Для ноосфери характерна низка таких специфічних ознак

НООСФЕРА

Ноосфера (грецьк. νόος (ноос) — розум и σφαῖρα (сфера) — куля) — сучасна стадія розвитку біосфери, пов'язана з появою в ній людства, сфера взаємодії природи і суспільства, в межах якої розумна людська діяльність стає головним, визначаючим чинником розвитку. Термін ноосфера запропонував французький математик Едуард Леруа. Проте вчення про ноосферу належить В.І.Вернадському, яке викладене у його праці «Декілька слів про ноосферу», що вперше була опублікована у журналі "Успехи современной биологии" у 1944 р.

Концепція ноосфери

Відповідно до оригінальної теорії Вернадського, ноосфера є третьою у послідовності таких основних фаз розвитку Землі як утворення геосфери (неживої природи) та біосфери (живої природи).

Так само, як біосфера утворюється взаємодією всіх організмів на Землі, ноосфера складається усіма розумами, що взаємодіють.

Ноосферу можна розглядати як єдність «природи» і культури (в широкому тлумаченні останньої — з техносферою включно), особливо починаючи з того моменту, коли «культура» досягає (за силою впливу на біосферу та геосферу) потужності «геологічної сили».

Серед складових частин ноосфери виділяють антропосферу (сукупність людей як організмів), техносферу (сукупність штучних об'єктів, створених людиною, та природних об'єктів, змінених в результаті діяльності людства) та соціосферу (сукупність соціальних факторів, характерних для даного етапу розвитку суспільства і його взаємодії з природою).

Розглядаючи означену єдність природи та культури (у їхній взаємодії) у розвитку ноосфери доцільно розрізняти дві стадії:

1. Ноосфера у стадії її становлення, в процесі стихійного розвитку, починаючи з моменту виникнення «людини розумної»;
2. Ноосфера, що свідомо удосконалюється спільними зусиллями людей в інтересах як людства в цілому, так і кожної окремої людини.

Поступова еволюція організмів у межах живої оболонки Землі приводить до зміни якісного стану біосфери. їх нинішня стадія розвитку одержала назву ноосфери, тобто оболонки розуму. Ця нова оболонка є найбільш складною планетною системою, в ній людське суспільство вперше стає вирішальною і найбільшою геологічною силою, яка за обсягами здійснюваної роботи перевищує масштаби впливу природних фізико-географічних процесів.

Для ноосфери характерна нова форма руху матерії — суспільна діяльність людей. У ноосфері, на відміну від біосфери, відбувається величезне прискорення розвитку: в останні десятиліття буквально на очах змінюється природа окремих регіонів, все більш реальними стають глобальні екологічні проблеми планети внаслідок не завжди продуманої господарської діяльності людей. У зв'язку з цим виникає необхідність свідомого і цілеспрямованого управління біосферою.

Неминучість еволюційного перетворення біосфери в ноосферу як і необхідність свідомої діяльності людей — важливі аспекти вчення В.І. Вернадського про оболонку життя на Землі, керовану колективним розумом людства.

Для ноосфери характерна низка таких специфічних ознак.

1. Зростання кількості видобутку корисних копалин з надр літосфери. Зараз їх загальний обсяг в кілька разів перевищує масу матеріалу, яку виносять води всіх рік до океанів.
2. Масове споживання біогенних речовин в енергетичних цілях. У зв'язку з цим в атмосфері поступово збільшується вміст вуглекислого газу. Цьому процесу сприяє також скорочення площ лісів — легенів планети і природних "фабрик" кисню.
3. Відбувається інтенсивна трансформація і розсіювання енергії Землі, а не її акумуляція, що було характерним для біосфери.
4. Створюються в масовій кількості нові речовини, в тому числі шкідливі, стійкі проти розкладу, збагачені металами. Відбувається забруднення біосфери.
5. Для ноосфери характерна поява нових трансуранових хімічних елементів. Людство оволодіває ядерною енергією, яка є практично невичерпною за запасами. Одночасно постійно зростає кількість небезпечних для живих організмів радіоактивних відходів з дуже великими періодами напіврозпаду.
6. Ноосфера виходить за межі біосфери у зв'язку з освоєнням космосу. На порозі третього тисячоліття з'являється принципова можливість створення штучних біосфер на інших планетах та їхніх супутниках.

Нині питання раціонального природокористування і охорони навколишнього середовища висуваються на перший план в різних куточках Землі. Наша планета порівняно невелика за розмірами і збереження ЇЇ природи можливе тільки за наявності доброї волі і спільних зусиль всіх країн, як великих, так і малих. Проте протиріччя сучасного суспільства породжують ймовірність використання досягнень науки і техніки для розв'язання світових воєн. Тому постійна боротьба за мир і заборону ядерної, хімічної та бактеріологічної зброї є необхідною умовою самого існування людства — єдиних розумних істот ноосфери.

Не меншу загрозу для ноосфери Землі, ніж ядерна світова війна, представляє небезпека екологічної катастрофи. Індустріальне виробництво, транспорт, зростаюче населення споживають біомасу, кисень, паливо органічного походження, використовують прісну воду, виділяючи одночасно величезні маси шкідливих газів, промислові відходи і токсичні речовини. Землеробство, лісне і водне господарство, які виробляють біомасу, частково споживають органічні і механічні відходи, поглинають вуглекислоту. Необхідно забезпечити наукову організацію взаємодії між техногенними і біогенними областями діяльності людей на основі закономірностей, які склалися в біосфері і котрі були відкриті В.І. Вернадським. І це завдання людству треба негайно виконувати.

Подолання небажаних наслідків господарської діяльності на нинішньому етапі — предмет вивчення багатьох природничих і суспільних наук. Доведено, що людство в змозі ліквідувати численні недоліки виробничого процесу і значно покращити умови свого життя. Це один з найважливіших сучасних напрямів досліджень біосфери і ноосфери

Поиск по сайту: