Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЧАС ВІД ЧАСУ – час до часу, від часу до часу, вряди-годи



ЧАСИ – годинник

ЧАС ІДЕ – час минає

ЧАСТНИЙ – приватний (магазин); частковий, окремий (випадок)

ЧЕРДАК – горище

ЧЕРЕЗ ГОДИНУ – за годину

ЧЕРЕЗ ДЕЯКИЙ ЧАС – (трохи) згодом, незабаром, невдовзі, за деякий час

ЧЕСТЬ І ХВАЛА – хвала і шана

ЧЕТВЕРТЬ – чверть

ЧИМ ДАЛІ – дедалі, щодалі

ЧИН ЧИНОМ – як годиться, як слід

ЧИСТОПЛОТНИЙ – охайний, чепурний, чистий

ЧИСТЮЛЯ – чепурун, чепуруха, чистьоха

ЧИТАТИ ПРО СЕБЕ – читати подумки (у думці, у думках)

ЧОЛКА – чубчик, гривка

ЧОПОРНИЙ – манірний, бундючний

ЧУГУН – чавун

ЧУДАК – дивак

ЧУДНИЙ – чудовий, дивний

ЧУТЬ НЕ – мало не

ЧУТЬ-ЧУТЬ – ледь-ледь, трішки, трішечки, мало

ЧУЧЕЛО – опудало

 

 

Ш

ШАГОМ МАРШ – кроком руш

ШАЛАШ – курінь, буда, халабуда

ШАРИКОВА РУЧКА – кулькова ручка

ШАРОМ ПОКОТИ – порожнісінько

ШАХМАТИ – шахи

ШАХМАТИСТ – шахіст

ШВАЛЬ – дрантя, мотлох; набрід, шушваль

ШВИДШЕ ВСЬОГО – найшвидше

ШВИРНУТИ – кинути, шпурнути

ШЕСТИДЕСЯТИРІЧЧЯ – шістдесятиріччя

ШКУРКА – шкірка, шкуринка

ШЛЯПА – капелюх

ШУТКУВАТИ – жартувати

Щ

 

ЩАСЛИВЧИК – щасливець

ЩЕГОЛЯТИ – франтити; красуватися, хизуватися

ЩЕПКИ – тріски

ЩО Б НЕ ГОВОРИВ – хай що каже

ЩО Б (ТАМ) НЕ СТАЛОСЯ – хай що станеться, хай там що, хай що буде

 

 

Ю

 

ЮБІЛЕЙ – ювілей

ЮБКА – спідниця

ЮЛИТИ – крутитися, виляти

ЮРКИЙ – в’юнкий, верткий, проворний, жвавий

ЮТИТИСЯ – тулитися, міститися; мешкати, мати притулок

 

Я

ЯВКА – присутність

ЯВИТИСЯ З ПОВИННОЮ – прийти з покаянням

ЯВЛЯТИ СОБОЮ – становити собою

ЯВЛЯТИСЯ – 1) з’являтися, виникати; 2) бути

ЯВНА ПОМИЛКА – очевидна помилка

ЯД – отрута

ЯЗВА – виразка, ранка

ЯК БИ НЕ СТАРАВСЯ – хай як старається

ЯК БИ ТАМ НЕ БУЛО – що не кажіть, як не є, хай що буде, хай там що

ЯК ВИДНО – мабуть, певно

ЯК ДІЛА? – як справи?

ЯКИЙ БИ НЕ БУВ – хоч би який був

ЯК МОЖНА БІЛЬШЕ – якнайбільше, щонайбільше, якомога більше

ЯК МОЖНА ШВИДШЕ – якнайшвидше, якомога швидше

ЯК ПОВИННО БУТИ – як має бути

ЯК ПОПАЛО – абияк

ЯК ПРАВИЛО – як звичайно, як водиться, як заведено, переважно

ЯК ПРИЙДЕТЬСЯ – як доведеться

ЯРИЙ – запеклий, завзятий, затятий

ЯРКИЙ – яскравий, сліпучий

ЯСНО – у спол. МЕНІ ВСЕ ЯСНО – зрозуміло

ЯЧЕЙКА – 1) комірка; 2) осередок

ЯЩИК (поштовий) – скринька (поштова)

 


ЛІТЕРАТУРА

 

1. Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник /За заг. ред. О. Сербенської. – Львів, 1994.

2. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990.

3. Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1997.

4. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000.

5. Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999.

6. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери. – К., 2000.

7. Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посібник для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і доповн. – К., 2003.

8. Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996.

9. Дороніна М. Культура спілкування ділових людей. – К., 1998.

10. Дуда Н. Ділова українська мова. – Львів, 2003.

11. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування. – Донецьк, 2004.

12. Зарицька І.М., Чикаліна І.О. Українське ділове мовлення. – Донецьк, 1997.

13. Зубков М.Г. Сучасна українська ділова мова. – 4-те вид., доповн. – Х., 2003.

14. Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004.

15. Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – Дрогобич, 1994.

16. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982.

17. Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992.

18. Корж А.В. Ділова українська мова для юристів. – К., 2002.

19. Кочан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. – Львів, 1996.

20. Культура ділового мовлення: Практикум / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1997.

21. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. – К., 1990.

22. Мацюк З.О., Станкевич Н.І. Українська мова професійного спілкування. – К., 2005.

23. Молдованов М.І., Сидоров Г.М. Сучасний діловий документ. – К., 1992.

24. Намакштанська І.Є., Романова О.В., Кровицька О.В. та ін. Практичний посібник з наукового мовлення. – Макіївка, 2002.

25. Нелюба А. Теорія і практика ділової мови. – Х., 1997.

26. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 1997.

27. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. і доповн. – Тернопіль, 2000.

28. Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посібник. – К., 1999.

29. Потелло Н.Я. Українська мова і ділове мовлення. – К., 2001.

30. Русанівський В.М. Історія української літературної мови: Підручник. – К., 2002.

31. Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – Львів, 2001.

32. Сліпушко О. Українська мова й етапи кар’єри ділової людини. – К., 1999.

33. Соколовська Ж.П., Власенко В.В., Щербачук Л.Ф. У ділове спілкування – державну мову. – К., 2004.

34. Томан І. Мистецтво говорити: Перекл. з чеськ. – 2-е вид. – К., 1989.

35. Український правопис / НАН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні, Ін-т української мови. – К., 1998.

36. Шевчук С.В. Українське ділове мовлення. – К., 2000.

 


[1] Смаль-Стоцький Р. Українська мова в Совєтській Україні. – 2-е вид. – Нью-Йорк; Торонто; Сидней; Париж. – 1969. – С. 9.

[2] Шевченко Л.І. Інтелектуальна еволюція української літературної мови: Теорія аналізу. – К., 2001. – С. 175.

[3] Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація: Тези про місце і роль мови в національному відродженні України. – Дрогобич, 1994. – С.59.

[4] Томан І. Мистецтво говорити: Пер. з чес. – 2-е вид. – К., 1989. – С.20.

[5] Панько Т.І. Мова і культура нації // Мова і культура нації: Зб. статей. – Львів, 1991. – С.4.

[6] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів, 1990. – С. 21.

[7] Білоус М. Фатичне спілкування українців // Мова і культура нації: Зб. статей. – Львів, 1991. – С. 20.

[8] Див.: Царук О.В. Українська мова серед інших слов’янських: етнологічні та граматичні параметри. – Дніпропетровськ, 1998.

[9]Русанівський В.М. Історія української літературної мови: Підручник. – К., 2002. – С. 149.

[10] Огієнко І. [Митрополит Іларіон] Історія української літературної мови. – К., 1995. – С. 52–69.

[11] Німчук В.В. Періодизація як напрямок дослідження генези та історії української мови // Мовознавство. – 1998. – № 1. – С. 3–13.

[12] Півторак Г. Проблема східнослов’янської прамови // Мовознавство: Доповіді та повідомлення на IV Міжнародному конгресі україністів. – К., 2002. – С. 271.

[13] Горбач О. Засади періодизації історії української літературної мови й етапи її розвитку // Мовознавство: Доповіді і повідомлення. Другий міжнародний конгрес україністів. – Львів, 1993. – С. 8–12.

[14] Шевельов Ю. Чому общерусский язык, а не вібчоруська мова? – К., 1994.

[15] Полюга Л.М. Співвідношення понять „українська національна” та „українська літературна” мова // Українська історична та діалектна лексика. – К., 1995. – С. 178–183.

[16] Українська мова: Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко, М.П. Зяблюк та ін. – К., 2000. – С.134.

[17] Там само. – С. 135.

[18] Ставицька Леся Короткий словник жаргонної лексики української мови. – К., 2003.

[19] Там само. – С. 11–12.

[20] Цит. за: Українська мова: Енциклопедія. – С. 216–217.

[21]Огієнко І. Українська культура. Коротка історія культурного життя українського народу. – К.,1992. – С.24.

[22] Русанівський В.М. Зазнач. праця. – С. 180–181.

[23] Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1949–1963. – Т. 3. – С. 175; 375.

[24] Grabowich G.G. The as Mythmaker. – Cambridge, 1988. – С. 1.

[25] Мацюк Г. Прескриптивне мовознавство в Галичині (перша половина ХІХ ст.). – Львів, 2001. – С. 7.

[26] Див.: Відомості Верховної Ради (ВВР). – 1989. – № 45.

[27] Цит. за: Абетка української політики 2000 – 2001: Довідник / За ред. М. Томенка. – К., 2001.

[28] Див.: Баранник Д.Х. Українська мова на межі століть // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 40–47; Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996. – С. 22 – 25 та ін.

[29] Для обговорення запропоновано проект нового правопису: Український правопис: Проєкт найновішої редакції. – К., 1999.

[30] Ажнюк Б.М. Мовні зміни на тлі деколонізації та глобалізації // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С.54.

[31] Пилинський М. Мовна норма і стиль. – К., 1976. – С. 88.

[32] Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити: Посібник / За заг. ред О. Сербенської. – Львів, 1994. – С. 90 – 91.

[33] Шевельов Ю. Внесок Галичини у формування української літературної. – К., 2003. – С. 94–95.

[34] Масенко Л.Т. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. – С. 17.

[35]Див.: Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературної мови: Підручник. – 3-тє вид., перероб. доповн. – Тернопіль, 2000. – С. 6. Питання про поділ на функціональні стилі, на думку О. Пономарева, досить складне, в основу кладуть різні засади, тому виділяють різну кількість функціональних стилів.

[36] Українська мова: Енциклопедія. – С. 602.

[37] Деякі науковці поняттям „ділова мова” охоплюють три стилі – офіційно-діловий, науковий, розмовний, оскільки, на їхню думку, „ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів” (Див.: Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 74).

[38]Зелінська Н.В. Який він, науковий стиль? // Культура слова. – К., 1990. – Вип.. 33. – С. 13–17.

[39] Непийвода Н.Ф Мова української науково-технічної літератури. – К., 1997.

[40]Дядюра Г.М. Експериментальне дослідження функціонування образних засобів у науковому тексті // Мовознавство. – 2001. – № 3. – С. 53–60.

 

[41] Цит. за: Загородній А., Вознюк Г., Смовженко І. Фінансовий словник. – 2-ге вид., випр. і допов. – Львів, 1997.

[42] Див.: Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000. – С. 44.

[43] Іванишин В., Радевич-Винницький Я. Мова і нація. – С.93–94.

[44] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 133.

[45] Лесюк М. Доля моєї мови. – Івано-Франківськ, 2004. – С.142.

[46] Там само. – С. 143.

[47] Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. – С. 7.

 

[48] Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. – С. 34.

[49] Війтів Г.В. Лексикографія // Записки перекладацької майстерні. – Львів, 2001. – Т. 1. – С. 158.

[50] Рильський М. Ясна зброя: Статті. – К., 1971. – С. 87.

[51] Мацько Л.І., Мацько О.М. Риторика: Навч. посіб. – К., 2003. – С. 4.

[52] Глущик С.В., Дияк О.В., Шевчук С.В. Сучасні ділові папери: Навч. посіб. для вищ. та серед. спец. навч. закл. – 4-те вид., переробл. і допов. – К., 2003. – С. 201.

[53] Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – Львів, 2001. – С. 58.

 

[54] Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення / Редколегія І.К. Білодід, Й.А. Багмут, В.С. Ващенко, М.А. Жовтобрюх, Г.П. Їжакевич – К., 1965. – С. 87.

[55] Бабич Н.Д. Основи риторики: Практикум. – Чернівці, 1999. – С. 32.

[56] Докладніше про це див.: Навчальні мінімуми з української і російської мов для іноземців / Укл. Н.Ф. Зайченко, С.А. Воробйова. – К., 1995. – С. 12–13.

[57] Див.: Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 165.

[58] Жирним шрифтом у слові виділяємо наголошений звук.

[59] Що мусимо знати про українські звуки дж і дз? // Антисуржик: Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити. – С. 113–114.

[60] Докладніше про походження та вживання звука[ґ] див.: Сербенська О., Волощак М. Актуальне інтерв’ю з мовознавцем: 140 запитань і відповідей. – С. 46– 49.

[61] Див.: Культура ділового мовлення: Практикум / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1997. – С. 35.

[62] Цит. за: Гамова Г.І., Загребельна Л.С., Ковальова Т.В. та ін. Риторика: Навч. посіб. / За заг. ред. П.О. Редіна. – Х., 2002. – С. 50.

[63] Томан І. Мистецтво говорити. – С. 243–251.

[64] Томан І. Мистецтво говорити. – С.166-169.

[65] Ботвина Н. Міжнародні культурні традиції: мова та етика ділового спілкування. – К., 2000. – С.56.

[66] Корніяка О. Мистецтво ґречності. – К., 1995. – С.45.

[67] Швальбе Б., Швальбе Х. Личность, карьера, успех: Перев. с нем. – М., 1993. – С. 186.

[68] Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – С. 34-35.

[69] Там само. – С. 35.

[70] Білоус М.П. Мовленнєвий етикет українського народу // Мова і духовність нації: Тези доп. регіон. наук. конф. – Львів, 1989. – . 99.

[71] Коваль А.П. Слово про слово. – К., 1986. – С. 47–48.

[72] Коломиец В.Т., Линник Т.Г., Лукинова Т.Б. и др. Историческая типология славянских языков. Фонетика, словообразование, лексика и фразеология / Под ред. А.С. Мельничука. – К., 1986. – С. 256–257.

[73] Коваль А.П. Ділове спілкування. – К., 1992. – С. 86.

[74] Богдан С.К. Мовний етикет українців: традиції і сучасність. – К., 1998. – С. 436.

[75] Мазурик Д. Нове в українській лексиці: Словник-довідник. – Львів, 2002.

[76] Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови. – С. 15.

[77] Зубков М.Г. Українська мова: Універсальний довідник. – С. 306.

[78] Потелло Н.Я. Теорія і практика ділового мовлення: Навч. посіб. – К., 1999. – С. 38.

[79] Українська мова: Енциклопедія. – С. 500.

[80] Жданова Н. Активні процеси в сфері української економічної термінології // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. – Вип. II. – Донецьк, 2003. – С. 462.

[81] Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – С. 88.

[82] Панько Т.І., Кочан І.М., Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – Львів, 1994. – С. 144.

[83] Там само. – С. 14 9.

[84] Цит. за: Панько Т.І., Кочан І.Мацюк Г.П. Українське термінознавство. – С. 143.

[85] Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. – С. 148.

[86] Корж А.В. Ділова українська мов для юристів. – К., 2002. – С. 90.

[87] Козловець І. Роль запозичень у формуванні української фінансово-кредитної системи // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць.. – Донецьк, 2003. – Вип.II. – С. 467.

[88] Жовтобрюх М.А. Науковий стиль української мови // Мовознавство. – 1968. – № 1. – С. 8.

[89] Див.: Процик І. Українська фізична термінологія на зламі XIX–XX століть. – Львів, 2004. – С. 138

[90] Панько Т. І., Кочан І. М., Мацюк Г. П. Українське термінознавство. – С. 121

[91] Див.: Штепа П. Словник чужослів. – Торонто, 1977; Словник спортивної лексики / Уклад. В. Осінчук, Л. Левків. – Львів, 2002.

[92] Масенко Л. Мова і суспільство: Постколоніальний вимір. – К., 2004. – С.88.

[93] Див.: Боднар О. Екологія українського слова: аспекти і проблеми // Мовознавство: Доп. та повідомл. IV Міжнар. конгр. україністів / Відп. ред. В.Німчук. – К., 2002. – С.161.

[94] Див.: Ожегов С.И. Словарь русского языка. – 23-е изд., испр. – М., 1990. – С. 441.

[95] Російсько-українсько-англійсько-німецький юридичний словник / В.Г. Гончаренко, В.Ю. Залевська, І. Д. Кучеренко та ін. – К., 1995. – 240 с.

[96] Каспришин З., Кровицька О. Типологія українських перекладів юридичної термінології (за матеріалами перекладних словників) // Мова і культура нації: Зб. наук. праць. – Львів, 2001. – С. 131–135.

[97] Жданова Н. Активні процеси в сфері української економічної термінології. – С.462–463.

[98] Див.: Кочан І.М. Динаміка і кодифікація термінів з міжнародними компонентами в сучасній українській мові. – Львів, 2004; Гнатишена І.М., Кияк Т.Р. Словник інтернаціональних терміноелементів грецького та латинського походження в сучасній термінології. – К., 1996.

[99] Загородній А.Г., Вознюк Г.Л., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. – 2-ге вид., виправл. та доп. – Львів, 1997. – С. 4.

[100] Тараненко О.О. Синоніми української мови // Словник синонімів української мови: У 2 т. – К., 2000. – Т. 2. – С. 947.

[101] Рильський М. Передмова до „Матеріалів до синомічного словника української мови” А. Багмета // Вітчизна. – 1959. – №2. – С.1.

[102] Там само.

[103] Бабич Н. Навчи мене, вчителю, розмовляти. – К., 1992. – С.13.

[104] Фаріон І. Оманливість омонімії //Аудиторія. – 2002. – 15–21 лютого. – С. 9.

[105] Кочерган М. Словарь русско-украинских межъязыковых омонимов. – К., 1997.

[106] Фаріон І. Оманливість омонімії. – С. 9.

[107] Стишов О. А. Нові абревіатури в мові мас-медіа кінця ХХ ст. // Мовознавство. – 2001. – № 1. – С. 33 – 40.

[108] Мацько О. М. Абревіатури як згорнені мовні формули в дипломатичних текстах// Мовознавство. – 2000. – №1. – С. 33.

[109] Див.: Зубков М. Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 156.

[110] Зінкевич-Томанек Б., Григор’єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. – Краків, 1997. – С. 40.

[111] Див.: Дьяконова І. Л. Лексичні характеристики електронного листування // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. – №7. – К., 2002. – С.150-154.

[112] Безпояско О.К. Іменні граматичні категорії. – К., 1991. – С. 89.

[113] Вихованець І., Городенська К. Теоретична морфологія української мови. Академічна граматика української мови / За ред. члена-кор. НАН України І. Вихованця. – К., 2004. – С. 87.

[114] Вихованець І., Городенська К. Зазнач. праця. – С. 66.

[115] Див.: Вихованець І., Городенська К. Зазнач. праця. – С. 176.

[116] Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доповн. – К., 1993. – С. 86.

[117] Чак Є.Д. Відмінок порядкового числівника в датах // Складні питання граматики та орфографії. – К., 1978.– С. 33–35.

[118] Див.: Ботвина Н.В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999. – С. 124; [118] Український правопис / АН України, Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні; Ін-т української мови. – 4-те вид., випр. й доп. – К., 1993. – С. 34, 59.

.

[119] Див.: Ботвина Н.В. вказує на паралельне вживання присвійних займенників їхній та їх, однак стверджує, що перший має відтінок розмовності, другий – книжності (Див.: Офіційно-діловий та науковий стилі української мови: Навч. посібник. – К., 1999. – С. 135). На особливість вживання займенників їхній та їх звертає увагу Зубков М.Г., наголошуючи, що для уникнення зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи З. відмінків множини займенника вони (тобто їх), ніж присвійного займенника їхній (Див.: Українська мова: Універсальний довідник. – Х., 2004. – С. 229).

[120] Сучасна українська літературна мова: Морфологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. К., 1969. – С. 417.

[121] Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови / За ред. І.Р. Вихованця. – К., 2004. – С. 291.

[122] Там само. – С. 290.

[123] Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів: Практ. посібник. – К., 1998. – С. 225.

[124]Залога З., Карпа А. Реалії економічного зростання економіки України 90-х років // Вісн. Львів. ун-ту. Україна на шляху до ринку. Сер. екон. Вип.28. – Львів, 1998. – С. 55.

[125] Цит. за: Ивин А. А. Искусство правильно мыслить. – М., 1990. – С. 104.

[126]Кононенко В. І. Сила слова. – К., 1976. – С. 55.

[127] Загнітко А. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк, 2001. – С. 55 – 58.

[128] Див.: Ділова українська мова: Посібник для студентів вузів / За ред Н.Д. Бабич. – Чернівці, 1996. – С.81.

[129] Класифікацію документів подаємо за: Бибик С.П., Михно І.Л., Пустовіт Л.О., Сюта Г.М. Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. – К., 1997; Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – 3-тє вид. – К., 2001.

[130] За цією класифікаційною ознакою А.П. Коваль визначає такі види документів, як розпорядчі, статутні, виконавчі, інформаційні. А.Н. Діденко взагалі не виділяє цієї класифікаційної ознаки і розподіляє такого типу документи відповідно до змісту на організаційно-розпорядчі (організаційні, розпорядчі, довідково-інформаційні, з кадрових питань, особові офіційні), фінансово-розрахункові, постачально-збутові тощо.

[131] Набір реквізитів відповідає видові організаційно-розпорядчих документів.

[132] Докладніше про вимоги до виготовлення бланків організаційно-розпорядчих документів див.: Діденко А.Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. – 3-тє вид. – К., 2001. – С. 16–23.

 

[133] Коваль А.П. Культура ділового мовлення. – К., 1982. – С. 54.

[134] Див.: Постанова Президії вищої атестаційної комісії України від 15.01.2003 р. №7–05/1 „Про підвищення вимог до фахових видань, внесених до переліків ВАК України”.

[135] Докладніше про вимоги до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт див.: Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Укл. З. Мацюк, О. Антонів. – Львів, 2004. – 47 с.

[136] Методичні вказівки до написання курсових (дипломних, магістерських) робіт / Укл. З. Мацюк, О. Антонів.. – С. 19–20.

* У словнику використано матеріали: Антисуржик. Вчимося ввічливо поводитись і правильно говорити /За заг. ред. О. Серб енської. – Львів, 1994; Серб енська О., Білоус М. Екологія українського слова. Практичний словничок-довідник. – Львів, 2003; Лесюк М. Словник росіїзмів у сучасній українській мові (ненормована лексика) // Доля моєї мови. – Івано-Франківськ, 200;. – С. 214-251.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.