Список використаної літератури

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний торговельно-економічний університет

Факультет ресторанно-готельного та туристичного бізнесу

Кафедра готельно-ресторанного та туристичного бізнесу

Практична робота №3

з дисципліни «Основи наукових досліджень»

на тему: «Написання наукової статті на тему: «Розвиток українського готельного господарства»

Виконала:

студентка 1 курсу 2 групи

Юрчак Діана

Перевірила:

к. е. н., доц. В.Г. Жученко

Київ-2012

Д.В.Юрчак

Готельне господарство є однією з важливих складових сфери послуг в Україні і ефективне його функціонування сприяє пожвавленню соціально-економічного розвитку країни та окремих її регіонів. Значну роль відіграє готельне господарство у розвитку туризму як фактору підвищення престижу України в міжнародному співробітництві і є постійним джерелом поповнення валютних надходжень в країну.

До основних недоліків готельної індустрії на даний час можна віднести багато економічних і законодавчих чинників. По-перше, в нашій державі кількісно не вистачає готелів високого рівня обслуговування. Здавалося б, основна рекреаційна база є і вкладати кошти для інвесторів було б вигідно та через несприятливу державну політику та складність виходу на ринок будівництво нових готельних комплексів перетворюється на довгу та нудну процедуру, яка включає: проблематичну можливість отримання земельної ділянки під будівництво через необхідність отримання великої кількості дозволів та повноважень; велику кількість трансакційних витрат, які становлять іноді майже половину капіталовкладень. Показник забезпеченості готелями в Україні низький (при нормі 10 місць на 1000 осіб в Україні є лише 2,9 готельних місця (для порівняння: у Москві - 9,3; у Санкт-Петербурзі - 6,4; у Парижі - 38,4; у Відні - 25,6)

По-друге, ціни не відповідають рівню якості готельних послуг. Вартість проживання в українських готелях в 2-3 рази перевищує вартість проживання в готелях аналогічного рівня країн Європи, що зумовлено неналежним державним регулюванням цієї сфери.
По-третє, в Україні готельна індустрія характеризується низьким рівнем конкуренції. На сьогодні в Україні існує лише один національний мережевий готельний оператор - Premier-Hotels, до складу якого входять сім готелів. Інші готелі існують в індивідуальному порядку та функціонують самостійно і без чіткого централізованого керування.
Ще однією суттєвою проблемою для розвитку готельного господарства є низька кваліфікація персоналу. Сьогодні в Україні в туризмі фактично працює 35 тис осіб, ще 120 тис осіб - в готелях та інших закладах розміщення. Підготовку кадрів для туристичної галузі та готельного господарства здійснюють 146 навчальних закладів, з них лише шість (2 в Києві, по одному в - Ялті, Донецьку, Львові, Івано-Франківську) є класичними навчальними закладами туристичного спрямування з повноцінними тренувальними базами практики.
Створення законодавчих актів є основою для розвитку готельної індустрії в економічному, правовому та соціальному аспектах. Після отримання незалежності в Україні почали запроваджуватися програми розвитку готельного бізнесу, проекти будівництв нових об'єктів готельного господарства.

В умовах трансформаційної економіки України, зміні загальноекономічної та соціально-політичної ситуації простежується як позитивний, так і негативний вплив на ефективність діяльності підприємств готельного господарства та якість виконання ними своїх функцій.

Готельне господарство має стати одним з дієвих засобів формування ринкового механізму, надходження значних прибутків до держави, створення нових робочих місць, підтримки регіонів. З огляду на це, виникає необхідність будівництва і реконструкції підприємств готельного господарства країни, розширення спектру готельних послуг та приведення їх до відповідних європейських стандартів.

Важливими напрямами подальшого розвитку готельного господарства є суттєве поліпшення забезпечення потреб споживачів у різноманітних готельних послугах, їх якості та підвищенні ефективності діяльності готельних підприємств, що набуває особливого значення у сучасних умовах.

Розвиток готельного господарства в Україні сьогодні стримується низкою чинників:

-економічна криза;

-недоліки в роботі фінансово-банківської системи;

-обмежена платоспроможність населення;

-недосконала податкова система.

Законодавчо-правова база не відповідає вимогам сьогодення, немає інструкцій та інших нормативних документів, які були б логічно взаємопов’язані і не суперечили один одному.

Слід відзначити відсутність необхідної інфраструктури, відповідних сервісних умов, що, в свою чергу, позначається на рівні якості обслуговування туристів. Стан сфери послуг не відповідає потенційним можливостям держави, яка має все для розвитку туристичної інфраструктури:

-природні умови;

-історико-культурні ресурси;

-трудові та матеріальні ресурси.

Програмою розвитку туризму передбачено будівництво 78 нових готелів та інших об’єктів на 15. 7тис. місць, а також проведення реконструкції 61 об’єкта на 21. 5тис. місць.

Готельний бізнес України сприятиме презентаціям регіональних інвестиційних ідей та проектів, пропозиціям готелів, ресторанів для потенційних інвесторів, розвитку франчайзних мереж, інвестуванню в рекреаційний і санаторно-курортний сектор, формуванню маркетингових систем, рекламно-інформаційному забезпеченню, а саме:владні структури, представників державних організацій, асоціації, які безпосередньо приймають участь у створенні стратегії розвитку галузі;

органи, які сприяють розвитку індустрії гостинності;

керівників засобів розміщення, підприємств харчування;

керівників туристичних організацій;

відомих фахівців та професіоналів галузі;

осіб та організації, які сприяють забезпеченню готелів та ресторанів товарами та послугами.

Готельне господарство є однією з основних складових туристської індустрії України.За формами власності їх кількість розподіляється так: 40% перебувають у загальнодержавній та комунальній, 57 - у колективній і 3% - у приватній власностіСередньорічний коефіцієнт завантаження готелів в середньому по Україні становив 0,24. При цьому мінімальне використання місткості готелів - 9%- було в Луганській та Миколаївській областях, а максимальне - 78% - у Севастополі. У Києві цей показник дорівнював 40%.

Якщо відкинути максимальне й мінімальне значення показників завантаженості, то використання місткості українських готелів у 2006 р. становило 0,20. Це значення є більоб'єктивним для характеристики стану готельного бізнесу в Україні. Винятком з цього незадовільного становища є Київ, де завантаженість у 1995 р. дорівнювала 0,52, в 1998 р. - 0,35, в 1999 р. - 0,37, у 2006 - 0,40.

У більшості регіонів України рівень завантаженості готелів коливався від 0,17 до 0,22.

Чисельність готелів в Україні скоротилась з 1995 р. по 2006 р. на 88 одиниць, або на б%, їх місткість зменшилась на 27 963 місця, або на 21%.

Найбільше скорочення спостерігалось у Києві - на 4287 місць, областях Хмельницькій (2953), Донецькій (2709), Львівській (1719),

Усього готелями України надано послуг 358 446 іноземним громадянам, що становить 10,9% загального числа осіб, яким надано послуги.

Найбільшій кількості іноземних туристів надано готельних послуг у таких регіонах України: Київ (36,1%), АР Крим (10,4%), областях Львівській (9,1%), Одеській (5,3%), Дніпропетровській (5,3%), Київській (4,2%), Донецькій (4,0%).

Середня тривалість перебування однієї особи в готелях становить для громадян України 2,7 доби, для іноземців -2,6 доби.

Середня місткість номера по Україні дорівнює 2,02, у Києві -1,9, а в областях, зокрема Рівненській і Донецькій, - 1,8, в Одеській -2,2, у Чернігівській і Херсонській - 2,3, у Сумській - 2,6.

Кількість готелів в Україні порівняно з туристськими країнами світу незначна. У Великій Британії, наприклад, функціонує близько 260 тис. готелів. У країнах Європи число великих готелів становить 15 -25% загальної кількості готельних господарств, 75 -85% - мотелі та готелі сімейного типу. За даними аналізу структури готельного господарства України, такі форми готельного господарства, як мотелі, кемпінги, молодіжні бази, надзвичайно поширені в інших країнах, в Україні практично не розвинуті.

Як свідчить міжнародний досвід, саме такі підприємства могли б дати істотний поштовх розвитку галузі та створенню додаткової кількості робочих місць.

Чинне законодавство України нечітко визначає готельне господарство, його належність до сфери туристських послуг та відомче підпорядкування. Тому для розвитку готельного господарства України, підвищення попиту на ринку споживання готельних послуг, створення і входження на ринок малих готельних підприємств доцільним є розробка проекту Закону України про розвиток готельного господарства. Положення Закону мають визначити правові, економічні та організаційні засади створення і подальшого розвитку конкурентних відносин на цьому ринку.

Завантаженість по Українi 25%, в Києвi - 44%.

Забезпеченість готельними місцями - 2,4, в Києві - 7.

В Україні класифiкацiя готелiв є основою для їх сертифiкацiї.

Сертифiкацiя - це дiяльнiсть з пiдтвердження вiдповiдностi якостi товару чи послуг взiрцю (або стандарту). З сiчня 1997 року дiють державнi стандарти в галузi туризму, готельного i ресторанного господарства. Базою є мiждержавнi стандарти СНД: "ГОСТ 28681.4-95 класификация гостиниц".

4 жовтня 1999 року - правила сертифiкацiї були затвердженi Мін’юстом - введена обов’язкова сертифiкацiя.

Сертифiкацiю проводить незалежний аудиторський орган акредитований держстандартом УкрСЕПРО.

Сучасна стратегія надання готельних послуг дає змогу розширити їхній асортимент і є засобом як виживання, так і пошук нових шляхів.

Реально судити про рівень забезпеченості економічного району готельними послугами можна, виходячи з показника кількості готельних місць у розрахунку на один мільйон жителів. Найвищим цей показник є у Києві - 7108, далі економічні райони розташовуються у наступному порядку: Причорноморський - 3820, Північно-Східний - 2345, Карпатський - 2170, Придніпровський - 2152, Західнополіський - 2075, Подільський -1886, Центральнополіський - 1844, Центральноукраїнський - 1692 і на останньому місці - Донецький економічний район - 1663 готельних місця на 1 млн жителів.Середня площа готельного номера коливається в окремих економічних районах від 14,9 (Центральноукраїнський і Західнополіський) до 18,7 (Подільський). З точки зору комфортності проживання більш важливим є показник середньої площі в розрахунку на одне готельне місце: він є найвищим в Подільському економічному районі - 8,6 м2, місті Києві - 8,4 і Донецькому районі - 8,2, в решті районів коливання становили від 7,0 до 7,9 м2. За середньою кількістю місць у готельних номерах найкращими є показники Центральноукраїнського (1,91), Донецького (1,93), Західнопо-ліського (1,94), Карпатського (1,98) економічних районів, найменш комфортними у цьому відношенні є готелі Північно-Східного району - в середньому 2,21 місця в номері.

Якщо оцінювати якість умов проживання в готелях за показником частки місць, призначених для розміщення іноземних громадян, то тут поза конкуренцією готелі міста Києва (30% місць для іноземців). Серед економічних районів найвищий цей показник у Карпатському районі (22%), найнижчий - в Центральнополіському (3%), в решті економічних районів частка місць для іноземців перебуває в діапазоні від 8% до 16%.

У такому ж порядку розташувалися економічні райони за рівнем додаткових доходів, що отримуються від розміщення в готелях іноземних громадян порівняно з оплатою за проживання громадян України. Ці додаткові доходи у розрахунку на одну ліжко-добу, оплачену іноземним громадянином, становили у Києві - 28 грн, в Карпатському економічному районі - 11 грн, у більшості районів - від 5 до 10 грн, а в Подільському і Центральнополіському - лише 3 грн.

Завантаженість готелів найвища у Києві - 52%, серед економічних районів помітно виділяється показник Карпатського району - 34%, в решті економічних районів середня частка зайнятих місць становила від 21 до 28%.

Усі відносні показники прибутковості у місті Києві у 3-7 разів вищі, ніж у найкращому за аналогічними показниками економічному районі. Наприклад, у розрахунку на одне готельне місце прибуток у м.Києві становив 1710 грн, в Причорноморському економічному районі - 250 грн, в Карпатському - 210 грн. У розрахунку на одного працівника готелю прибуток в Києві 6Н0 грн, в Причорноморському економічному районі -1270 грн, в Центральноукраїнському - 900 грн, в Карпатському - 760 грн. Рівні прибутку у розрахунку на одиницю витрат і одиницю вартості основних фондів становлять у м. Києві відповідно 120 і 57%, а в найкращих за цими показниками економічних районах - 45 і 15%.

У м. Києві працівники готелів у середньому отримували вищу зарплату - 180 грн. У Причорноморському економічному районі цей рівень становив 125 грн, в Придніпровському - 121 грн, в решті районів - від 90 до 115 грн. Кількість працівників готелів у розрахунку на одне готельне місце найвища у м. Києві - 0,28 і Карпатському економічному районі -0,27, в інших економічних районах - від 0,17 до 0,24. Щодо кількості працівників готелів у розрахунку на 1000 наданих ліжко-діб, то тут показник м.Києва найнижчий - 1,47 (внаслідок найбільшого серед міст рівня завантаженості готелів), в економічних районах діапазон цього показника перебуває в досить широких межах від 1,81 (Придніпровський) до 2,83 (Центральноукраїнський).

Залежність кількості готельних місць від чисельності населення міст

Висновки

У сучасних економічних умовах готельні підприємства стикаються із безліччю складних проблем внутрішнього характеру і проблем, пов’язаних із високим ступенем невизначеності зовнішнього середовища, нестабільністю попиту на готельні послуги. Здебільшого ці явища спричинені:

- дією фактора сезонності;

-загостренням конкуренції;

-нестачею фінансових ресурсів;

-нестабільністю економіки.

Список використаної літератури

1. Агафонова Л. Г., Агафонова О. Є. Туризм, готельний та ресторанний бізнес: ціноутворення, конкуренція, державне регулювання. – К.: Знання України, 2002. - 351с.

2. Анисимов В. М. Кадровая служба и управление персоналом организации: Практическое пособие кадровика/ Центр кадрологии и эффективного персонал-менеджмента. - М.: Экономика, 2003. -703 с.

3. Байлик С. И. Гостиничное хозяйство. Проблемы, перспективы, сертификация. - К.: ВИРА-Р, "Альтерпрес", 2001. - 208 с.Балабанов И. Т., Балабанов А. И. Экономика туризма: учебное пособие. – М.: Финансы и статистика, 1999.

4. Браймер Р. А. Основы управления в индустрии гостеприимства/Пер. с англ – М.: Аспект Пресс, 1995. – 382с.

5. Гостиничный и туристический бизнес: учебник. – М.: Тандем, 1998.

6. Губський Б. "Конкурентоспроможність української економіки : орієнтири макроекономіки в кризових умовах" - Економіка України 4`99, стор. 4-14;

7. Гуляєв В. Г. Организация туристической деятельности. Учебное пособие. – М.: Нолидж, 1996. – 312с.

8. Єфремова М. В. Основи технологи туристского бизнеса. Учебное пособие. – М.: Издательство "Ось - 89", 1999. – 192с.

9. Касенін В., Ткаченко Т. "Проблеми розвитку готельного господарства в Україні" - Економіка України - 9`97, стор. 41-46

10. Кифяк В. Ф. Організація туристичної діяльності в Україні: Навчальний посібник. – Чернівці: Зелена Буковина, 2003. – 311с.

11. Мальська М. Основи туристичного бізнесу: Навч. Посібник. – Б. М.: Центр навчання л-ри, 2004. 270с.

12. Мунін Георгій" Проблеми та засоби активізації інвестиційної діяльності в готельному бізнесі України (на прикладі міста Києва)" - Проблеми реформ 2`2001, стор. 30-31

13. Павленко Ф., Якубовський М. "Підвищення конкурентоспроможності виробництва в країнах з перехідною економікою" - Економіка України 11`98, стор. 42-51

14. Петрович Й., Катаєв А. "Визначення конкурентоспроможності товарів виробничого призначення в системі маркетингу" - Економіка України 10`97, стор. 30-36

15. Прейгер Д., Малярчук І. "Розвиток іноземного туризму в Україні в контексті розбудови міжнародних транспортних коридорів" - Економіка України 6`2001, стор. 20-28

16. Роглєв Х. Й. Основи готельного менеджменту: Навч. пос. – К.: Кондор, 2005. – 408с.

www. if. gov. ua – веб-сторінка Івано-Франківської ОДА.

www. kolomiya. com. ua - веб-сторінка Коломийського району.

Поиск по сайту: