Сценарій за «Попелюшкою»

Казкова психотерапія

У казці є повний перелік людських проблем та методи їх розв’язання

У кожного з нас, незважаючи на вік, особливості характеру, фах чи життєві обставини в пам’яті заховано те, що з’єднує нас з дитинством. І це не що інше як казка, саме та дивовижна історія, яку забути, мабуть, неможливо. Проте казка – це не лише звичайна байка, яка дарує дітям щастя повноцінного дитинства, а й один з методів арт-терапії. Саме завдяки казці діти виростають такими, якими вони є, адже в ній за її образами та сюжетами зашифровані психотерапевтичні методи подолання різноманітних проблем, підказки про те, як саме треба себе вести в тій чи іншій ситуації та навіть елементи, які формують характер. Тому вибирати казку, яку хочете почитати своїм малюкам на ніч, треба скрупульозно або найкраще придумати її самим.

Про те що таке казкотерапія і які казки слід читати дітям та дорослим розмовляємо з директором Івано-Франківського обласного психологічного центру, арт-терапевтом Людмилою Підлипною.

Чарівний зв'язок

- Отже, почнемо із запитання, яке, мабуть, вам задають найчастіше. Що таке казкотерапія та психотерапевтична казка?

- Казкотерапія – один з якнайменше травмонебезпечних і безболісних способів психотерапії. Можливо, тому, що за допомогою казок або під їх впливом сформувався життєвий сценарій і за допомогою казки можна спробувати витягнути людину з цього невдалого життєвого сценарію. Адже в казкотерапії прийнято складати і розказувати казки, притчі, легенди, міфи й інші історії. Казка містить унікальну інформацію про особу автора і його внутрішній світ, вона допомагає зрозуміти очікування і прагнення, сильні і вразливі місця, особливості світовідчуття людини, і головне дає уявлення про його систему цінностей.

Прочитання батькам казки, створеної їх дитиною, дає дивовижний ефект. Навіть не розуміючи психологічного значення дитячої казки, не піддаючи її символічному аналізу, батьки осягають її значення відразу. Те ж саме відбувається і з дітьми, коли їм читаєш історії, складені їхніми батьками.

У чому тут секрет? Казка утворює чарівний, невидимий міст між батьками і дітьми, звільняє дорослих від суєтних думок і дозволяє їм проникнути у внутрішній світ дитини. Коли батьки звертаються до нас з приводу проблем своїх дітей, ми вже знаємо, що десь між ними порушився цей «чарівний зв'язок», дуже «стоншилася» нитка розуміння один одного. Казки, які складають і діти, і дорослі не тільки дають фахівцю необхідну психодіагностичну інформацію, але й одночасно є могутнім терапевтичним засобом для обох сторін. Ще одним важливим аспектом казкотерапії є корекція емоційних порушень поведінки дітей.

- Які саме дитячі проблеми добре «лікувати» казкотерапією?

- Казкотерапія добре долає у дітей високий рівень тривожності, різноманітні страхи, агресивність, адаптує до різних дитячих колективів, а також виробляє вміння ділитися. До трьох років діти знаходяться в стадії фетишизму – вони раби своїх речей, і тільки після трьох років, коли вони потихенько починають сепаруватися від мами, починають розуміти, що є ще хтось навколо і можна обмінюватися, тобто в них з’являється цей новий досвід. Казкотерапія в принципі допомагає полегшити сприйняття розлучення дитини з її улюбленою іграшкою тощо. Важливо в дитини розвивати впевненість в собі, а не прив’язувати її до якогось умовного якоря, до якоїсь речі чи іграшки.

- Чи має казкотерапія протипоказання?

- Вона працює з абсолютно усім спектром проблем. Наразі я не знайшла обмежень для казкотерапії, вона працює з внутрішніми і зовнішніми конфліктами, втратами і травмами. Треба дуже постаратися, щоби нашкодити казкою.

А так я би не радила читати дітям казки Гоффмана та вибірково Андерсена, тільки підліткам і дорослим. Це суто моя думка. Насправді на казку кожен реагує якоюсь своєю проекцією, якоюсь своєю частиною усвідомлення. Бувають казки, які нас з дитинства зачіпали, і тепер, коли ми їх чуємо, читаємо своїм діткам - емоційно включаємося, там точно є якась наша частина, з контексту нашого життя та сценаріїв і т. д. Адже казки – прекрасний проективний матеріал.

Від 2 до 102

- Казкотерапія – лише для дітей?

- Це прекрасний матеріал для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку, а також дорослих. Видавництво «АБАБАГАЛАМАГА» в цьому випадку дуже гарно пише: для тих, кому від двох і до 102.

- Чи залежить від віку ефективність цього психотерапевтичного методу?

- Ні. Ефект залежить насамперед від того з якою проблематикою людина приходить і наскільки вона вмотивована щось змінювати. В дитини, яку силоміць притягнули на терапію чи на консультацію ефект буде лише п’ятивідсотковий. Натомість, коли дитина розуміє, що у неї є проблема, і хоче її подолати, то зрозуміло, що ефективність лікування буде значно вищою. Це закономірно. Проте треба розуміти, що дитина не знає, що в її внутрішніх труднощах їй може допомогти психолог чи психотерапевт, тому за допомогою вона звертається до батьків, адже розуміє що сама не справляється. Мудрі батьки в такому випадку ведуть дитину до фахівця або пробують працювати з дитинкою самі.

- З якого віку можна розпочинати лікування казками?

- З двох-трьох років. Батьки можуть не просто читати казку своїм дітям, а придумувати власну історію, а також розігрувати ролі, разом створювати декорації. Це може бути забавка на тиждень: одного дня написали казку, другого дня придумали костюми, третього розіграли її, четвертого показали своїй родині і т.д. Для дитини це буде терапевтичне пропрацювання. Буває ж так, що дитина на одній казці зациклена, це означає, що там дитина проживає свою проблему. Казки, сни, притчі – дуже гарний метафоричний матеріал, який допомагає їм вирішувати свої проблеми, адже це ніби відбувається не з нею. Головний герой переживає ті ж емоції, що і малюк, долає ті ж страхи та комплекси, знаходить виходи із проблемної ситуації. Таким чином, дитина порівнює себе з персонажем, аналізує його поведінку і, як результат, вчиться долати труднощі різного характеру у реальному житті. А отже позбувається тих недоліків, які наразі їй притаманні.

Вміння домовлятися

- Коли дитина плаче над якимось моментом в казці, зрозуміло, це означає, що він її зачепив. А от як поводитися в цій ситуації батькам?

- Швидше за все, коли дитина плаче, вона з чимось не справляється. Перший момент – в дитини тонка емоційна структура, швидше всього у неї лабільний тип нервової системи, вона буде плакати над фільмами тощо. Це добре. Емоційний момент для дівчинки, звісно, чудово. Але є ще другий момент, там є якісь особистісний момент, включення. Якщо дитина плаче, то швидше всього батьки мали б розпитати що так її зачіпає, хоча би самим перечитати, щоби зрозуміти, який же момент з казкової історії має такий ефект. І якщо батьки в курсі того чим живе дитина, з ким вона спілкується, який рівень її проблем, то швидко зможуть співставити і зрозуміти, чим саме цей твір її зачіпає, як цей сюжет схожий на життя дитини і спробувати їй допомогти або принаймні проговорити з нею. Це вже буде колосальна підтримка, тому що дуже часто тим самим підліткам здається, що вони такі самотні у своїх проблемах, що ніхто ніколи не переживав розчарування у стосунках чи перше кохання, що ніколи в житті їхні батьки їх не зрозуміють, і що вони такі самотні, ну ніби один на всю планету. Дуже важливо в цей момент не злитися на дітей, не казати: «ти хлопчик, а ти плачеш» чи «ти дівчинка, а нюні розпустила», ну так не зручно батькам в цей момент, коли запланували приготувати вечерю чи поспілкуватися з колежанкою, а дитина сидить і нюняє. Але такі маленькі кроки дають можливість побудувати ці місточки і потім в підлітковому віці, уже в більш зрілому віці мати хороші стосунки і не втрачати свою дитину, а вміти домовлятися з нею.

Сценарій за «Попелюшкою»

- Відомо, що у казці можна знайти повний перелік людських проблем та методи їх розв’язання. Давайте згадаємо найбільш популярні казки: «Колобок», «Котигорошко», «Івасик-Телесик», «Червона Шапочка», «Попелюшка» та інші, які саме послання до читачів у них заховано?

- Послання казки «Колобок», що не можна дитинку залишати одну. Пам’ятаєте, Колобка залишили на підвіконні, пішли і тому з ним сталася така історія. Це перше послання. Друге, що одна і та сама технологія спілкування не проходить з різними людьми, тобто до когось вона спрацьовує, а до когось – не спрацьовує. Основний меседж «Колобка» - не можна тікати від батьків та бути не слухняним, це карається. Це так умовно про те, чого вчить казка «Колобок». Тому діти її слухають з відкритими очима.

«Котигорошко» - архетип воїна. Там прекрасно говориться про вміння вистояти, вміння знайти шляхи виходу з різних скрутних ситуацій, вміння перебороти свій страх. Це казка швидше для хлопчиків, про якісь сценарій того, що ти все повинен витримати і вийти звідти героєм. Казку добре практикувати на корекцію впевненості.

«Хвалькуватий заєць». В казці заєць хизувався своєю хоробрістю, а коли зустрівся з вовком – злякався. Ця казка вчить того, що боятися не соромно, що страх є абсолютно закономірною реакцією організму і боятися може кожен.

«Івасик-Телесик» - складна казка в тому сенсі, що там є кровожерливі сцени. Ця казка, думаю, десь зазнала певних трансформацій. «Івасик-Телесик» - про гнучку поведінку, про креативність, але отой момент, де Баба Яга запхала в піч свою Зміючку-Оленку, а не Івасика-Телесика… Діти на ці речі дуже сильно реагують, адже розуміють, що після того Зміючки-Оленки більше не буде.

«Червона Шапочка». Ця казка перегукується з «Колобком» і теж вчить, що не можна бути наскільки безпечними. Коли ти вдягаєш червоний капелюшок ти стаєш більш помітною і це має підвищити твою відповідальність, бо за такої умови ти виглядаєш провокативно. Безпечна поведінка Червоної Шапочки ще й в тому, що вона повністю розказала Вовкові, де вона живе, як стукати, і вчить того, що не можна говорити з незнайомцями та розповідати їм про себе. Цей сюжет ще перегукується із казкою «Коза і семеро козенят». Крім того, там ще є момент підміни, коли Вовк став Бабусею, а Червона Шапочка все ж намагається впізнати її. Це момент про те, як часто дитина бачить не одну дуже приємну вивіску, приймаючи свою маму, як вона в ній може бачити і якісь більш агресивні риси і може не приймати їх.

«Попелюшка» закладає певний сценарій, дає певне послання, що потрібно докласти дуже багато зусиль в житті, щоб отримати свого принца, що просто так нічого не буває, що спочатку ти повинна посадити 40 кущів троянд і безперестанку підливати їх, перебрати чечевицю від якоїсь іншої крупи, тобто багато служити іншим, щоби отримати свій бонус в житті. До речі, «Попелюшка» запустила певні сценарії в житті жінок, вона якось так гарно лягає на українську ментальність, бо у нас в більшості випадків жінки служать чоловікам в надії віднайти свого принца та зажити довго і щасливо.

Притчі для дорослих

- Все ж які казки ви б рекомендували читати дітям?

- Найкращі казки – це власне казки, які створюють самі батьки, а також народний етнічний матеріал, який має мінімум трансформації.

- Це можуть бути не лише українські народні казки?

- Так. Але казки інших народів світу мають іншу ментальність, вони не завжди лягають на нашу. Скажімо, традиції румун, ескімосів тощо будуть відрізнятися від наших традицій і не все буде зрозуміло. Це інший культурний досвід, який варто вивчати згодом.

- А які б казки ви б радили читати підліткам?

- Не знаю чи підлітки в цьому віці люблять читати казки, напевно більше – фентезі. Фентезі – це по-суті та сама казка, просто з ускладненим сюжетом. Наприклад, «Гарі Поттер» - це теж казка, там просто ускладнений сюжет різними ефектами, різними моментами, але все-одно це казка про стосунки, про вміння домовлятися, вміння виживати і перемагати. В цій історії все-одно добро перемагає зло, закони всесвітньої енергії збережено. Це головне.

- А що б радили читати дорослим?

- Дорослим я би швидше радила читати різні притчі, тому що з власного досвіду знаю, що інколи думаєш над якоюсь однією проблемою, а знаходиш вихід з цієї складної ситуації саме в притчі. Інколи можна довго нудно розказувати, закликати з педагогічної точки зору про те як правильно жити, а притча ці речі в метафоричний непомітний спосіб корегує, й інколи дуже глибоко.

Поиск по сайту: