Рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної

Про охорону культурної спадщини

( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2000, N 39, ст.333 )

Цей Закон регулює правові, організаційні, соціальні та

економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою

її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у

суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в

інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Об'єкти культурної спадщини, які знаходяться на території

України, охороняються державою.

Охорона об'єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних

завдань органів державної влади та органів місцевого

самоврядування.

Р о з д і л I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому

значенні:

культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від

попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини;

об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда

(витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними

рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти, інші

природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти

незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу

цінність з археологічного, естетичного, етнологічного,

історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього

погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об'єкт культурної спадщини - об'єкт культурної

спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати

його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного,

історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього

погляду та збереження своєї автентичності;

рухомі предмети, пов'язані з нерухомими об'єктами культурної

спадщини, - елементи, групи елементів об'єкта культурної спадщини,

що можуть бути відокремлені від нього, але складають з ним єдину

цілісність, і відокремлення яких призведе до втрати археологічної,

естетичної, етнологічної, історичної, архітектурної, мистецької,

наукової або культурної цінності об'єкта;

пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт

культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих

пам'яток України;

охорона культурної спадщини - система правових,

організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних,

інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове

вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання

руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження,

утримання, відповідного використання, консервації, реставрації,

ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об'єктів

культурної спадщини;

предмет охорони об'єкта культурної спадщини - характерна

властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його

історико-культурну цінність, на підставі якої цей об'єкт

визнається пам'яткою;

зони охорони пам'ятки (далі - зони охорони) - встановлювані

навколо пам'ятки охоронна зона, зона регулювання забудови, зона

охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного

шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання;

історичне населене місце - населене місце, яке зберегло

повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку

історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця - частина населеного місця,

що зберегла об'єкти культурної спадщини і пов'язані з ними

розпланування та форму забудови, які походять з попередніх

періодів розвитку, типові для певних культур або періодів

розвитку;

традиційний характер середовища - історично успадкований

вигляд та об'ємно-просторова структура історичного населеного

місця;

виявлення об'єкта культурної спадщини - сукупність

науково-дослідних, пошукових заходів з метою визначення наявності

та культурної цінності об'єкта культурної спадщини;

дослідження - науково-пошукова, науково-практична діяльність,

спрямована на одержання нової інформації про об'єкти культурної

спадщини, історичні населені місця, традиційний характер

середовища, який є типовим для певних культур або періодів

розвитку;

консервація- сукупність науково обґрунтованих заходів, які

дозволяють захистити об'єкти культурної спадщини від подальших

руйнувань і забезпечують збереження їхньої автентичності з

мінімальним втручанням у їхній існуючий вигляд;

музеєфікація - сукупність науково обґрунтованих заходів щодо

приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для

екскурсійного відвідування;

пристосування - сукупність науково-дослідних, проектних,

вишукувальних і виробничих робіт щодо створення умов для сучасного

використання об'єкта культурної спадщини без зміни притаманних

йому властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної

спадщини, в тому числі реставрація елементів, які становлять

історико-культурну цінність;

реабілітація- сукупність науково обґрунтованих заходів щодо

відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів

культурної спадщини;

ремонт- сукупність проектних, вишукувальних і виробничих

робіт, спрямованих на покращення технічного стану та підтримання в

експлуатаційному стані об'єкта культурної спадщини без зміни

властивостей, які є предметом охорони об'єкта культурної спадщини;

реставрація- сукупність науково обґрунтованих заходів щодо

укріплення (консервації) фізичного стану, розкриття найбільш

характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів

об'єктів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої

автентичності;

зміна об'єкта культурної спадщини - дії, що призводять чи

можуть призвести до часткового або повного зникнення предмета

Стаття 2. Класифікація об'єктів культурної спадщини

1. За типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

споруди (витвори) - твори архітектури та інженерного

мистецтва, твори монументальної скульптури та монументального

малярства, археологічні об'єкти, печери з наявними свідченнями

життєдіяльності людини, будівлі або приміщення в них, що зберегли

автентичні свідчення про визначні історичні події, життя та

діяльність відомих осіб;

комплекси (ансамблі) - топографічно визначені сукупності

окремих або поєднаних між собою об'єктів культурної спадщини;

визначні місця - зони або ландшафти, природно-антропогенні

витвори, що донесли до нашого часу цінність з археологічного,

естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного,

мистецького, наукового чи художнього погляду.

2. За видами об'єкти культурної спадщини поділяються на:

археологічні- рештки життєдіяльності людини (нерухомі

об'єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки

стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів,

виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця

та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні

зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх

битв, а також пов'язані з ними рухомі предмети), що містяться під

земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації

про зародження і розвиток цивілізації;

історичні - будинки, споруди, їх комплекси (ансамблі), окремі

поховання та некрополі, місця масових поховань померлих та

померлих (загиблих) військовослужбовців (у тому числі іноземців),

які загинули у війнах, внаслідок депортації та політичних репресій

на території України, місця бойових дій, місця загибелі бойових

кораблів, морських та річкових суден, у тому числі із залишками

бойової техніки, озброєння, амуніції тощо, визначні місця,

пов'язані з важливими історичними подіями, з життям та діяльністю

відомих осіб, культурою та побутом народів;

об'єкти монументального мистецтва - твори образотворчого

мистецтва: як самостійні (окремі), так і ті, що пов'язані з

архітектурними, археологічними чи іншими пам'ятками або з

утворюваними ними комплексами (ансамблями);

об'єкти архітектури та містобудування - окремі архітектурні

споруди, а також пов'язані з ними твори монументального,

декоративного та образотворчого мистецтва, які характеризуються

відзнаками певної культури, епохи, певних стилів, традицій або

авторів; природно-архітектурні комплекси (ансамблі), історичні

центри, вулиці, квартали, площі, залишки давнього розпланування та

забудови, що є носієм певних містобудівних ідей;

об'єкти садово-паркового мистецтва - поєднання паркового

будівництва з природними або створеними людиною ландшафтами;

ландшафтні- природні території, які мають історичну

цінність;

об'єкти науки і техніки - унікальні промислові, виробничі,

науково-виробничі, інженерні, інженерно-транспортні, видобувні

об'єкти, що визначають рівень розвитку науки і техніки певної

епохи, певних наукових напрямів або промислових галузей.

Р о з д і л II

УПРАВЛІННЯ ОХОРОНОЮ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ

Стаття 3. Органи управління у сфері охорони культурної

спадщини

1. Державне управління у сфері охорони культурної спадщини

покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені

органи охорони культурної спадщини.

Поиск по сайту: