Характеристика наркотиків

Наркотик - речовина рослинного або синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька функцій та внаслідок багаторазового вживання призвести до психічної або фізичної залежності.

Пам'ятайте, відчути дію наркотику і не втягнутись неможливо!

За відсутності наркотиків у наркоманів виникають тяжкі для них психічні й фізичні порушення (апатія, сонливість, пригніченість, ослаблення серцевої діяльності й дихання, що переходять у тривогу, страх, неспокій, психічний потяг до наркотику, психози та ін.).

До числа наркотиків належать різноманітні лікарські препарати (заспокійливі, снодійні, збуджувальні), а також речовини рослинного походження – гашиш, марихуана, опіум, анаша та інші. Дурманну дію, крім наркотиків, можуть виявляти деякі хімічні речовини (розчинники, ефір, бензин та ін.).

Наркотичні речовини за дією поділяють на такі, що:

• пригнічують діяльність (опіати, барбітурати)

• збуджують діяльність (амфетаміни, кокаїн, гашиш )

• викликають галюцинації (марихуана, мускатний горіх, ЛСД, мескалін, псилоцибін)

Одним з найпоширеніших та часто вживаних наркотиків є опіум та його похідні.

Опіум та його похідні

Опіум – це психоактивна речовина, молочний сік, який отримують з надрізаних головок опіумного маку.
Мак вирощують у всьому світі, але за вмістом морфіну найкращим вважається балканський і малоазіатський мак. Вміст морфіну є головним фактором, який визначає ефективність та якість опіуму.

Найбільш швидко і сильно діє опіум, який вводиться шляхом ін’єкцій. Цей спосіб вживання діє більш в фізичному, а не в психологічному плані. Після уколу наступає фізичне оніміння та спокій, стан характеризується повним розслабленням. Функція інтелекту наближається до нуля. Ці ефекти опіуму притягують напружених, емоційно незрілих людей, які намагаються штучно розслабитись та досягнути стану спокою.
Знаючи склад опіуму, можна зрозуміти, що його дія є сумарним ефектом всіх алкалоїдів, які входять до його складу (морфін, кодеїн, тебаїн, наркотин, папаверин).

Найбільш частими ускладненнями хронічного зловживання опіумом є:

• опіумна гарячка

• вірусне запалення печінки

• гнійні інфекції шкіри та тканин, запалення та затвердіння вен тощо.

Наступною часто вживаним і дуже небезпечною наркотичною речовиною є морфін.

Морфін

Морфін – наркотик, до якого дуже швидко настає звикання. Вже через декілька днів постійного вживання препарату формується залежність. Це найбільш відомий алкалоїд опіуму, виділений хіміками у 1805 р.

Наркомани найчастіше приймають морфін шляхом ін’єкцій, щоб швидше досягнути ефекту. Найбільш розповсюдженим ефектом впливу морфіну є його пригнічена дія на центральну нервову систему.
У невеликих кількостях морфін викликає ейфорію та приємну сонливість, яка супроводжується відчуттям розслабленості й безтурботності. Людина відчуває себе впевнено і безпечно. Думки можуть бути багатими і змістовними, але ними неможливо керувати. Довготривала концентрація уваги зазвичай стає неможливою, повністю зникає прагнення до активних дій. Людина стає апатичною, цікавиться тільки собою, не відчуває потреби в спілкуванні. Гострота зору знижується, настає стан летаргії. Досить частим ускладненням при прийомі морфіну є смерть через передозування препаратом, а також підвищену чутливість до нього.

Героїн

Героїн– напівсинтетичний наркотик, похідний морфіну, який найшвидше викликає звикання. Вже через кілька днів може виникнути сильна фізична залежність. З цієї причини героїн не використовується у медицині. Героїн в організм вводиться шляхом ін’єкцій. Після уколу героїну зазвичай виникає дрімота, зіниці максимально звужені, пульс та дихання уповільнені. Вживання героїну блокує сексуальні подразники та гасить сексуальні потреби. Вперше отриманий в Німеччині в 1898 р. Дессером як ліки, які ліквідують залежність від морфіну.

Найпоширенішою причиною смерті наркоманів є передозування наркотиків. Навіть відносно невеликі дози героїну можуть стати причиною смерті наркомана внаслідок набряку легень та шоку. Серед психічних ускладнень найчастіше трапляється звикання на всіх рівнях. Спочатку переживає бажання повторити приємне відчуття, пізніше – страх перед абстинентною кризою.

Барбітурати

Барбітуратами називають ліки, які є похідними барбітурової кислоти. Всі вони викликають пригнічення мозкових центрів, які контролюють вищу нервову діяльність. З цієї причини барбітурати використовують для лікування безсоння й зняття напруги та невпевненості.

Барбітуратна наркоманія з урахуванням її ефектів та наслідків більш небезпечна, ніж опіоманія. При отруєнні організму барбітуратами наркоман більше хворий психічно та емоційно збуджений, у нього порушена координація та підвищена схильність до епілептичних припадків.

Найбільш численною групою серед психостимулюючих засобів є амфетаміни.

Амфетаміни

Першіамфетаміни були отримані 1920 р. і як сильні стимулятори та засоби, які знімають втому й млявість, одразу почали застосовуватись у медичній практиці. Пізніше виявилось, що вони також знижують апетит, і ця їх властивість досить широко сьогодні застосовується. Найчастіше вживаються наступні амфетаміни: бензедрин, декседрин, метедрин. Вживання амфетаміну швидко призводить до психічної залежності, можливо навіть швидше за інші відомі наркотики. При прийомі в середніх дозах амфетамін підвищує активність та витривалість організму, викликає відчуття емоційного підйому та ейфорії. Перебуваючи під його впливом, людина схильна переоцінювати свої можливості. Повторне внутрішньовенне введення амфетаміну тільки підсилює ці ефекти.

Кокаїн

Кокаїн – це алкалоїд, який міститься в листі південноамериканської рослини коки.

1532 р іспанські солдати, які побували в Перу, давали листя коки, щоб легше експлуа-тувати місцевих. У1859 р – був вперше здійснений синтез кокаїну.

1886 р – Джон Пембертон використав його як складову безалкогольного напою «Coca-cola». В 1903 році суспільний тиск примусив компанію «Coca-cola» прибрати кокаїн з безалкогольних напоїв. 1922 – офіційна заборона кокаїну.

Його вживали і радили вживати винахідник Томас Едісон, актриса Сара Бернар, зірки Голівуду також популяризували кокаїн. Кокаїн давав енергію і допомагав людям залишатися бадьорими. В 1884 р З.Фрейд «Über Cola» писав про переваги кокаїну. Сам регулярно вживав і рекомендував для загального використання, вчений помер від раку.

Перший ефект кокаїну приємний: проходить втома, з’являється відчуття сили та переваги, наркоман відчуває підвищення інтелектуальних можливостей та фізичної сили. Він стає діяльним, відчуває впевненість в собі, знаходиться в постійному русі, відчуває потребу весь час говорити і доводити свою значущість для суспільства. Щоб поліпшити самопочуття, потрібно знову ввести кокаїн в організм.

Постійне і часте вживання кокаїну викликає дуже несприятливі стани, такі як параноя, марення, галюцинації та манії переслідування. Кокаїноман думає, що за ним хтось стежить, що йому постійно загрожує небезпека. Психічні відхилення можуть перейти в психоз, який супроводжується галюцинаціями.

Марихуана

Марихуана – наркотик рослинного походження. Її готують з висушеного листя та суцвіть індійської коноплі. Ці коноплі ростуть в місцевостях з переважно теплим кліматом, насамперед в Мексиці, в Африці, в Індії і на Середньому Сході, але вони можуть зростати і в помірному кліматі. Марихуану курять у вигляді цигарок, за допомогою трубки або кальяну.

Більшість курців марихуани після вживання спочатку відчувають короткочасний страх та неприємну напругу, яка швидко змінюється гарним настроєм та ейфорією, нападами неконтрольованого сміху та підвищеною потребою в спілкуванні. Порушується сприйняття часу і простору, кольори і звуки здаються більш насиченими. Наркомани впевнені, що можуть читати думки своїх співрозмовників та передавати свої думки іншим.

Підвищення дози марихуани викликає серйозні зміни в емоційній сфері:
послаблення уваги, порушення пам’яті, помилкове некритичне ставлення до свого стану. Окрім того, можуть проявлятися галюцинації та різні фобії. Вислови наркомана незрозумілі для оточення. Він демонструє прояви манії переслідування, при цьому може бути небезпечним.

ЛСД

Діетиламід лізергінової кислоти (ЛСД-25) – найбільш відомий, найбільш вивчений і водночас найбільш вживаний психотрипний наркотик. Найчастіше цей галюциноген зустрічається у вигляді порошку або розчину, не має кольору, смаку та запаху.

Швидкість дії ЛСД залежить від способу вживання, кількості препарату та індивідуальної чутливості. Наркотик, який вживається через ротову порожнину, починає діяти через 45 хвилин, в особливо чутливих до препарату осіб – через 15 хвилин. Після ін’єкції ефект проявляється вже через лічені хвилини. Перші відчуття бувають, як правило, приємними. У людини виникає почуття очікування чогось надзвичайного. Потім починають проявлятися симптоми збудження нервової системи, виникає почуття необґрунтованого страху, тіло починає тремтіти, людину нудить. Ці явища часто супроводжуються запамороченням та частим серцебиттям. Зіниці дуже розширені, і часто для полегшення світлобоязні людині необхідно навіть вночі носити темні окуляри. Після того як молекули наркотику досягли головного мозку, починається зміна стану свідомості, яка триває декілька годин, і багаті галюцинаторні переживання.

Ускладнення, які виникають внаслідок хронічного зловживання ЛСД:

- гострий стан психозу і паніки. Іноді вони можуть виступати разом із суїцидальними реакціями, зі схильністю до вбивства;

- явище відлуння. Це означає можливість спонтанного повторення психоделічної зміни свідомості, яке може наступити через декілька тижнів або місяців після припинення вживання наркотику, в надзвичайно гострій формі та супроводжується гострою манією переслідування. В цьому стані людина може закінчити життя самогубством або застосувати насильство по відношенню до інших;

- довгостроковий стан слабкої концентрації уваги, апатія, байдужість до усього навколишнього. Людина, яка хронічно зловживає ЛСД, кидає сім’ю, друзів, роботу і в повній ізоляції проводить весь час у роздумах про ЛСД та його властивості;

- Ще однією сучасною проблемою є хромосомні порушення, які встановлені у наркоманів, які вживали системно ЛСД.

Поиск по сайту: