Мірошниченко Ю. М. (Харків)

ДИСТАНЦІЙНИЙ СУПРОВІДНИЙ КУРС ФОНЕТИКИ

УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ІНОЗЕМНИХ СТУДЕНТІВ

ОСНОВНОГО ЕТАПУ НАВЧАННЯ

Мірошниченко Ю. М. (Харків)

У статті проаналізовано можливість використання дистанційного навчання мови як іноземної взагалі та фонетики української мови зокрема. Акцентовано увагу на особливостях вивчення супровідного курсу фонетики української мови за допомогою засобів дистанційної освіти.

Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційний курс, супровідний курс фонетики.

Мирошниченко Ю. М. Дистанционный сопроводительный курс фонетики украинского языка для иностранных студентов основного этапа обучения.

В статье проанализирована возможность использования дистанционного обучения языку как иностранному вообще и фонетике украинского языка в частности. Акцентировано внимание на особенностях изучения сопроводительного курса фонетики украинского языка с помощью средств дистанционного образования.

Ключевые слова: дистанционное обучение, дистанционный курс, сопроводительный курс фонетики.

Miroshnychenko Y. М. Distance accompanying phonetics course of Ukrainian language for foreign basic training phase students.

The article analyzes the possibility of using distance learning as a foreign language in general and the phonetics of Ukrainian language in particular. The attention is focused on the study of the features of the accompanying phonetics course of Ukrainian language by means of distance education.

Key words: distance learning, distance course, accompanying phonetics course.

Входження України в Болонський процес зумовило проведення низки реформ у галузі освіти, однією з яких стало поширення дистанційної форми навчання. Під дистанційним навчанням розуміють індивідуалізований процес передавання і засвоєння знань, умінь та навичок, що відбувається в умовах опосередкованого спілкування викладачів зі студентами шляхом використання телекомунікаційного зв’язку та методології самостійної роботи студентів зі структурованим навчальним матеріалом, що представлений в електронному вигляді [3]. Технологія дистанційного навчання базується на принципах відкритого навчання, широко використовує комп’ютерні навчальні програми та сучасні телекомунікації з метою доставки (надання) навчального матеріалу у режимі реального часу.

Дистанційне навчання з’явилося в українському освітньому просторі близько десяти років тому й на сьогодні вже має певний нормативно-правовий статус, що закріплений законами та законодавчими актами: Закон України «Про освіту»; Закон України «Про Національну програму інформатизації»; Постанова Верховної Ради України від 06. 07. 2000 р. № 1851-III «Про затвердження Завдань Національної програми інформатизації на 2000–2002 роки»; Указ Президента України від 31. 07. 2000 р. № 928/2000 «Про заходи щодо розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет та забезпечення широкого доступу до цієї мереж в Україні»; Наказ Міністерства освіти і науки України «Про створення Українського центру дистанційної освіти» від 07 07 2000 р. №293 тощо.

У зв’язку із розвитком міжнародного співробітництва сьогодні особливо актуальною є проблема забезпечення можливості навчання іноземних студентів, що зумовлює інтерес до розробки дистанційних курсів з вивчення української мови як іноземної. Такі курси полегшують доступ до мовленнєвої інформації, матеріалів з країнознавства та сприяють підвищенню зацікавленості нашою мовою та культурою.

Українська мова — це національна мова, виразник і хранитель ментальності українського народу, його духовної культури. Порівняно з іншими мовами світу, українська мова вирізняється багатством лексики, фразеології, звукової й граматичної систем тощо. Але найбільше захоплює милозвучність української мови, її фонетичний лад. Перш за все, мови відрізняються фонетикою. Це зумовлене тим, що звукове мовлення є основною формою існування мови. Кожна мова має свою неповторну звукову систему, що й становить значні труднощі під час вивчення іноземної мови. Фонетику справедливо вважають фундаментом курсу української мови для іноземців, оскільки неможливо зрозуміти ні закони писемної форми мови, ні орфографічні норми, не засвоївши фонетичних особливостей українського мовлення.

Вивчення фонетики має сприяти формуванню навичок усного мовлення в студентів-іноземців, оскільки метою навчання мови є здійснення комунікації. Видатний російський методист Є. Пассов, розробляючи комунікативний метод навчання, зазначив, що одним із принципів цього методу є принцип індивідуалізації, що полягає в урахуванні усіх якостей учня як індивідуума. Тому саме дистанційний курс фонетики за наявності мотивації та навичок самостійного навчання дозволяє студентові повноцінно проявити здібності до засвоєння та продукування мовленнєвих зразків.

Українська дослідниця Т. Донченко називає низку комунікативних стратегій вивчення фонетики студентами-іноземцями, серед яких слід назвати:

· усвідомлення фонетичних особливостей українського мовлення;

· засвоєння звукової організації українського мовлення, особливостей його звукового ладу;

· розвиток уміння говорити і читати, дотримуючись орфоепічних норм;

· формування вміння додержувати потрібної інформації та правильної вимови;

· формування свідомого ставлення до роботи органів мовлення;

· виховання прагнення до вмілого та найбільш правильного використання фонетичних засобів української мови [2:75].

Так, до фонетичних особливостей української мови належать такі:

1. В українській мові є 32 приголосні фонеми, які розрізняються за способом творення (зімкнені, щілинні та африкати), за місцем творення (губні, зубні, передньоязикові, середньоязикові, задньоязикові, гортанні), за участю голосу й шуму (сонорні, дзвінкі, глухі) і 6 голосних, що поділяються за рівнем піднесення язика та рядом.

2. Голосні та приголосні фонеми можуть стояти у сильній чи слабкій позиції. Слабка позиція може реалізувати комбінаторний, позиційний чи факультативний вияв фонеми.

3. Українській мові притаманна милозвучність

4. Українська мова уникає збігу голосних (вона йде, він іде) та важкого для вимови збігу приголосних (запорізький, радісний, розібрати).

5. Складна система наголошування.

6. Вживання м’якого знака та апострофа.

7. Особливості інтонування: мелодика мовлення, темп мовлення, інтенсивність мовлення, ритм мовлення та використання фразового, логічного чи емфатичного наголосу.

Навчання фонетичному складу мови відбувається насамперед під час початкового етапу навчання на підготовчому факультеті. При цьому ефективність навчання фонетиці на початковому етапі визначається низкою факторів: методичним забезпеченням, кількістю занять, індивідуалізацією навчання тощо. У багатьох випадках у цей час виникають труднощі, які можуть бути викликані коротким терміном навчання, що не дозволяє деяким студентам повною мірою засвоїти матеріал; малою кількістю аудиторних занять, через що виникає інтенсифікація навчального процесу, яка негативно впливає на формування слуховимовлюваних навичок; специфічним полінаціональним складом груп; особливостями наповнюваності груп протягом навчального семестру. Таким чином, навчання на основному етапі розпочинають студенти, які не володіють фонетикою повною мірою. Якщо теоретично головна мета навчання фонетиці на основному етапі полягає у подоланні акценту та вдосконаленні слуховимовлюваних навичок, доведенні їх до ступеня вмінь з метою використання в будь-яких мовленнєвих ситуаціях, то практично викладач змушений відпрацьовувати матеріал вступного курсу.

Усе вищезгадане є причиною ствердження необхідності розробки дистанційного супровідного курсу фонетики, за яким студенти-іноземці мали б змогу доповнити, розширити та систематизувати знання з фонетики української мови, тренувати вміння говоріння та читання й доводити до автоматизму навички правильної вимови. Такий курс може бути використаний як під час самостійної роботи студентів після проходження вступного фонетичного курсу, так і під час аудиторної роботи з учнями. Так, «Новий словник методичних термінів» визначає супровідний курс фонетики як курс оволодіння слуховимовлюваними навичками іноземної мови, який не виділяється в окремий аспект навчання й проводиться паралельно з оволодінням видами мовленнєвої діяльності та лексико-граматичним матеріалом. Завданням супровідного фонетичного курсу є вдосконалення та автоматизація слуховимовлюваних навичок [1:285].

Проте слід розрізняти супровідний курс фонетики та коректувальний фонетичний курс. Так, коректувальний курс фонетики, за визначенням Щукіна А.Н. та Азімова Е.Г., представляє собою курс оволодіння слуховимовлюваними навичками на етапі завершення навчання іноземній мові, основним завданням якого є ліквідація стійких вимовлюваних помилок у мовленні студента [1:115]. Дослідниця М.М. Шутова вважає, що «одним із шляхів організації фонетичного матеріалу на основному етапі є створення коректувальних курсів з фонетики, які будуть направлені на виправлення неправильних навичок вимови й автоматизацію вже виправлених артикуляційних звичок та ритміко-інтонаційних моделей [5:9]».

У той час дистанційний супровідний курс фонетики має на меті надання додаткової можливості для вивчення фонетики, вироблення вміння самостійно контролювати правильність артикуляції, розвиток фонематичного слуху, автоматизацію вимовлюваних навичок, ритміки та інтонування, вдосконалення техніки читання та сприйняття усного мовлення, тобто надає можливість удосконалити вимову і при цьому не займає додаткового аудиторного часу.

Тому, на наш погляд, у дистанційному курсі з фонетики слід поєднати засади супровідного та коректувального фонетичного курсів задля його ефективного використання як під час аудиторних занять, так і впродовж самостійної роботи студенті просунутого етапу навчання. Дистанційний курс фонетики не має бути зорієнтований на певну національність, оскільки він розрахований на змішані групи або на студента, який належить до будь-якої національності. Курс має враховувати помилки, що допускають студенти різних національностей, і спрямовуватися на усунення помилок, зумовлених особливостями української фонетичної системи.

Отже, навчання студентів фонетичної грамотності є так само важливим, як і навчання граматиці чи лексиці мови. Формувати правильну вимову, артикуляційну базу, інтонацію, ритміку потрібно не лише під час вивчення вступного фонетичного курсу, а й упродовж основного етапу навчання. З метою ефективного розподілення аудиторного часу, формування навичок самостійної роботи студентів доцільним є використання засобів дистанційної освіти, а саме дистанційного супровідного курсу фонетики. Таким чином ми наблизимося до мети навчання – створення комунікативного акту, який залежить від формування правильних слуховимовлюваних образів, що впливають на граматичну і лексичну грамотність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Азимов Э.Г., Щукин А.Н. Новый словарь методических терминов и понятий (теория и практика обучения языкам). – М.: Изд-во ИКАР, 2009. – 448 с.

2. Донченко Тамара. Вивчення фонетики української мови студентами-іноземцями// Теорія і практика викладання української мови як іноземної. – 2010. – Вип. 5. – С. 75-81.

3. Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні // www.udec.ntu-kpi.kiev.ua

4. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – 2-е изд. – М.: Просвещение, 1991. – 223 с.

5. Шутова М.Н. Теория поэтапного формирования умственных действий и понятий и обучение иностранцев русскому языку. – М., 2004.

Поиск по сайту: