Особливості української бізнес-культури

Ціла низка проведених в Україні та за її межами досліджень показала, що для результативності бізнесу першочергове значення має бездоганне, з погляду етики і культури, проведення ділових контактів, взаємин. Особливо багато на цьому гублять українські підприємці, менеджери.

Багато дослідників вважають, що український стиль ділового спілкування значно відрізняється від західного, для якого характерні наполегливість, агресивність. Відмітна риса українського підходу в тому, що ми звертаємо увагу в основному на загальні цілі, а не на те, як їх можна досягти. У той самий час питання, як досягти конкретної мети, - ключові для іноземних учасників переговорів. Це нерідко затягує вироблення спільних домовленостей, гальмує процес ділових контактів.

Українські бізнесмени воліють діяти обережно, особливо не ризикувати. Якщо є вибір між більш-менш ризикованим варіантом рішення, як правило, обирається останній. Острах ризику веде за собою і обмеження ініціативи.

На думку західних колег, українські бізнесмени представляють компроміс як зближення позицій на основі взаємних поступок. Звідси спроби шукати рішення в межах цих позицій.

Як правило, українська тактика ведення переговорів характерна і тим, що на початку переговорів ми прагнемо зайняти позицію завищення вимог. Після тривалих дискусій відбувається зближення позицій сторін. Поступки нашими бізнесменами робляться досить неохоче. Якщо, скажімо, двоє німецьких підприємців обговорюють ділову пропозицію, вони прагнуть об'єднатися, щоб збільшити розмір пирога, і тоді кожний одержить більше. В українських менеджерів підхід інший: розмір пирога відомий, і головне – відрізати собі шматок побільше. Зазвичай це свідчить про некомпетентність, відсутність культури переговорів.

Особливістю поведінки українських учасників переговорів є також несподівана зміна підходів відносно партнера: то дружні стосунки, то офіційність, що виключає особисті симпатії. Іноді в ході переговорів наші співвітчизники поводяться просто непорядно, відмовляючись від уже досягнутого.

Існують, як відомо, загальні правила поведінки підприємця, які передбачають: відповідальність перед суспільством, чесність і дотримання законів, вірність слову, забезпечення високої якості своєї продукції та послуг, дотримання норм безпеки продукції і праці, чесність і правдивість реклами, справедливе відношення до працівників, дотримання всіх фінансових і виробничих зобов'язань перед партнерами, захист навколишнього середовища, участь у добродійності та соціально-економічному розвитку країни, регіону, де розташована фірма, відмова від підкупу і хабарів, доступ громадськості та держави до інформації про реальні справи фірми.

Ці правила контрастують із характерними рисами значної частини сучасних українських підприємців, до яких відноситься безвідповідальність, ненадійність у бізнесі, обман, егоїзм, неповага до закону. Правда, дотримання етичних норм і правил цивілізованих ринкових відносин в Україні ускладнюється економічною нестабільністю, юридичною невизначеністю, зростанням злочинності, особливо таких її форм, як корупція і рекет, агресивною податковою політикою влади. Постає проблема повернення до традицій купецтва: схильність до чесного ведення справи, комерційна компетентність, демократична орієнтація, розумний ризик, надійність у справах, контактність, діловитість. Девізом підприємців раніше було: «Прибуток вище за все, але честь вище за прибуток».

Ведення бізнесу в Україні значно відрізняється від ведення бізнесу в інших країнах, особливо, таких як США, Німеччина, Великобританія та інші західноєвропейські країни. Розглянемо те, як іноземні емігранти озиваються про бізнес-культуру в Україні, і чим вона відрізняється від культури інших країн. Україна не краща країна для інвестицій у виробництво та підґрунтя особистого бізнесу, але вона має й інші чесноти – наприклад, це відмінне місце для корисних і цікавих знайомств і відпочинку.

Українське почуття особистої відповідальності

Головна відмінність між українським і західним мисленням у тому, що люди заходу під час ведення бізнесу прагнуть взяти на себе якнайбільше особистої відповідальності і розраховують у більшій мірі на власні сили, а от з українцями справа зовсім інша. В Україні вся відповідальність перекладається на групу. У веденні бізнесу в Україні ви звикніть до такого поняття, як «зовнішні сили». Вони завжди будуть ставати у вас на шляху, і втримувати ваших партнерів від виконання своїх обов'язків, будуть змушувати чекати. Винуватцем цієї проблеми є державні органи, які створюють постійні бюрократичні дроти, вимагають додаткових документів і не потрібної формальності.

Поиск по сайту: