Підготовчий етап генеалогічного дослідження

Міністерство освіти і науки України

Кам’янець-Подільський національний університет ім. І. Огієнка

Історичний факультет

ІНДЗ

на тему:

«Теоретичні та практичні проблеми реконструкції родоводів українців»

Студента V курсу

Групи

Денної форми навчання

Спеціальність «Історія»

Марущака А. В.

Перевірив:

Юга О.А.

Кам’янець – Подільський

Зміст

Вступ

1. Підготовчий етап генеалогічного дослідження.

2. Опрацювання архівних джерел, що містять інформацію генеалогічного характеру.

3. Фіксація та оформлення результатів генеалогічного дослідження.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Бурхливий розвиток вітчизняної генеалогії викликав потребу в розробці й вдосконаленні методики здійснення родовідного пошуку та способів фіксації зібраного матеріалу.

Уперше питання методики генеалогічного дослідження було порушено львівськими родознавцями 3. Служинською та М. Шамекою, які вважають, що основними етапами реконструкції родоводу є цілеспрямоване збирання, систематизація та вивчення документів, а методом — побудова родоводу, складання опису життя та діяльності (біографій) членів родини. Давши стислу характеристику джерельної бази таких студій та методики збору документів і фіксації отриманої інформації за допомогою генеалогічної картки, автори значну увагу приділили різним способам наочного зображення родовідного матеріалу.

У 2001 р. вийшов науково-методичний посібник «Родовід», в якому методиці складання родоводу був присвячений окремий розділ. На думку автора посібника, кінцевим результатом генеалогічного дослідження є створення родовідних розписів та генеалогічних таблиць, що дозволяє компактно та виразно представити весь накопичений матеріал. Процес обробки генеалогічного матеріалу він поділяє на три етапи:

1) створення генеалогічного досьє на кожного представника досліджуваного роду;

2) складання на базі генеалогічного досьє на кожного представника роду генеалогічної картки, які підсумовують дані досьє;

3) створення родовідних розписів і а генеалогічних таблиць.

Свій варіант оформлення інформації про представників досліджуваних родів пропонує В. Кривошея. Дослідник виклав також методику прочи­тання поминальних рядів монастирських і церковних синодиків.

Цікаву методику опрацювання джерел при складанні родоводів застосували М. Дмитрієнко та І. Войцехівська. Реконструюючи родовід відомого вченого В. Іконникова, вони звернули увагу на біоірафії його братів та сестри. На їхню думку, «едиційна практика засвідчує, що пошук генеалогічних даних неодмінно завершується успіхом при паралельному розгляді матеріалів до біографій найближчих родичів що належать до одного коліна».

До цієї практики звернулася й відомий літературознавець Н. Крутікова, досліджуючи родовід М. Гоголя. Вивчення щоденників сестри, зятя та племінниці письменника дозволило пролити світло на сторінки життя Миколи Гоголя.

Отже, в останніх генеалогічних розвідках науковці викладають окремі методологічні напрацювання з використання інформаційної о потенціалу генеалогічних джерел для реконструкції родоводів. Узагальнивши цей досвід, пропонуємо комплекс власних методів використання та фіксації отриманої інформації.

Підготовчий етап генеалогічного дослідження

Метою підготовчого етапу генеалогічного дослідження с збір відомої генеалогічно-біографічної інформації та визначення джерельної бази реконструкції родоводу. Для досягнення цієї мети спочатку необхідно з'ясувати такі відомості: імена, прізвища живих і померлих представників роду; їх дати народження, шлюбів, смерті; місце проживання (якщо переїжджали — то звідки, куди і коли); соціальний статус, національність, віросповідання; бажано з'ясувати, до якого церковного приходу відносилося село чи прихожанами якої церкви були представники роду.

Джерелом цієї інформації можуть стати документи сімейного архіву: офіційні — свідоцтва про народження, шлюб, смерть, військові білети, грудові книжки, дипломи, посвідчення та особисті — щоденнику, листи, фотокартки, поминальні книжечки тощо. Дати народження і смерті можна уточнити, відвідавши цвинтар, на якому поховані представники роду. Необхідні генеалогічні відомості можуть містити й спогади живих представників роду, а також їх знайомих, сусідів. Можливо, вони знають відповіді на такі запитання:

а) що вам відомо з історії роду?

б) чи збереглися у сім'ї перекази та легенди про представників роду?

в) яке походження прізвища?

г) чи мали представники роду якесь прізвисько?

Іноді саме такі дрібниці або сімейні легенди можуть стати ключем до пошуку чи вказати напрямок дослідження.

Існують різні методи уніфікації первинної інформації. Найбільш популярними є створення генеалогічного досьє та генеалогічної картки на кожного представника досліджуваного роду. Набір пунктів такого досьє був розроблений французькими істопиками, а набір даних картки — центром генеалогічних та демографічних досліджень.

Так, генеалогічне досьє складається із різних документів, архівних виписок, які розміщують за такими розділами:

а) громадянський стан (свідоцтва про народження, смерть, усиновлення та ін.);

б) сімейний стан (контракти та інші свідоцтва про шлюб, вінчання, розлучення та ін.);

в) національність (справжня та набута, документи про еміграцію);

г) зовнішній опис та стан здоров'я (фотокартки, портрети, медичні картки, свідоцтва про хвороби, причини смерті);

ґ) характер га інтелект (зразки почерку за різні роки для графологічного аналізу, спогади та свідчення сучасників);

д) віросповідання (акт про хрещення, документи, то свідчать про релігійність чи, навпаки, про атеїзм родини);

е) політичні переконання (документи чи спогади про справжні переконання, політичне кредо в різні періоди життя);

г) освіта (диплом, учнівські табелі тощо);

ж) посада та соціальне становище (накази про призначення на посаду, просування по службі, документи про відставку, документи про діяльність та захоплення літературою, мистецтвом тощо);

з) фінансовий стан (банківські документи, документи на маєтності, боргові квитанції та ін.).

Генеалогічне досьє зберігається в архіві дослідника і не передбачене для публікації. За його допомогою французькі дослідники пропонують складати на кожного представника роду генеалогічну картку, яка має такий вигляд:

Прізвище Ім’я №

1. Дата і місце народження.

2. Дата смерті та місце поховання.

3. Відомості про батьків.

4. Відомості про супруга.

5. Свідоцтво про шлюб (місто одруження, завірене нотаріусом).

6. Відомості про батьків супруга.

7. Коли і де помер супруг.

8. Інші шлюби.

9. Повторення пунктів 5, 6.

10. Національність.

11. Фізичні данні.

12. Причина смерті.

13. Психічний стан.

14. Приналежність до конфесії.

15. Політичні переконання.

16. Освіта.

17. Службове становище.

18. Титули, нагороди.

19. Фінансовий стан.

20. Діти.

Застосовувати цю методику краще в тих випадках, коли родина не е великою. Якщо ж рід налічує значну кількість представників і має численні розгалуження (а такими в Україні було більшість родин), то раціональнішим було б створення генеалогічної інформативної бази про рід та генеалогічних карток на кожну родину цього роду.

Складовими частинами такої генеалогічної бази є:

1. Офіційні документи, що залишилися від померлих родичів, фото­картки, щоденники.

2. Генеалогічні картки на кожну малу (нуклеарну) родину, яка склада­ється з однієї шлюбної пари та її дітей.

3. Виписки з ревізьких казок, посімейних списків, метричних книг, сповідних відомостей та інших архівних документів.

4. Виписки з допоміжних джерел, в яких відклалася інформація біографічного змісту: про навчання, кар'єру, зовнішність та інше. Це можуть бути також і відомості про історію населеного пункту, де мешкали представники роду.

Слід зазначити, що зібрана ще на початку дослідження інформація про рід буде поповнюватися в ході обробки різноманітних джерел.

Основною складовою генеалогічної інформаційної бази про рід є генеалогічні картки на родину, які містять такі відомості: прізвище, ім'я, по батькові подружньої пари; їх дати народження, шлюбу, смерті; імена та дати народження, шлюбу, смерті їх дітей.

До цієї картки можна заносити також інші відомості біографічного характеру (про відбування рекрутської служби, навчання, майновий стан тощо). Цю інформацію можна фіксувати як поруч з виявленими датами, так і на зворотному боці картки. Бажано зазначати джерело отриманої інфор­мації (архівні шифри, вихідні дані книги). На одружених дітей заводиться окрема картка, що містить відомості про їхні родини.

Таким чином, створення генеалогічної інформаційної бази полегшує побудову дерева роду та складання поколінного розпису. Це також дозволяє уникнути помилок у випадку, коли в населеному пункті мешкає багато однофамільців.

Особливу увагу на підготовчому етапі необхідно звернути на місця проживання представників роду. Для цього необхідно з'ясувати не просто назву населеного пункту, а уточнити, до складу якої волості, повіту та губернії він належав у різні часи. Зробити це можна за допомогою різноманітних довідників населених пунктів. При цьому слід враховувати, що кордони сучасних областей України не співпадають з кордонами колишніх губерній, а за радянських часів в Україні мали місце значні адміністративно-територіальні зміни.

Знання про точне місце проживання представників роду нам необхідно для з'ясування, на базі документів якого архівосховища буде проводитися генеалогічне дослідження. Адже тут можуть виникнути певні труднощі, оскільки за радянських часів архівні фонди упорядковувалися за сучасним адміністративно-теригоріальним поділом, а багато документів попередньої доби зосереджені в колишніх губернських архівах. Наприклад, територія Сумської обласі і входила до складу Харківської, Полтавської, Чернігівської та Київської губерній, тому в архівах цих областей зберігаються документи з історії Сумщини.

Після визначення необхідного для нашого дослідження архівного сховища, з'ясовуємо наявність у його фондах основних генеалогічних джерел, які складають реальний інтерес для реконструкції багатьох родоводів. У першу чергу, за допомогою описів фондів духовних правлінь чи окремих церков виявимо кількість метричних книг та сповідних відомостей церков того населеного пункту, де мешкали представники роду. Інформацію про наявність матеріалів ревізьких переписів можна отримати, ознайомившись з описами фондів казначейства.

Якщо в населеному пункті було декілька церков, то такі таблиці складаються на кожну церкву. Таким же чином можна оформити відомості про ревізькі казки, сповідні відомості.

Укладання таких таблиць допомагає визначити хронологічні межі дослідження та існуючі через брак джерел лакуни.

Таким чином, з'ясувавши генеалогічно-біографічні відомості про представників досліджуваного роду та джерельну базу родоводу, переходимо до наступного етапу.

2. Опрацювання архівних джерел, що містять інформацію генеало­гічного характеру.

Основним завданням цього етапу є отримання з джерел інформації генеалогічного змісту з метою з'ясування дат народження, шлюбів та смертей представників роду та встановлення родинних зв'язків.

Базовими джерелами при складанні родоводів є метричні книги, сповідні відомості, ревізькі казки, так як вони охоплюють широке коло різних верств населення і на їх підставі можна отримати інформацію про головні дати життя людини та її родинне оточення. Як правило,генеалогічніпошукирозпочинаємо з опрацювання метричних книг церков, завдяки яким вста­новлюємо дату народження необхідного представника роду. Із знайденого метричного запису з'ясуємо не тільки точну дату народження, а також імена батьків. Далі потрібно переглянути в метричній книзі частину другу «О бракосочетавшихся» за 10-15 років, починаючи від дати народження представника роду. Тобто ми повинні знайти запис про одруження його батьків. Пошук здійснюється знизу.

Якщо відомо, якою за чергою в сім'ї була дитина (первістком, другим і т.д.), можна підрахувати, коли приблизно одружилися батьки. Як правило, у селянських родинах діти народжувалися з інтервалом у 2 роки.

У метричному запису про шлюб зазначалося: вік, соціальний статус і місце проживання наречених. Віднявши від року одруження вказаний у запису вік нареченого та нареченої, визначаємо роки їх народження. Знсцочи приблизно рік народження і місце проживання представника наступного коліна досліджуваного роду, можемо шукати точну дату його народження. Коли ця дата буде знайдена, ми дізнаємося імена і прізвища його батьків і почнемо пошук дати їх одруження за вищезазначеною схемою.

Коли вже знайдено представника останнього коліна (скільки буде виявлено поколінь, залежить від того, за який період збереглися метричні книги), укладаємо пряму лінію роду, графічно її оформляємо. Таким чином, ми склали висхідний родовід.

Тепер можна переходити до складання родоводу низхідного, тобто від родоначальника до його нащадків. Для цього переглядаємо рік за роком всі метричні книги і доповнюємо схему родоводу конкретними датами народження, смерті, одруження представників роду.

Якщо є дані ревізьких переписів, сповідних відомостей за великий проміжок часу, пропонується така послідовність складання родоводу. Спочатку у метричних книгах знаходимо записи про народження та шлюби представників досліджуваного роду по прямій лінії до року, за який є ревізькі казки чи сповідні відомості. Потім у ревізьких казках та сповідних відомостях шукаємо записи про необхідну родину і складаємо основу родоводу. Потім можемо повернутися до детального вивчення метричних книг. Тепер складену нами схему генеалогічного дерева будемо допов­нювати датами народження, шлюбів, смергі представників досліджуваного роду, які народилися і померли між ревізіями.

Слід зазначити, що чиновники нерідко робили помилки у записах про вік ревізької душі. Тому, якщо в матеріалах ревізій зустрічається різний вік особи, то обираємо найбільш ймовірний.

Аналогічно вивчаємо і сповідні відомості. Оскільки сповідні відомості складалися кожен рік, і в них змінювався практично тільки вік прихожан, то ми пропонуємо отриману інформацію заносити до спеціальних бланків. Ці бланки краще заготовляти на папері формату А-4, розмістивши таблицю горизонтально. На зворотному боці листа фіксуються архівні шифри опрацьованих відомостей (назва архіву, номери фонду, оиису, справи, аркушів).

Поиск по сайту: