Стрес та шляхи його подолання

В останні десятиліття усе небезпечнішим для людини стає такий емоційний стан, як стрес.

Стрес(від англ. stress — тиск, на­пруження) — це сукупність адаптаційно-захисних неспеци­фічних реакцій організму на будь-який вплив, який являє собою загрозу для організму.Таке розуміння стресу запровадив канадсь­кий фізіолог Г. Сел'е у 1936 р. Він писав, що стресу не слід бояти­ся, його не буває тільки у мертвих. Стресом, писав учений, потрібно керувати, і тоді ви відчуєте аромат і смак життя. Жити без певного рівня стресу шкідливо: якщо людина не переборює труднощі, вона стає слабкою. Г. Сел'є стверджував, що навіть у стані повної розслабленості спляча людина зазнає певного стресу. Повна свобода від стресу означає смерть.

У сучасній психології стресрозуміють як емоційний стан психічного напруження, який виникає в людини у процесі її діяльності у найбільш складних і важких умовах як у повсякден­ному житті, так і при особливих обставинах.

Ознаками стресового стану є легка емоційна збудливість, не­можливість зосередитись, часті помилки в роботі, погіршення пам'яті, відчуття постійної втоми (навіть після тривалого сну), прискорене мовлення (людина говорить так, ніби боїться кудись не встигнути), провали в мисленні (прості питання викликають затруднения), відсутність задоволення від роботи, втрата почуття гумору, узалежнення від тютюну, алкоголю, комп'ютера тощо, відчуття голоду (часті бажання перекусити, бо їжа дає змогу на декілька хвилин розслабитися) або відсутність апетиту і втрата смаку до їжі, незавершення роботи (людина одночасно починає багато різних справ і не доводить жодної до кінця), соматичні за­хворювання (біль у шлунку, часті сечовипускання, сильні головні болі, неможливість глибоко зітхнути тощо), нетерпіння, підвище­на нервовість, перепади настрою, стан спустошення, втрата само­контролю.

Є такі різновиди стресу:фізіологічний (біологічний), психо­логічний та соціальний.

Фізіологічний стрес реалізується через однотипні нервові і психічні процеси. Його стресорами, тобто не­сприятливими факторами середовища, які викликають цей стрес, можуть бути різноманітні негативні впливи зовнішнього середо­вища, наприклад, шум, забруднення, спека, холод тощо; наванта­ження підвищеної інтенсивності, наприклад, фізичні вправи, трав­ми, біль тощо.

При фізіологічному стресі людина проходить три фази присто­сування: тривоги, стабілізації та виснаження. На фазі тривоги людина працює з великим напруженням, в неї слабшає самоконт­роль, зникає психологічний контакт у спілкуванні, з'являється відчуження в стосунках. Вона навіть може втратити вагу. Напри­кінці цієї фази підвищується працездатність і стійкість по відно­шенню до стресора. На фазі стабілізації, або резистентності (від лат. resistens — протидіючий), людина опановує себе і певною мірою адаптується до нових умов. Фізіологічні показники стабілізуються і закріплюються на новому рівні; тривога зникає, вага тіла повертається до норми. На цій стадії стрес є конструктив­ним і може підвищити успішність діяльності людини. Якщо ж стресори продовжують впливати і надалі, набута адаптація втра­чається і настає фаза виснаження — в людини різко знижується працездатність і рівень адаптованості до середовища, вона відчу­ває спустошення. В неї виникає дистрес — повна дезорганізація діяльності, втрата самоконтролю.Залишаються лише твердо за­своєні вміння і навички. Людина може не пам'ятати, що робила чи говорила у такому стані.

Тривалість цих фаз дуже індивідуальна: від кількох хвилин і го­дин до кількох днів і тижнів. Поводження людини під час фізіологічного стресу засвоюється у дитинстві, і цей сценарій «запускається» майже автоматично у дорослому віці.

Психологічний стрес, на відміну від фізіологічного, вира­жається дуже різноманітними реакціями: страх, гнів, депресія то­що. Психологічний стрес може бути інформаційним та емоціо­нальним. Перший пов'язаний з пізнавальною сферою людини, другий — з емоційною. Стресорами інформаційного стресу мо­жуть бути несподівані та несприятливі впливи: розумове переван­таження, надмірний обсяг інформації, складні ситуації, у яких слід швидко приймати рішення; емоційного — сильні переживання, наприклад, хвороба чи смерть близької людини, приниження, ре­альні чи уявні загроза, страх, горе. Найруйнівнішими стресорами є постійні негативні емоції і почуття, інформаційний дефіцит, ситу­ація невизначеності, невміння знайти вихід з критичної ситуації, внутрішній дискомфорт, наприклад, внутрішній конфлікт, особис­та чи сімейна криза, почуття провини.

Соціальний стрес так само, як і психологічний, виражається дуже різноманітними шляхами. Його стресорами можуть бути по­всякденні труднощі, наприклад, відсутність необхідних зручнос­тей, дрібні сварки, напружена психологічна атмосфера, труднощі і конфлікти у професійній діяльності, втрата роботи, відсутність соціальних зв'язків (наприклад, ізоляція), порушення відносин, незадовільне матеріальне забезпечення, переломні етапи життя (наприклад, розлучення, народження дітей, перехід на нову робо­ту, вихід на пенсію), брак часу, безробіття, соціальна незахи­щеність. Усе більш поширеною стає думка про те, що причиною со­ціального стресу є швидше неперервні дрібні неприємності, аніж різкі і сильні.

Останнім часом учені до пояснення стресу залучають ще й істо­ричні фактори. З кінця XIX ст. темп життя людини помітно прискорився. Окрім того, завдяки науково-технічній революції людина могла вберегтися від небезпеки, яка традиційно загрожувала людству впродовж попередньої його історії і до яких людина більш-менш була пристосована. Адаптація людини до довкілля пе­рестала залежати від зросту і фізичної сили. Проте виникли загро­зи, стосовно яких вона не мала генетичної програми захисту. Відтепер людину почали травмувати не сили природи, а слово та ставлення інших людей. Емоції, що століттями виплескувалися, у ХХ-ХХІ ст. почали прудушувати, оскільки у наш час цінується розважливість та емоційна стриманість. У результаті людина відчуває перевантаження не стільки від фізичних зусиль, скільки від психологічного та соціального дискомфорту. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я кількість захворювань через негативні дії стресів за останні 60 років зросла у 25 разів.

Стрес може по-різному діяти на людину. Він може сприяти мобілізації, підвищуючи її адаптаційні можливості в умовах дис­комфорту і небезпеки (конструктивний стрес). Але він може й різко знизити ефективність її роботи і якість життя (деструктивний стрес). Який з цих двох різновидів стресу ми переживаємо, зале­жить від сили й тривалості стресору; від порогу чутливості до стре­су, тобто того індивідуального рівня напруженості, до досягнення якого ефективність діяльності підвищується, а після якого різко знижується. Кожна людина має свій поріг чутливості до стресу. Він може змінюватися і ним можна керувати. Вирішальне значення у стресі набуває оцінка ситуації, власних можливостей та стресора з боку людини. Залежно від цієї оцінки людина може переживати більший або менший стрес. Так, одна й та сама ситуація може вик­ликати стрес, якщо виявиться несподіваною, і адекватну емоційну реакцію, якщо людина очікує повідомлення. Отже, стресам можна протидіяти, змінивши своє ставлення до подій та ситуації.

У багатьох випадках стресові реакції є навіть доцільними та адекватними, бо викликають стенічні емоції і тим самим мобілізу­ють ресурси організму і підвищують його готовність до психо­логічних і фізичних перевантажень. Однак, сильні і часті стреси спричинюють неадекватні реакції, які супроводжуються емоцій­ним перезбудженням, дезорганізацією поведінки і порушенням важливих фізіологічних функцій.

Основним критерієм стресостійкостілюдини є рівень її спро­можності до пристосування у мінливому світі і здатність контролювати ситуацію. Цьому може сприяти добра освіта, висока фахо­ва підготовка, володіння багатьма навичками й уміннями, кон-тактність, компромісність, навички позитивного мислення, вміння володіти собою, почуття гумору, самоприйняття.

Психологічну стійкість до стресів підтримують внутрішні і зовнішні ресурси. Внутрішніми ресурсами є: погодженість реаль­ного та ідеального Я-образа, відповідність досягнень домаганням, відчуття сенсу життя, екстернальність¹, екстравертованість, ве­селість і добродушність, добре фізичне здоров'я і витривалість. Дієвим способом боротьби зі стресом є сміх. Зовнішніми ресурсами боротьби зі стресом є підтримка і допомога близьких, друзів, співробітників.

Найбільше стреси загрожують таким типам людей:

· гіперсоціальний — надмірно правильна, надто відповідальна і сумлінна, надто вимоглива до себе. Якщо людина хоче уникнути стресу, не все, що потрібно робити, варто робити добре;

· максималіст — людина бачить у всьому кривду, несправед­ливість, постійно живе у конфлікті з навколишнім світом, є «не­примиренним борцем за правду і справедливість»;

· ригідний — людина прямолінійна, безкомпромісна, із зави­щеними претензіями, все оцінює в чорно-білих тонах;

· слабкий — вроджені або набуті психофізичні можливості низькі, складно пристосовується до реального життя, часто це є наслідком установки людини на те, що вона є слабкою;

· тривожно-недовірливий — людина з постійними депресіями і почуттям страху, який знесилює організм. Значна частина стресів викликана страхом почути глузування або осуд інших людей про вас;

· волюнтарист — людина самостверджується за будь-яку ціну, залишаючи життя на «потім». Іде до успіху у справах, вважаючи, що винагородить себе потім, але це «потім» не настає, і людина розчаровується. Все, що складає людське щастя: любов, сім'ю, друзів — вона пропустила;

· автоагресивний — сплав почуття власної неспроможності, фа­натичної надцінної ідеї і придушеного інстинкту самозбереження.

¹

Поиск по сайту: