Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Створення ігрової проблемної ситуації



Інтерактивні методи

РОЗІГРУВАННЯ СИТУАЦІЇ В РОЛЯХ (РОЛЬОВА ГРА, ІМІТАЦІЯ)

Мета розігрування ситуації в ролях – визначити власне ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду поведінки в подібній ситуації шляхом "гри", виконання "ролі", яка є близькою до реальної життєвої ситуації. Вона допомагає навчитися через досвід та почуття.

Рольова гра імітує реальність шляхом "проживання ситуації у ролі", яка вам дісталася, та надає можливість діяти "як насправді". Ви можете поводитись і розігрувати свою роль, моделюючи свою реальну поведінку, якщо це ситуації, в яких ви вже побували.

Якщо ви берете участь у рольовій ситуації, ви маєте:

§ чітко дотримуватись своєї ролі;

§ намагатись слухати партнерів та вчителя;

§ не коментувати діяльність інших, перебуваючи в ролі;

§ намагатись поставитися до своєї ролі як до реальної життєвої ситуації, в яку ви потрапили;

§ вийти з ролі по закінченні сценки;

§ брати участь в її аналізі.

Однією з форм роботи на уроках є аналіз ситуації, реального випадку, життєвого конфлікту. Для розбору певної ситуації вам необхідно звертати увагу на основні моменти.

§ Якими є факти: Що відбулося? Де і коли? Хто учасники ситуації? Що ми про них знаємо? Які факти є важливими? Які другорядними? Що в описі є фактами, а що думками, оцінками тощо?

§ У чому проблема ситуації: У чому полягає конфлікт? Яке питання нам треба вирішити, розв'язуючи ситуацію? У чому інтереси кожної зі сторін? Чому вони суперечливі?

§ Якими можуть бути аргументи: Які аргументи можуть бути наведені на захист позиції кожної зі сторін? На які документи, інформацію ми можемо спиратися, захищаючи ту чи іншу позицію?

§ У чому полягає рішення: Яким буде розв'язання ситуації? Чому саме таким? На що ми спираємось, обираючи таке рішення? Якими можуть бути наслідки такого рішення? Чи існують інші шляхи розв'язання?

Метод Рольової гри полягає в тому, що учні вживаються у запропоновану ситуацію з житія чи виробничої практики та виконують (грають) одну або кілька ролей зелементами імпровізації в установлених межах. Учні працюють у парах або невеликих групах.

Рольові ігри проводяться з метою:

- розвитку здібності адекватно реагувати на різі ситуації;

- розвитку чутливості, співпереживання;
- розвитку комунікативних здібностей;

- розвитку креативних (творчих) здібностей;

- розвитку соціальної компетентності;

- зняття перешкод у виявленні себе: під час гри учні можуть показувати свої почуття, висловлювати думки стосовно тієї чи іншої події, розповідати про потреби тощо;

- ілюстрації міжособистісних проблемних ситуацій;

- формування певних стилей поведінки;

- виявлення небажаних стилів поведінки;

- перенесення теоретичних знань на практику;

- теоретичне обгрунтування практичних умінь;

- формування впевненості в особистих силах тощо.

До проведення рольової гри треба готуватися заздалегідь, а саме:

1) підготувати письмове описання ситуації (І по одному примірнику на кожного учасника);

2) письмове описання кожної ролі окремо (по одному примірнику на кожного учасника);

3) відеокамера для зйомки та апаратура для демонстрування відзнятих матеріалів.

Досвід проведення рольових ігор виявив цілий перелік проблем, які можуть виникнути під час використання цього методу, а саме:

- неточне описання ситуації чи ролі:

- відсутність в учня – актора готовності та бажання грати;

- у грі найчастіше беруть участь активні особистості, а всі інші нудьгують. Тому необхідно залучати до роботи всіх учнів в акторів і спостерігачів:

- на підготовку до гри витрачається більше часу, ніж на саму гру;

- не вистачає часу на добровільний вибір ролі;

- учні – актори забагато імпровізують, коли справа стосується фахових питань, тим самим виявляючи фахову некомпетентність;

- мета навчання відходить на другий план, а рольова гра перетворюється на загальний атракціон;

- гра затягується й не вистачає часу й сил для обговорення та підбиття підсумків;

- викладачі не виконують свою роль режисера в повній мірі;

- глядачі заважають своїми вигуками та сміхом:

- учні – актори з розчаруванням переривають гру тощо.

Цей перелік має допомогти викладачу краще підготуватися до проведення гри та ознайомити всіх учасників з наступними умовами:

1) під час гри говорять тільки актори, всі інші учні слухають, мовчки занотовуючи у записнику свої зауваження та пропозиції;

2) неголосно сміятися можна, але не висміювати акторі;

3) зміст і спосіб проведення рольової гри мають бути на першому місці.

Функції викладача та учнів під час проведення рольової гри наведені нижче Таблиця 6

Метод «Рольова гра»
Функції викладача Функції учня (учасника)
1 ) виконання ролі режисера; 3) 2) підбадьорювання учнів – акторів; 3) координування дій акторів і глядачів; 4) спостереження за дотриманням правил та рамок гри; 5) скеровування та акцентування уваги глядачів на ті чи інші важливі моменти в рольовій грі.   1 ) виконання ролі актора чи глядача; 2) самостійний аналіз своєї ролі; 3) оцінювати свої спостереження та досвід акторів.  

Для оцінки результатів рольової гри дуже важливі змістовна та фахова частини. Крім того, її учасники чимало привносять власних ідей, що підвищує якість обіграних ситуацій.

Дидактична(навчальна) гра - це гра за правилами, підпо рядкованими досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату (за М.В. Кларіним) [19, с. 90-123]. На відміну від ігрової діяльності цілеспрямована гра передбачає момент змагання. У 60-80 роках XX ст. у США поряд із грою у навчальний процес було включено імітаційне моделювання: ретельне дослідження реальної або імітованої ситуації з метою виявлення її конкретних і загальних якостей. Методика вивчення конкретних ситуацій., де головною особою є учень, була розроблена у Гарварді і застосовувалася у бізнес-школах, а пізніше у системі професійної освіти для навчання менеджменту. Модель навчального процесу, який ґрунтується на грі, вводить учнів в ігрове моделювання явищ, що вивчаються, та надає їм новий життєвий досвід.

Структура навчального процесу, який передбачає дидактичну гру, складається з 4 етапів:

1. Орієнтація. Вчитель характеризує тему, яка вивчається, ос новні правила гри та її загальний хід.
2. Підготовка до проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.
3. Проведення гри. Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень), роз'яснює те, що незрозуміле.
4. Обговорення гри. Вчитель керує дискусійним обговоренням гри (що сподобалося; коли виникали труднощі; які ідеї з'явилися протягом гри). Увага приділяється зіставленню імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми.

Повноцінне розгортання навчального процесу, побудованого на дидактичній грі, передбачає від вчителя, який у процесі навчання виконує різні ролі, значного особистісно-професійного потенціалу. Атмосфера гри трансформує позицію вчителя, який балансує між ролями організатора, помічника і співучасника загальної дії. Він забезпечує тонку межу між ігровою дією, у яку втягнуті учні, і спе ціальною фіксацією навчально-пізнавальних результатів гри. Таким чином, використовуючи дидактичну гру у своїй педагогічній роботі, вчитель сам може виконувати такі функції:

Інструктора: допомагає учасникам гри зрозуміти правила (детальне інструктування учасників до самої гри може їх заплутати, тому його потрібно звести до мінімуму).

Судді-рефері: контролює процес, не втручається в гру.

Тренера: може надавати учасникам допомогу.

Ведучого: якщо попередні ролі були пов'язані з підготовкою та проведенням імітаційної гри, то ця роль належить до завершального етапу - обговорення.

Аналізуючи різні моделі навчання на основі гри, можна пред ставити їх загальну схему:

Створення ігрової проблемної ситуації

Хід гри:

- дії учасників за ігровими правилами,
- розгортання ігрового сюжету,
- Підведення підсумків,
- самооцінка гравців,
- аналіз ігрової ситуації,
- навчально-пізнавальні підсумки гри.

 

Метод «Рольової гри» можна застосовувати для:

- активізації учнів;

- введення в нову тему;

- завершення навчальної теми;

- наочності проблеми або життєвої ситуації;

- наочності конфліктної ситуації та форм і методів виходу з неї;

- виявлення стратегії вирішенняпроблем;

- підготовки процесів прийняття рішень;

- тренування нових способів поведінки в певних ситуаціях тощо.
Робота за методом рольової гри проводиться в шість етапів:

1-ий етап (10 хв): привітання учасників, введення в тему, роздача сценарію рольової гри.

2-ий етап (10 хв): роздача ролей акторам (письмове розписування ролей); визначення задач кожного із спостерігачів, роздача формулярів для письмових нотаток спостерігачів.

3-ий етап (25 хв): самостійна підготовка до ролі:

- ознайомлення з навчальними матеріалами з даної теми:

- відпрацювання стратегії ділової бесіди;

- записування можливих запитань та відповідей;

- входження в роль:

- репетиція ролі з партером:

- консультування з викладачем.
4-ий етап (25 хв): фаза рольової гри.

5-ий етап (15 хв): аналіз проведених спостережень, обговорення результатів та досвіду акторів.

6-ий етан (5 хв): підбиття я підсумків.

ДИСКУСІЯ (КУЛЬТУРА ВЕДЕННЯ ДИСКУСІЇ)

Дискусіюяк навчальну форму роботи зі студентським колективом не потрібно перетворювати у псевдообговорення, псевдопошук тих завдань, які відомі викладачеві. Дискусія повинна бути проб лемною. Світовий педагогічний досвід накопичив низку прийомів організації обміну думок, які є згорнутими формами дискусії [19, с. 134-149]. До них належать:

- "круглий стіл":бесіда, у якій на рівних бере участь невелика група учнів (до 5 чоловік), відбувається обмін думками як між учня ми, та з "аудиторією" (решта класу);
- "засідання експертної групи"("панельна дискусія"): спільне обговорення висунутої проблеми учасниками групи (4-5 учнів з визначеним заздалегідь головою) та обговорення доповіді (досить стислої, у якій кожен доповідач висловлює свою позицію;
- "форум":обговорення, що нагадує "засідання експертної групи", у ході якого ця група обмінюється думками з "аудиторією";
- "дебати":формалізоване обговорення, яке побудоване на основі виступів учасників-представників двох протилежних команд-суперників та заперечень до цих виступів. Варіантами такого об говорення є "британські дебати", що нагадують процедуру обгово рення проблемних питань у Британському парламенті;
- "засіданнясуду": обговорення, що імітує слухання справи у суді, на якому розподіляються чітко ролі всіх учасників.

Серед форм навчальної дискусії можна виділити і "техніку акваріума"- особливий варіант організації групової взаємодії [19, с. 135-136]. Цей різновид дискусії застосовується у роботі з матеріалом, зміст якого пов'язаний із суперечливими підходами, конфліктами, розбіжностями.

М.В. Кларін вважає, що саме такий варіант дискусії робить акцент на процес презентації точки зору та її аргументації і пропонує наступну процедуру роботи за "технікою акваріума":

- постановка проблеми перед класом;
- вчитель розподіляє клас на групи, що сидять у колі;
- вчитель або самі учасники обирають того, хто буде представ ляти позицію цілої групи;
- групи швидко обговорюють проблему, щоб дійти згоди;
- представники груп збираються у центрі класу і відстоюють свої позиції, допомагати дозволяється лише записками, де сформу льовано вказівки;
- вчитель дозволяє представникам взяти "тайм-аут" для кон сультацій;
- обговорення закінчується або після закінчення призначеного часу, або після вирішення проблеми ;
- проводиться критичне обговорення "техніки акваріума"цілим класом.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.