В) Система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай

Відділ освіти Криворізького РДА

Новопільський навчально-виховний комплекс

Криворізького району

Дніпропетровської області

Інтенсивне розмноження картоплі в умовах нашого регіону

Науково-дослідницька робота

Учня 11 класу

Мартинова Віталія

Науковий керівник: Трушевська В.І.

Вчитель біології, вищої категорії,

«вчитель-методист»

С.Новопілля 2014 рік

Зміст

Вступ 3

Розділ 1. Технологія вирощування культури 6

Розділ 2. Технологія вирощування планового врожаю 9

а) Попередники 9

б) Система обробітку ґрунту 10

в) Система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай 11

г) Передпосівна підготовка ґрунту 13

д) Підготовка насіння до посіву 13

е) Посів 14

є) Догляд за посівом, підвищення якості продукції 15

ж) Підготовка до збирання і збирання врожаю 16

з) Економічна ефективність вирощування культури 18

Розділ 3. Мої досліди 18

1)Температура і освітленість 18

2)Волога 19

3)Ґрунт і харчування 19

Висновки 20

Список використаної літератури 22

Вступ

Батьківщиною культурної картоплі є Південна Америка. В Європу картоплю вперше завезли у 1565 році, спочатку в Іспанію, а звідти в Італію. Дещо пізніше вона потрапила в Бельгію, Англію, Францію, Німеччину, Голландію та інші країни. У Росію перша картопля була завезена з Голландії Петром

Першим під час його подорожі по Європі в кінці XVII століття.

На Україну картоплю завезено з Росії на початку другої половини XVIII століття. Вперше її почали садити на Лівобережжі, згодом – на Чернігівщині, Волині і Поділлі. В середині XIX століття картопля набула поширення на всій території України.

Картоплю недаремно величають в Україні «другим хлібом». Це один з найпоширеніших на сьогодні продуктів харчування.

Картопля – цінна продовольча, технічна і кормова культура. Головний харчовий компонент картоплі – вуглеводи у вигляді крохмалю. У різних його сортах міститься від 17 до 30% сухої речовини, з якої 70 - 80% доводиться на крохмаль і до 3% на білкові речовини. У бульбах є вітаміни А, З, В1, В2, PP. Картопля є незамінною сировиною для крохмалопаточної і спиртної промисловості. Бульби використовують на корм худобі як в свіжому, так і в переробленому вигляді.

Картопля – пластична культура, її можна обробляти з високим економічним ефектом в різних ґрунтово-кліматичних зонах України. За ґрунтово-кліматичними та еколого-географічними умовами майже весь регіон Карпат сприятливий для вирощування картоплі. Чимало господарств Закарпатської, Чернівецької, Івано-Франківської та Львівської областей в останніх десятиріччях досягли значного підвищення врожайності цієї культури.

За останніх 10-12 років ця культура майже повністю перемістилася на присадибні ділянки, городи, індивідуальні особисті господарства. Вважається, що для вирощування на великих площах це дуже нерентабельна і трудомістка культура. Проте досвід вирощування картоплі свідчить, що за здобуття програмованої врожайності – це одна з найприбутковіших культур.

Актуальність теми даної наукової роботи визначається тим, що важливим шляхом прискорення науково-технічного прогресу в картоплярстві є створення і впровадження у виробництво високопродуктивних сортів, пристосованих до відповідних ґрунтово-кліматичних умов. Цим сортам потрібно

забезпечити найповніше виявлення генетичного потенціалу на основі добре поставленої насінницької роботи, освоєння зональних інтенсивних технологій.

Мета даної наукової роботи – розглянути та проаналізувати технологію вирощування картоплі, підготовку ґрунту до посіву та технології підвищення ефективності врожаю культури.

Для досягнення означеної мети ми поставили перед собою наступні завдання:

· розглянути технологію вирощування культури;

· визначити морфологічні та біохімічні особливості культури;

· дати характеристику різних сортів картоплі;

· проаналізувати технологію вирощування врожаю культури;

· оцінити економічну ефективність вирощування культури.

Об’єктом даної курсової роботи є процес вирощування картоплі.

Предмет дослідження даної наукової роботи – особливості технології вирощування картоплі.

В процесі роботи над даною наукової роботою мною було використаною наукові праці та практичні розробки присвячені сільськогосподарським технологіям науковців Росії та України. У праці Аверкієвої Е.Г. «Картофель и его культура» показано особливості інтенсивної технології вирощування картоплі, приведено основні сорти картоплі та розглянути фактори забезпечення високої врожайності культури. Цікавою також для нашого дослідження є книга «Картофель» із серії «Основные огородные культуры» Бексеєва Ш.Г., в якій розглянуто технологію підвищення врожайності картоплі в умовах невеликої ділянки. Змістовною є праця Вольпера І.М., Магидова Я.І. «Картофель: История, применение, употребление», в якій розглянута історія картоплярства, морфологічні та біохімічні властивості культури, а також технологія вирощування та збереження врожаю. Крім вищезгаданих праць, у роботі мною використано ряд енциклопедичних та довідкових видань, таких як «Довідник картопляра», в якому на основі узагальнення результатів наукових досліджень та практичного досвіду висвітлено питання вирощування високих врожаїв картоплі в умовах зони

Карпат; «Производство картофеля: возделывание, уборка, послеуборочная доработка, хранение. Справочник» під редакцією Б.А. Писарева та колективу авторів, в якому змістовно розкрито технологію вирощування та зберігання картоплі у виробничих масштабах та інші.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури. У першому розділі «Технологія вирощування культури» ми розглядаємо основні технологічні моменти вирощування картоплі. У другому розділі «Морфологічні та біохімічні особливості культури» ми даємо морфологічні та біохімічні показники та характеристики картоплі. У третьому розділі «Характеристика сортів» ми даємо розгорнуту характеристику та особливості деяких сортів картоплі. У четвертому розділі «Технологія вирощування планового врожаю» ми поетапно розглядаємо технологію підготовки ґрунту, удобрення, посіву та збирання врожаю картоплі.

Розділ 1. Технологія вирощування культури

Картопля – інтенсивна культура, що вимагає великих витрат праці і засобів. Недотримання технологій неминуче дає великі збитки, пов'язані із значною вартістю посадочного матеріалу. Кращими попередниками картоплі є: огірки, редис, редька, квасоля, зелений горошок. Не можна розміщувати картоплю після томату, баклажана. Розмножується картопля бульбами – це основний вигляд її відтворення. Проте для швидкого розмноження цінних сортів сповна застосовні способи безклубневих посадок. Також, вирішальне значення для здобуття високих стійких урожаїв картоплі має сорт, оскільки багато сортів швидко псується вірусними, вироїдними і мікроплазмовими хворобами, а високі температури в літній період сприяє масовому розмноженню переносників захворювань.

Основні технологічні етапи вирощування картоплі

Обробіток ґрунту

Глибока зяблева оранка створює сприятливі умови для розвитку бульб. Тому її проводять на повну глибину орного шару з попереднім лущенням стерні, якщо це поле картоплі розміщують після зернових (на чорноземах глибина оранки становить 27-30 см). При неглибокій оранці ускладнюється підгортання картоплі, що призводить до утворення дрібних бульб, які залягають близько до поверхні ґрунту. У господарствах, де картоплю саджають улітку, навесні ґрунт розпушують на глибину 20-22 см і обробляють, як чорний пар.

Добрива

З урожаєм 10 т/га картопля виносить із ґрунту 50 кг азоту, 20 кг фосфору і 100 кг калію. Слід зазначити, що коренева система картоплі засвоює з ґрунту калію більше за інші культури. Тому при вирощуванні її на піщаних і торф'яних ґрунтах, які містять дуже мало калію, потрібно вносити підвищені дози калійних добрив (орієнтовними дозами мінеральних добрив на запланований врожай 20 т/га є N100-140, Р50-90, К120-180). Під картоплю використовують різні органічні добрива — гній, торфогній, компости, зелені добрива. Внесення гною (20-30 т/га) під картоплю підвищує вміст крохмалю в бульбах та значно збільшує урожай .

Садіння і догляд за насадженнями

Картоплю перед садінням сортують, видаляють всі хворі та пошкоджені бульби. Використання для садіння здорових, вирівняних, з високими

врожайними якостями бульб є важливим резервом підвищення врожайності картоплі та однією з основних умов реалізації інтенсивної технології.

Садити картоплю починають тоді, коли температура ґрунту на глибині 10 см досягне 8-10'С. Садіння бульб у попередньо нарізані гребені найбільш ефективне в ґрунтах з неглибоким вмістом гумусу. Це пов'язано з тим, що гребінь створює сприятливі умови для розвитку і ґрунтового живлення рослин картоплі. Догляд за картоплею полягає в розпушуванні ґрунту в міжряддях, кількість яких залежить від кліматичних умов конкретного року.

Захист насаджень картоплі від хвороб та шкідників залежить від фіто санітарного стану ґрунту та рослин. Кількість обробок від колорадського жука та

фітофтори значною мірою залежить від ступеня поширення хвороби та жуків. Для ефективного хімічного захисту існує цілий ряд різноманітних

препаратів, які, з урахуванням зональних та місцевих особливостей, згубно діють на суто специфічні хвороби, шкідники та бур'яни .

Збирання врожаю

Залежно від призначення картоплю збирають у різні строки. Столові ранні сорти для літнього споживання збирають до настання повної стиглості.

Картоплю, вирощену на зайнятих парах, збирають на 8-10 днів раніше, щоб мати

змогу підготувати ґрунт для сівби озимих. Пізньостиглі сорти

картоплі потрібно збирати до настання осінніх приморозків (раніше повної стиглості).

Двоврожайна культура картоплі

Застосовується як захід послаблення впливу вірусного ураження та прискореного розмноження насінного безвірусного садивного матеріалу в південних областях України. Кращі результати одержують, використовуючи для цього ранньостиглі сорти.

Метод полягає в тому, щоб спочатку одержати ранній врожай картоплі при весняних строках садіння прогрітими бульбами. Збирають його в кінці червня, відразу після цвітіння, коли бульби ще молоді.

Викопані бульби без спеціальної підготовки, перебуваючи в стані біологічного спокою, після пересаджування не проростають. Щоб вивести їх із стану спокою, проводять спеціальну підготовку. Великі бульби ріжуть на 2-3 частини, а дрібні надрізають частково, підготовлені бульби замочують у

розчині стимулюючих проростання речовин протягом 30 хвилин. Робочий розчин складається з двох компонентів: 2-процентної тіосечовини (200 г/10 л

води) і 0,0002-процентного гібереліну (20 мг/10 л води). Можна використовувати більш складний багатокомпонентний розчин: 1-процентну тіосечовину

(100 г/10 л води), 1-процентний роданистий калій (100 г/10 л води), 0,0005-процентний гіберелін (50 мг/10 л води), 0,002-процентну янтарну кислоту

(200 мг/10 л води). У такому розчині бульби замочують лише на 2-3 сек., і цю операцію можна поєднати з висаджуванням бульб картоплі саджалками

.

Ґрунт до садіння ретельно розпушують, поливають, а бульби висаджують гребеневим способом на глибину 6-8 см. Паростки починають відростати на

5-6-й день після садіння. Вологість ґрунту в цей період підтримують на рівні 70- 75% НВ, в наступний період — 80-95% НВ. Подальший догляд і

збирання врожаю проводять за загальноприйнятою схемою.

Урожай збирають у жовтні, бульби просушують і закладають на зберігання. Урожайність при літніх строках садіння досягає 200-250 ц/га.

Розділ 2. Технологія вирощування планового врожаю

А) Попередники

Найбільші урожаї картоплі збирають при розміщенні її після озимих культур, які вирощують у сівозміні по пласту багаторічних трав після зайнятих

парів або зернобобових культур; по удобреній кукурудзі на силос, льону-довгунцю, однорічних травах. На Поліссі кращими попередниками картоплі є люпин на зелене добриво післяжнивного посіву. У Лісостепу, де озима пшениця є кращим попередником не лише для картоплі, а й для цукрових буряків, ці дві культури в сівозміні розміщують у таких ланках: багаторічні трави – озима пшениця – цукрові буряки; зернові бобові – озима пшениця – картопля. Добре родить картопля в цих районах також після кукурудзи на силос, а в умовах достатнього зволоження – після цукрових буряків. У степу високі врожаї картоплі лише на зрошуваних землях (де вирощують два врожаї за рік), в заплавах річок, на низинних ділянках. В овочевих сівозмінах картоплю вирощують після багатьох культур, крім пасльонових, що мають багато спільних з картоплею шкідників і хвороб.

У спеціалізованих сівозмінах, де під картоплю відводять 40 – 50 % площі, її повторно розміщують на минулорічному полі при обов'язковому дотриманні високої технології вирощування.

Ранню картоплю доцільно вирощувати в зайнятих парах як післяукісну культуру, тільки для садіння слід використовувати пророщені бульби і садити в стислі строки.

Картопля – один з кращих попередників у сівозміні для багатьох культур, особливо для ранніх ярих, льону-довгунця, конопель та ін.

б) Система обробітку ґрунту

Картопля позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту, яким створюється глибокий пухкий орний шар, особливо сприятливий для формування великих бульб на важких ґрунтах. Залежно від зони вирощування картоплі, строку внесення органічних добрив належної розпушеності ґрунту досягають як зяблевим, так і весняним обробітком, включаючи й лущення стерні, основну та передпосівну підготовку ґрунту з диференціацією цих

прийомів залежно від типу ґрунту, його фізичних та хімічних властивостей, забур'яненості.

Лущення проводять відразу після збирання попередника або не пізніш як через 3-4 дні після збирання.

На полях з переважанням коренепаросткових бур'янів (осоту, молочаю, березки польової) перший раз лущать на глибину 6-8 см дисковими лущильниками (ЛДГ-5А, ЛДГ-15А, ЛДГ-10А, ЛДГ-20), а другий – у період утворення розеток цих бур'янів на 10-12 см з використанням лущильників (ППЛ-10-25, ППЛ-5-25, а також ЛДГ-5А, ЛДГ-10А та ін.). Після появи сходів бур'янів поле орють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35, ПЛН-5-35,

ПЛН-6-35 та ін.) на глибину 27 – 30 см. На ґрунтах з мілким орним шаром використовують плуги-розпушувачі (ПРПВ-5-50 та ін.).

Попередники, засмічені кореневищними бур'янами, 2-3 рази дискують на глибину до 12 см дисковими боронами (БД-10Б, БДТ-7А) і після появи «шилець» кореневища глибоко заорюють плугами з передплужниками. На площах з неглибоким орним шаром кореневища «вичісують»: проводять

лущення полицевими лущильниками або мілку оранку на глибину залягання кореневищ бур'янів у ґрунті (10-15 см), після чого кореневища витягують з ґрунту (вичісують) пружинними культиваторами або боронами і вивозять за межі поля.

На Поліссі оброблені восени дерново-підзолисті ґрунти часто запливають. При внесенні восени гною або компостів на запливаючих ґрунтах його звичайно придисковують. Якщо восени гній не вносили, часто обмежуються дворазовим лущенням і переносять дальший обробіток ґрунту на весну .

Оскільки ґрунти у лісостеповій і степовій зонах мають більш важкий механічний склад і навесні досягають фізичної спілості повільно, а весняна оранка їх здебільшого спричинює утворення брил, її тут не проводять.

На площах, де можливе періодичне перезволоження ґрунту, слід проводити вузькозагінну оранку при ширині загінок 28-56 м, залишаючи між ними

розгінні борозни для стікання води у відкриті канали. У лісостепових і степових районах проводять зяблеву оранку плугами з передплужниками на глибину 25-30 см в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами.

Після зяблевої оранки, поки ґрунт ще не ущільнився, його восени повторно обробляють культиваторами в агрегаті з кільчасто-шпоровими котками або важкими боронами і нарізують гребені 18-20 см заввишки з використанням просапних культиваторів (КРН-4,2, КРН-5,6А).

На зрошуваних ґрунтах півдня України зяблеву оранку проводять на глибину 35-40 см, на окультурених торфовищах Полісся – на 22-25 см, на середньо мінералізованих торфовищах 25-27 см. Навесні закривають вологу і розпушують ґрунт на глибину 14-16 см. Якщо під картоплю вирощують післяжнивний люпин, його часто залишають на зиму для снігозатримання і приорюють навесні. Практика багатьох поліських господарств показує, що весняне приорювання люпину за ефективністю не поступається осінньому, а інколи й перевершує його.

Обробіток ґрунту під післяукісну картоплю включає лущення на глибину 7-8 см і неглибоку оранку на 16-18 см з обов'язковим внесенням органічних і мінеральних добрив.

в) Система добрив, розрахунок необхідної кількості добрив на врожай

Внесення добрив під картоплю – обов'язкова умова одержання високих урожаїв бульб. Особливо цінні для картоплі органічні добрива, які використовуються не тільки як важливе джерело елементів живлення для рослин, а і як ефективний засіб поліпшення фізичного стану ґрунту та повнішого забезпечення картоплі вуглекислотою.

Найпоширеніше органічне добриво для картоплі – гній. Дані науково-дослідних установ підтверджують його високу ефективність на всіх типах ґрунтів

і особливо на дерново-підзолистих ґрунтах Полісся. Картопля добре реагує на внесення високих доз гною – до 60-80 т/га. Однак при визначенні

ефективних доз органічних добрив слід враховувати, що при їх підвищенні понад 60 т/га звичайно спостерігається абсолютне збільшення урожаю

бульб, але нерідко знижується приріст врожаю на 1 т внесених добрив і підвищується собівартість картоплі.

На мінеральних ґрунтах Полісся безпосередньо під картоплю вносять 50-60 т/га напівперепрілого гною або торфокомпостів, у Лісостепу – під

попередник не менше 40 т/га розкидачами РОУ-6, ПРТ-10-1, ПРТ-16М та ін. Вносять рідкий гній розкидачами РЖТ-4М, МЖТ-16, МЖТ-19, але його

норми збільшують у 1,5-2 рази, причому на Поліссі приблизно 50-60 % площі під картоплю удобрюють восени, а 40-50 % навесні, в лісостепових

районах всю норму гною вносять восени. Не рекомендується вносити під картоплю свіжий торф, бо в його складі є багато закисних сполук, шкідливих для картоплі .

В якості органічних використовують також зелені добрива – люпин, ріпак, озиме жито, до яких восени додають повну рекомендовану норму фосфору

й калію, а до ріпаку й озимого жита – 1/3 норми азоту. Навесні на цих полях зелене добриво придисковують, вносять по 30 т/га гною, який приорюють.

При використанні гною або торфокомпостів вносять повні мінеральні добрива з розрахунку: на чорноземах – N60-90Р60-90К60-90; на

дерново-підзолистих, сірих лісових, світло-каштанових ґрунтах – 90-120Р60-90К90-120. Фосфорно-калійні добрива застосовують восени, азотні –

навесні. На осушених торфових ґрунтах слід вносити тільки фосфорно-калійні добрива в дозі Р60-90К90-120 і один раз за ро­тацію добрива із вмістом

міді – 5-6 ц/га піритного недогарку або 25-30 кг/га мідного купоросу. За інтенсивної технології всю норму добрив використовують для основного

внесення або вносять мінеральні добрива в рядки картоплі (локально) на 5 – 6 см нижче бульб картоплесаджалками при садінні картоплі або

культиваторами удобрювачами-гребенеутворювачами КОН-2,8Г. За інтенсивної технології картоплю, як правило, не підживлюють. Але при

недостатньому внесенні добрив під обробіток ґрунту слід провести підживлення.

Кращими мінеральними добривами для картоплі є: аміачна селітра, сечовина, суперфосфат, калімагнезія і складні добрива. Хлорид калію, сирі

калійні солі для картоплі малопридатні, їх краще не застосовувати.

Кислі ґрунти потрібно вапнувати – піщані з розрахунку 0,6 норми вапна за гідролітичною кислотністю, супіщані – 0,75 норми. Найкраще

використовувати для цього доломітове борошно. На засолених ґрунтах півдня України ефективне гіпсування (3-5 т/га гіпсу).

На більш легких ґрунтах Лісостепу гребені нарізують навесні, після розпушування ґрунту фрезою (ФБН-1,5), або використовують фрезерний культиватор (КГФ-2,8) .

На полях, призначених для літнього садіння картоплі, основний обробіток ґрунту проводять так само, як і для весняного садіння, з наступним застосуванням 1-2 культивацій для знищення бур'янів.

Поиск по сайту: