Неорганічні пігменти: сажа, білі пігменти та наповнювачі. Металеві пігменти

Неорганічні (мінеральні) пігменти — це здебільшого водонерозчинні солі та оксиди деяких металів у дуже подрібненому стані.

Кольорові неорганічні пігменти здавна використовували для виготовлення друкарських фарб, бо вони світло- та термостійкі, доступні у виготовленні, дешеві, але менш інтенсивні, ніж органічні та мають невеликий вибір кольорів. Тому сьогодні для виготовлення друкарських фарб використовують лише декілька синтетичних неорганічних пігментів.

У поліграфії зі всіх фарб найчастіше використовують чорні. Для виготовлення чорних фарб застосовують пігмент — сажу.

Сажа — це дрібнозернистий, насичено чорний, непрозорий, світло- і хімічно стійкий пігмент. За хімічним складом сажа — майже чистий вуглець. Характерною її особливістю є дрібнозернистість і пов’язана з цим висока поглинальна здатність. Тому сажа має велику маслоємність.

Сажу отримують термічним розкладанням газоподібних і рідких вуглеводів при температурі близько 1200 °С, наприклад природного газу метану.

Залежно від виготовлення сажа поділяється на канальну, пічну та окислену.

Канальну сажу отримують шляхом неповного спалювання суміші коксового газу та рідкого антраценового (кам'яновугільного) масла. При цьому частина вуглецю осідає на рухливих металевих балках (каналах), після охолодження водою, вуглець зчищають шкребком, збирають у бункер. Щоб зменшити пилоутворення канальної сажі при транспортуванні, її ущільнюють пресуванням і гранулюють, тобто скочують у вигляді крупинок гранул.

Канальну сажу виготовляють у величезних пристроях, вихід пігменту невеликий, близько 20% до витрат сировини. Вона має дрібні, м'які зерна, інтенсивний чорний колір, але коричневий відтінок та високу маслоємність, що сповільнює висихання фарби. Цих недоліків позбуваються, додаючи барвники та сикативи. Тому чорні поліграфічні фарби переважно виготовляють із канальної сажі.

Пічну сажу отримують при спалюванні природних газів з малим доступом повітря у спеціальних печах. Такі пристрої дешеві, компактні, не забруднюють навколишнє середовище. Вихід пічної сажі близько 60% до витрат сировини. Якість пічної сажі порівняно з канальною — гірша. Сажа менш інтенсивна, має великі та тверді частинки, що можуть пошкодити друкарську форму, має синій відтінок і невисоку маслоємність, хоча дешевша. Тому пічну сажу використовують лише як допоміжний пігмент для виготовлення деяких дешевих газетних фарб.

Окиснену (модифікованну) сажу отримують шляхом додаткової обробки пічної сажі. Для цього сажу окислюють киснем, біхроматом калію або перекисом водню. Внаслідок, цього на поверхні частинок пігменту утворюються кисневмісні групи, вони стають більш шорсткими. Це поліпшує змочування пігменту в'яжучою речовиною й зменшує його маслоємність. Окиснена сажа утворює більш концентровані та менш пластичні фарби, що добре обертаються у фарбовому апараті друкарських машин.

Мілорі — це легкий дрібнозернистий пігмент синього кольору складної комплексної побудови, що утворює високоінтенсивні фарби. Мілорі не стійкий до дії лугів, тому фарбами, що містять його, не можна друкувати обгортки для мила, етикетки для мийних засобів тощо. Недоліком пігменту також є підвищена твердість частинок.

Мілорі використовують для виготовлення синіх фарб і для підфарбовування чорних фарб. Цей пігмент за своєю природою активний каталізатор, прискорює хімічний процес плівкоутворення, тому фарби, що містять мілорі, швидко закріплюються на відбитках.

Білі пігменти та наповнювачі повинні бути чисто білого кольору, дрібнозернисті, не розчинятися у воді, маслах, олії, органічних розчинниках, нешкідливі, повинні змішуватися з будь-якими фарбами, знижуючи їх насиченість, не забруднювати колір. Вони легко перетираються з в'яжучими й не сповільнюють процес висихання фарб. Деякі білі пігменти дещо зменшують світлостійкість фарб.

Білі пігменти (двоокис титану, окис цинку) призначені для виготовлення білих непрозорих фарб, що використовуються для друкування на фользі, полімерних плівках, палітурках і для друкування фонових робіт.

Наповнювачі (гідроокис алюмінію, бланфікс, аеросил, хімічна крейда, каолін та ін.) використовують для регулювання в'язкопластичних властивостей фарб, кращого виявлення кольору пігментів або зниження їх насиченості, що підвищує водночас їх яскравість, надання відбиткам деякої матовості, зменшення пилоутворення фарби при друкуванні та здешевлення фарби.

Металеві пігменти — грубоподрібнений пил у вигляді лусок, що отримуються механічним подрібненням металів або сплавів. Щоб уникнути з часом окислення частинок пігментів і запобігти їх потемнінню в процесі виробництва, їх покривають тонким шаром парафіну.

Металеві пігменти в поліграфії використовують для виготовлення «золотистих»і «сріблястих» фарб при друкуванні на палітурках, а також для припудрювання свіжовіддрукованих відбитків.

«Сріблясті» пігменти — це чистий алюміній з товщиною лусок приблизно 0,1 —0,5 мкм. Пігмент утворює фарбу з дуже високою покривною здатністю і блиском, тому що лусочки розташовуються у фарбі паралельно поверхні зображення.

«Золотисті» пігменти виготовляють з мідного сплаву — латуні. Вони мають більші та грубші частинки, ніж «сріблясті», товщина лусок приблизно 0,1 мкм, а зовнішній діаметр більший від товщини в 30— 90 разів. Різноманітні відтінки золота одержують шляхом різного співвідношення міді і цинку в сплаві.

Поиск по сайту: