Згідно із нормативно-правовою базою, що створювалась паралельно розвитку психологічної науки як в Україні так і за її межами, психолог користується цілою низкою регламентованих законодавчих актів та документів, регулюючих його професійну діяльність. В роботі з підлітками, що належать до неформальних молодіжних субкультур, основними нормативними актами є Закони України «Про освіту», «Про професійно-технічну освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», Конституція України, Накази та Листи Міністерства освіти і науки України, Збірники нормативно-правових документів психологічної служби та ПМПК системи освіти України (за редагуваннями різних років), Етичний Кодекс психолога, Декларація прав людини, Конвенція про права дитини та ін. З точки зору державних стандартів та норм праці, психолог, як і будь-який інший спеціаліст-професіонал, працює в приміщенні з певними інженерними, архітектурними, мікрокліматичними характеристиками. З огляду на специфіку роботи психолога можна сказати, що найбільшу важливість для якості виконання професійних задач та завдань необхідно належну увагу приділити санітарним нормам освітлення приміщення та державним санітарним нормам і правилам роботи з ЕОМ. В сукупності із необхідністю облаштування релаксуючого та гармонійного дизайну кабінету психолога чи психологічної служби це є важливим організаційним елементом в функціонуванні психолога на підприємстві чи в держустанові. Згідно з Державними санітарними правилами і нормами роботи з візуальними дисплейними терміналами (ВДТ) ЕОМ (ДСанПІН 3.3.2.007-98 ), для успішної роботи з ЕОМ, необхідно дотримуватись наступних положень, вказаних в переліку: 1) Площа на одне робоче місце має становити не менше ніж 6,0 м2, а об'єм не менше ніж 20,0 м3. 2) Приміщення для роботи з ВДТ повинні мати природне і штучне освітлення згідно ДБН В.1.2-14-2009 та ДБН А.2.2-3-97.
3) Природне освітлення має здійснюватись через світлові прорізи, орієнтовані переважно на північ або північний схід і забезпечувати коефіцієнт природної освітленості (КПО) не нижче ніж 1,5%. 4) Віконні прорізи приміщень для роботи з ВДТ мають бути обладнані регульованими пристроями (жалюзі, завіски, зовнішні навіси). 5) Покриття підлоги повинне бути матовим з коефіцієнтом відображення 0,3-0,5. Поверхня підлоги має бути рівною, неслизькою, з антистатичними властивостями. 6) Забороняється для оздоблення інтер'єру приміщень ВДТ застосовувати полімерні матеріали (деревинно-стружкові плити, шпалери з функцією їх миття, рулонні синтетичні матеріали, шаруватий паперовий пластик тощо), які виділяють у повітря шкідливі хімічні речовини. 7) Полімерні матеріали для внутрішнього оздоблення приміщень з ВДТ можуть бути використані при наявності дозволу органів та установ державної санітарно-епідеміологічної служби. 8) Виробничі приміщення можуть обладнуватись шафами для зберігання документів, магнітних дисків, полицями, стелажами, тумбами тощо з урахуванням вимог до площі приміщень. 9) Приміщення з ВДТ мають бути оснащені аптечками першої медичної допомоги. 10) При приміщеннях з ВДТ мають бути обладнані побутові приміщення для відпочинку під час роботи, кімната психологічного розвантаження. У кімнаті психологічного розвантаження слід передбачити встановлення пристроїв для приготування та роздачі тонізуючих напоїв, а також місця для занять фізичною культурою (СНіП 2.09.04.-87).. 11) Штучне освітлення в приміщеннях з робочими місцями, обладнаними ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, повинно здійснюватися системою загального рівномірного освітлення. У виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях, у разі переважної роботи з документами, допускається застосування системи комбінованого освітлення (крім системи загального освітлення додатково встановлюються світильники місцевого освітлення). 12) Значення коефіцієнта освітленості на поверхні робочого столу в зоні розміщення документів має становити 300-500 Лк. Якщо ці значення освітленості неможливо забезпечити системою загального освітлення, допускається використовувати місцеве освітлення. При цьому світильники місцевого освітлення слід встановлювати таким чином, щоб не створювати відблисків на поверхні екрану, а освітленість екрана має не перевищувати 300 Лк. 13) Як джерела світла в разі штучного освітлення повинні застосовуватися переважно люмінісцентні лампи типу ЛБ. У разі забезпечення відбитого освітлення у виробничих та адміністративно-громадських приміщеннях допускається застосування металогалогенних ламп потужністю 250 Вт допускається застосування ламп розжарювання у світильниках місцевого освітлення. 14) Яскравість світильників загального освітлення в зоні кутів випромінювання від 50 до 90 град. з вертикаллю в подовжній і поперечній площинах має становити не більше ніж 200 Кд/м2, захисний кут світильників - не менше ніж 40 град. 15) Необхідно обмежувати віддзеркалену близькість на робочих поверхнях відносно джерел природного і штучного освітлення. При цьому яскравість відблисків на екрані ВДТ повинна не перевищувати 40 Кд/м2, а яскравість стелі в разі застосування системи відбитого освітлення 200 Кд/м2. 16) Показник засліпленості у разі використання джерел загального штучного освітлення у виробничих приміщеннях повинна не перевищувати 20, а показник дискомфорту в адміністративно-громадських приміщеннях повинна бути не більше 40. 17) Необхідно обмежувати нерівномірність розподілу яскравості в полі зору працюючих з ВДТ. При цьому співвідношення яскравості робочих поверхонь повинна бути не більше ніж 3:1, а співвідношення яскравості робочих поверхонь і поверхонь стін, обладнання тощо - 5:1. 18) Для забезпечення нормованих значень освітленості в приміщеннях з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ слід чистити віконне скло і світильники у всякому разі двічі на рік і вчасно замінювати лампи, які перегоріли. 19) Рівні звукового тиску в октавних смугах частот, що дорівнюють звуковим та еквівалентні рівні звуку на робочих місцях, обладнаних ВДТ ЕОМ і ПЕОМ, повинні відповідати вимогам ДБН В.2.5-56-2010, ДсанПіН 5.5.6.009-98. Гранично припустимі рівні звукового тиску та шуму визначаються порогом в 25 дБА, або регулюються санітарними нормами СН-872-70, ДБН 360—92, ДБН В.1.2-10-2008. 20) Обладнання, яке представляє джерело шуму (АЦП, принтери тощо), слід розташовувати поза приміщенням для роботи ВДТ ЕОМ і ПЕОМ. 21) Під час виконання робіт з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ у виробничих приміщеннях значення характеристик вібрації на робочих місцях повинні не перевищувати допустимі відповідно до ДСанПіН 5.5.6.009-98. 22) Значення напруги електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ (як у зоні екрана дисплея, так і на поверхнях обладнання, клавіатури, друкувального пристрою) повинні не перевищувати гранично допустимих за ДСанПіН 5.5.6.009-98. 23) Інтенсивність потоків інфрачервоного випромінювання повинна не перевищувати допустимих значень згідно з ДСанПіН 5.5.6.009-98 та ДСанПіН 3.3.2.007-98. 24) Інтенсивність потоків ультрафіолетового випромінювання має не перевищувати допустимих значень згідно з ДСанПіН 5.5.6.009-98 та ДСанПіН 3.3.2.007-98. 25) Іонізуючі електромагнітні випромінювання на відстані 0,05 м від екрана до корпуса відеотермінала при будь-яких положеннях регулювальних пристроїв не повинна перевищувати 7,74 х 10 в ст.-12 А / кг, що відповідає еквівалентній дозі 0,1 мбер / год (100 мкР / год) НРБУ N 58. 26) Обладнання та організація робочого місця працюючих з ВДТ ЕОМ і ПЕОМ повинна забезпечувати відповідність конструкції всіх елементів робочого місця та їх взаємного розташування ергономічним вимогам з урахуванням характеру і особливостей трудової діяльності. 27) Робочі місця з ВДТ слід так розташовувати відносно світлових прорізів, щоб природне світло падало збоку переважно зліва. 28) При розміщенні робочих столів з ВДТ слід дотримувати такі відстані між бічними поверхнями ВДТ 1,2 м; відстань від тильної поверхні одного ВДТ до екрана іншого ВДТ - 2,5 м. 29) Конструкція робочого столу має відповідати сучасним вимогам ергономіки (ДСанПіН 3.3.2.007-98, ДСанПіН 5.5.6.009-98) і забезпечувати оптимальне розміщення на робочій поверхні використовуваного обладнання (дисплея, клавіатури, принтера) і документів.
Як бачимо з витягів Державних норм і правил, вони охоплюють різнобічно весь процес облаштування робочого місця психолога. Але це лише далеко не весь перелік державних вимог до облаштування робочого місця. Тут представлені основні норми, що включають в себе санітарно-гігієнічні, будівельно-архітектурні, ергономічні та електротехнічні аспекти Користуючись цими та іншими методичними вказівками, що обов’язкові до виконання, психолог зможе не тільки зручно та максимально ефективно і безпечно для свого здоров’я працювати, але й унеможливить вірогідне погіршення фізичного чи морально-психологічного самопочуття свого клієнта через екзогенні чинники, що виникли б через неправильне облаштування кімнати психологічного розвантаження чи кабінету практикуючого психолога.
