За чиїм рішення проводиться загальна евакуація?

Загальна евакуація в особливий період здійснюється в окремих регіонах держави за рішенням Кабінету Міністрів України для всіх категорій населення. Часткова евакуація здійснюється, як правило, в умовах переведення за рішенням Кабінету Міністрів України системи ЦЗ на воєнний стан до початку застосування агресором сучасних засобів ураження. Під час проведення часткової евакуації завчасно вивозиться не зайняте у виробництві та сфері обслуговування населення: студенти, учні спеціальних навчальних закладів, вихованці дитячих будинків, пенсіонери та інваліди, які утримуються у будинках для осіб похилого віку, разом з викладачами та вихователями, обслуговуючим персоналом і членами їхніх сімей.

14. Матеріальні резерви створюються:

Кабінетом Міністрів України - державний резерв для проведення першочергових робіт з ліквідації наслідків НС та надання термінової допомоги постраждалому населенню;

МНС - оперативний резерв для оперативного реагування на НС та надання термінової невідкладної допомоги постраждалому населенню;

Мінагрополітики, Мінпаливенерго, МОЗ, Мінтрансом, Держводгоспом, Держкомлісгоспом, Держпромполітики - відомчий резерв (за специфікою діяльності) для запобігання НС та ліквідації їх наслідків;

Радою Міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями та виконкомами рад міст обласного значення створюються регіональний та місцевий резерви для виконання заходів, спрямованих на запобігання, ліквідацію НС та їх наслідків, і надання термінової допомоги постраждалому населенню;

суб'єктами господарської діяльності створюються об'єктові резерви (запаси) для запобігання, ліквідації НС та їх наслідків, проведення невідкладних відновлювальних робіт.

Номенклатура та норми накопичення запасів резервів у складі державного резерву затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Місця розміщення резервів, номенклатура, обсяги та норми накопичення визначаються керівниками відповідних центральних і місцевих органів виконавчої влади та підприємств і затверджуються відповідними рішеннями їх керівників.

Резерви створюються, виходячи з максимальної гіпотетичної (прогнозованої) НС, характерної для конкретної території, галузі, об'єкта, а також передбаченого обсягу робіт з ліквідації її наслідків.

Номенклатура та обсяги резерву оперативного, відомчого, регіонального, місцевого та об'єктового рівнів погоджуються з МНС і затверджуються головами комісій з питань ТЕБ та НС відповідного рівня ЄДС ЦЗ.

15. Державна комісія з питань ТЕБ та НС(далі - Комісія) у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України, постановами Кабінету Міністрів України, Положенням про Державну комісію з питань ТЄБ та НС, та іншими нормативно-правовими актами.

Основними завданнями Комісії є :

-координація діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади, пов'язаної із створенням та функціонуванням Національної системи запобігання і реагування на аварії, катастрофи та інші НС;

-участь у формуванні і реалізації державної політики у сфері техногенно-екологічної безпеки;

-організація та керівництво проведенням робіт з ліквідації наслідків НС державного і регіонального масштабів, у тому числі з транскордонним впливом.

У режимі повсякденного функціонування Комісія відповідно до покладених на неї завдань:

-готує і подає до Кабінету Міністрів України відповідні пропозиції щодо визначення прав і обов'язків у цій сфері центральних та місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій;

-координує діяльність органів виконавчої влади з питань розроблення та реалізації загальнодержавних програм забезпечення безпеки населення, його санітарно епідеміологічного благополуччя, а також реагування на НС;

-бере участь у розгляді питань про створення або припинення діяльності державних підприємств, що використовують складні та небезпечні технології (хімічні, радіаційні тощо);

-вживає заходів до проведення експертизи найважливіших проектів будівництва та реконструкції в частині забезпечення техногенно-екологічної безпеки;

-сприяє розвитку гідрометеорологічних спостережень і прогнозів. Державної системи моніторингу навколишнього природного середовища, системи ЦЗ населення, форм контролю за функціонуванням потенційно небезпечних об'єктів;

-здійснює методичне керівництво і контроль за роботою регіональних комісій з питань ТЄБ та НС, за їх підготовкою до дій у НС;

-здійснює співробітництво з відповідними органами зарубіжних країн і міжнародними організаціями у межах зобов'язань України згідно з міжнародними договорами.

У режимі надзвичайної ситуації Комісія:

-здійснює безпосереднє керівництво ліквідацією наслідків НС державного і регіонального масштабів, у тому числі з транскордонним впливом;

-здійснює керівництво організацією та проведенням робіт у зоні НС до прибуття (призначення) керівника ліквідації НС, та організовує взаємодію органів центральної і місцевої виконавчої влади, громадських, міжнародних організацій з евакуації населення, надання потерпілим необхідної допомоги;

-вивчає обставини, що склалися, та готує інформацію Президентові України і Кабінету Міністрів України про вжиті заходи реагування на НС та причини її виникнення;

-залучає до виконання робіт з ліквідації наслідків НС необхідні рятувальні, транспортні, будівельні, медичні та інші формування, використовуючи наявні матеріально - технічні, продовольчі та інші ресурси і запаси;

-взаємодіє з відповідними організаціями країн, територія яких зазнала негативної дії в результаті НС, що виникла в Україні;

-організує визначення розміру шкоди, заподіяної суб'єктам господарської діяльності і населенню внаслідок НС державного та регіонального масштабів.

Комісії надається право:

-застосовувати без попереднього узгодження з відповідними центральними та місцевими органами виконавчої влади сили і засоби, призначені виконувати завдання із запобігання НС та реагування на них (крім запасів державного матеріального резерву);

-заслуховувати керівників ( представників) центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань, що належать до її компетенції, і давати їм відповідні доручення;

-одержувати від центральних і місцевих органів виконавчої влади матеріали і документи, необхідні для вирішення питань, які вона розглядає;

-залучати до ліквідації наслідків НС, у разі потреби, всі функціональні ланки державної системи запобігання НС та реагування на них;

-розглядати матеріали про причини виникнення і наслідки НС та вносити пропозиції щодо притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності посадових осіб, винних у виникненні НС.

16. Загальне керівництво ЄДС ЦЗ здійснює Кабінет Міністрів України, а безпосереднє керівництво діяльністю ЄДС ЦЗ покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань цивільного захисту - МНС України. Міністр МНС є заступником начальника цивільного захисту України.

17. Хто повідомляє ОВВ про аварію, що сталася на об'єкті підвищеної небезпеки

18. Захисні споруди цивільного захисту–це споруди, які призначені для захисту

людей від дії факторів ураження надзвичайних ситуацій тех-ногенного,

природного, екологічного та воєнного характеру. Захисні споруди за своїми

захисними властивостями діляться на сховища і протирадіаційні укриття,щілини.

Сховища ЦЗ – це споруди, які забезпечують комплексний захист укритих

людей від дії факторів ураження НС. Сховища, які знахо-дяться в зонах

можливого виникнення масових пожеж і в зонах ураження СДОР, забезпечують

також захист укритих людей від висо-ких температур, отруєння продуктами

горіння і ураження СДОР.

Протирадіаційні укриття (ПРУ) – це споруди, які забезпечують за-хист людей

від дії іонізуючих випромінювань при радіоактивному зараженні місцевості при

неперервному перебуванні в них розра-хункової кількості людей на протязі 1-2

діб. В зоні можливих слабких руйнувань ПРУ забезпечують також захист від

обвалення окремих елементів будинків, для чого їх несучі конструкції повинні

бути роз-раховані на тиск в фронті ударної хвилі повітря, що дорівнює 0,2

кг/см2

ПРУ в межах зон можливих слабких руйнувань необхідно розташо-вувати в

підвалах і цокольних поверхах, а за межами зон можливих руйнувань – крім

того, і на перших поверхах. При пристосуванні при-міщень під ПРУ, демонтаж

технологічного обладнання не передба-чається.

Укриття простішого типу - це споруди, які забезпечують захист лю-дей від

світлового випромінювання і уламків зруйнованих будинків, а також

понижують дію проникаючої радіації, ударної хвилі вибуху і радіоактивних

випромінювань на зараженій місцевості.

До укриттів простішого типу відносяться спеціально збудовані щілини, а

також підвали і інші заглиблені приміщення, які присто-совані для захисту

людей.

Щілини викопуються в ґрунті у вигляді вузьких ровів з зломами в плані під

кутом 90-120˚. Довжина прямого відрізка повинна бути не більше 15 м.

Місткість цілин приймається від 10 до 50 чоловік. В щілинах місткістю до 25

чоловік робиться один вхід, а при більшій місткості - два входи.

Перекриття і крутості щілини повинні витримувати навантаження від ваги

ґрунтової засипки товщиною 50-60 см, бокового навантажен-ня ґрунту і дії

ударної хвилі на поверхні землі 0,5-1,0 кгс/см2

. Мате-ріали (ліс круглий,

пиломатеріали, залізобетонні вироби та інші) для настилу перекриття і одягу

крутизни цілин наведені в таблицях 4.16-4.17.

Підвали та інші заглиблені і підземні приміщення і споруди, які

пристосовуються під простіші укриття, повинні бути достатньо міцні, з

огороджуючими конструкціями із не горючих матеріалів і не мати транзитних

комунікацій (трубопроводів опалення і забезпечення во-дою діаметром більше

70 мм, паропроводів більше 40 мм, кабелів високої напруги). Місткість укриттів

в підвалах будинків рекомендує-ться приймати 50-300 чоловік.

— сповіщення та інформування;

— спостереження і лабораторний контроль;

— укриття у захисних спорудах;

— евакуацію;

— інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний та хімічний захист.

Поиск по сайту: