Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Групова технологія і групова форма організації виробництва



20. Особливості організації партіонного виробництва і перспективи його застосування.

Будь – який процес або його елементарна частина - операція – потребують часу на їх підготовку (для ознайомлення з роботою підготовки робочого місця, налагодження та налаштування устаткування, інструменту та інш.). Зазвичай цей час називають підготовчо – заключним. Крім того, працівнику необхідно витратити час, щоб пристосуватися до нової роботи. Це знаходить відображення в тому, що на обробку перших екземплярів продукції ним витрачалося значно більше часу ніж на наступні. В сукупності підготовчо – заключний час і час на освоєння нової продукції досягає значно більшої величини. Це час, що припадає на одиницю продукції, буде тим меншим, ніж більша кількість послідовно оброблених однакових деталей з однократною витратою підготовчо – заключного часу та часу на пристосування, тобто партіями (при більшій величині партії цей час буде наближатися до 0). Це є принцип партіонності.

21. Організація предметно-замкнених дільниць.

22. Потокове виробництво, його основні ознаки та ефективність.

Потокове В – високоефективний метод орг.ВП.За умов потоку ВП здійснюється в макс.відповідності до принципів його раціон.орг. Харним для поток.В є: за групою роб.місць закріплюється обробка або складання предмета одного найменування або обмеж. к-ті найменувань конструктивно та технолог.подібних предметів; робочі місця розміщ.послідовно за ходом технолог.процесу; технол.процес має високу пооперац.диференціацію, на кожному роб.місці викон.1або кілька схожих операц; предмети праці передаються з опер.на опер.поштучно або невеликими трасп.партіями згідно з ритмом роботи. Застос.для виготовл. про-ії в значних обсягах і протягом тривалого часу, тобто в масовому й великосер.В.Осн.структ.ланкою є потокова лінія – технолог.та орг.виокремлена група роб.місць, яка виготовляє 1 або кілька подібних типо-розмірів виробів. За номенклатурою виробів потокови лінії поділяють на 1 та багатопредметні. Однопредметна – лінія, на якій обробл.або склад.виріб одного типорозміру протягом тривалого часу Багатопредметною є потокова лінія, на якій одночасно або послідовно виготовл.кілька типорозмірів виробів, схожих за конструкцією й технолог.В, сферою застосув.є серійне В. За ступенем безперервності потокові лінії бувають: безперервними (предмети праці переміщ.по операціях безперервно, без міжопераційного очкування) та перериваною (лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів через несинхронність операцій). За способом підтримув.: лінії з регламентованим ритмом (предмети праці передаються з операції на операцію через точно фіксований час, тобто за заданим ритмом) та вільним ритмом (предмети праці можуть передаватися з відхиленням від розрахункового ритму) залежно від місця виконання операцій лінії поділяються на лінії з робочим конвейром і конвеєром зі зняттям предметів для іїхьої обробки. За способом переміщення виокремлюють конвеєри з безперервним (конвейр має постійну швидкість і під час роботи не зупиняється) та пульсуючим (під час виконання операцій конвейр стоїть нерухомо) рухом.

Умови запровадження потокового В – достатній за обсягом і тривал.випуск про-ії, висока стабільність і технолог.конструкції виробу, можливість раціонал.розміщення роб.місць і чітка орг.їхнього обслуговування, застосув. прогресивної технології, механізація та автоматизація процесів.

 

 

 

23. Класифікація потокових ліній та їх експлуатаційні особливості.

Осн.структ.ланкою є потокова лінія – технолог.та орг.виокремлена група роб.місць, яка виготовляє 1 або кілька подібних типо-розмірів виробів. За номенклатурою виробів потокови лінії поділяють на 1 та багатопредметні. Однопредметна – лінія, на якій обробл.або склад.виріб одного типорозміру протягом тривалого часу Багатопредметною є потокова лінія, на якій одночасно або послідовно виготовл.кілька типорозмірів виробів, схожих за конструкцією й технолог.В, сферою застосув.є серійне В. За ступенем безперервності потокові лінії бувають: безперервними (предмети праці переміщ.по операціях безперервно, без міжопераційного очкування) та перериваною (лінія, що не може забезпечити безперервної обробки предметів через несинхронність операцій) За способом підтримув. ритму відрізняють лінії з регламентов ритмом (предмети праці передаються з операції на операцію через точно фіксований час та застосов.на безперервних лініях) та з вільним ритмом (предмети праці з операц.на операц. передаються з відхиленням від розрахунк. ритму). За способом переміщення виокремлюють конвеєри з безперервним (має постійну швидкість і під час роботи не зупиняється) та пульсуючим рухом (під час роботи стооїть нерухомо.) Він приводиться в дію періодично через проміжок часу, що = такту лінії r= Tp/ N, де Tp –план.фонд часу роботи лінії за розр.період, хв,N –обсяг В про-ії за той самий період ).

 

 

 

24. Основні розрахункові параметри потокових ліній.

Основні параметри: такт, ритм, к-ть роб.місць, довжина роб.зон, швидкість руху конвеєра.

Ритм л.- якщо предмети праці передаються транспорт.партіями, то вони сходять з лінії за інтервал часу R = r*nm ,, к-ть роб.місць: Мрі=ts/r, коеф.завантаження роб.місць = Мрі і, швидкість руху конвейру: l/r,l- відстань між центрами 2 суміжних виробів на конвеєрі. Швидкість конвеєра, що рухається безперервно, обмежується раціональним режимом праці. На пульсуючому конвеєрі, який включається періодично, вона встановлюється максимальною з урахуванням правил безпеки праці.

На робочому конвеєрі з безперервним рухом за виконання операц.робітник пересувається в межах відведеної йому роб.зони. Після закінч.операц. робітник повертається до початку зони і виконує операц.над наступним виразом. Довжина робочої зони: αi=l*ts/r за обробки або складання невеликих виробів і малої швидкості руху конвеєра робітник може перебувати на одному місці. Просторове розміщ.потокових ліній може бути різним залежно від к-ті роб.місць, типу транспортних засобів, площі дільниці. Найпростішим є прямолінійне розміщ. роб. місць за ходом технолог. процесу. Також існує дворядне, кільцеве, зигзагоподібне розміщення. Суміжні потокові лінії треба розміщ.так, щоб було зручно транспортувати предмети праці між ними. За орг.потокової обробки і складання виробів допоміжні лінії, що забезпечують складальний конвеєр, розміщують перепендикулярно до нього.

 

 

25. Організація однопредметних неперевно-поточних ліній.

Однопредметною є лінія, на якій обробляється або збирається предмет одного типорозміру протягом тривалого періоду часу. Для переходу на виготовлення предмету іншого типорозміру наобхідна переналадка потокової лінії. Такі лінії використовуються при стійкому випуску виробів у великій к-ті ,тобто у масовому В. Неперевними є потокові лінії, на яких предмети, що обробляються або збираються переміщуються по всім операціям лінії безперевно, тобто без міжопераційного простою. Такий рух предметів по операц. називають паралельним. Непреривний рух ефективний тільки при неперервності роботи устаткування та працівників. Умовою неперевності поток. ліній є рівна продуктивність на всіх операц. лініях. Для створення подібної умови необхідно, аби тривалість кожної операції на лінії = або була кратною такту роботи лінії. Неперевні потокові лінії забезпечують ритмічність в роботі та найбільш коротку тривалість виробничого циклу.

 

 

26. Організація однопредметних перервних поточних ліній.

Однопредметною є лінія, на якій обробляється або збирається предмет одного типорозміру протягом тривалого періоду часу. Для переходу на виготовлення предмету іншого типорозміру наобхідна переналадка потокової лінії. Такі лінії використовуються при стійкому випуску виробів у великій к-ті ,тобто у масовому В. Перервною потоковою лінією є лінія, операції якої не синхронізовані і тому, не можуть бути вирявняні по продуктивності. Між операц.створюються оборотні запаси предметів, що обробляються, внаслідок чого непрерервність процесу порушується. Перервні поток.лінії використов.при обробці трудомістких деталей на різнотиповому устаткуванні, коли перерозподіл робіт між операціями з метою синхронізації є неможливим.

 

 

 

27. Багатопредметні поточні лінії: характеристика і сучасні умови застосування.

Багатопредметною є потокова лінія, за якою закріплені декілька типорозмірів предметів, схожих по конструкції та технології обробки та збирання. Такі лінії хар-ні для серійного В, коли об’єм випуску предметів одного типорозміру є достатнім для ефективного завантаження робочих місць лінії. Вони можуть бути постійно – потокові (лінія, на якій оброблюються або складається група споріднених в технолог.відношенні предметів без переналагодження устаткування. Для цього кожне роб.місце повинно бути забезпечене груповими пристроями, що є необхідними для обробки виробів, закріплених за лінією) та перемінно – потокові лінії (різні предмети обробляються або складаються послідовними партіями. Після обробки або складання партії одних предметів проводиться переналагодження устаткування і надходить у В.нова партія).

 

 

28. Схеми розташування (технологічне планування) поточних ліній.

В залежності від хар-ру предметів, що обробляються, масштабів та тривалості їх випуску, автом.лінії можна поділити на лінії, що призначені для виповнення:

1.частини ВП по обробці деталей (виробів) в межах 1 технологічної стадії

2.ВП в цілому по стадії

3.процесів всіх технологічних стадій виготовлення виробів, починаючи від заготівлі до складання.

В першому випадку почні лінії є лише частиною загальної поточної лінії по обробці тієї або іншої деталі, які піддаються розчленуванню на більш прості елементи, що створює можливість використовувати спеціальні станки для виповнення кожної з них. Інші більш складні операції виконуються на звичайній лінії із застосуванням спеціального чи універсального устаткування. Лінії другого типу призначені для повного виготовлення відносно нескладних стандартних деталей, які випускаються у великій к-ті протягом багатьох років. У 3 випадку у загальний автоматизований потік об’єднується ряд взаємопов’язаних ліній по виготовленню виробів, починаючи від заготівельних і закінчуючи складальними процесами, створюючи при цьому автоматизований цех або завод. Вони зазвичай створюються для виготовлення відносно нескладних деталей або частин, які споживаються у великій к-ті різними п-вами протягом багатьох років, без їх конструктивної зміни.

 

 

 

29. Напрямки вдосконалення потокового виробництва.(ПВ)

ПВ внаслідок високої спеціаліз, механіз та чіткої орг. вир.процесу є високоефективним. Його ефективність виявляється у високій прод-ті праці, скорочення ВЦ і незаверш.В, ліпшому використанні основних фондів. Усе це забезпечує зменш.витрат на В.

Найбіл.недоліком є примітивізація праці робітників, обмеження її виконанням елементарних механ.операцій, що є наслідком високої диференціації технолог.процесу. Це робить працю на потоковій лінії малозмістовною, суперечить заг.тенденції підвищення освітнього і кваліфікац.рівня робітників. Крім того, є непривабливим для людини жорсткий ритм роботи на поток.лініях, брак будь – яких творчих елементів у праці. Цей недолік усувається його автоматизацією і створ.автомат. поток.ліній. Вони широко застосовуються в масовому В. Істотним недоліком ПВ є суперечність між його тяжінням до конструктивно – технолог.стабільності і вимогою динамічності В, постійного оновлення про-ії відповідно до НТП та потреб ринку. Вузька спеціаліз.роб.місць, їхня жорстка прив’язка до ходу технолог.процесу створюють труднощі для переходу на випуск нової про-ії. Виникає необх.у заміні устаткування, його переміщенні, перекваліфік.робітників. Ця негативна сторона поступово нейтралізується підвищенням гнучкості технологічних систем, застосуванням машин із числовим програмним керуванням (ЧПК), запровадженням автоматичних багатофункціон.маніпуляторів – роботів. Об’єднання верстатів з ЧПК, роботів, автомат.транспортних засобів і складів під загальним керуванням ЕОМ дає можливість створювати гнучкі автоматизовані системи з подальшим залученням до них автоматизов. проектув.про-ії. Вони швидко і без великих витрат часу й коштів переналаштовуються на випуск іншої про-ії.

 

 

 

30. Гнучкі автоматизовані виробництва і гнучкі виробничі системи.

ГАВ є орг – техн.В.системою, що функціонує на основі комплексної автоматизаціїі має здатність з мінім.витратами і в найкоротші строки замінити про-ію, що випускається на нову шляхом перебудови технол.процесу за рахунок заміни управляючих програм. ГАВ складається з: автоматиз.системи управ.В, автоматиз.дільниць підготовки В та гнучких автоматизованих В.комплексів. в залежності від структурного рівня вир.одиниці ГАВ може являти собою дільницю, цех, завод. Реалізація ГАВ забезпечує швидку перебудову на випуск нової про-ії і таким чином більше зодовольняти потреби споживачів, поліпшити умови праці, зменшити об’єми ручних робіт, збільшити продуктивність праці та знизити собівартість продукції.

Потреба в розвитку гнучкої автоматизації В.визначається посиленням міжнародної конкуренції, яка вимагає швидкого оновлення та освоєння виробів, тенденцій роботи на конкретного споживача з відповідним зниженням серійного випуску продукції. Під гнучкістю В.розуміється його здатність швидко та при мінімальних витратах на тому ж устаткуванні переходити на випуск нової продукції. Основою гнучких ВС (ГВС) є гнучкий В.модуль.Це легко переналогоджув ана та автономно функціонуюча одиниця автоматизованого устаткування, де завантаження заготовок та знищення опрацьованих деталей ведуться з допомогою роботів, автоматизовані заміна інструмента, подача охолодженої води, контроль та діагностика поламок. ГВС є високо економічно ефективним. Так, гнучкий комплекс механічної обробки корпусних деталей на станках типу “оброблюваний центр” дозволяє збільшити продуктивність праці в 2-2,5 рази. Одночасно на 15-20% збільшується фондовіддача. Коефіціент завантаження устаткування збільшується в 2 рази, а коеф.змінності устаткування з 1,6 до 3. Змінюється характер праці, він робиться більш творчим, з’являється необхідність підвищення професійних знань, формується новий тип працівника. ГВС є вищою формою автоматизації, включає в себе різні поднування устаткування з ЧПУ, РТК і різні системи забезпечення їх функціонування.

31. Сутність гнучкості і особливості її розрахунку.

Мобільність освоєння В.того чи іншого виду прод-ії хар-ся гнучкістю В, що дозволяє скорочувати час і витрати на переоснащення устаткування. Ступінь гнучкості – к-ть витраченого часу і засобів при переході на випуск нової прод-ії. Найбільшого розвитку цей принцип отримав у В. з використанням ЧПС, оброблюв.центрів і т.п.

 

 

32. Сучасні гнучкі системи виробництва “сьогодні на сьогодні”, “ точно-вчасно” та “Канбан”: сутність, основні ознаки, умови і результати використання.

Японська система передбачає диспетчирезацію самими робітниками. При цьому використовується спец.картка – “К”. “К” є інф.системою, яка дозволяє здійснювати В. необхідної прод-ії в потрібній к-ті і потрібний час на кожному етапі В. Внутрішньовиробнича система “Канбан” дозволяє мінімізувати тривалість ВЦ, усунути у В. підрозділів фірми склади сировини, матеріалів, готової продукції,а міжопераційні запаси скоротити до мінімально можливих меж. Система “К” працює за принципом прямого попвнення запасу, але при досить невеликому розмірі серії запасу. Переваги: В.полуфабрикатів напряму пов’язано з реальним споживанням і не призводить до додаткового навантаження на відділ планування і дозволяє уникнути великого об’єму паперової роботи. Система “т-в”була вперше розроблена яп.”Тойотою”. Її суть зводиться до відмови від В.великими партіями і створенню неперервного багатопредметного В. Зміст роботи за системою “т-в” полягає у тому, щоби на всіх фазах ВЦ необхідний полуфабрикат до місця наступної В.операції надходив саме тоді, коли це потрібно. Система орієнтована на те, щоб виробляти готові вироби та постачати їх у той момент, коли цього вимагає торгова сіть, постачати продукт на наступний етап В.процесу, коли він там потрібен. Система “т-в” передбачає зменшення партії, практ.ліквідацію незавершеного В., зведення до мінімуму об’єму товарно – мат.запасів. Умовою застосування системи є: постачання про-ії, що користується попитом тільки в тих розмірах, які можна продати.

 

 

 

33. Поняття та сутність систем “виштовхуючого” та “тягнучого” виробництва.

Ситсема “точно – вчасно” є “тягнучою” в якійсь мірі, тобто такою, коли дільниці, розташовані на наступних етапах ВЦ ніби витягують необхідну їм прод-ію з попередньої дільниці. Традиційна система календарного планування, навпаки, є “виштовхуючою” системою, оскільки виготовлені на попередніх дільницях вироби “виштовхуються” на наступні незалежно від того, чи є в них потреба

34. Класифікація гнучких виробничих систем, особливості підсистем їх забезпечення, організації обслуговування та функціонування.

35. Гнучке виробництво: головні принципи організації та характеристика його структури.

36. Головні чинники та показники ефективності автоматизованого потокового виробництва.

37. Сутність роторних та роторно-конвеєрних ліній, характеристика техніко-економічних показників і умови їх застосування у сучасному виробництві.

Досить ефективним напрямом автоматизації масового В. є застосування роторних ліній. Ротор являє собою барабан, на переферії якого на рівній відстані знаходяться робочі інструменти та робочі органи. Продуктивність ротора визначається лише часом переміщення інструмента та деталі на один крок по колу ротора, тобто величиною окружної швидкості, яка залежить від діаметру та швидкості обертання ротора. Чим більші ці величини, тим вища продуктивність.таким чином, збільшуючи або швидкість ротора, або його діаметр можна досягти будь- якої високої продкутивності, недосягаємою для інших видів автоматів. Використання роторних ліній забезпечує скорочення тривалості ВЦ, зменшення міжопераційних заділів, збільшення продукивності праці, зниження собівартості обробки і потреби у В.площах. Ротори легко об’єднуються в автоматичні лінії, достатньо розташувати їх в технологічній послідовності, зв’язати спільним синхронним приводом та з’єднати за допомогою транспотрних засобів (конвейрів). Роторні автоматичні лінії ефективні для процесів, де деталі можуть оброблятися під час переміщення з програмою випуску в сотні тисяч і міліони шт.на рік.

38. Сутність та зміст понять “Високі технології” та “Безлюдне виробництво”, наведіть приклади.

39. Просторове розташування виробничого процесу, принципи організації ідеального виробництва.

ВП – сук-ть взаємопов’язаних процесів праці, а іноді і природніх процесів, в результаті яких наявні матеріали та полуфабрикати перетворюються на готову продукцію. Визначальним у ВП виступає процес праці, тобто д-ть, в якій людина за допомогою засобів праці видозмінює предмети праці, перетворюючи їх в готову продукцію. Природні процеси відбуваються без участі людини, під впливом сил природи. За призначенням та хар-ром виготовленої продукції ВП поділяються на основні, допоміжні та обслуговуючі. Результатом основного процесу наявні сировина та матеріали перетворюються в основну продукцію п-ва. До допоміжних відносяться процеси по виготовленню продукції, що використовується для власних потреб п-ва. Обслуговуючі процеси здійснюються з метою забезпечення ненеобхідних умов для нормального здійснення основних та допоміжних процесів. (транспортні опреації, технічний контроль). Важливою складовою є технологічний процес. ТП – частина ВП, що складається з дій по зміні та подальшому визначенню стану предмету В. Важливим елементом ТП є технологічна операція – частина технолог.процесу, яка виповнюється на 1 роб.місці над одним й тим самим предметом праці, одним працівником без переналадки устаткуванні. Операції поділяються на основні та допоміжні. Основна – в результаті змінюються форма, розміри, властивості. Операції, пов’язані з переміщенням виробів від одного робочого місця до іншого, їх складуванням або з контролем якості продукції є допоміжними. В залежності від рівня техн.оснащення операції поділяються на ручні, машинно – ручні, машинні, автоматичні та апаратурні.

Оскільки ВП є просторово – часовою категорією, то ідеальна його побудова припускає зведення до мінімуму витрат простору і часу на перетворення усіх вихідних ресурсів в необхідну продукцію. Тому рпинципи орг.ідеального процесу стають принципами економії часу та простору при їх проектуванні.

1.найбільша продуктивність ВП досягається при обробці предметів праці партіями

2.макс.прод-ть досягається при розчленуванні його на прості частини або операції та виповненнії їх окремими працівниками або знаряддями праці, тобто при спеціалізації.

3.макс. прод-ть сукупного ВП досягається лише при однаковій продук-ті часткових процесів, тобто при забезпеченні їх пропорційності.

4.макс.про-ть процесу В.досягається лише при ритмічному ході, забезпечуючим однаковий випуск про-ії за будь – який однаковий проміжок часу на будь – якій стадії процесу.

5.найменша тривалість ВП досягається при повному усуненні перерв у виповненні його окремих операцій у часі.

6.найм.тривалість ВП досягається при виповненні часткових процесів або при одночасній обробці деяких екземплярів одних й тих самих частин на різних операціях процесу, завдяки чому в даний проміжок часу виготовляється більше готової продукції.

7.макс.скорочення відстані, часу і витрат на переміщення предметів праці у В, а також макс. реалізація принципів неперервності та паралельності процесів досягається при розташуванні підрозділів в порядку послідовності виповнення часткових операцій, тобто при орг.прямоточного процесу.

 

 

 

 

40. Виробнича структура та чинники, що її визначають.

ВС – частина загальної стр-ри, тобто склад В.підрозділів п-ва (цехів, госп-в), їх взаємозв’язків, порядок і форми кооперування, співвідношення по чисельності зайнятих робітників, вартості устаткування, зайнятих площ та території приміщень. На стр-ру п-в впливають В.техн.та орг.фактори. Важливим з них є хар-р В.процесу, хар-р та ступінь спеціалізації, ступінь охоплення ЖЦ виробів.

1.Хар-р ВП. За стадіями виготовлення продукту виділяють цехи та процеси:

-заготівельні (литейні); -обробні (деревообробні); -сбірні (вузлового та загального збирання) В залежності від складу споживаної сировини та хар-ру ГП виокремлюють наступні процеси: аналітичні (з 1 сировини отримують декілька видів продукції), синтетичні (з різних видів сировини отримують 1 вид про-ії), прямі (з 1 вида сировини – 1 вид про-ії)

2.Хар-р випускаємої про-ії та методи її виготовлення. Конструкт. та технолог.особливості випускаємої про-ії та методи її виготовлення визначають склад пр-в, цехів, їх розмірів, розмір територ.п-в

3.Масштаби В. Впливають на розміри цехів, їх кіл-сть та спеціалізацію.

4.Хар-р та ступінь спеціаліз.та кооперації ( В залежності від готової про-ії,розрізняють п-ва, спеціалізовані на випуску готових виробів, вузлів, деталей.При розвинутих формах коопер.немає необхідності в існуванні ряду підрозділів)

5.Ступінь охоплення стадій ЖЦ виробів. В залежності від здійснення циклу наукові дослідження → В → споживання ускладнюється і ВС.

 

 

 

41. Види виробничих структур, особливості їх застосування.

В залежності від форми спеціалізації основних цехів вирізняють 3 види ВС під-ва: технолог, предметну та змішану. При технолог.стр-рі цехи п-ва спеціалізуються на виповненні визначеної частини технолог.процесу, тобто створюються за принципом технолог. спорідненості. Прикладами є: на машинобуд – литейні, механ, термічні цехи. ТС.забезпечує більш повне навантаження устаткування, сприяє більш повному використ.матеріалів та маневруванні робітниками в зв’язку з однорідністю технолог.процесів, сприяє використ.найбільш прогресивних технолог.процесів. Недоліки: втрата часу на переналадку устаткування, колектив не несе відповідальності за якість виробу в цілому, за виконання строків випуску ГП, нераціональні маршрути деталей, ускладнення міжцехового оперативно – календарного планування та диспетчериз В. Хар-на для п-в одиничного та дрібносерійн. В. При предметній стр-рі спеціалізуються цехи на виготовленні якогось виробу, групи споріднених виробів, вузлів із застосуванням різних технолог. процесів та операцій. Приклад: цехи двигунів, коробок швидкостей на автомобзаводі. Переваги: кожний цех повністю відповідає за випуск про –ії, устаткування розташовується по ходу технол.процесу, спрощує міжцехове оперативно – календарне планування та диспетчеризацію В. Недоліки: кожний цех повинен мати повний комплект устаткування, частина устаткув.може бути недорозвантажена через малий об’єм роботи, ускладнюється внутрішньоцехове керівництво та маневрування людьми. Хар-на для крупносерійного та масового В. Змішана хар-ся наявністю на п-ві основних цехів, орг.по технолог.предметним ознакам. В залежності від підрозділів, ВС може бути цеховою (основним В підрозділом є цех) безцехова (великим В.підрозділом є В.дяльниця) корпусна (на великим п-вах, для яких хар-ні різні В., що складаються з декількох однорідних цехів, створюються В.підрозділи – корпуси) комбінатська (на п-вах з багатостадійними процесами В, що хар-ся послідовністю переробки сировини, створюються підрозділи, що об’єднують визначену частину ВП-су, де виготовляється закінчена частина готового продукту - комбінати ) В залежності від наявності та повноти основних та допоміжних процесів, розрізняють п-ва з комплексною та спеціалізованою стр-ми. При комплексній стр. п-во хар-ся наявністю всього комплексу основних та допоміжних цехів, при спеціалізованій – лише частини їх.

42. Сучасні тенденції формування та розвитку виробничих структур.

43. Виробнича інфраструктура, її склад, цілі і завдання в сучасних умовах.

Інфаструктура п-ва – комплекс цехів, госп-в і служб п-ва, які забезпечують необхідні умови для функціонування п-ва в цілому. До вир.інф-ри належать підрозділи, які не беруть безпосередньої участі у створенні профільної про-ії, але своєю д-тю створюють умови, необхідні для роботи основних В.цехів. ВІ включає такі елементи: допоміжні та обслуговуючі цехи, дільниці та гос-ва; комунікац.мережі; засоби збирання та обробки інф; природоохронні споруди. Зростання ролі та значення ВІ пояснюється тим, що: підвищення рівня механізації та автоматизації В.процесів збільшує обсяги і складність робіт із ремонту й налагодження устаткув, потребує розширення номенклатури інструменту, оснастки та пристосувань; перехід до нових технологій та інтенсифікація технолог.режимів роботи устаткування підвищують вимоги до якості та збільшують потребу в різних видах енергії; ускладнення В процесів і поглиблення внутрішньо виробничих зв’язків між підрозділами збільшують обсяги робіт із транспортування вантажів; навантаження на комунікаційні мережі та природоохоронні споруди постійно зростають. Комплекс цих робіт складає технічне обслуговування В., яке включає: ремонтне, енергетичне, інструм, транспорт, складське господарство.

 

 

 

44. Організація інструментального обслуговування виробництва.

І гос-во – сук-ть внутрішньовиробничих підрозділів під-ва, що зайняті придбанням, проектуванням, виготовл, відновлен і ремонтом технолог.оснащення, її обліком, зберіганням і видачею на роб.місця. Витрати на інструм. У масовому В= 25-30%,у серійному – 10-15%, у дрібносерійному та одиничному – 5% вартості устаткування. Підрозділи, які входять до складу ІГ виконують відповідні ф-ії. Інст.відділ займається постачанням інст.і пристроїв, що виготовляються на спеціаліз. інст.заводах,а також проектуванням технолог.оснастки для власних потреб. Інстр.цех – здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спец.оснащення загального користування. Увесь придбаний, виготовл і відремонтований І. надходить до центрального І.складу Тут здійснюється його приймання, облік, зберігання та видача цехам – споживачам. Безпосереднє обслуговування роб.місць технолог.оснасткою забезпечують цехові І-роздавальні комори. Вони одержують від центрального І.складу технолог.оснастку, зберігають її оборотний фонд, збирають та передають до центр.складу зношений І. Керівництво ІГ здійснює головний технолог, якому підпорядковано І.відділ, І.цех і центр.І.склад. Безпосер.процес упр.ІГ передбачає: визначення потреби в І, орг.власного В.оснастки, придбання необхідного І в спеціалізованих виробників, орг.належної експлуатації І.виробничими підрозділами п-ва. І.поділяється на універсальний: широкого використання, який виготовляється на спеціаліз.І.заводах та спеціальний – призначений для виповнення визначених операц або виготовлення визначених деталей.

 

 

 

 

45. Визначення потреби в інструменті і регулювання його запасів.

Розрахунки річної потреби в І.здійснюють, виходячи із запланованих обсягів В.прод-ії, номенклатури потрібної для цього оснастки і норм витрат І. Норму витрат І. встановлюють залежно від типу В. У масовому В. її розраховують на операцію, деталь або виріб. В одиничному та дрібносерійному В.норма витрати І.встановлюється в узагальненому вигляді. = tn*Hp/tp tn- час роботи устаткув, витрачене на обробку даної групи деталей Hpнорма витрат ріжучого І.на 100, 1000 год.роботи устаткув, tp - час роботи устаткув, на який розрахов.норма витрат, год. Обсяги власного В.технолог.оснастки обумовлюються загальною річною потребою в І.та можливостями придбання певної його частини на ринку. При цьому враховується, що потреба під-ва в І.частково покривається за рахунок його відновлення власними силами. Загальнозаводські запаси регулюються на основі системи “максимум – мінімум”, тобто запаси І.пітримуються на тому рівні, який забезпечує безперебійне постачання цехів шляхом своєчасної періодичної подачи замовлень на виготовлення та придбання оснащення. При цьому встановл.мінім.та макс.запаси оснащення. Страховий запас И min = PcTc.п, де Рс – середньодобові витрати оснащення, Тс.п. – тривалість періоду негайної поставки наступної партії оснащ. Иmax= РсТп+Иmin . для підтримки запаса оснащення на мінім.рівні визначається запас, який відповідає точці замовлення Ит.з. запас, що відповідає точці замовл = И min +РсТз; Тз – час виповнення замовлення.

 

 

 

 

46. Ремонтне обслуговування виробництва, сутність і завдання.

Ремонт – процес відновлення початкової дієспроможності устаткування, яке було втрачено в рез-ті В.використання. Підрозділи, що входять до складу РГ, здійснюють техн.обслуговування та ремонт засобів праці, монтаж і введення в дію нового устаткування, виготовлення запасних частин і нестандартного обладнання, модерніз.діючих машин та устаткування.Осн.задачі РГ: підтримка технолог.устаткування в постійній експлуатац.готовності, збільшення строків експлуатац.устаткування без ремонту, удосконалення орг.та покращення якості технолог.устаткування, зниження витрат на ремонт і технічне обслуговування технолог.устаткув. залежно від того, як визнач.потреби в Р.роботах, розрізняють систему планово – запобіжного ремонту. Її суть полягає у тому, що всі запобіжні заходи та Р.здійснюються відповідно до встановлених заздалегідь нормативів. Вона забезпечує надійність, безперебійну експлуатацію устаткув. Ремонтні роботи поділяються на: техн.обслуговування (змащування, регулювання, закріплення, огляди стану – спрямоване на попередження зносу); ремонтні роботи – поточний, середній, капітальний, аварійний, модернізація.

 

 

47. Системи технічного обслуговування і ремонту.

Роботи по підтримці устаткув в працюючому стані поділяються на технічне обслугов.та ремонт. Орг.РГ базується на системі планово – запобіжного ремонту (ПЗР), основні положення якої встановлені Єдиною системою планово – запобіжн.ремонтів. Система ПЗР – сук-ть орг-техн. заходів обслуговування, ремонту устаткування, профілактичних заходів за раніше складеним планом у визначених об’ємах і визначені строки з метою запобігання прогресивно наростаючого зносу, попередження аварій і підтримка устаткування в постійній технічній готовності. Система ПЗР включає в себе техн.обслуговування та ремонти. Тех.обслуг – комплекс операц.по підтримці працездатності устаткув.і забезпечення його технічних параметрів в процесі експлуатації. При цьому передбачаються наступні операції: заміна та поповнення масел; регулювання механізмів; усунення дрібних поламок; перевірка геометричної точності до норм, технічними умовами; випробування.

Ремонт – комплекс операцій по відновленню параметрів технічн.хар-ки устатакування та забезпеченню його подальшої експлуатації. Ремонтні роботи передбачають проведення малого, середнього та капітального ремонту усіх видів ОФ. Поточний Р.здійснюється для гарантованого забезпечення нормального функц.устаткування та інш.засобів праці.(відновлюються окремі вузли, деталі, проводяться регулювальні операції) Середній ремонт складніше поточного. Він передбачає частковий розбір устаткування, заміну та відновлення зношених деталей. Такий ремонт робиться без зняття устаткування з фундамента. Під час проведення кап.Р. здійснюється повне розбирання, ремонт спрацьованих деталей та вузлів, заміна тих, що не підлягають ремонту, регулюв.й випробування під навантаженням. Ремонти, що виникають внаслідок аварій устаткування називають позаплановими (аварійними). Модернізацію устаткув. поєднують з капітальним ремонтом. Вона проводиться з метою підвищення технічного рівня засобів праці способом часткових змін конструкції.

 

 

 

48. Методика встановлення ремонтних нормативів.

У системі планово – запобіжного ремонту регламентація ремонтних робіт здійснюється за допомогою кількох нормативів: ремонтний цикл – проміжок часу між 2 капітальними ремонтами або між початком експлуатації та 1 кап.ремонтом; міжремонтний період – проміжок часу робрти устаткування чи інш. засобу праці між 2 суміжними ремонтами: структура ремонт.циклу - перелік і послідовність планових ремонтів, процесів технічного обслуговування в межах 1 РЦ, кожна група однорідних станків має свою стр-ру РЦ; міжоглядовий період – час між оглядом і ремонтом, що передує огляду. Величини тривалості РЦ, МРП, МОП залежать від умов та хар-ру роботи устаткування, від типу В. Їх абсолютні значення наведені у системі ПЗР. Категорія складності ремонту – показник, який визначає трудомісткість планового ремонту того чи того виду технолог.устаткування проти трудоміскості ремонту еталонної фіз.величини. Для визначення потреби в працівниках та устаткуванні встановлені норми часу на 1 ремонту одиницю, норми часу простою устаткування в ремонті, норми витрат матер.ресурсів.

 

 

 

 

49. Транспортне обслуговування: завдання, види транспорту і системи організації руху.

Комплекс підрозділів, що займається вантажно - розвантаж. роботами та переміщенням вантажів, утворює транспортне гос-во. Осн.задачами ТГ є: рух предметів праці, готової продукції відповідно до вимог вир.процесу, ефективне використання трансп.засобів та праці транспортних працівників, механізація та автоматизація трансп.та вантаж-розвантаж. операцій, зниження собівартості трансп. операцій, постійна підтримка трансп, ван-розвантаж. засобів в належному стані. Види Т: за видами та призначенням: залізничний, річковий, автомоб, авіаційний, механічний, трубопровідний та інш.

За хар-ром дії – періодичної та неперіодичної дії

За видами виконаних робіт: міжцеховий, внутрішньоцеховий, для зовнішніх перевезень. До внутрішнього відносяться транспортні засоби для переміщення вантажів в горизонт.та вертик.напрямках: стаціонарні тран.засоби (конвейри, трубопроводи, транспортери), рухомі транс. засоби. (ліфти, підйомник, електрокари, автомобілі, автонавантажувач та інш).

На промислових п-вах застосовують транспортні засоби без водія (безлюдні) та з діснанційним упр. Безлюдні ТС підходять для раціоналізації логістичних ф-ій і можуть використовуватися як на часково механізованих, так і на повністю механізованих В. Розрязняють 2 системи маршрутів перев.вантажів: маятникова – передбачає зв’язок між 2 пунктами, при цьому можливим є: повернення порожнем – маятники односторонні та веєрний

       
   
 
 

 

 


 

Та з вантажем – двосторонній маятник.

Кільцева сисмема передбачає послідовне постачання вантажів від 1 пункта до інш.з наступним поверненням транспорту в початковий пункт. Можливі збільшуючийся грузопотік (починаючи з пункта 2 вантаж поступово збільшується при послідовному проходженні транспорту через пунки кільця до розвантажувального в кінцевому пукті 1) та затухаючий(транспорт з вантажем обслуговує всі пункти кільця та повертається без вантажа до відправного пункта).

 

 

 

 

50. Розрахунок вантажообороту і потреб в транспортних засобах.

Вантажооборот - сумарна к-ть вантажів, що переміщуються на п-ві за визначений проміжок часу. Розрізняють внутрішній та зовнішній вантажоборот. Зовнішній В. передбачає доставку мат.ресурсів на п-во та вивіз з нього готової про-ії. Внутрішній В- передбачає переміщення вантажів на п-ві. В=Вз в

Вантажопотік – к-ть грузів, що переміщуються за визначений проміжок часу між окремими ван-розван. пунктами. Відповідно до вантажопотоків та вантажооборотами, розраховують потребу в ТЗ за видами, чисельністю тран.працівників, їх продуктивність праці та фонд ЗП, собів-ть трансп.робіт та об’єм вантажо – розвант.робіт. Види трнсп.засобів та потреба в них визнач.на основі вивчення внутрішньозаводських вантажопотоків – к-ті вантажів (в т, м3 ,шт, інш), що переміщується протягом визначений період часу (рік, квартал, місяць) у визначеному напрямку між пунктами навантаж.та розвантаження. Для більшості п-в хар-ні нестабільні вантажопотоки, що пов’язано із зміною стр-ри В.програм, різною матеріалоємністю виробів. При цьому потреба в ТЗ перервної дії визначається за середньодобовим вантажооборотом з урахуванням можливої нерівномірності вантажообороту. Потреба в ТЗ розрах.за схемою: 1. Встановлюється кіл-ть вантажу, яке в середньому перевоз одиниця ТЗ за зміну 2. За один.приймається к-ть вантажу, що перевозиться автомобілем ГАЗ 3501. З урахуванням цієї к-ті виводяться переводні коеф для всіх видів ТЗ 3. Умовна одиниця позначається Жм .Необх к-ть ТЗ= КтЖс/Жм, де Кт – коеф.втрат часу Кт – 1,2, Жс – середній вантажооборот на зміну, т. ч. Визначається потреба в кожному виді ТЗ з використанням перевідних К. необхідна к-ть ТЗ Атр=ЖсЗз / АрЗгQ, де Жс – кіл-ть вантажу, що підлягає перевезенню за добу, Зз – коеф, що врахвує випадкові затримки у часі, Ар – к-ть рейсів за добу, Зг – коеф.використання вантажопідйомності ТЗ Q – вантажопідйомність ТЗ

 

 

 

 

51. Енергетичне обслуговування виробництва: характеристика, структура і завдання

Функц.сучасного промисл.п-ва неможливе без використання технолог.процесів різних видів енергії. Найбільш удосконаленою та екон. системою енергопостачання є централізована, коли п-во отримує енергоносії зі сторони. Її ефективність забезпечується надійністю та безперебійністю джерел живлення, а також зниженням витрат В.та кап.витрат, пов’язаних з отриманням необхідних п-ву видів Е. На п-вах використовуються вторинні енергоресурси – теплота відробленого пару від штамповочно – накувального устаткування та інш. Склад та стр-ра ЕГ залежать від розмірів основного В, його енергоємності і зв’язків п-ва із зовнішніми енергосистемами. В його склад входять: електросилове гос-во (заводська теплоелектро централь, акумілятивні підстанції), теплосилове гос-во (бойлерні, котельні), водопостачання та каналізація (насосні станції), газове гос-во (газогенераторні, компресорні станції, пром.вентиляція, кондиціонери) промислові нагрівальні печі та установки усіх видів; слабкострумове гос-во (АТС, радіотрансляторна сіть), енергоремонтне (техн.обслуговування, ремонт і модернізація різноманітного енергообладнання) Завд: постійне забезпечення В.всіма видами Е, ефективне викор.енергет.ресурсів, підвищення енергоозброєності п-ва, рац.експлуатація енергоустаткування, ремонт і обслуговування енергоустаткування.

 

 

 

52. Види енергії і нормування їх споживання у виробництві.

ЕГ задовольняє вир.потреби п-ва в усіх видах Е. (електроЕ, теплоЕ, парі, гарячій воді, паливі) Основою рац.орг.ЕГ на під-ві є правильне планування В.та споживання Ересурсів. Воно, як правило здіснюється на основі нормативного підходу із застосуванням балансового методу. Нормативи – хар.питому витрату елеиента нормування на одиницю об’єма, продуктивності та інші показники при виповненні В процесів. Вони хар-зують питомі витрати елемента нормування на одиницю об’єму та інші показники при виконанні ВП. Норма витрат – макс. допустима планова к-ть ресурсів на одиницю про-ії встановленої якості в плануємих умовах В. Використовуються норми технічно обгрунтовані та статистичні. Технічно обгрунтовані розробляються на базі техніко – екон. розрахунків та ретельного аналізу В.умов, врахування технічної та технологічної докуентауції. Саме ці норми дозволяють упроваджувати передовий В.досвід досягненнь науки і техніки. Статистичні норми встановлюються на основі звітних даних о середніх витратах матеріалів за минулий період з деяким коригуванням їх в бік зниження на плановий період. Такі норми слабо орієнтують В.колективи на пошук резервів. На основі статистичних методів формуються норми витрат енергії. На технологічні потреби вони складаються у вигляді норм витрат на одницю про-ії або одиницю часу роботи устаткування (питова норма витрат). Норми витрат палива для обігрювальних цілей складаються у вигляді норм витрат в кг або в м3 на нагрів 100 м2 площі на 1 0С і т.п. Норми Еспоживання бувають диференційовані та укрупнені. Перші встановлюются за окремими найменуваннями, типорозмірами про-ії, другі – на вид про-ії. Дані енергообліку використовуються для складання та аналізу енергобалансів в цілому по п-ву та по його В.підрозділам.

 

 

 

 

53. Розрахунки енергоспоживання, організація обліку і заходи енергозбереження.

Енергоспоживання здійснюється на основі нормативного підходу з використанням балансового методу. Нормативи – поелементні складові норм. Вони хар-зують питомі витрати елемента нормування на одиницю об’єму та інші показники при виконанні ВП. Норма витрат – макс. допустима планова к-ть ресурсів на одиницю про-ії встановленої якості в плануємих умовах В. Використовуються норми технічно обгрунтовані та статистичні. Технічно обгрунтовані розробляються на базі техніко – екон. розрахунків та ретельного аналізу В.умов, врахування технічної та технологічної документації. Саме ці норми дозволяють упроваджувати передовий В.досвід досягненнь науки і техніки. Статистичні норми встановлюються на основі звітних даних о середніх витратах матеріалів за минулий період з деяким коригуванням їх в бік зниження на плановий період. Такі норми слабо орієнтують В.колективи на пошук резервів. На основі статистичних методів формуються норми витрат енергії. Норми енергоспоживання бувають диференційовані та укрупнені. Перші встановлюются за окремими найменуваннями, типорозмірами про-ії, другі – на вид про-ії. Дані енергообліку використовуються для складання та аналізу енергобалансів в цілому по п-ву та по його В.підрозділам. об’єктами енергообліку є виробіток та споживання енергії, вихід і використання вторинних енергоресурсів. Оптимізація раціонального використання енергоресурсів передбачає техніко – економічний аналіз резервів економімії Ересурсів. Економія Ересурсів досягається за рахунок: інтенсифікації технолог.процесів та уппровадження нової техніки та технології; скорочення норм витрат Ересурсів на В.про-ії; зменшення втрат Е; роботи устаткування на економічних режимах; макс. використання вторинних ресурсів. Досвід показує, що резерви економії палива та Е. Визначається наступним чином: 60-70% дають розробка і використання нового, більш економічного Е устаткування, упровадження менш енергоємних технологій, застосування засобів автоматизації, контролю і т.п; 20-25% отримують за рахунок зниження втрат Ересурсів на стадії споживання в основному та допоміжному В, а також при передачі, транспортуванні та збереженні Ересурсів; 10-15% можуть дати організаційно – технічні заходи, в т.ч. використання вторинних Ересурсів.

 

 

54. Матеріальне обслуговування виробництва: цілі, завдання, структура.

У своїй д-ті п-во використовує різноманітні мат-техн. ресурси. Вони в процесі В. перетворюються на про-ію (послуги) та підлягають постійному поповненню. Для цього орг. матеріально – техн.забезпечення, яке включає: визначення потреби в мат-техн. ресурсах, пошук і купівлю ресурсів, орг.доставки, зберігання і видачі окремим споживачам на п-ві. Постачання мат-техн. ресурсів має бути своєчасним, комплектним і з мінімальними витратами. Виконує цю роботу відділ мат- техн. постачання. Цілями є: орг. забезпечення, своєчасне постачання мат.ресурсів в необхідному асортименті, кіл-сті та належній якості. Залежно від типу В. застосовуються різні системи лімітування та забезпечення цехів матеріалами. На п-вах одиничного та дрібносерійного В.поширено децентралізовану (пасивну) систему постачання цехів. Склад видає матеріали на підставі разових вимог цехів, які самостійно їх одержують і транспортують. За умов масового та великосерійного В.зі стабільною номенклатурою про-ії й ритмічним споживанням матеріалів застосовується централізована (активна) система забезпечення робочих місць. Склад доставляє матеріали в цех безпосередньо на роб.місця в потрібній к-ті й у належний час згідно з календарним графіком у межах встановленого ліміту. Централізована система дає змогу ефективніше використовувати складські приміщення, транспортні засоби, автоматизувати транспортно – складські операції. Вищої форми набуває централізоване постачання матеріалів у цехи й на роб.місця за інтегрованої системи В.й постачання “точно за часом” (японський варіант “канбан”), коли всі процеси та їхнє забезпечення здійснюються згідно з чітким календарним графіком.

 

 

 

 

55. Логістичні системи: сутність, цілі, завдання і принципи функціонування.

Логістика – наука про планування, контроль і упр.транспортув, складуванням та іншими мат.та немат.операціями, що здійснюються в процесі доведення сировини та матеріалів до В. п-ва, внутрішньовиробничої переробки сировини, матеріалів та полуфабрикатів, доведення готової про-ії до споживача відповідно до їх інтересів та вимог, а також передачі, збереженні та обробки відповідної інф. Метою створення лог.системи є забезпечення доставки про-ії в потрібне місце, в заданих к-ті та асортименті, в заданий час. Розрізняють наступні елементи ЛС – закупка- підсистема, яка забезпечує надходження мат.потоку в ЛС; склади- споруди, будівлі, пристрої для збереження мат.запасів; запаси – запаси мат-ів, які дозволяють ЛС швидко реагувати на зміну попиту; обслуговування В. – підсистема для обслуговування процесу В, транспорт – мат-техн.база і інфр-ра, за допомогою яких вантажі транспортуються, кадри – персонал, що виповнює Л.операції, збут – підсисема, яка забезпечує вибуття мат.потоку з ЛС. Відмітними рисами ЛС є: наявність управл.потокових процесів, специфічна системна цілісність, інфраіндустріальність орг.та упр. Найважл.властивостями є оптимальність (дозволяє зберегти стійкість упр, полегшує вибір альтернативних варіантів) та адаптивність (дозволяє зайняти стійке положення на ринку).

 

 

 

 

 

56. Нормативна база і визначення потреб в матеріальних ресурсах.

В склад планування мат-техн.забезпеченням входить: виявлення потреби в мат, устаткув, паливі, Е.; визначення запасів всіх мат-техн. цінностей на плановий період;планування реалізації відходів; облік, контроль та аналіз виповнення планів забезпечення; поточне регулювання постачання В.підрозділів п-ва, що забезпечує їх ритмічну роботу. В загальній потребі в мат.ресурсах найбільшу частку займає потреба в матеріалах на випуск про-ії. Ця потреба розрах.різними методами, з яких найбільш широко використ.методи прямого розрахунку. До методів прямого розрахунку відносяться: подетальний (потреба в мат-ах визначається як В.норми витрат металу на деталь та к-ть запланованих до В.деталей) повиробний метод (потреба в матер.для основного В.розраховується помноженням норми витрат матеріала на виріб на виробничу програму виробів Р м.т.о.п. = ∑Нj,i Qi Нj,i - норма витрат матер. j-й номенклатури на В.одиниці і-виду виробів, Qi - вир.програма і-того виду виробів, п – к-ть видів виробів, на які розрах. матеріал j –й номенклат.групи. При В.нових видів виробів потреби в мат.розрахов.по аналогії. В цих випадках викор.норми витрат матер.на аналог.вироби. Метод розрахунку за типовими представниками використовується при великій різноманітності розмірів однотипних виробів, що випускаються і плануванні В.програми в груповому асотрименті. В цих випадках обирається типовий представник,і норма витрат матер.на його виготовлення близька до норм витрат всієї групи виробів.

 

 

 

 

57. Характеристика складського господарства: види складів і умови збереження матеріалів.

Умовою безперервного перебігу ВП на п-вах є створення певних запасів сировини, матер, палива, комплектувальних виробів, а також внутрішньоцехових та міжцехових запасів напівфабрикатів власного виготовлення. Усі ці запаси зберігаються на різних складах п-ва, сук-ть яких утворює його СГ. Стр-ра СГ формується під впливом номенклатури матер, типу, рівеня спеціалізації та обсягів В. Виділяють 3 види складів: матеріальні (підпорядкування відділу мат-техн потачання) – для зберігання запасів сировини, матеріалів, палива, комплектувальних виробів та інш.мат. цінностей що надходять на п-во ззовні. Виробничих – для зберігання напівфабрикатів власного виготовлення, до них включають також центральний інструмент.склад, цехові інструмент – роздавальні комори, склади зап.частин та устаткування; Збутових – для зберігання готової продукції та відходів В., що підлягають реалізації, їх підпорядковано відділу збуту під-ва. Розміщення і зберігання мат. рес.на складах п-ва може здійснюватися 3 способами. Сортове розміщення передбачає закріплення за кожним видом мат-ів постійного місця його зберігання. За партіонного способу кожна партія матеріалів, що надійшла на під-во, зберігається окремо. Комплектне розміщення є різновидом сортового та означає розміщення матеріалів комплектами, що відпускаються у В.

 

 

58. Розрахунок параметрів складських площ і оснащення.

Загальна площа складу = плрща корисна / К вик. К вик. – коеф.використ.плошею складу, що враховує допоміжні площі для проїздів, проходів, прийому та видачі матеріалів і т.д.

Корисна площа розраховується в залежності від способу збереження матеріалів:

-при напольному збереженні в штабелях:

Sкор= Z max / qg

-при збереженні в стелажах:

Sкор=Sст*n ст

Z max – величина макс.складського запасу матеріалів, qg – допустима маса вантажу на 1м2 площі полу, Sст – площа, яка займається 1 стелажем, n ст – розрахункова к-ть стелажів, яка визначається: Z max /Vo* К зп* qу

Vo=аbh – об’єм стелажу, К зп – коеф.заповнення об’єму стелажу, qу – щільність збереження матер., а,b,h - довжина, ширина та висота стелажу, м

Прийнята к-ть стелажів встановлюється після перевірки відповідної їх к-ті допустимому навантаженню за формулою:

П ст.пр.= Z max/ Sст qy

Оборотний фонд Ио встановлюється на всі типорозміри оснащення, що використовує п-во. У склад оборотного фонду входить наступне оснащення: одночасно знаходиться на всіх робочих місцях Ир.м.; оснащ, що знаходиться в запасі в ЦІС та ІРК Изап; оснащ, що знаходиться в ремонті Ирем. Вирізняють цеховий оборотний фонд та загальнозаводський. Цеховий оборотний фонд визначається: Ио.ц. = Ир.м. + Изап + Ирем

Кіл-сть оснащення, що знаходиться на робочих місцях: Ир.м. = Т12 Иодн (1+Кст.з.р.), де Т1 – період подносу оснащення на роб.місця, год; Т2 – час експлуатації оснащення між 2 переточками з врахуванням перерв на роботі, год; Иодн - к-ть однойменного оснащення, що одночасно використовуєтся на роб.місцях, шт.

Кст.з.р. – коеф.страхового запасу оснащення на роб.місцях.

К-ть інстр., що знаходиться в ІРК: И зап = Рсtп (1+Кст.з.к) Рс- середньодобові витрати оснащення, шт; tп - періодичність постачання даного оснащення з ЦІС в ІРК; Кст.з.к – коеф.запасу оснащення в кладовці.

К-ть оснащення, що знаходиться в заточці, ремонті: Ирем = Т/Т1 = Иодн Т- тривалість циклу заточки, яка = проміжку часу від момента заміни оснащення на роб.місці до надходження його в ІРК, год.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

59. Організація трудових процесів: сутність, цілі і завдання.

Сук-ть цілеспрямованих дій, що здійснюється робітниками в процесі виповнення конкретних ф-ій складає сутність трудового процесу. Трудові процеси розрізняються за такими ознаками: -за хар-ром впливу і ступенем участі: ручні, машинно–ручні, автоматизовані, машинні; -за хар-ром предмету праці та прод-ті праці: речово – енергетичне, віртуальні, інформ.; -за функціями, що виконуються: основні, допоміжні, обслуговуючі. Осн.елементом ТП є операція, яка складається з трудових прийомів, дій та рухів. Трудовий рух – однократне переміщення роб.органу опрератора. Трудова дія – логічно завершена сук-ть кількох цільових трудових рухів, які виконуються без перерви 1 або декількома роб. Органами виконавця за незмінних предметів та засобів праці. Трудовий прийом – сук-ть труд.дій, що виконуються за незмінних предметів та засобів праці і які склад

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.