Психотерапія (від грец. Psyche - душа і therapeia - лікування) являє собою систему лікувального впливу психологічними засобами (вербальними і невербальними) на психіку, а через неї на весь організм і поведінку клієнта. Психотерапія є діяльністю, спрямованою на забезпечення особистісного зростання військовослужбовців, відтворення гармонійних відносин з навколишнім середовищем, послаблення дії психотравмуючих чинників, формування і розвиток якостей, необхідних для їх професійної діяльності, а також оптимізацію соціально-психологічного клімату у військовому колективі. Вперше термін «психотерапія» введений в кінці XIX в. Д. Н. Тьюк. В опублікованій їм в 1878 р. книзі «Ілюстрації впливу розуму на тіло» одна з глав так і названа: «Психотерапія». Загальновживаним термін «психотерапія» стає тільки в 90-і рр.. XIX в. у зв'язку з розвитком гіпнозу. Психотерапія відрізняється від інших методів лікування, принаймні, трьома особливостями:
1) при її проведенні застосовуються психологічні засоби зміни особистості, пов'язані з використанням основ психології;
2) застосовуються ці засоби і методи професійно, тобто підготовленими фахівцями і персоналом, чинним усвідомлено і цілеспрямовано, який вміє науково обгрунтовувати свої дії, відтворювати їх у ході психотерапії з різними пацієнтами і оцінювати їх;
3) за допомогою психотерапії лікують осіб, які страждають розладами психіки [135].
У психотерапії як формі психологічної допомоги розрізняють її медичний напрямок, що охоплює лікування психологічними засобами нервово-психічних, психосоматичних хвороб і розладів людини, і немедичне, орієнтоване на здорову людину і займається подоланням його психологічних труднощів, наданням допомоги в його особистісному розвитку. Співвідношення медичної та психологічної моделей психотерапії, представлене в книзі «Психологічна психотерапія в умовах військової діяльності»
Відмінності та спільне у психоконсультування, психологічній допомозі, психокорекції та психотерапії.
Психологічне консультування відрізняється від психотерапії тим, що припускає відносно короткочасний період і епізодичний характер особистих контактів психолога з клієнтом. Різні види психотерапії розраховані звичайно на більш тривалий термін безперервної взаємодії психолога з клієнтом – від декількох тижнів до декількох місяців і навіть років. У психотерапії активну роль виконує психолог – саме він робить активні дії, направлені на рішення проблеми клієнта. У психологічному консультуванні справа йде інакше: тут психолог в основному тільки дає поради клієнту, а їх практична реалізація стає справою самого клієнта.
Консультант-психолог не обов'язково повинен володіти прийомами і методами психотерапії, за винятком тих, які він може застосувати в практиці консультанта. Психотерапевт же, що займається практичною корекцією, повинен професіонально володіти її методами, оскільки в їх застосуванні і полягає основна частина його роботи. Консультування та психокорекція орієнтовані на клінічно здорову особу – а психологічна допомога, психотерапія здійснюється і проводиться з людьми, що мають певні захворювання, відхилення.
2.Психодинамічнийнапрямок.
Корекційний вплив в класичному психоаналізі. Термін „психодинаміка” був введений у 1918 році Р.Вудвортсом. В центрі психодинамічного підходу знаходяться питання, пов’язані з динамічними аспектами психіки, тобто мотивами, захопленнями, бажаннями, внутрішніми конфліктами, існування і розвиток яких забезпечують функціонування і розвиток особистісного „Я”. Головним завданням психоаналізу є доведення до свідомості клієнта конфліктної ситуації, пов’язаної з неприйнятністю для нього несвідомих захоплень. Усвідомлення наявності несвідомих імпульсів і самої конфліктної ситуації – шлях вирішення цих конфліктів. Практика психоаналітика базується на його власнихсуто інтимних процесах. Основи психоаналітичної техніки, які заклав Фройд в своїх роботах більш ніж 80 років тому досі є основою психоаналітичної практики. Нічого принципово нового в техніку психоаналізу за цей період часу, не дивлячись на велику кількість робіт, внесено не було. Відомо, що Фрейд почав свою практику з гіпнозу. Потім використав гіпноз в цілях катарсиса. Згодом відмовився від гіпноза і перейшов до інтерпретації спонтанної вербальної продукції пацієнта. Зародилася процедура вільних асоціацій. Зараз вільна асоціація є основним методом отримання інформації від пацієнта в ході психоаналітичного лікування. Так само, як інтерпретація цієї інформації є найбільш важливим інструментом аналітика. Поступово у Фройда склалося уявлення, що в кожному пацієнті існує якась сила, що чинить супротив лікуванню, зберігаючи потаємні думки. Мета одна – захист. Завдання психотерапевта – подолати протидію. Психоаналіз стверджує, що причиною нерозу є невротичний конфлікт між Ід та Его. Невротичний конфлікт – це несвідомий конфлікт між бажанням – Ід, який прагне до розрядки, і захистом – Его, що перешкоджає розрядці чи не допускає її до свідомості. Цілі корекції.
Основною ціллю корекції виступає допомога клієнту в розумінні і усвідомленні ним причин його поганого пристосування до реальності і надання йому допомоги у можливості адаптації до неї. Корекційна робота психоаналітика будується на двох основних напрямках: 1. Робота з клієнтом над усвідомленням неусвідомлюваного і прийняття клієнтом адекватної і реалістичної інтерпретації. 2. Робота з клієнтом по підсиленню його „Его” для побудови більш реалістичної поведінки. Основні вимоги до особистості психолога: невмішування, відстороненість, нейтралітет, особистісна закритість. Вміння і здібність витримати „перенос”, тонка спостережливість і здібність до адекватних інтерпретацій. Усвідомлення власних проблем, реакцій і їх можливого впливу на клієнта. Обов’язковою умовою професійної підготовки психоаналітика є проходження тривалого курсу психоаналізу. Вимоги і очікування від клієнта: 1. прийняття самої концепції психоаналізу; 2. повна відкритість і готовність до тривалого періоду спільної роботи; 3. клієнт бере на себе зобов’язання утримуватися від різких змін в особистому житті протягом курсу психоаналізу. Техніки. Психоаналіз полягає в пошуку прихованих джерел хвороби у просторі несвідомого і психологічної допомоги людині в усвідомленні і переоцінці переживань, які тривожать. Класичний психоаналіз включає в себе 5 базисних технік: 1. Метод вільних асоціацій. 2. Тлумачення (інтерпретація снобачень) 3. Інтерпретація. 4. Аналіз супротиву. 5. Аналіз переносу. 1. Метод вільних асоціаційполягає в тому, що психолог-аналітик пропонує клієнту висловлювати будь-які пропозиції, які з’являються в клієнта і відображають його переживання. Для консультанта важливі наступні моменти: - Зміст висловлювань; - Послідовність висловлювань; - Блокування висловлювань. 2. Тлумачення снобачень. Фройд неодноразово підкреслював, що снобачення не випадкові і не хаотичні, а є способом виконання нереалізованих бажань. При аналізі снобачень Фройд рахує необхідним дотримуватися правил: 1. Не звертати увагу на зовнішній зміст снобачення. 2. Снобачення потрібно розбивати на елементи, кожен з яких досліджується окремо. При цьому пацієнта просять „пояснювати” кожен елемент снобачення першими ж словами, які приходять в голову, тобто вільно асоціювати. 3. При аналізі снобачень психолог повинен набратися терпіння і почекати, поки „Приховане, дійсно несвідоме не виникне саме”. При аналізі снобачень психолог наштовхується на супротив, особливо коли мова йде про речі, з точки зору клієнта малозначимі, або про які незручно говорити. Але саме ті думки, які клієнт прагне подавити є найбільш важливими для відкриття несвідомого. Ключом до розшифрування прихованого змісту снобачень Фройд рахував символи, які своїми корнями заглиблені в міфологію, антропологію, мовознавство, в якійсь мірі уніфіковані і придатні для розшифрування будь-яких сновидінь в різних людей. Крім снобачень матеріалом для аналізу несвідомого можуть бути фантазії. Особливо часто фантазії зустрічаються в дітей і підлітків. Методика.Пацієнт за пропозицією лікаря записує всі. Які приходять в голову фантазії. В подальшому на „випадково” задане запитання можна отримати тлумачення цих фантазій. Психотерапевти Д.А.Коган і В.М.Файбушевич (1932) застосовували метод фантазії з допомогою малюнків і листівок. Хворому пропонувалося за власним вибором знайти 10-15 художніх листівок і показати їх психотерапевту. Вже саме знайомство з відібраними листівками нерідко характеризує спосіб мислення, смак та інтереси пацієнта. Потім із загальної маси листівок відбирають 2-3, передають їх знову пацієнту з проханням описати їх зміст. Листівки провокують фантазії, а фантазії відкривають шлях до несвідомого пацієнта. Інтерпретаціяпредставляє пояснення незрозумілого чи прихованого для клієнта значення деяких аспектів його переживання чи поведінки. При цьому неусвідомлювані феномени стають усвідомлюваними. Аналіз супротиву. Основні функції цієї техніки – забезпечити усвідомлення клієнтом своїх „Его”-захисних механізмів і прийняти необхідну конфронтацію по відношенню до них, враховуючи, що саме супротив „Его” є головною перешкодою усвідомлення особистісних проблем. Зміст аналізу переносуполягає в знаходженні справжніх психо-емоційних основ, зафіксованих форм поведінки, інтерпретації їх і тим самим допомоги в їх пропрацюванні і викоріненні. Клієнт-центрований підхід К.Роджерса. Відповідно до поглядів К.Роджерса, людина володіє всією необхідною компетентністю, щоб виріщцвати виникаючі перед нею проблеми і спрямовувати свою поведінку потрібним чином. Але ця здібність може розвиватися тільки в контексті соціальних цінностей, в якому людина отримує можливість встановлювати позитивні зв’язки. Основні поняття клієнт-центрованого підходу „поле досвіду”, „самість”, „Я”-реальне, „я”-ідеальне, „тенденція до самоактуалізації”. „Самість”- це цілісність, що включає в себе тілесний і символічний, духовний досвід. Умови, необхідні для створення сприятливого психологічного клімату у взаємодії „психолог-клієнт”: 1. Безумовне позитивне ставлення психолога до почуттів клієнта; 2. Емпатія.Психолог прагне побачити світ очима клієнта. 3. Аутентичність. 4. Утримання від інтерпретацій повідомлень клієнта чи відпідказки рішень його проблем. Виконує функцію дзеркала., що відображають почуття і думки клієнта та формулює їх по-новому.
