Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Поняття та сутність держави. Функції держави



Держава у правовій науці розглядається як така форма організації суспільного життя, метою якої є об'єднання людей єдиною владою для координації їхніх різноманітних інтересів. Державна влада розповсюджує свою дію на всіх людей, які перебувають на території певної держави. Держава виступає офіційним представником суспільства і спирається на засоби примусу. Отже, можна сказати, що держава — це організація політичної влади, яка здійснює керівництво суспільством, управління загальносуспільними справами в межах певної території.

Поряд з державою в суспільстві виникають і функціонують інші об'єднання громадян (політичні партії, громадські організації), котрі об'єднують людей за їхніми різноманітними інтересами: політичними, економічними, духовними. Усі вони беруть активну участь у політичному житті, є важливими складовими політичної системи суспільства. Проте держава посідає особливе, стрижневе, місце у політичній системі суспільства, що зумовлено її змістовними характеристиками. Лише держава:

— є офіційним представником усього суспільства;

— володіє суверенною (верховною, самостійною і формально незалежною) владою в суспільстві;

— здатна виконувати загально-соціальні функції керівництва суспільством, а також управління загальносуспільними справами;

— може встановлювати формально-обов'язкові правила поведінки загального характеру;

— має у своєму розпорядженні специфічний апарат держави для виконання її функцій.

Сутність держави як суспільного явища полягає, перш за все, у тому, що вона є єдиною організацією політичної влади, котра здійснює керівництво і управління всім суспільством. Тому дослідити сутність держави — означає виявити волю та інтереси тих соціальних груп, які вона виражає і захищає.

Державна влада є особливим видом управління, який, поряд з організаційними можливостями, наділений правом примусу для виконання державних функцій.

Функції держави — це основні напрями (зміст) діяльності держави, котрі розкривають її соціальну сутність.Їх класифікують за різними ознаками:

1. За соціальним значенням державної діяльності:

— основні (безпосередньо характеризують її соціальну сутність);

— Другорядні (не розкривають безпосередньо соціальної сутності держави).

2. За територіальною спрямованістю: внутрішні та зовнішні.

3. За сферою суспільного життя: політичні, економічні, гуманітарні, культурні, соціальні.

4. За часом виконання:

— постійні (здійснюються протягом усього часу існування держави);

— тимчасові (здійснюються протягом певного періоду. Наприклад, під час надзвичайного стану).

Форми держави

Форма держави є безпосереднім виразником і носієм її сутності та змісту (функцій). Це складне суспільне явище, котре вміщує три взаємопов'язані елементи: форму правління, форму державного устрою і форму державного режиму.

Форма правління — це спосіб організації державної влади, що вміщує порядок утворення державних органів і розподіл компетенції між ними. Основними формами правління є монархія і республіка.

Монархія — це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється одноособово і переходить, зазвичай, за спадком.

Монархія виникла в умовах рабовласницького суспільства, проте основною формою державної влади стала лише при феодалізмі. У буржуазному суспільстві збереглися здебільшого формальні ознаки монархії.

Основними ознаками класичної монархічної форми правління є:

— існування одноособового глави держави (монарха);

— глава держави здійснює правління безстроково;

— монарх здійснює керівництво державою на свій розсуд;

— влада глави держави має спадковий характер;

— монарх не несе відповідальності за законами цієї держави (юридична безвідповідальність).

Монархії поділяють на дві групи: необмежені й обмежені.

Необмежена монархія — це форма правління, за якої влада монарха не обмежена чинністю законів чи повноваженнями державних органів.

У рамках необмеженої монархії можна виділити такі її різновиди:

— деспотичну монархію, за якої влада монарха обожнюється, а він сам офіційно визнаний божеством або напівбожеством. Така форма правління характерна для рабовласницьких держав, насамперед, стародавнього Сходу (Єгипет, Вавилон, Ассирія, Китай);

— абсолютну монархію — це форма правління, за якої влада монарха зумовлюється його належністю до правлячої династії, але йому не надаються божественні почесті (Саудівська Аравія).

Обмежена монархія — це форма правління, за якої влада монарха обмежена дією законів чи повноваженнями державних органів.

Різновидами обмеженої монархії є:

— дуалістична монархія — це така монархія, за якої глава держави не має законодавчої влади, що перейшла до парламенту, але формує склад уряду, яким керує особисто або через призначеного ним прем'єр-міністра;

— парламентська монархія — це така монархія, за якої влада монарха суттєво обмежена в усіх сферах здійснення державної влади, за ним лише формально зберігається статус глави держави, який, зазвичай, обмежується лише представницькими функціями. Більшість сучасних монархій є парламентськими, їх існування зумовлене національними традиціями (Англія, Японія, Швеція).

Республіка — це така форма правління, за якої вища державна влада здійснюється виборними органами, котрі обираються народом на певний термін. Основними ознаками республіки є;

— обрання на певний термін глави держави та інших вищих органів державної влади;

— здійснення державної влади не за власним правом, а за дорученням народу;

— юридична відповідальність глави держави у випадках, які передбачені законом;

— загальнообов'язковість рішень верховної державної влади для всіх інших державних органів;

— захист прав та інтересів громадян, взаємна відповідальність особи і держави.

Сучасні республіки поділяють на парламентські, президентські та змішані.

Парламентська республіка — це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює парламент, котрий формує повністю відповідальний перед ним уряд (Італія, Австрія, Фінляндія, Індія, Греція).

У парламентській республіці можливе існування поста президента, який обирається парламентом, йому підзвітний і має винятково представницькі функції. Іноді президент не обирається і главою держави стає прем'єр-міністр.

Президентська республіка — це форма правління, за якої вищу державну владу здійснює президент, котрий поєднує повноваження глави держави і глави уряду (СІЛА, Аргентина, Мексика).

Змішана республіка (президентсько-парламентська або парламентсько-президентська) поєднує в собі ознаки парламентської і президентської республіки. За такої форми правління парламент набуває повноважень контролю президента щодо формування уряду та здійснення ним виконавчої влади (Франція, Україна, Фінляндія).

Форма державного устрою — це спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими складовими.

Форма державного устрою розкриває:

— з яких частин складається внутрішня структура держави;

— яке правове становище складових частин держави;

— як здійснюється розподіл повноважень між центральними і місцевими органами.

Державний устрій може виявлятись у простій або складній формах.

Простою формою державного устрою є унітарна держава.

Унітарна держава — це форма устрою держави, окремі складові якої не мають суверенітету, всіх ознак державності. Верховна суверенна влада в унітарній державі повністю зосереджена в центрі, а складові держави (воєводства, області, графства) не мають ознак політико-державної самостійності. Деякі унітарні держави (Італія, Україна) включають автономні утворення.

Складними формами державного устрою є федерація і конфедерація.

Федерація — це держава, до якої входять кілька територіальних утворень, що володіють суверенітетом, або мають певні ознаки державності. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах центральної влади. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право ухвалити власну конституцію, мати свою судову систему (СІЛА, Російська Федерація).

Конфедерація — це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, який створюється для досягнення спільних цілей. За конфедеративного устрою держави, що стають членами конфедерації, зберігають свій суверенітет у внутрішніх і зовнішніх справах.

Форма державного режиму — це сукупність методів і способів здійснення державної влади. Характер існуючого у певній державі режиму визначається обсягом повноважень влади, способами і методами її діяльності, ступенем свободи індивідів. Державний режим може бути демократичним і антидемократичним (авторитарним чи тоталітарним).

Демократичний режим формується у правових державах. Характерні ознаки:

— конституційне проголошення і здійснення соціально-економічних і політичних прав громадян і їх організацій;

— дія принципу розподілу влади;

— виборність та строковість повноважень центральних і місцевих органів державної влади;

— офіційне визнання принципів законності та конституційності;

— наявність демократичного законодавства.

Антидемократичний режим характеризується:

— ліквідацією або значним обмеженням прав і свобод громадян;

— забороною опозиційних партій;

— зосередженням необмеженої влади в руках глави держави чи уряду;

— обмеженням ролі виборних органів державної влади і значним розширенням повноважень органів виконавчої влади;

— верховенством держави над правом.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.