Наявність технічно обґрунтованих норм праці розв’язує проблему встановлення норми праці, але не дозволяє повною мірою оцінити раціональність та ефективність трудового процесу в цілому. Для такого аналізу потрібні нормативи – визначені певним способом та зафіксовані закономірності, що характеризують конкретні залежності рівня витрат праці від змін сукупності значущих організаційно-технічних факторів. Нормативи для технічного нормування праці є вихідними величинами для розрахунків тривалості окремих елементів роботи за конкретних виробничих та організаційних умов.
^ Нормативні матеріали – це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом. Різноманітність трудових процесів зумовлює необхідність існування величезної кількості нормативних матеріалів, які класифікують за різними ознаками. Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше значення має їх класифікація за видами: нормативи режимів роботи устаткування; нормативи часу; нормативи обслуговування; нормативи чисельності та нормативи підлеглості.
У практиці застосовують такі нормативи:
нормативи режимів роботи устаткування (регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їх використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблюваних матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовленої продукції. Дані нормативи використовують для розрахунку основного машинного часу та машинно-ручного часу);
нормативи часу (регламентовані витрати часу на виконання окремих елементів роботи або операцій та призначені для нормування машинно-ручних і ручних робіт, а також ручних елементів операцій, виконуваних на різному устаткуванні. За нормативами часу визначають необхідні витрати часу на окремі елементи праці (мікроелементні нормативи));
нормативи обслуговування (регламентовані величини, які характеризують співвідношення між кількістю персоналу, що виконує функції обслуговування певних об’єктів, та кількістю цих об’єктів. Вони використовуються для встановлення норм обслуговування, тобто кількості одиниць обладнання, робочих місць, виробничих площ та інших об’єктів, що закріплюються за одним або групою працівників);
нормативи чисельності (регламентовані величини, що визначають кількість працівників певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідну для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи. Ці нормативи використовуються для встановлення чисельності працівників на роботах, де її визначення через інші нормативи ускладнене (наприклад, чисельності спеціалістів – конструкторів, технологів, економістів));
нормативи підлеглості (регламентовані величини, що визначають співвідношення між кількістю керівників та кількістю підпорядкованих їм працівників. Найчастіше вони використовуються для визначення кількості керівників первинних ланок – бригадирів, майстрів, старших майстрів тощо).
Таким чином, типові норми встановлюють на виготовлення одиниці продукції в умовах типового технологічного процесу, що відбувається в конкретних організаційно-технічних умовах виробництва. Крім того, якщо роботи на підприємстві виконуються за типовою технологією, що вже відпрацьована в раціональних організаційно-технічних умовах на певній кількості підприємств, які мають такі самі види робіт, на ці роботи розробляються типові норми. Вони відіграють роль еталону для підприємств, що освоюють дану технологію. Усі ці нормативи в основному відображають певний рівень розвитку науково-технічного прогресу та вдосконалення організації виробництва і праці.
Отже, загальними вимогами до нормативів є те, що вони мають відображати їхню роль у нормуванні праці та можуть бути такими:
нормативи місцевого або заводського, галузевого чи міжгалузевого застосування (незалежно від рівня, вони мають забезпечити достатню точність і диференційованість відповідно до типу й характеру виробництва, де вони впроваджуються);
нормативи мають об’єктивно відображати вплив усіх факторів, що визначають тривалість виконання окремих елементів роботи (їх розробляють спеціалізовані науково-дослідні інститути, фірми, підрозділи);
нормативи мають бути зорієнтовані на передові, найбільш ефективні методи праці (їх розробляють на провідних підприємствах відповідної галузі);
нормативи мають бути зручними для практичного використання при встанов-ленні норм праці (такі нормативи представлені у формі таблиць, графіків, номограм).
Нормування праці диференціальним шляхом на основі використання елементних та мікроелементних нормативів часу застосовується у масовому та багатосерійному виробництві за наявності поопераційних технологічних карток, за якими визначається поперехідне дроблення операції, комплектуються пристрої, інструмент, встановлюється режим роботи устаткування. Зменшення масштабів виробництва та серійного випуску виробів впливає на ступінь деталізації технологічної документації. В умовах одиничного виробництва нормування може виконуватись за кресленням деталі, її ескізом чи зразком.
Є суттєві відмінності між нормативом та нормою часу, а саме:
норматив – це функція витрат робочого часу від факторів, що впливають на нього (оснащення, організація та умови праці, обсяг і зміст роботи, кваліфікацію тощо);
норма часу – це значення функції при певній величині сукупності факторів.
Якщо на рівень витрат праці впливає незначна кількість факторів і зміна значень цих факторів відбувається у вузьких межах, то зникає необхідність у розробці нормативів. За цих умов процес праці досить повно характеризує норми часу, відповідні граничним значенням факторів.
Застосовують різні види норм праці. Найпоширеніші з них такі:
норми часу (Нч) – кількість робочого часу, потрібного для виготовлення одиниці продукції або для виконання певного обсягу робіт. У норму часу входить тільки нормований час. Усі складові частини норми часу подаються в одному масштабі вимірювання (хвилинах, годинах). В умовах масового виробництва підготовчо-завершальний час не враховують під час розрахунку норми часу, оскільки питома вага цієї категорії затрат часу в загальному балансі робочого часу незначна. Тому склад норми часу в масовому виробництві збігається зі структурою норми штучного часу. В умовах серійного й одиничного виробництва до складу норми часу включають підготовчо-завершальний час у тій кількості, в якій він припадає на кожну одиницю заготовок або деталей певної партії;
норми виробітку (Нв) – це кількість продукції в натуральних показниках, яку необхідно виробити, або обсяг роботи, який має бути виконаний за одиницю робочого часу в конкретних організаційно-технічних умовах. Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;
норми обслуговування (Нобсл) – це кількість виробничих об’єктів, тобто одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі тощо, які повинні якісно обслуговуватися одним працівником або бригадою за одиницю робочого часу;
норми часу обслуговування (Нч.об) – це час, встановлений на обслуговування одного конкретного об’єкта. Між нормою обслуговування і нормою часу обслуговування існує обернено пропорційна залежність;
норми чисельності (Нч) – це розрахована кількість робітників тієї чи іншої категорії, певного професійно-кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу в конкретних організаційно-технічних умовах;
норма підлеглості або норми керованості (Нк)– це оптимально розрахована кількість працівників для конкретних організаційно-технічних умов, які мають бути безпосередньо підпорядковані одному керівникові;
нормовані завдання (Нз)– це розрахований для конкретних умов асортимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (колектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік). На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але і у нормо-годинах.
^ За сферою застосування норми диференціюються:за територіально-регіональним застосуванням: регіональні, державні, міждержавні (міжнародні); за галузевим застосуванням: загальнопромислові, галузеві, міжгалузеві.
^ За періодом дії норми бувають:постійні (діють увесь період існування тих організаційно-технічних умов, для яких вони були створені); сезонні (діють лише конкретної пори року); тимчасові (діють обмежений період часу, тобто до досягнення повного освоєння нового устаткування, технології, операції); одноразові (встановлюються на одноразові роботи, операції).
^ За побудовою та мірою деталізації (укрупнення) розрізняють:диференційовані (на окремі види операцій, умов); укрупнені (на операцію в цілому, без диференціації на складові); типові (для типових операцій, умов праці, робочих місць); комплексні (на трудовий комплекс в цілому чи на циклічні комплекси операцій); єдині (для всіх або окремих підприємств на технологічно-однорідні роботи і трудові операції).
^ За методом обґрунтування норми поділяються на:технічно обґрунтовані; досвідно-статистичні.
У сучасному виробництві застосовують майже всі ці норми, виходячи з конкретних особливостей та потреб підприємства. Нині для оперативного нормування усе ширше використовують нормативний спосіб як такий, що має ряд суттєвих переваг перед розрахунком норм за допомогою спостереження за використанням робочого часу та хронометражу у зв’язку з тим, що:
застосування нормативів дає можливість встановити норми однакової напруженості на різні види робіт;
застосування нормативів дозволяє розраховувати норми до початку виробничого процесу і на основі цього відбирати найбільш економічно вигідний варіант;
застосування нормативів дає скорочення строку дії тимчасових норм, а відповідно й строку освоєння нової продукції та технології;
використання нормативів часу і режимів роботи устаткування сприяє ширшому впровадженню передового виробничого досвіду та значно підвищує якість діючих норм.
Таким чином, нормативні матеріали – це комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм затрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом. Конкретні норми праці для певного трудового процесу визначаються безпосередньо на підприємстві на основі одного або кількох трудових нормативів.
