ПАМ'ЯТКА для ведучого групової дискусії

Групова дискусія в діловій нараді

Групова дискусія є засобом установлення діалогу, стимулювання ділового співробітництва. Вона, як правило, супроводжує діяльність школи, що стала на шлях розвитку. Кожний учасник одержує можливість висловитися, з'ясувати свою позицію, виявити різноманіття підходів, забезпечити різнобічне бачення предмета обговорення

Групова дискусія - це метод проведення ділової наради, що дозволяє не тільки виявити весь спектр думок учасників, а і знайти загальне групове рішення колективної проблеми.

Це відбувається, якщо:

- відсутня чітка постановка проблеми, неоднозначно витлумачені поняття;

- нерівномірно розподілені зусилля на зміст обговорення й підтримку необхідної психологічної атмосфери;

- тема не утримується у фокусі обговорення, через що з'являються прикрі повтори, відступи, "крутіння на місці";

- розмита й губиться точність розуміння учасниками один одного, і як результат - нескінченне з'ясування змісту та позиції;

- діловий предмет обговорення підмінюється міжособистісним та особистісним;

- нерівномірно розподілена увага учасників через підвищену чи знижену активність деяких із них;

- невміло поставлені запитання, що просувають обговорення;

- порушено регламент;

- відсутня техніка активного слухання.

Ведучому групової дискусії варто виявляти професійну компетентність у трьох напрямах:

- у змісті обговорюваної проблеми, тобто йому варто бути фахівцем у тій сфері, одна з проблем якої обговорюється (знання термінології, історії питання, сучасних напрямів і труднощів розвитку);

- в організації та проведенні активної групової роботи (забезпечення ділової доброзичливої атмосфери, організація взаємодії, роботи в умовах конфронтаційних проявів);

-у комунікативній сфері (уміння активного слухання, ведення предметного діалогу, установлення й підтримки контакту, активізації учасників).

ПАМ'ЯТКА для ведучого групової дискусії

Етичні норми проведення групової дискусії:

Перш ніж відповісти на запитання, можна перевірити правильність його розуміння ("Чи правильно я вас зрозумів?..").

При звертанні один до одного варто звертатись на ім'я та по батькові або казати "шановний колего".

Ніколи не слід казати: "Ви неправильно мене зрозуміли", "Ви неуважно слухали", "По-моєму, я дуже чітко сформулював свою думку" тощо. Варто взяти відповідальність за виникле нерозуміння на себе та сказати: "Очевидно, я недостатньо зрозуміло висловився".

До несподіванок, що виникають під час дискусії, треба ставитися спокійно, без нервозності, не сприймаючи задачі за "оборону", "барикадну війну" чи "напад".

Не заважайте партнеру говорити та вмійте слухати, не намагайтеся заповнити паузи чи мовчання, не створюйте опоненту перешкоди.

Користуйтесь вільно й широко своїми комунікативними ресурсами створення сприятливого враження про себе, до яких відносяться посмішка, погляд, голос, ритм мови. Стежте за тим, щоб це було приємним для слуху і для очей.

Як позбутись пасивності при проведенні групової дискусії:

Не будьте мовчуном. Ваше мовчання, що триває більше 5-6-ти секунд, гасить активність тих, хто висловлюється, та знижує їхній інтерес до предмета обговорення.

Стримуйтесь у міру. Безмежне терпіння та стриманість ведучих можуть породити в активних ораторів бажання взяти ініціативу у свої руки.

Не створюйте із себе розумника. Натягнутість і витіюваті зауваження із приводу того, що кажуть інші, часто породжують нудьгу.

Постарайтесь розслабитись. Розкутість стимулює тих, хто говорить. Однак, будучи позбавлена контролю, вона може перейти в релаксацію (повне розслаблення), при якій активність спілкування вгасає.

Якщо стомились, вибачтесь і підшукайте привід для перерви.

Як позбутись агресивності при проведенні групової дискусії:

Не домінуйте під час дискусії словами, позою, тоном тощо. Той, хто домінує, мало чує та розуміє з того, що говорять, а той, на кого "давлять", губиться та переходить до оборонної поведінки.

Не давайте волю емоціям. Коли емоції беруть верх, розум притупляється. Якщо відчуваєте, що емоції стають "господарем становища", подумайте про співрозмовника.

Не поспішайте заперечувати. Дайте партнерові виговоритись. Якщо слухати уважно, можливо, і заперечувати не доведеться: під впливом уважного та терплячого слухача гасне запал опонента.

Не приймайте оборонну позу. Коли слухаючий схрещує руки на грудях, стискає м'язи, кулаки, напружується, кажуть, що він "іде в оборону". Дійсно, напружування різних ділянок тіла - це свідчення незгоди. Той, хто висловлюється, легко оцінює такий стан, тому вживає заходів - замикається.

У дискусії завжди знаходьте паузу для зупинки. Це дозволить партнерові вклинитись у розмову, а вам - погасити свій запал.

Процедура проведення групової дискусії припускає послідовне проходження трьох етапів. На кожному з них ведучому варто виявляти всі три групи компетентності по відношенню як до проблеми, так і до учасників обговорення.

Поиск по сайту: