рівень виробничого травматизму в Україні НЕ знайшла

26. фізичні , хімічні та біологічні чинники виробничого середовища

Залежно від часу дії та інтенсивності виробничі чинники можуть бути небезпечними або шкідливими.

Небезпечним- виробничий чинник, дія якого на організм працюючого у відповідних умовах може призводити до травм або іншого раптового, різкого погіршення стану здоров’я.

Шкідливим - виробничий чинник, дія якого на організм працюючого може призводити у певних умовах до захворювання чи зниження рівня працездатності.

шкідливі і небезпечні чинники за природою їх впливу поділяються на фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

фізичні небезпечних і шкідливих чинники:

рухомі машини та механізми, незахищені рухомі елементи обладнання, рухомі заготовки, конструкції, що рухаються або обвалюються; високий рівень запиленості і загазованості повітря;

підвищена або низька температура повітря, поверхонь обладнання, вологість повітря, тиск повітря або швидкість руху повітря;

підвищений рівень шуму або вібрації, ультразвуку та іонізуючого випромінювання; небезпечний рівень напруги в електричній мережі, замикання якої може відбутися через тіло людини, підвищений рівень статичного струму, підвищена напруженість електричного або магнітного полів;

відсутнє або недосконале природне освітлення, недостатня освітленість робочої зони, підвищена яскравість світла, відсутність контрасту між фоном та об’єктом розрізнення, блиск, підвищена пульсація світлового потоку, підвищений рівень ультрафіолетового або інфрачервоного випромінювання;

гострі краї, зазубреність і шорсткість поверхонь, заготовок, інструментів та обладнання;

розташування робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі або підлоги;

Хімічні небезпечні й шкідливі виробничі чинники поділяються: а) за характером впливу на органом людини на: подразнюючі; токсичні; сенсибілізуючі; канцерогенні; мутагенні; такі, що впливають на репродуктивну функцію.

б) за шляхами проникнення в організм людини вони бувають такими, що діють через:

органи дихання; шлунково-кишковий тракт; шкіряні покрови і слизові оболонки.

Що належить до біологічних шкідливих і небезпечних виробничих чинників?

Біологічні небезпечні і шкідливі виробничі чинники : біологічні об’єкти, дія яких на організм працюючих може призвести до травм або захворювання. До біологічних чинників належать: а) макроорганізми (рослини і тварини); б) мікроорганізми (бактерії, віруси, спірохети, грибки, коки, бацили і т. ін.).

27. чинники напруженості та важкості трудового процесу

Важкість праці - характеристика трудової діяльності людини, яка визначає ступінь залучення до роботи м'язів і відображає фізіологічні витрати внаслідок фізичного навантаження.

Фізична важкість для працівника визначається, як правило, робочим положенням, характером робочих рухів, ступенем напруження фізіологічних функцій, процесом зниження витривалості, завантаженістю робочого дня.

Напруженість праці - характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на нервову систему. Напруженість праці визначається ступенем складності завдання; характером виконуваної роботи; сенсорним навантаженням (зорові, слухові аналізатори); емоційним навантаженням, монотонністю навантаження; щільністю робочого дня.

Чинники трудового процесу визначають навантаження на м'язову і нервову системи; співвідношення між динамічними і статичними навантаженнями; ритм і темп; кількість інформації, що надходить та перероблюється; монотонність; робочу позу і змінність роботи.

Відповідно до рекомендацій МОП визначають такі основні чинники виробничого середовища, що впливають на працездатність людини в процесі виробництва

• фізичне зусилля (переміщення вантажів певної ваги в робочій зоні, зусилля, пов'язані з утриманням вантажів, натисканням на предмет праці або важіль управління механізмом протягом певного часу);

• нервове напруження (складність розрахунків, особливості вимоги до якості продукції, складність управління механізмом, апаратом, приладдям, небезпека для життя і здоров'я людей під час виконання робіт, особлива точність виконання);

• робоча поза (положення тіла людини і його органів відповідно до засобів виробництва);

• монотонність роботи (багаторазове повторення одноманітних, короткочасних варіацій, дій, циклів);

• температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні;

• забруднення повітря;

• виробничий шум;

• вібрація, обертання, поштовхи;

• освітленість у робочій зоні.

Всі ці чинники впливають на здоров'я і працездатність людини. Тому необхідна комплексна оцінка факторів виробничого середовища та характеру праці.

28. вимоги до освітлення виробничого середовища

Для створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):

- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним

29. Мікроклімат виробничого середовища

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність чинить мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину, та інтенсивності інфрачервоного опромінення.

ХоЧ параметри мікроклімату виробничих приміщень можуть змінюватись, температура тіла людини залишається сталою (36,6 °С). Це досягається завдяки терморегуляції - властивості організму людини підтримувати тепловий баланс із навколишнім середовищем. Нормальний перебіг фізіологічних процесів, а отже, і хороше самопочуття можливе лише тоді, коли тепло, що виділяється організмом людини, постійно відводиться в навколишнє середовище.

При температурі повітря в межах 15-25 °С теплоутворення організму майже не змінюється. Зі зниженням температури повітря теплоутворення підвищується, головним чином, унаслідок м'язової активності (з'являється тремтіння) та підсилення обміну речовин. З підвищенням температури повітря посилюються процеси тепловіддачі. Кількість тепла, що утворюється в організмі людини, залежить в основному від фізичних навантажень, а рівень тепловіддачі - від мікрокліматичних умов, головним чином, температури повітря

Чим нижча температура повітря і швидкість його руху, тим більше тепла віддається випромінюванням. При високій температурі значна частина тепла втрачається випаровуванням поту (рис. 2.1, б). Разом з потом організм втрачає воду, вітаміни, мінеральні солі, внаслідок чого він зневоднюється, порушується обмін речовин. Тому працівники "гарячих" цехів забезпечуються газованою підсоленою водою.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням. Однак надто низька вологість спричинює висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 35 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, нагріваючи його.

Рухоме повітря при низькій температурі зумовлює переохолодження організму.

Здатність організму пристосовуватись до метеорологічних умов значна, однак не безмежна. Верхньою межею терморегуляції людини, що перебуває в стані спокою, прийнято вважати 30-31 °С за відносної вологості 86% або 40 °С за відносної вологості 30%. При виконанні фізичної праці ця межа значно нижча.

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря перебували у певному співвідношенні.

30. заходи з електробезпеки на об’єкті господарювання

Основні заходи:

- Ізоляція струмопровідних частин, які нормально знаходяться під напругою;

- Мала напруга в електричних ланцюгах змінного струму, що не перевищує 40 В, і постійного струму - не вище 110 В;

- Елементи для захисного заземлення металевих, нетокопроводящих частин, які випадково можуть потрапити під напругу (при порушенні ізоляції, режиму робот і т.п.);

- Автоматичні пристрої, які відключають електроспоживачів від мережі, якщо доступні для людського дотику здебільшого потрапляють під напругу;

- Захисні кожухи для запобігання можливого випадкового дотику до струмоведучих, рухомим або нагрівальним частин електроустановок;

- Блокування проти помилкових операцій і дій персоналу;

- Засоби контролю ізоляції та сигналiзацiї про їх ушкодженнях, а також для відключення установки при зменшенні опору ізоляції нижче припустимого рівня;

- Попереджувальні написи, знаки, фарбування струмопровідних частин у сигнальні кольори та інші засоби сигналізації про небезпеку.

Встановлення знаків безпеки та захисних огорож біля струмовід-них частин;

Технічні засоби захисту - це пристрої, що слугують для захисту людини від ураження електричним струмом. До них належать:

· ізоляція струмовідних частин.

Ізоляція створює великій опір, який перешкоджає протіканню через неї струму. Опір ізоляції кожної установки або окремої ділянки електричної мережі має бути не меншим 0,5 МОм. Більшість приладів широкого використання на виробництві та у побуті мають подвійну ізоляцію, яка складається з робочої й додаткової. Остання запобігає дії струму на людину у випадку пошкодження основної ізоляції.

При роботі в приміщеннях без підвищеної небезпеки напруга елек-троприладів повинна бути не більше 220 В. При роботі в приміщеннях упідвищеною небезпекою і за межами приміщень напруга електропри-ладів повинна бути не більше 36 В. В особливих умовах дозволяється використовувати електроприлади напругою до 220 В, але при наявності захисного відключення або надійного заземлення корпусу з використанням захисних засобів (діелектричні рукавички, килимки, калоші).

· недоступність для випадкового дотику до струмовідного устаткування;

застосування стаціонарних огороджень і розташування неізольованих електропроводів на великій висоті (ЛЕП), або у недоступному місці. Для захисту від дотику до струмоведучих елементів комутаційних апаратів застосовують прилади закритої конструкції (пакетні вимикачі, рубильники).

· захисне заземлення- навмисне електричне з'єднання із землею ме-талевих струмопровідних не струмоведучих частин, на яких може з'явитися напруга. Заземлювачі можуть бути штучні (створені спеці-ально для заземлення електроустановок) і природні (металеві предмети,що знаходяться в землі і мають будівельне, технологічне чи інше при-значення). Основним параметром, що характеризує заземлюючий пристрій, є опір розтіканню струму, який залежить від опору землі. Наявність уґрунті кислот і солей знижує опір розтікання, а при промерзанні і висиханні землі такий опір зростає.

· занулення- навмисне електричне з'єднання з нульовим захиснимпровідником металевих частин, на яких може з' явитися напруга.

одночасне заземлення та занулення корпусів електроустановок значно підвищує їх електробезпеку!

· захисне відключення-це швидкодіючий захист, що забезпечує автоматичне вимикання електричної установки при виникненні в ній не-безпеки ураження людей електричним струмом.

· захисне розділення електромережі- це розділення електричної мережі наокремі електрично не з' єднані між собою ділянки за допомогою поділяючих трансформаторів. Воно спрямоване на підвищення захисної ролі ізоляції струмовідних частин, що досягається або зменшенням ємкості мереж, або переходом від мереж з заземленою нейтраллю до мереж зізольованою нейтраллю.

· мала напруга- це напруга до 42 В, яка не здатна викликати небезпечну електричну дію на людину за нормальних обставин. Використо-вується в переносних лампах, аварійному освітленні, ручному інстру-менті тощо.

· сигналізація про небезпеку дотику

· електрозахисні засоби використовують з метою попередження дії електричного струму, електричної дуги та електромагнітного поля налюдей, які працюють з електроустановками; вони підрозділяються на ізолювальні, огороджувальні та запобіжні.

Ізолювальні( діелектричні рукавички, ізольовані штанги, інструменти з ізольованими ручками, струмовимірювальні кліщі, діелектричні калоші,килимки, ізольовані підставки)

Огороджувальні- це переносні огорожі,щити та інші засоби, призначені для тимчасового огороджування стру-мопровідних частин, а також для їх заземлення.

Запобіжніпризначені для захисту персоналу. Від випадкового падіння з висоти застосовують запобіжні пояси, для забезпечення безпечного піднімання на висоту - драбини, «кігті», длязменшення негативної дії світлової, теплової енергії та дії електромагні-тного поля - захисні окуляри, щитки, рукавички, спецодяг тощо.

31. заходи пожежної профілактики на об’єкті господарювання

Пожежна профілактика - комплекс заходів, спрямованих на попередження пожежі або зменшення його наслідків.

Завдання пожежної профілактики можна розділити на три пов'язаних заходів: 1) навчання, в т.ч. поширення знань про пожежобезпечну поведінку (про необхідність встановлення домашніх індикаторів задимленості і зберігання запальничок та сірників в місцях, недоступних для дітей), 2) пожежний нагляд, який передбачає розробку державних норм пожежної безпеки і будівельних норм, а також перевірку їх виконання; 3) забезпечення обладнанням і технічні розробки (установка переносних вогнегасників і виготовлення запальничок безпечного користування).

Згідно з чинним законодавством забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ та організацій покладаються на їх власників (керівників) та уповноважених ними осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Власники підприємств, установ та організацій, а також орендарі зобов'язані:

- розробляти комплексні заходи щодо забезпечення пожежної безпеки;

- відповідно до нормативних актів з пожежної безпеки розробляти і затверджувати положення, інструкції, інші нормативні акти, що діють у межах підприємства, здійснювати постійний контроль за їх додержанням;

- забезпечувати дотримання протипожежних вимог стандартів, норм, правил, а також виконання вимог приписів і постанов органів державного пожежного нагляду;

- організовувати навчання працівників правилам пожежної безпеки та пропаганду заходів щодо їх забезпечення;

- утримувати в справному стані засоби протипожежного захисту і зв'язку, пожежну техніку, обладнання та інвентар, не допускати їх використання не за призначенням;

- створювати у разі потреби, відповідно до встановленого порядку, підрозділи пожежної охорони та необхідну для їх функціонування матеріально-технічну базу;

- подавати на вимогу державної пожежної охорони відомості та документи про стан пожежної безпеки об'єктів і продукції, що ними виробляється;

- здійснювати заходи щодо впровадження автоматичних засобів виявлення та гасіння пожеж;

- своєчасно інформувати пожежну охорону про несправність пожежної техніки, систем протипожежного захисту, водопостачання тощо;

- проводити службові розслідування випадків пожеж.

Поиск по сайту: