став Древній Єгипет. В давнину Єгиптом називали лише долину Нілу від південних порогів Нубії до Середземного моря. Ведення іригаційного землеробства вимагало об’єднання сил не лише родів і племен, а й цілих областей (номів) на чолі з царями, які одночасно були жерцями і мали титул "начальника каналу". На рубежі IV-III тис. до р.х. було 40 номів. Вони поступово об’єдналися у Верхній і Нижній Єгипет.

Між царствами йшла запекла боротьба. Переміг Південь, тобто Верхній Єгипет. Біля 3200 р. до р.х. його фараон Міна вперше об’єднав під своєю владою весь Єгипет. В країні встановилась єдина державна влада. Вона опинилася в руках знаті, великих землевласників.

Періодизація історії Древнього Єгипту:

- Раннє - 2800 -2400 рр. до Р.Х.

- Древнє.

- Середнє.

- Нове.

- Пізнє царство.

Раннє царство – крем’яні і мідні знаряддя; посуд з фаянсу; гробниці царів – склепи з каменю і дерева; папіруси; землеробство.

Суспільний лад: інформації мало. Знаємо про велике царське господарство. Збереглись царські печатки з винних посудин. Є печатки "матері фараона" – що свідчить про окреме господарство цариці. Вже було рабство. Раби - полоненні в міжусобних і зовнішніх війнах.

Державна влада – земля державна, двоєдина – Верхнього і Нижнього Єгипту. Притому домінувала верхньоєгипетська династія завойовників ( білі кольори). Червоний колір - Нижнього царства. Фараон обожествлявся і оголошувався різновидом бога – покровителя Гора. Областями керували царські номархи і судді.

Першим фараоном вважався Мена. З нього почали вести щорічні літописи. Про події в Ранньому царстві знаємо мало. Правили І і ІІ династії.

Древнє царство –III тис. правили III - VIII династії.

Суспільний і державний лад. У Верхньому Єгипті – зернове господарств, Нижньому – виноробство і садівництво. Дельта – вироби з папірусу, тваринництво. Мідь і камінь. Знаряддя праці ті ж, що й в Ранньому царстві.

Вирізнялось майно і господарство фараонів та інших осіб. Номарх мав особисту власність плюс власність по службі.

Землю і худобу можна було вільно продавати й заповідати. Але, як правило, її успадковував старший син. Знать мала великі маєтки. Общинники поступово розорялись.

Рабів мала знать і навіть середній прошарок. Їх захоплювали в Нубії та Лівії.

Маєтки знаті – по всій країні. Їх називали "двори", "поселення" на чолі з "володарем". Землю обробляли чоловіки. Жінки вели домашнє господарство і віяли зерно.

В господарствах знаті – ремесло.

Жерці – особлива роль як хранителів культу та знать про Ніл. За це – маєтки, раби.

Влада. Єгипет став єдиним. Столиця – в Нижньому Єгипті. Його боги – при дворі. Фараон вільно керував будь-яким з 10 номів, перекидав номархів куди хотів. В царя абсолютна влада. Він же верховний жрець. Йому допомагав Візир.

Могутнє військо. Походи на Палестину і Сирію. Перший помічник фараона – верховний суддя. Суди розглядали будь-які справи, навіть провинності цариці ( таємно).

Фараон Джосер почав будувати піраміди (60 метрів). Найбільша могутність – за сина Джосера – Хеопса (146.5 м - піраміда).

В період VI династії зросла роль місцевої знаті і держава перетворилась на сукупність майже самостійних регіонів (VII династія – 70 фараонів за 70 днів). Починаючи з IV династії – державним богом став бог Сонця Ра. Писемність, архітектура.

Середнє царство – кін. ІІІ тис. -1600 р. до р.х. правили IX – XVIII династії.

IX-XI династії – боротьба за владу з номархами. Останні фараони ХІ династії об’єднали Єгипет. Відновили канали, вдосконалили плуг і жорна. Приватні особи вже володіють великою кількістю рабів (голів). З’являється багато середніх господарств. Зростають товарно-грошові відносини.

Номархи мали велику силу.

ХII династія – бронза і скло, нові плуги.

Розквіт середнього царства – XII династія – 2000 р. до р.х. – XVIII ст. до р.х. За два століття – лише вісім фараонів – Аменемхет I, II, III,IV; Сенусерт I, II, III і фараон-жінка Нефрусебек.

Чисельні переможні війни з сусідами давали рабів, золото... Номархи залишались могутніми. Верховний сановник був головним суддею. Могутнє військо набране з общинників і найманих іноземців.

Аменемхет ІІІ зламав могутність номархів. Культ нового бога – Амона.

Період після ХII династії – ослаблення Єгипту через переможне народне повстання на рубежі XVIII-XVII ст.) перерозподілили майно, знищили записи про права знаті....). Цим скористались пришельці зі Сходу – гіксоси. Їх панування тривало 108 років.

3. Нове царство. XVI-XII ст. до р.х. (500 років).

Династії :

XVIII правила впродовж XVI – XIV ст. до р.х. .

XIX протягом XIV – XIII ст. до р.х.

XX у XIII – XII ст. до р.х.

Розквіт рабства. Фараон Яхмос прогнав гіксосів. Часті завойовницькі війни. Особливість народного господарства – широке застосування бронзи, поява заліза; з’явився вертикальний ткацький верстат (до цього – горизонтальний). Новий плуг, журавлі для води, скляні вироби, зрідка цегла, муміфікація. З явились мули, бики, верблюди.

Товарно-грошові відносини. Небувалий розвиток рабства. Навіть пастухи мали рабів.

Особливо багато рабів – в господарствах фараона та храмів. Постійні переписи вільних общинників з метою накладання нових податей.

Військо – піше та колісниці ( на них знать). Знать мала свої маєтки, але номархи втратили всю повноту влади в номах (областях).

Жерці. Рамзес ІІІ (ХХ дин.) передав храмам 100 тис. чол.: 500 тис. голів худоби... Храми мали в середньому по 62.1 тис. рабів.

Тутмос І ( 2 пол. ХVI ст. до Р.Х.) розширив Єгипет від третього порогу Нілу до Євфрату. Завоювання дали гроші – тому величезне кам'яне будівництво, особливо в Фівах.

За Тутмоса III двадцять років фактичним фараоном була донька Тутмоса І Хатшепсут, яку підтримували жерці. Після її смерті Тутмос III наказав знищити все і всіх, що про неї нагадувало. Завоював Сирію.

За його сина Аменхотепа II– розквіт Єгипту. Остаточно залякав сусідів. Аменхотеп ІІІ подавив повстання в Ефіопії і 33 років не воював.

Син Аменхотепа III Аменхотеп IV ( біля 1400 р. до р.х.), висловлюючи волю нової знаті запровадив радикальну державно-релігійну реформу. Він запровадив культ нового бога Сонця – Атона. Переніс столицю з Фів до нового міста. Назвав себе Ехнатаном. Ввів нових жерців, нову знать... Але коли він на 17 році помер, то його наступники Тутанхамон і Хоренхеб знищили культ Атона і всі згадки про реформу і відновили старі порядки. Але повного відновлення могутності Фів не відбулось, бо ще однією столицею став Мемфіс. Разом з тим зросла могутність храмової знаті та царського двору.

Спадкоємці Хоремхеба, Рамзесіди докладали максимум зусиль для збереження влади над Сирією у війнах з хеттами, але під загрозою Ассирії, Рамзес ІІ уклав з ними династичний шлюб – перший міжнародний договір з Хеттушілем, 1296 р. до р.х.

В кінці XIX династії – величезне народне повстання під проводом сирійця Ірсу. Рамзес Ш придушив його, відбив наступ "людей моря". Зміцнив військо іноземцями. Одарив храми і звільнив їх від обов'язку посилати кожного дев'ятого віддавати до війська.

На 32 році царювання Рамзеса ІІІ чи то отруїли чи то вбили. Влада слабне.

Остаточно Древній Єгипет був знищений шахом персів Камбузом в 525 році до р.х.

4.В житті єгиптян величезне значення відігравала релігія. Для єгипетських релігійних вірувань характерним було обожнювання тварин і птахів. В місті Мемфісі обожнювався бик Апіс, в Тинисі й Буто – сокіл Гор. Низка номів носили назву тварин: ном Антилопи, нам Крокодила тощо. Поступово Боги провідних номів ставали загальнодержавними, наприклад бог сонця Ра,творець світуАмон,Боги родючості Осірис та Ісіда.

Великим досягненням єгипетської культури було винайдення писемності. Для письма по камені застосовували ієрогліфи, а на папірусі – спрощений скоропис.

В Єгипті значного розвитку набула література (пісні, казки, опис подорожей тощо), а також архітектури (піраміди, храми, палаци) та образотворчого мистецтва (зображення тулуба у фас, а обличчя в профіль).

Древні єгиптяни були знайомі з початками наук. Зокрема, у них існувала десятинна система лічби, вміли вираховувати площу трикутника, трапеції, кола, знали число Пі – 3,16. Було створено календар. Рік ділився на 12 місяців і 365 днів. Широке поширення бальзамування сприяло вивченню анатомії, а відтак і розвитку медицини, зокрема, хірургії.

Поиск по сайту: