Рельеф дна Світового океану. Рух води у Світовому океані

ГІДРОСФЕРА

§ 12. Загальні відомості про воду. Світовий океан

Загальнi відоиасті про воду. Вода — найпоширеніша речовина (мінерал) на Землі. Вона утворює оболонку, яку називають гідросферою. Загальний об'єм гідросфери дуже великий. Якби всю воду, яка знаходиться в океанах і водоймах суші розподілити piвномірно по поверхні Землі, то утворився б шар товщиною 2,7 км. Вода в океанах i морях становить 73% вcix водних запасів, у земній кopi — 25%, у льодовиках, озерах i piчках — 2%. Гідросфера перебуває в постійній взаємодії з іншими земними оболонками.

Вода є одніїю з умов існування життя на Землі, це колиска життя. Та й перші осередки культурного життя виникли вздовж річок і берегів морів. Нині постачання населення i виробництва прісною водою стало найважливішою проблемою — проблемою

номер один розвитку всього людства. Справа в тому, що тільки усією води на Землі припадає на прісну воду,можна використовувати в побуті i на виробництві.

Доситьнавести такі приклади, які показують кiлькicть необхідної води в сучасному виробництві. Для виготовлення 1 т цегли требв витратити 1—2 т води; на видобуток 1 т вугілля — 3 т; для виготовлення 1 т сталі або паперу 250—300 т води. Ще більша потреба у воді в сільському господарстві: 1 т урожаю пшениці вбирає 1500 т води, рису — 4000 т, а бавовни — 10 000 т; для вироблення 1 т м'яса потрібно не менш як 50 000 т води.

У зв'язку з бурхливим розвитком господарства i нерозумним

використанням води стічні води промислових i побутових підприємств часто забруднюють річки й озера. Уже тепер у ряді краі країн протягом десятків тисяч кілометрвв вода в річках непридатна для пиття. Гине риба, хиріє рослинність. Забруднюється i Світовий океан. Окремі країни скидають у нього радіоактивні відходи, xiмiчні отруйні речовини. Океан забруднюеться i від судноплавлавства. Протягом року у води океанів i морів скидається не менше 14 тис. т мазуту.

У нашій країні прийнято закони про охоронні вод від забруднення. Охорона чистих вод від забруднення— загальнонародна справа, основа дальшого розвитку виробництва.

Вода має дивні якості, які відрізняють її від інших природних тіл.

1. Вода — единий мінерал, який існує в природних умовах на нашій планеті одночасно в твердому, рідкому й газоподібному станах. Перехід води з одного стану в інший відбуваєть постійно. Внаслідок цього на Землі спостерігається круговорот води.

2. Вода — найтеплоємні речовина на Землі. Вреу цього дуже висока схована теплота плавления i випаровування. Вологі тепл1і маси повітря, надійшовши в холодні країнии, віділяють велику кількість тепла за рахунок переходу води з газоподібногостану в рідкий або твердий. При випаровуванні води тепло поглинається.

3. При зниженні температури від +4° С до замерзання збільшуеться в об'ємі. Ось чому тріскається на морозі закупорена пляшка, розриваються труби, в яких замерзла вода, руйнуються скелі.

4. Вода має найвищу після ртуті здатність прилипати до по-верхні багатьох тіл, високо підніматися по тонких капілярах. 3 цієюю якістю пов'язані особливості циркуляції води в грунті i в гірських породах, рух соків у рослин, кровообіг у людини i тварин.

5. Вода — універсальний розчинник. У ній зустрічаються майже вci хімічні елементи.

6. Вода легко входить у взаємодтію з багатьма речовинами. K Крім перелічених якостей вода має ще й такі, як текучість здатність постійно змінювати форму, прозорість, безколірність. Вода не має запаху.

Світовий океан.Під Світовим океаном розуміють величезні водні простори, які вкривають безперервною водною оболонкою більшу частину земної кулі. Води океану заповнили великі зниження земної поверхні. На всьому протязі вони мають певні зичні i xiмічні властивості які відрізняють їх від прісних вод суші. Води Світового океану розподіляються нерівномірно. Між 30—70° широти в південній півкулі на них припадає 95,5° а в північній — 44,1 %.

Кожний з чотирьох океанів, які складають Світовий океан вдаючись у сушу, утворюють моря i затоки.Море—це більш-менш ізольована частина океану, яка має свій режим, тобто свої умови солоності, температури, течії. Затоки- менш ізодьовані частини океанів або морів з режимом, схожим з тим океаном або морем, частиною якого вони є. Історично склалося так, що деякі моря називають затоками, хоч вони є типовими морями наприклад Мекстанська, Гудзонова, Персидська затоки.

великих плаваючих тарілок. Цей покрив ще не суцільний і називається млинчастим льодом. Якщо погода тиха, млинчастий лід змерзається, утворюючи суцільний льодяний покрив. Сильне хвилювання звичайно розбиває льодяний покрив на величезні.ділянки, які називаються льодяними полями. Льодяні поля під впливом вітрів насуваються одне на одне, ламаються по краях, накопичуються у вигляді льодяних то р о с i в. Висота торосів над водою в окремих випадках сягає 3—5м. Товщина льоду багато-річних льодових полів 3—5 м i бшьше.

Межа замерзания океану проходить від берегів Ньюфаунд­ленду до західних берегів Гренландії, до островів Шпіцберген, далі до берегів Кольського nівосьрова. У Тихому океані— від бе­регів Північної Кореї до островаХоккайдо від Курильських островівдо півострова Аляска. У північній півкулі межа замер­зання піднімається до 45° пд. ш.

3 Антарктиди i Гренландії сповзають величезні льодовики в моря i океани. Обламуючись, вони утворюють плаваючі льодяні гори — айсберги. Спостерігалися айсберги висотою до 157 м, а довжиною до 170км. При цьому над водою знаходиться лише '/₇ частина льоду. Морські течії виносять їх у північній півкулі до 40—50° пн. ш., а в південній — до 30—40° пд. ш.

Запитання. 1.Які запаси води на Землі? 2. Який процент становить прісна вода? 3. У чому суть проблеми чистої води на Землі? 4. Які основні властивості води? 5. Як розподіляються води Світового океану на Землі? 6. Що називають морем? Затокою? 7. Які властивості океанічної води! 8. Як вимірюють солоність води? 9. Як замерзає морська вода? 10. Що таке айсберги?

Рельеф дна Світового океану. Рух води у Світовому океані

Рельєф дна Світового океану. Для правильного уявлення про рельєф дна Світового океану треба виміряти його глибини . Вимірюють глибини різними способами. Мілководні басейни вимірюють за допомогою простого лота, який складаєся з довгого шнура з вантажем на кінці. Глибші ділянки можна виміряти глибоміром — особливим приладом, за допомогою якого спускають сталеву струну морського лота. Глибомір зроблено так, що довжина розмотаної струни вимірюється обертами колеса. У момент, коли лот торкається дна, лічильник, який відміає кількість обертів колеса, автоматично вимикається, показуючи досягнуту глибину. Для вимірювання глибин таким способом потрібно дуже багато часу.

В останні 40—50років почали застосовувати новий спосіб ви-мірювання глибин за допомогою ехолота (звукового лота). Принцип роботи ехолота досить простий. Вібратор установлений у донній частині судна, подає в глибину короткі сигнали, а звукоуловлювач приймає їx відображення від дна. Звукова хвиля поширюється в yci боки рівномірно, але швидше вона дійде до дна по вертикалі. Час сигналу i час приходу відбитої хвилі на поверхню води засікають. Знаючи швидкіать, можна вирахувати шлях проходження хвилі.

Для вимірювання глибин користуються також ультразву­ковими хвилями. Їх подають i уловлюють особливі прилади. Це дає змогу записувати глибини, над якими проходить судно.

Результати промірів глибин наносять на карту. Місця з однаковими глибинами сполучають лініями (i з о б а т ам и). На таких картах добре видно,рельєф дна. На шкільних картах глибини наносять за допомогою розфарбування. За шкалою глибин можна визначити глибини в тій чи іншій частині океану.

Рельеф дна Світового океану дуже різноманітний: ripcькi си-стеми, що тягнуться на тисячі кілометрів; рівнини з великими плоскими височинами; западини з глибинами понад 6000 м. Як i на cyші, земна кора під океанами поділяється на стійкі обла­сті — п л а т ф о р м и, вкриті товстими шарами осадочних порід, i на pyxoмi ділянки — геосинкліналі. Геосинклінальні області простягаються вздовж східних 6epeгів Азії i Центральної Америки, а також вздовж західних берегів Північної i Південної Аме­рики. Вони являють собою величезні п р о г и н и, яю заповнюються осадочними породами. У цих місцях спостерігаеться нестійкість земної кори i часті землетруси.

Pyx води в Світовому океані. Вода в Світовому океані пере-буває впостійному pyci. Розрізняють три види руху: ко л и в н i— хвилі, поступальні — океанічнї течії, м i ш а н i — припливи відпливи.

Хвилі. Головна причина виникнення хвиль на поверхні Світового океану — вітер. Окремі частники води при хвильовому рyci переміщуються по колових орбітах. У верхній частині орбіти частинки рухаються в напрямі руху хвилі, а в нижній — у зворотному напрямі. Ось чому кинутий предмет коливається на хвилях, а не пересувається погоризонталі. При вітрі на поверхні спочатку утворюються ж1, при посиленні вітру брижі переходять у хвилі. I чим сильніший вітер, тим більші хвилі. В окремих випадках на океанах хвилі досягають висоти 15—18 м i довжини до 1 км. 3 глибиною хвилі затухають.

Хвилі рухаються швидше до берега i повільніше від берега; гребені хвиль зсовуються вперед i обрушуються на берег.

При землетрусах виникають особливі хвилі, які поширюються на всю товщу води. Tакi хвилі називають ц у н а м i, Швидкість поширення їх від 150 до 900 км на годину, висота коло беретів досягає 20—30 м. Ці хвилі завдають величезних руйнувань не тільки на мopi, а й на берегах.

Припливи i в i д п л и в и. На берегах мopiв люди давно мітили що двічі на добу рівень моря піднімається коло крутих регів i затоплюе плоскі. Двічі на добу рівень води опускається і коло плоских берегів дно моря оголюеться. Два припливи i два відпливи за добу, причому припливи вишй, коли місяць новий або повний. Це дало вченим підставу пояснити припливи i відпливи. Англійський учений 1саак Ньютон на підставі встановленого ним закону всесвітнього тяжіння пояснив, що це явище відбувається внаслідок різного притягання, яке проявляе Місяць i Сонце на найближчі або віддалені від них частники води. Рис. 15. Течії в Світовому океані.

Земля обертаеться навколо oci, тому через 6 годин там, де був приплив, буде відплив. Ще через 6 годин тут знову буде при­плив. Таким чином, у кожній точці на поверхні океанів двічі на добу спостерігається приплив i двічі відплив. Висота припливної хвиліу відкритому океані близько 1,5 м, а коло берегів вона залежить від конфігурації берегової лінії. Найвищий приплив спостерігався в затоці Фанді коло Північної Америки — 16 м.

У басейні Тихого океану, в північній частині Охотського моря припливи досягають висоти 13 м. Деякі порти приймають великі Океанські судна тільки під час припливів, наприклад Гамбург

О к е а н i ч н i т е ч i ї. Поступальнї рухи величезних мас океанічної води називають течіями. Внаслідок їх відбувається круговорот океанічної води. Останні дослідження показали, що переміщуються не тільки поверхневі а й глибинні шари води. Основна причина виникнення поверхневих течій — вітер. Постійні за напрямом вітри здувають поверхневі шари води шують їx переміщуватися, але напрям течій не сходиться з напрямом вітру, тому що діє відхиляюча сила обертання Земіг (в умовах відкритого океану відхилення може досягнути 45°). На напрям течій впливае i конфігурація материків. 3 глибиною швидість течій зменшуеться i зміюється ix напрям.

По обидва боки від екватора пасати зумовлюють Північ i південні пасатні течії (рис. 15), які мають загальний напрям із сходу на захід. Зустрічаючи на своєму шляху береги материків, течії розгалужуються на дві частини, спрямовашні вздовж материків на північ i південь. Відхиляюча сила змінює напрям у північній півкулі праворуч, у південній — ліворуч. Доходячи до 30—35° широти, течії набувають оберненого на-пряму - з заходу на схід. Частина води надходить до західних берегів материків у цих широтах i омиває їх (Західна Європа,

Західна Канада).

Залежно від температури течії поділяють на теплі й хо-лодні. Води теплих течій мають вищу температуру, ніж в нав-колишньому просторі, тому що вони перемодуються з нижчих ши­рот у вищі. Температура холодних течій нижча, ніж навколишньої води, тому що вони течуть з більш високих широт у більш низькі.

Значения морських течій для життя нашої планета дуже ве­лике. Вони є наче «опалювальними трубами» Землі. За їx допомогою екваторіальні i тропічні води перемішуються з водами помірних i полярних широт. Теплі й холодні течії сприяють перерозподілу тваринного світу й рослинності.

Відомо, що в тих місцях океанів, де відбуваеться зустріч холодних i теплих течій, надзвичайно багатий тваринний світ. Завдяки теплим течіям багато орських портів доступні для суден протягом цілого року.

Запитання i завдання. 1. Як вимірюють глибини Світового океану? Визначте за картою за допомогою шкали глибину найглибших і найменших частин океанів. 3. Які загальні закономірності рельефу дна океанів? Які види руху води в океанах i морях? 5. Як утворюються хвилі? 6. Чому буваються припливи i відпливи? 7. Розгляньте на карті океанічні течії. 8.Наведіть приклади впливу течій на природу на берегах морів і океанів.

Підводні води

Усі води, що знаходяться під поверхнею землі, прийнято називати п і д з е м н и м и в о д а м и. За умовами свого існування, походженням i станом вони неоднакові.

Підземні води утворюються внаслідок просочування води, яка випала на поверхню землі, конденсації водяної пари, що надішла з атмосфери, при остиганні магми на глибині. Вирішальне значення має просочування рідкої води з поверхні землі.

Підземні води, які залягають близько від земної поверхні, називаються г р у н т о в и м и. Пройшовши через водопроникні породи(пісок), підземні води на певній глибині збираються у водоносних пластах над водотривкою верствою (глина, кристалічні породи),

Підземні води є причиною й такого природного явища, як з с у в и. Найчастіше вони виникають на схилах, складених водо-

ривкими глинистими верствами, які чергуються з водоносними породами. Верхня верства землі зсовується вниз по схилу, змочеому підземною водою. В результаті гинуть рослини, руйнуються будвлі. Зсувам запобігають, закрілюючи схили.

Запитання i завдання. 1. Яке господарське значення підземних вод? 2. Чи є у місцевості, де ви живете, мнеральні джерела? Якого складу? 3. Чи єкарстові форми рельєфу у вашій місцевості? Опишіть їx. .

Річки та робота їx

Погляньте на ф1ізичну карту півкуль. Ви бачите велику кількість темно-синіх звивистих ліній. Це річки. Тшільки в Радянському Союзі налічуеться їх понад 200 000. P і ч к а — це природний доступний водотік у зниженні рельєфу, де є похил. Умовно річку відрізняють відструмка, під яким розумйють водотік, що не чинитъперешкоди для пішохода (звичайно довжина його не більша 20км, ширина до 3 м). Початок річкам дають джерела, які виходять на земну поверхню, багато які річки беруть початок в озерах, болотах, на схилах rip та з-під льодовиків.

Тимчасові потоки, струмки i річки утворюють на поверхні води, роль яких дуже велика у формуванні рельєфу (яріврічкових долин). Текучі води зносять продукта руйнування гірських порід у знижені місця, заповнюють їx i в решті решт вирівнюють поверхню. Значения текучих вод велике в господарській діяльності людини, тому що джерела, струмки i річки — основні джерела водопостачання. Вздовж річок розміщені населенні пункти, річки використовують як шляхи сполучення, длову риби, одержання електроенергії. У посушливих областя ода річок іде для зрошення. Кожна р1ічка мае в и т i к — місце, де вона бере початок; русло— заглиблення, по якому тече річка; гирло — місце її впадіння в іншу річку, озеро, море. Головна piчка з yciмa її притоками утворює річкову систему. Для головної річки звичайно характерна більша довжина, водність, більш старий геологічний вік долини. Але не завжди цi ознаки проявляються, у деяких назва «головна» склалася i закріпилась історично, наприклад Волга несе води менше, ніж Кама при впадінні в неї. Але вВолгазаселена раніше, ніж Кама. У інших річок деякі притоки ніж у головної річки: Miccypi довша від Micciciпi, Іртиш—від Обі.

Кожну річкову систему характеризують протяжність ycix piчок складають, площа басейну, густота piчкової сітки i звивисть річок. Під басейном річкової системи розуміють площину,з якої річки одержують живлення. Басейни річок відокремленівід одного вододілали. Лінії вододілів найчастіше проходять по височинах, в окремих випадках — по рівнинних заболочених місцях.

Живляться piчки за рахунок піддземних вод, які виходять на поверхню у вигляді джерел, а також від атмосферних опадів дощів і снігів. Вгірських областях річки в основному живлятьс водами від танення льодовиив. Отже, за способом живлення pічки земної кулі можна поділити на ті, які одержують живлення від дощів,— piчки екваторіального, тропічного i субтропічного поясів (Амазонка, Конго, Ніл, Янцзи та т.); які одержують живлення вів танення снігів i льодовитв,— річки, що беруть початок у високих горах i течуть по районах Крайньої Півночі (Амудар'я, Сирдар'я, Кубань, Юкон); річки, які одержують живлення від підземних вод та iз схилів rip у посушливому поясі (невеликі piчки північногo схилу Тянь-Шаню); річки мішаного живлення в помірному поясі з яскраво виявленим стійким сніговим покривом (Волга, Днтро, Об, Енісей та ін.).

Від характеру живлення залежить рівень води в piчках Найбільший підйом води в більшості річок на території нашої країни cnocтерігається при таненні снігу під час в е с н я н о ї п о в е н i. Такими річками є, наприклад, Волга, Єнісей та ін. Амур має два розливи: весняний, менший, i сильний у кінці літа під час мусонних дощів. Літлій розлив мають i рйчки районів Крвйньої півночі, тому що сніги в цих місцях тануть влітку. Більшість річок Середньої Азії й Кавказу, які беруть початок у горах, розливаються також улітку, за рахунок посиленого танення в цей час снгiв льодовиквв на високих горах.

Спостереження за рівнем річок дали змогу виділити періодиз найбільш високою i низькою водою. Вони називаються «межень», «повінь» i «паводок». Межень — найнижчий рівень води в річці. У cepeдній смузі Pociї межень спостерігаеться в кінці літа, а також у кінці зими у зв'язку з відсутністю поверхневого живлення. П о в i н ь — це щорічний підйом води, який приходить до розливу piчок в один i той самий сезон. П а в о д о короткочасний неперіодичний підйом води в piчкax, наприклад при сильних тривалих дощах. У нашій країні проведено величезні роботи по урегулюванню стоку i наявності води в річках за порами року. На piчкax збудовано величезні водосховища, які вміщують весняні й паводкові води. Завдяки цьому економно витрачається вода протягом року. ^: Водосховища збудовано майже на вcix великих річках Рядяньського Союзу.

Робота piчки виявляеться в е р о з i ї, тобто руйнуванні (розмиві) порід, по яких протікає piчкa, у перенесений матеріалу, в його акумуляції (накопиченні в якому-небудь місці).

Ерозію розрізняють глибинну, спрямовану на поглиблення русла, i б i ч ну, спрямовану на руйнування берегів річки. Русла річокзвивісті. Один берег підмивається, руйнується,інший намивається, наростає. Цей процес постійний. Пухкий матеріал piчка переносить i відкладає. У верхів'ях річок переважае глибинна ерозія. Відкладання починається при уповільненні течиї piчки. Спочатку відкладається крупніший мaтepiaл — каміння, галька,крупний пісок, а нижче за течією — дрібний — пісок, мул та iн.

У гирлах piчок принесений матеріал накопичуеться. Утворються острови, мілини, протоки між ними. Такі утворення називають дельтами (Волга, Лена, Ніл та ін.). Є річки, в яких немае дельт. Вони впадають у море у вигляді розширеного гирла без носіїв. Такі гирла називають воронкоподібними, або естуаріями (Темза, Рейн, бшсей та багато інших наших piчок впадають у Північний Льодовитий океан).

В результаті роботи річку утворюються p і ч к о в i д о л и н и — звивисті витягнуті зниження з певним похилом, по днуяких протікає piчкa.

У річкових долинах розрізняють такі елементи: русло, заплаву, тераси, корінні схили. Русло — найнижча частина долини, по якій тече piчкa. Заплава — частина долини, яка заливається під час повеней i паводків. Поверхня її нepiвнa, великі витягі, зниження чергуються з невеликими піщаними височинами. Найчастіше високі місця спостерігаються вздовж 6eperiв (береговi вали), звичайно вони вкриті багатою рослинністю. Т е р а с и являють собою вирівнянi площадки, які простягаються вздовж долини у вигляді східців. Це колишні заплави річки, яка раніше текла на більшвисокому piвнi. На великих piчкax спостерігається по кілька терас. Починають рахувати їх від заплави (перш друга i т. д.). На Волзі простежується4 тераси, а на piчкax Cxiдного Сибіру – до 20.

Отже, річкова долина створена річкою. Сформувалася вона під впливом багатьох факторів тектонічних процесів, які визначили напрям, а й іноді форму долини; гірських порід, їx складу положения верств; вивітрювання гірських порід, змиву атмосферними опадами пухких матеріалів, сповзання грунтівтощо. Тому, форми річкових долин piзноманітні.

Т i с н и н и (ущелини) створені майже самою глибинною ерозією. Цідолини мають прямовисті схили, складені звичайно міцними гірськими породами. Дно долини в усю ширину зайняте руслом piчки. Поширені вони у високогірних країнах на Кавказі,Памірі в Альпах, Андах та в інших горах.

К а н ь й он и — глибоко врізані гірські долини, дно якиу усю ширину зайняте руслом, але вони відрізняються від тіснин східчастими схилами. Такі долини звичайно формуються в країнах з горизонтальним заляганням верств різної міцності. Канйони i каньйоноподібні долини зустрічаються в Дагестані, Вірменіїi, Криму. Найглибший каньйон має річка Колорадо ( штат Арізона), глибина якого доходить до 2 км.

З а п л а в н і д о л и н и відзначаються наявністю широкої заплави, а русло займає тільки частину її. Таких долин багато на рівнинах

буває в найжарюший місяць, коли дуже тануть сніги i льоди в горах.

Рівнинні річки течуть звичайно в широких долинах, мають пологий поздовжшй профіль, невелике падіння висот — усьога кілька сантиметрів на 1 км. Течія спокійна. Русло звивисте, часто буває поділене на рукави. Висока повінь буває навесні, коли сильно тане сніг. Максимум стоку в piчкax помірних широт проходить також навесні.

У рівнинної річки можна виділити загальні риси русла, у якому чергуються плеса i перекати. Плеса звичайно утворюються на вигинах річок. Це найглибший їx дільниці, на яких сильна течія. Перекати — мілкі дільниці річки з швидкою течіею. Вони утворюються на спрямлених дольницях річки, тобто на пе­реходах від одного вигину до другого. Поступово плеса й пере­кати переміщуються за течію річки. При випрямленні piчок на місцях плес утворюються стариці. При дальшому розвитку старищ втрачають зв'язок з руслом, утворюючи озера сер­повидної форми, які поступово заростають i стають болотами.

Пороги i водоспади. Якщо в pycлі річки є виходи твердих порід, то на дні річки утворюються ступи (або ряд устутв). Якщо уступи порівно полон, то на таких місцях утворюються пороги. На крутих i високих уступах утворюються водо­спади.

Порожисті piчки зустрічаються досить часто. Вони є вели­кими перешкодами для судноплавства.

Найбільші водоспади на Землі: Вікторія на річці Замбез (Африка) з висотою падіння води 120 м при ширині 1800 м; Iгуacy на річщ Ігyacy (Південна Америка), висота якого близь-ко 800 м при ширині потоку до 2700 м; Ніагарський на річці Hiaгapi (Північна Америка) падає з висоти 51 м двома пото­ками при загальній ширині понад 1200 м.

Запитання i завдання. 1. Чим рівнинні річки вщр1зн>уоться від гірських? 2. Від чого залежигь швидкість течії річки? 3. Накресліть поздовжній профіль piвнинної гірської річок. 4. Як утворюються пороги i водоспади? 5. Покажіть на карті річки, на яких є водоспади i пороги.

Озера i болота

О з е р а – це значні природні заглибини наи суші,які заповнені водою і не мають звязку з морем. Майже 2% всієї суші зайнято озерами. На території нашої країнизнаходяться найбільше озеро в світі – Каспійське і найглибше – Байкал. Багато озер на північному зоході нашої країни. Не випадково Керелію називають країною тисячі озер.

Здавна людина використовує озера для водопостачання,вони є шляхами сполучення,місцем вилову риби. У ряді озер видовбують цінні корисні копалини: солі,залізні руди,сапропель.

За характером стоку озера поділяють на проточні, стічні i

безсічні. У п р о т о ч н і озера звичайно впадають численні ріки и річки, витікає ж з них одна, a іноді й кілька річок. До цього типу озер належать Ладозьке, Онезьке, Байкал, численні озера Фінлянди.

Озера, які мають стік називають с т i ч н и м и. Стічні озера звичайно бувають i проточними, тобто в них впадають i з них випадають річки. До таких озер можна віднести озеро Севан у Вірменії.

У посушливих областях знаходяться б е з с т i ч н i озера, які не мають стоку, в них річки тільки впадають, але не витікають (Каспійське, Аральське, Балхаш).

Котловини озер за своїм походженням різні. Є озера, котловини яких виникли в результат тектонічних р у х i в. В результаті прогину земних верств або скидів уздовж тріщин опустились окремі ділянки земної кори. Так утворились вели-чезні котловина Байкалу, Танганьики, Ньяси, Верхнього, Гурону, Мічігану, Epi, Онтаріо та інших озер.

Котловини в у л к а н і ч н о г о п о х о д ж е н н я являють собою кратери вулканів або загати, заповнені водою. Taкі озера є на Камчатці (Кроноцьке озеро), у Вірменії (озеро Севан).

Озерні котловини, які утворились під впливом з о в н i ш н i х сил, різноманітні. У долинах piчок — на терасах i в заплаві — часто спостерігаються озера, які мають продовгувату форму. Вони виникли на місці колишніх русел річок (стариці)

Є озера л ь о д о в и к о в а г о п о х о д ж е н н я. Котловини їх утворилися в льодовиковий період, коли, материковий лід, пересуваючись, вииорював величезні западини, які пізніше заповнилися водою. Таких озер багато у Фірлянди, Канада на північному заході нашої країни. Багато які з них витягнуті ланцюжками в напрямі руху льодовиків.

В областях, складених вапняками, доломітами i гіпсом, є котловини озер провального походження; їx називають к а р-с т о в и м и. Багато які з них дуже глибокі, з чистою прозорою водою.

У горах при сильних землетрусах можуть виникнути з а г а т н і озера. У 1911 р. на Памірі під час землетрусу частина гipського хребта була скинута в долину річки; утворилася загата висотою понад 500 м. Вище від неї в долині річки Сарез виникло озеро, яке назвали Сарезьким.

Є багато озерних котловин м і ш а н о г о п о х о д ж е н н я. Наприклад, котловини Ладозького i Онезького озер в основі тектонічні, а потім оброблені льодовиком. Каспійське озеро-море — залишок великого моря, яке колись через Кумо-Маницьку запа­дину сполучалося зАзовським i Чорним морями.

Живлення озер та їx розвиток.Живляться озера в основному підземними водами, атмосферними спадами та водами впадаючих в озера річок.

За складом і кількістю солей розчинених у воді, розрізняють озера прісні, солоні та гірко-солон1. У прфсних озе­ра звичайно розчинених солей менше 1%, в солоних — понад 24%.

Проточні i стічні озера, як правило, прісні, тому що надходження прісної води більше, ніж витрата. Безстічні озера нерідко бувають солоними. Солоні озера знаходяться звичайно в зо­нах степів i пустинь.

До с о л о н и х озер належать Ельтон, Баскунчак в СРСР озеро Мертве на Близькому Сході, Велике Солоне в Північнні Америці. Із солоних озер видиляють озера з великим вмістом соди, наприклад озеро Ван (Туреччина) i деякі озера на півдні Західного Сибipy.

Взимку верхній шар води в озерах охолоджуеться, з глибною температура підвищуеться. При охолодженні поверхней морів нижче 0° озеро вкриваеться льодом. Чим більша солоність води, тим нижча температура її замерзання. \ Озера часто бувають недовгочасними утвореннями на поверхн Землі. Вони розвиваються незалежно від навколишніх умов. Через наноси, як приносить річки й тимчасові потоки i які містять у coбi неорганічні й opганічні речовини, озеро поступово міліє. Kpiм того, на дні озера відкладаються рештки рослин, на які бaгаті саме озеро та його береги. Усе це призводить до поступового його заростання i перетворення на болото.

Болота — діянки земної поверхні, які надмірно зволожені, вкрит вологолюбною та водолюбною рослинністю i мають шар грунту не тонший за 30 см. За умовами живленняi місцезнаходженням болота поділять_ на низинні i верхові. Н и з и н н i живляться переважно підземними водами, багатими на мінеральні речовини; розміщені вони переважно в зниженнях, які постійно або тимчасово затопнюються водою. В е р х о в i болота виникають на малопочленованих вододілах i живляться в основному атмосферними опадами.

Болота займають величезні території — приблизно 10% площі нашоі країни. Великі простори болїі знаходяться в Прліссі (Білорусія), Псковський, Новгородській областях, Мещорі i Захдному Cuбipy. Багато боліт у тундрі.

У болотах видобувають торф, який іде на опалення i виробництво електроенергії. Торф використовується як азотисте добриво. У нашій країні осушують великі площі боліт, їx перетворюють на сільськогосподарські угіддя — луки, поля, городи, на яких вирощують добрий урожай багатьох сільськогосподарських культур.

Запитання i завдання. 1. На контурній карті надпишіть назви найбільших озер світу, підкресленням покажіть, якіце озера (проточні, січні, безстічні). 2. За літературними джерелами опишіть озеро Байкал. 3. Поясніть, чому на північному заході Європи багато озер. 4. Покажіть на карті найбільші солоні озера, поясніть походження їx. 5. Обстежте найближче невелике озеро,установить його площу, найбільш глибини, живлення, коливання piвня води за сезонами, строки замерзания води, скресання, товщину льодового покриву, рослиннють i тваринний світ, заростання, використання місцевим населениям. Які проводять заходи по oxopoнi озера? 6. Обстежте найближче болото: до якого типу воно належить, як живиться, охарактеризуйте поверхню (купиняста, бугриста, плоска); яка рослинність вкриваі болото, зберітъ rгербарій болотних рослин. Чи використовується болото в господарських цілях?

Запитання i завданнядля практичних poбіт.1.Розгляньте карту своєї області i вкажітъ, де бере початок ваша річка, які приймає притоки, куди впадає, до якого басейну належить. 2. Опишіть режим вашої річки. Як використо­вується ваша річка, всякому стані знаходиться вода, яких вживають заходівщо до охорони її? 3. За літературними джерелами i картою опишіть одну з річок: Волгу, Об, Енісей, Амур та ін. На контурній карті надпишіть найголовніші річки світу, нанесіть вододіли між Атлантичним i Північним Льодовитим океанами, Індійським i Тихим (Головний світовий вододвл). Виділіть, безстічні басейни на материках. 5. Влітку проведіть практичні роботи на місцевій річці: складіть поперечний профіль долини річки (барометричним нівелюванням), опишіть елементи долини річки, подивіться на руслові утворення (відмілини, острови, коси, затоки, протоки). Зверніть увагу на використання річки в місцях спостереження i визначте можливі заходи охорони річки від забруднення.

Поиск по сайту: