Основні положення моделі ковзаючих ниток

Тема лекції: М’язова система людини та її вікові особливості

План

1. Функції м’язової системи.

2. Види м’язової тканини.

3. Анатомічна будова та форма м’язів.

4. Групи м’язів людського організму.

5. Тонус та робота м’язів.

6. Втома при м’язовій роботі.

7.Вікові особливості м’язового апарату.

8. Поставатаїї порушення, профілактика захворювання.

Основні поняття теми: м’язи, посмугований скелетний м’яз, будова м’яза, фасція, м’язові волокна, міофібрили, актин, міозин, групи м’язів, синергісти, антагоністи, згиначі, розгиначі, скорочення м’язів, тонус м’язів, сила м’язів, втома м’язів, рухова активність, гіподинамія, травматичні пошкодження опорно-рухового апарату, фізична культура, динамічна робота, статична робота, фізична втома, постава, фізіологічна постава, патологічна постава, сколіоз, кіфоз, лордоз, плоскостопість.

Біологічне значення м’язів (функції м’язової системи)

М’язова активність – це властивість всіх високоорганізованих живих організмів. Вся життєдіяльність людини пов’язана з м’язовою активністю.

У тілі людини описано понад 600 видів скелетних м’язів. У новонароджених дітей маса всіх м’язів становить 16% маси тіла, у 3-5 років – 23%, 8 років – 27%, 14 років - 33%, 17-18 років – 44%, а у спортсменів – навіть 50%. Зростання маси м’язів відбувається за рахунок збільшення їх довжини, товщини волокон та збільшення кількості м’язових міофібрил.

Розрізняють такі види м’язової тканини: посмугована (скелетна, серцева) і не- посмугована. Посмуговані скелетні м’язи – це активна частина опорно-рухового апарату.Основними фізіологічними властивостями м’язів є збудливість, провідність і скоротливість.

В цілому м’язи виконують такі функції:

- забезпечення переміщення частин тіла і всього тіла в просторі;

- рух окремими частинами тіла;

- контроль положення тіла;

- формування фігури людини;

- підтримка рівноваги та певної пози тіла за рахунок тонусу м’язів;

- місце депонування полісахариду глікогену, джерела енергії;

- м’язова активність забезпечує роботу легеням, судинам, шлунково-кишковому тракту, серцю;

- м’язи виступають генератором тепла, не лише при м’язовій роботі, тремтінню, але в режимі нетонічного термогенеза.

Види м’язової тканини

М’язова тканина – це сукупність м’язових клітин (волокон), позаклітинної речовини (колаген, еластин), густої мережі нервових волокон і кровоносних судин.

Види м’язової тканини

- поперечносмугаста скелетна;

- поперечносмугаста серцева;

- непосмугована гладенька.

Анатомічна будова і форма скелетних м’язів

Скелетний м’яз складається з голівки, черевця (тіла) і хвоста. М’язи вкриті сполучнотканинною оболонкою – фасцією. Скелетні м’язи складаються з м’язових волокон d=0,01-0,1 мм. Обидва кінці м’язу переходять у сполучну тканину – сухожилля. Сухожиллями м’язи прикріплюються до окістя у місцях горбистості кісток.

М’яз

↓ ↓

Активна пасивна

Частина частина

↓↓

Черевце сухожилля

↓ ↓

М’язові м’язові

Волокна пучки

Смугастість м’язових волокон пов’язана з тим, що вони складаються з 2-х видів скоротливих білків – актину і міозину. Товста нитка складається з білку міозину, а тонка нитка - з білку актину.

В міофібрилах розрізняють: А-зону – темні смуги, які здійснюють подвійне світлозаломлення, властивість анізотропії; І –зону – світлі смуги, не дають подвійного світлозаломлення, тобто ізотропні.

В області І-зони проходить темна вузька полоса – Z-диск. Проміжок між двома Z-дисками називається саркомером.

Саркомер - елементарна скорочувальна одиниця м’язової клітини; впорядкована система товстих і тонких ниточок.

Під час скорочення м’язу тонкі нитки в'їзджають між товстими. Відбувається відносне ковзання ниток без зміни їх дожини. Цей процес відбувається за допомогою спеціальних поперечних містків з активними центрами. Іони Са²+ активують містки і відкривають ділянки їх прикріплення до актину. В результаті містки міозину прикріплюються до актинових ниток, розщеплюються молекули АТФ і змінюється конформація містків. Це веде до генерування сили, ковзанню актину відносно товстої нитки міозину до центру саркомера, що і викликає скорочення м’язу. Після закінчення активації місточок розмикається і саркомер повертається в вихідний стан. Кожен цикл змикання-розмикання супроводжується однією молекулою АТФ. Ця структура і послідовність процесів називається моделлю ковзаючих ниток.

Модель ковзаючих ниток сформулював англійський вчений Х. Хакслі. Суттєвий вклад в розробку теорії ковзаючих ниток вніс В.І. Дещеревський.

Основні положення моделі ковзаючих ниток

1. Довжини ниток актину і міозину в ході скорочення не змінюються.

2. Зміна довжини саркомера при скороченні – результат зміщення ниток актину і міозину.

3. Поперечні містки, що відходять від міозину, можуть приєднуватися до центрів актину.

4. Замкнені містки підлягають структурній зміні, при якій вони розвивають зусилля, після чого виникає їх розмикання.

5. Скорочення і розслаблення м’язу полягає в нарощуванні і поступовій зміні числа містків.

6. Кожен цикл пов'язаний з гідролізом однієї молекули АТФ.

7. Акти змикання і розмикання містків відбуваються незалежно один від одного.

Іони Са²+ у м’язовому волокні відграють роль медіатора в електрохімічних процесах збудження та скорочення.

Форма м’язів

Форма і величина скелетних м’язів залежить від виконуваної ними роботи.

За формою м’язи бувають:

- довгі (на кінцівках);

Поиск по сайту: