Визначити загальну та постійну твердість води

Метод визначення твердості води базується на утворення комплексної сполуки трилону Б з іонами Ca та Mg. До води додають 5 мл буферного розчину, 5-7 крапель індикатора і титрують при інтенсивному струшуванні розчином трилону Б до зміни забарвлення в еквівалентній точці. Незначна зміна забарвлення у еквілентній точці свідчить про наявність у воді Cu та Zn. Твердість, що визначається у некип’яченій воді, називаються загальною твердістю. Для визначення постійної твердості досліджувану воду попередньо кип’ятять 30хв, відфільтровують утворений осад, потім титрують трилоном у присутності індикатора. Різниця між загальною і постійною твердістю становить твердість, що усувається.

Визначити вміст у воді аміаку.

Аміак, реагуючи з реактивом Несслера, утворює аміачно-йодисту сполуку, яка надає воді жовтого забарвлення. Для визначення азоту амонійних солей беруть два циліндри Геннера, в перший наливають 100 мл досліджуваної води, у другий – 1мл розчину хлористого амонію. Потім в обидва додають по 2 мл сегнетової солі та реактиву Несслера. Через 10 хв розвивається забарвлення, інтенсивність якого визначають дивлячись зверху, в прохідному світлі на білому тлі. Випускаючи розчин із циліндра з більш інтенсивним забарвленням, досягають однакового забарвлення в обох циліндрах. У чистих природних водах вміст азоту амонійних молей становить 0.01 – 0.10 мг\л.

Визначити вміст у воді нітритів.

Нітрити, реагуючи з реактивом Грісса, утворюють азофарбу, яка надає досліджуваній воді червоного забарвлення. Для визначення вмісту нітритів беруть дві конічні колби, в одну з них наливають 100 мл води, а в другу – 10мл розчину азоту нітритів. Потім в обидві колби додають по 5 мл розчину Грісса , після чого для розвитку забарвлення колби ставлтяна 10 хв на водяну баню при температурі 50-60С. Випускаючи розчин із циліндра з більш інтенсивним забарвленням, досягають однакового забарвлення в обох циліндрах. У чистих природних водах вміст азоту нітритів не перевищує 0.005 мг\л.

Визначити вміст у воді нітратів.

У пробірку до 5 мл води додають декілька кристаликів дифеніламіну або бруцину, а потім обережно на стінку пробірки нашаровують декілька крапель концентрованої сірчаної кислоти. За наявності у воді нітратів розвивається винє(при додаванні дифеніламіну) або рожеве(при додаванні бруцину) забарвлення, яке змінюється на жовте. Вміст нітратів у питній воді не повинен перевищувати 45.0 мг\л.

Дослідити вміст активного хлору в хлорному вапні.

Метод ґрунтується на здатності активного хлору витісняти еквівалентну кількість йоду із розчину йодистого калію. Виділений йод відтитровують гіпосульфідом натрію у присутності індикатора крохмалю. Для аналізу готують середню пробу хлорного вапна, до якої додають дистильовану воду, освітлений розчин хлорного вапна, йодид калію та розчин соляної кислоти. Через 5 хв титрують розчином гіпосульфіту натрію до появи блідо-жовтого забарвлення, потім додають крохмаль і титрують до зникнення синього забарвлення. Кількість витраченого гіпосульфіту натрію (мл) відповідає процентному вмісту активного хлору в досліджуваному зразку хлорного вапна. Використовувати для знезараження води хлорне вапно з вмістом активного хлору менше 10% недоцільно.

Визначити вміст залишкового хлору у воді.

Метод ґрунтується на здатності активного хлору окислювати йодид до йоду, вміст якого визначають титруванням гіпосульфіту натрію. Для визначення залишкового хлору в колбу додають йодид калію, який розчиняють у дистильвоній воді, досліджувану воду, соляну кислоту і перемішують вміст, закривши колбу пробкою. Колбу ставлять в темне місце на 5 хв. Виділений йод забарвлює розчин у жовтий колір. Потім титрують гіпосульфітом натрію до появи блідо-жовтого кольору, а потім при додаванні крохмалю титрують тим самим до знебарвленням. Вміст залишкового хлору визначають за відповідною формулою. Концентрація вільного залишкового хлору у воді після хлоруванні повинна становити 0.3-0.5 мг\л.

Поиск по сайту: