 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Список використаної літератури. Самостійна робота
Самостійна робота з ”Загального мовознавства”
Виконала студентка ІІ курсу факультету сходознавста групи Пкор 13-13 Целік Тетяна Юріївна
Київ – 2014 А.Тест 1 1. б 2. а 3 .в 4. б 5. г 6. а 7. в 8. г 9. б 10.в Фонема– (від грецьк. – звук) – одиниця звукової побудови мови, яка слугує для впізнавання і розрізнення значущих одиниць морфем, до складу яких вона входить як мінімальний сегментний компонент, а через них – і для впізнавання і розрізнення слів. Вона є найменшою мовною одиницею. Вона є односторонньою одиницею бо має тільки план вираження і не має значення тому, її не можна вважати знаком. Морфема — мінімальна двостороння одиниця мови, в якій за Слово — двостороння одиниця, йому притаманні всі знакові функції, через що є підстави саме слово вважати мовним знаком. Речення - мінімальна комунікативна одиниця, яка про щось повідомляє й розрахована на слухове або зорове (на письмі) сприйняття.Речення не є знаком, бо складається зі знаків і належить до рівня структур. Унілатеральна теорія знака (від лат. unus — один і latus — сторона) — теорія, згідно з якою знак є одностороннім, тобто має лише план вираження (значення перебуває поза знаком). Білатеральна теорія знака (від лат. Bis — двічі і latus — сторона) — мовознавча теорія, згідно з якою знак є двосторонньою одиницею, що має план вираження і план змісту.
Тест 2 1. в 2. г 3. а 4. б 5. в 6. а 7. в
Гіпотеза лінгвальної відносності — концепція, згідно з якою структура мови визначає структуру мислення і спосіб пізнання світу. Синонім: гіпотеза Сепіра — Уорфа.Авторививчаючи своєрідність культури і мов американських індіанців, вони дійшли висновку про глибокий вплив мови на становлення світоглядних категорій. На думку Сепіра, мова є не стільки засобом передачі суспільного досвіду, скільки способом визначення цього досвіду для всіх, хто розмовляє тією мовою. Вона «нагадує математичну систему, яка відображає досвід у справжньому значенні цього слова тільки в найелементарніших своїх початках, але з плином часу перетворюється на систему понять, яка дає змогу передбачити всі можливі елементи досвіду відповідно до певних прийнятих формальних правил».
Тест 3 1. б 2. в 3. г 4. б 5. а 6. в 7. б 8. в 9. а 10. в Теорія ізоморфізму (від грец. fsos — рівний, однаковий і morphe — вид, форма) — теорія польського мовознавця Єжи Куриловича, яка доводить відсутність якісної відмінності між різним Згідно з цією теорією в мові існує структурний паралелізм між рівнями. Так, зокрема, структурну подібність можна побачити у складі й реченні (структурна тотожність голосного в складі і предиката в реченні). Теорія ізоморфізму має важливе практичне значення. Для прихильників цієї теорії обґрунтованим є запозичення методів та понять, які використовуються при вивченні одного рівня, для дослідження іншого, наприклад запозичення методів і понять фонології у дослідженні лексики або граматики. Більшість вчених не приймають теорію ізоморфізму. Так, зокрема, російський мовознавець В. І. Кодухов уважає, що ідея ізоморфізму не пояснює всієї складності мовної структури, а зводить її до найпростіших структур з площинною будовою. и рівнями мови і дозволяє застосовувати в їх дослідженні одні й ті самі методи і принципи. Тест 4 1. в 2. в 3. б 4. в 5. а 6. в 7. б 8. в 9. б
Перформативна функція — функція мовлення, яка полягає у виконанні перформативного акту, тобто такого, який рівнозначний здійсненню дії.
Соціальна солідарність — поняття, яке служить для позначення соціальної згуртованості. Уперше його застосував французький філософ і соціолог Огюст Конт (1798—1857). Використовувалось воно далі головним чином у французькій соціології. Особливу увагу приділив дослідженню соціальної солідарності засновник французької соціологічної школи Еміль Дюркгейм (1858—1917). У його концепції — це одне з центральних понять, якому була присвячена, по суті, вся його наукова творчість. Для Дюркгейма соціальна
Тест 5 1. б 2. б 3. а 4. б 5. а 6. г 7. б 8. в
Індукція (від лат. inductio «наведення, збудження») – прийом дослідження, за якого на підставі вивчення окремих явищ робиться загальний висновок про весь клас цих явищ; узагальнення результатів окремих конкретних спостережень. Дедукція (лат. deductio, від deduco «відводжу, виводжу»)– форма достовірного умовиводу окремого положення із загальних. На основі загального правила логічним шляхом з одних положень як істинних виводиться нове істинне положення. В основі дедукції – аксіома: все, що стверджується стосовно всього класу, стверджується стосовно окремих предметів цього класу. Дедуктивний підхід набув особливого поширення в математиці. Всі теореми виводяться логічним шляхом за допомогою дедукції з невеликої кількості вихідних положень – аксіом. У мовознавстві дедуктивний підхід необхідний, а інколи – єдино можливий (якщо потрібно дослідити явища, які не можна безпосередньо спостерігати, тобто у випадках так званого «чорного ящика», коли про певні явища роблять дедуктивні висновки, правильність яких перевіряють на основі того, що маємо на вході і на виході «чорного ящика»). Саме таким чином вивчають, наприклад, механізм сприйняття і породження мовлення. Із дедукцією пов'язане поняття гіпотези (в науці існує навіть термін гіпотетико-дедуктивний метод). Гіпотеза(від герц, hypothesis «основа, припущення») – спосіб пізнавальної діяльності, побудови вірогідного, проблематичного знання, коли формулюється одна з можливих відповідей на питання, що виникло в процесі дослідження; одне з можливих розв'язань проблеми. Суть гіпотези полягає у висуненні припущення щодо внутрішньої структури об'єкта, форми зв'язків між його елементами і його експериментальній перевірці. Гіпотеза доти залишається припущенням, здогадом, поки не пройшла перевірку. Доведена гіпотеза, тобто перевірена на багатьох фактах, стає науковою теорією. За допомогою дедукції (гіпотези) можна передбачити факти задовго до їх емпіричного відкриття. Скажімо, Ф. де Соссюр у 1878 р. висунув гіпотезу, відому в мовознавстві як ларингальна теорія. Це відкриття залишалося гіпотезою аж до 1927 р., коли Є. Курилович виявив у пам'ятках хетської мови графічні позначення особливих звуків саме у вказаних Ф. де Соссюром позиціях. Гіпотеза підтвердилася. Серед інших можна назвати ще гіпотезу лінгвальної відносності, гіпотезу лінгвальноїдоповняльності, різні гіпотези походження мови, маррівську гіпотезу походження всіх слів від чотирьох елементів (сал, бер, йон,рош) та ін. Семантичний диференціал — психолінгвістичний прийом (анкетування), який полягає у використанні комплексу пар семантичних диференційних ознак для характеристики одиниць мови (визначення відстані між значеннями слів, їх місця в лексико-семантичній системі, вивчення звукосимволізму тощо) Б. Таблиця
Список використаної літератури 1.Кочерган М. П. Загальне мовознавство : [підручник] / Михайло Петрович Кочерган. - [2-ге вид., випр. і доп.]. – К. : Академія, 2006. – 464 с. 2.Соссюр Ф. Курс загальної лінгвістики. – К., 1998. 3.Соссюр Ф. де. Курс загальної лінгвістики / Пер. з фр. А. Корнійчук, К. Тищенко. – К.: Основи, 1998. – 324 с.
Поиск по сайту: |