Об'єднує види, у яких оболонка спор одношарова, ніжка сорокарпів позбавлена слизу і складається лише із щільно розташованих міксамеб. Типовий представник порядку – рід Acrasis.
Рід акразіс – Acrasis (рис. ***). Характерним видом цього роду є дуже поширений слизовик акразіс рожевий - Acrasis rosea. Він повсюдно мешкає у вологих умовах на гниючих рослинних залишках, але через мікроскопічні розміри зазвичай залишається непоміченим. За результатами спостережень у природі відомо, що спороношення акразіс утворює вранці, після випадання роси; вдень, коли вологи недостатньо, слизовик перебуває у стані мікроцист.
Акразіс можна легко виявити культуральним методом, якщо у вологій камері у чашці Петрі провести інкубацію залишків листя, гнилої деревини або опалої деревної кори.
Міксамеби акразіса на передньому кінці мають широку безбарвну лобоподію, за допомогою якої рухаються. Решта цитоплазми забарвлена у рожевий колір. Задній кінець клітини відтягнутий у дещо звужену лопать з кількома вакуолями, що утворюють уроїдну зону. При виведенні з вакуолей їх вмісту на кінці лопаті з'являються короткі тонкі волоскоподібні випини цитоплазми, що нагадують ризоподії. В центрі міксамеби можна інколи розрізнити досить велике світле ядро з темнуватим ядерцем. При підсиханні міксамеби припиняють рух, одягаються оболонкою і перетворюються на неправильні або більш-менш сферичні мікроцисти. Розсіяне світло та зволоження субстрату, на якому знаходяться мікроцисти, викликають їх проростання міксамебами. Вони починають активно рухатись та ділитись.
Міксамеби при агрегації об’єднуються в рожеві псевдоплазмодії 0.5-1 мм в діаметрі, з яких утворюється один або кілька сорокарпів. Вони піднімаються над субстратом на ніжках-колонках, які складаються з багатьох щільно з'єднаних між собою міксамеб. На верхівці ніжки знаходяться прості або розгалужені ланцюжки спор, де кожна спора являє собою вкриту оболонкою міксамебу. В місцях з’єднання сусідніх спор на оболонках залишаються характерні круглі рубці - хілуми. При підвищенні вологи спори проростають міксамебами.
Деякі спори, потрапивши у краплинки води, здатні проростати парою зооспор з двома нерівними передніми джгутиками. Після деякого періоду активного руху зооспори перетворюються на міксамеби.
Порядок Гуттулінальних - Guttulinales
Об'єднує два роди, у яких оболонка спор двошарова (утворена полісахаридами, але целюлоза серед них не виявлена). Ніжка сорокарпів складається з нечисленних міксамеб, занурених у слиз. Харктерний представник – рід гуттулінопсис (Guttulinopsis) - є копротрофом, який мешкає на екскрементах тварин, а також у грунті.
Гриби тубулокристати
Мікологічні об'єкти в межах цього царства представлені, з одного боку, міксомікотовими слизовиками, що належать до підцарства амебо-флагелят і споріднені з евгліптовими амебами та хлорарахніофітовими водоростями, з іншого – трьома відділами псевдогрибів, які входять до підцарства страменопілів і споріднені з групою відділів хромофітових водоростей.
Амебо-флагеляти
Підцарство амебо-флагелят об'єднує переважно гетеротрофні організми, за винятком відділу хлорарахніофітових водоростей. У життєвому циклі представників цього підцарства обов'язково є амебоїдна вегетативна стадія. Система родинних зв'язків таксонів високих рангів в межах цієї групи поки що з'ясована недостатньо. Ряд таксонів (наприклад, евгліптові амеби, формаменіфери, радіолярії, сонячники-актинофрідії) одностайно визнаються тваринами, і підпорядковані Міжнародному Кодексу Зоологічної Номенклатури. Інші таксони – наприклад, церкомонади та диктіостеліди – розглядаються переважно у системі тваринного світу, хоча відомі системи, де ці організми віднесені до ботанічних об'єктів. Міксомікотові слизовики розглядаються як в зоологічних, так і в ботанічних системах, причому експериментальні дослідження цих організмів традиційно здійснюють ботаніки.