Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Природно-ресурсний потенціал Франції



Рельєфрівнини займають 2/3 території , вони розташовані на півночі і заході країни. Основні гірські масиви: Альпи, Піренеї, Юра, ардени, Вогези, найвища точка – г. Мон-Блан в Альпах – 4807 м.На південному заході – гаронська низовина

Клімат

Франція знаходиться в помірних широтах і є єдиною європейською країною, яка має чотири кліматичні зони: атлантична (на заході), континентальна (в центрі і на сході), альпійська і середземноморська (на півдні).

Клімат Франції в основному помірний, хоча на середземноморському узбережжі він субтропічний, а на сході в горах і на нагір'ї - континентальний. Середня температура січня в Парижі - від 1° до 6° С, середня температура липня - від 15° до 25° С. В Марселі на середземноморському узбережжі - від 2° до 10° С в січні та від 17° до 29° С в липні.

Мінеральні ресурси З корисних копалин Франції найбільші запаси: залізняку, бокситів, калійних солей, природного газу, кам'яного вугілля та урану.

Родовища залізняку (Мец - Тіонвіль, Лонгві, Бріє, Нансі) із загальними запасами 4 млрд. т належать юрському відкладенню Лотарингзького басейну. Великі родовища бокситів (загальні запаси 100 млн. т) пов'язані з мезозойськими вапняками Провансу (департамент Вар). Поклади калійних солей, достовірні і вірогідні запаси яких становлять 300 млн. т (в перерахунку на K2O), зосереджені в Ельзасі (Мюлуз). Найбільші родовища природного газу (Лак) з запасами 150 млрд. м3 і невеликі - нафти (Парантіс-ан-Борн) із запасами 12,1 млн. т розташовані в Аквітанському басейні.

Основні кам"яновугільні басейни - Валансьєнн (Нір - Па-де-Кале) і Лотарингзький із загальними запасами 9,5 млрд. т - пов'язані зі складчастим підмурком епігерцинської платформи. Родовища уранових руд (Лімузен, Форез, Морван) належать до герцинських гранітів Центрального Французького та Арморіканського масивів (загальні запаси 43 тис. т U3O8). Є також родовища вольфраму (12 тис. т WO3) і сурми (40 тис. т) в Центральному Французькому масиві, плавикового шпату (7 млн. т) і високоякісної талькової сировини (247 тис. т) в Східних Піренеях, свинцю (630 тис. т) і цинку (800 тис. т), олова (4 тис. т), срібла і золота (разом з поліметалічними рудами), сірки і сіркового колчедану, різних будматеріалів.

Франція займає 6-те місце за запасами флюоритів.

Економіка Франції

Франція - високорозвинута індустріально-аграрна країна, яка посідає одне з провідних місць у світі за обсягами промислового виробництва.

ВВП – 2,3 трлн дол., на душу нас. – 42,7 тис. дол.

Провідна галузь промисловості - машинобудування. Розвинуті автобудування, суднобудування, тракторо- і авіабудування, електротехнічна і радіоелектронна промисловість, а також хімічна (виробництво соди, добрив, хімічних волокон, пластмас), нафтопереробна і нафтохімічна промисловість. Експортне значення мають виробництво текстилю, одягу, галантереї. Розвинуті харчова промисловість і виноробство. Головна галузь сільського господарства - тваринництво. Поголів’я (1992, млн.) великої рогатої худоби - 20,9, овець - 11,5, свиней - 12,3; птахівництво. Посіви зернових (урожай пшениці - 32,6 млн. т у 1992; ячмінь, кукурудза), цукрового буряка. Виноградарство, овочівництво, плодівництво і квітництво. Морське рибальство і розведення устриць.

Ряд галузей завоювали міжнародне визнання: ядерна енергетика, інформатика, ракетобудування.

Головними промисловими районами Франції традиційно були Париж, Північ і Схід. Роль Парижа залишається так само високою, в структурі його промисловості основну роль відіграють нові наукоємні галузі. Північ і Схід з їх вугільно-металургійною і текстильною спеціалізацією, які колись процвітали, зараз стали депресивними районами. Значення їх різко зменшилось. Одночасно швидко зростає роль південних і західних районів.

Найважливішою особливістю господарства Франції є дефіцит власних енергоресурсів та їх значний імпорт. Видобуток вугілля в країні становить менше 10 млн. т (у 50-ті роки понад 60 млн. т), нафти — З млн. т і природного газу — 5 млрд. м. куб. на рік. Франція належить до найбільших імпортерів енергоресурсів, особливо нафти. Імпортуються також природний газ і вугілля. Імпорт нафти (до 90 млн т на рік, переважно з Алжиру і країн Перської затоки) здійснюється морським шляхом. Головними пунктами приймання нафти та її переробки є Гавр і Марсель. Трубопроводами Гавр зв'язаний з Парижем, Марсель — з Німеччиною через Ліон і Страсбург. Природний газ надходить з Нідерландів, Росії та з Алжиру.

З дефіцитом мінерального палива пов'язана велика увага до розвитку гідро- і атомної енергетики. Навіть перед другою світовою війною частка ГЕС і ТЕС у виробництві електроенергії була однаковою. Понад 2/3 потужностей ГЕС зосереджено в Альпах (річки Рона, Ізер, Дюранс), решта — на заході Центрального масиву і в Піренеях. Франція сама виробляє ядерне паливо. За потужністю АЕС (60 млн кВт) вона поступається лише США. На атомну енергетику припадає 50 % виробленої електроенергії. Місцями розташування АЕС стали долини Рони і Луари та узбережжя Ла-Маншу. Наукові інститути атомної енергії існують У конурбації Парижа і в Ґреноблі.

Франція є провідним експортером атомної технології і технології зберігання радіоактивних відходів. Першу в світі припливну електростанцію (ПЕС) збудовано в Бретані у гирлі річки Ране на березі Ла-Маншу, де висота припливів досягає 13 м. Річне виробництво електроенергії становить 450 млрд кВт год; частину її Франція передає своїм східним сусідам.

Чорна металургія Франції перебуває у стані депресії, потужності металургійних заводів використовуються на 60%. Найбільший у Західній Європі Лотаринзький залізорудний басейн нині став економічно невигідним як через умови залягання руди, так і через її якість і технологію збагачення. Чорна металургія орієнтується на імпортну сировину та паливо.

Нові металургійні підприємства зосереджені в морських портах (Дюнкерк, Фос), старі - у Лотарингії, а також у районах виробництва дешевої гідроенергії. Провідним французьким продуцентом і експортером у цій галузі продовжує залишатися державна сталеливарна компанія "Юзінор - Сасілор ". На підприємствах компанії виробляється 29, 1% її виробництва в країні. У середині 90 - х років "Юзінор - Сасілор) забезпечувала більше 98% національного експорту в цiй галузі.

Кольорова металургія - важлива галузь економіки країни. Особливо розвинуті алюмінієва та свинцево-цинкова галузі: видобуток бокситу складає 1,3 млн. т, що дає змогу виплавляти понад 300 тис. т сирого алюмінію, свинцю виробляють також біля 300 тис.т, що виводить Францію на 5-е місце в світі. Найбільш розвинена галузь у департаментах Вар і Еро. Лідером французької кольорової металургії є державна компанія "Пешіне", на частку якої припадає 93,2% усього виробленого в країні алюмінію (загальний щорічний обсяг виробництва алюмінію компанією біля - 600 тис. т). та біля 75% експортних продажів галузі).

Машинобудування є провідною галуззю промисловості Франції як стосовно питомої ваги зайнятих (38%), так і за обсягами валової продукції. Загалом підприємства машинобудування розміщені у районі Великого Парижа, Півночі Франції та Ліоні. Домінуючою галуззю машинобудування є його транспортна підгалузь, а особливо автомобільна промисловість. Автомобільна промисловість у Франції відрізняється дуже високим ступенем монополізації.

На найбільші автомобільні компанії "Рено" та "Пежо" припадає більше 90% продажів і майже 100% експорту в галузі. Лідируюче становище на французькому ринку автомобілів займає державна автомобільна компанія "Рено", націоналізована в 1946 році, на частку якої припадає майже половина вироблених у Франції автомобілів і приблизно така ж частка вартості французького автоекспорту. Приватна автомобільна компанія "Пежо" практично не поступається державної "Рено". Підприємства автобудування розміщені в Парижі, Ліоні, Рені, Дуе та Сошо-Монбельярі. Авіаракетна промисловість вирізняє Францію з-поміж країн Європи та світу, Знаходиться у державній власності.

Підприємства галузі розміщені в Парижі, Тулузі, Бурже, Бордо, Байонні та Маріньяні. Франція була третьою країною світу, яка запустила власний супутник Землі. Вона має широку космічну програму і космодром Кру в Ґвіані. Суднобудування Франції наразі перебуває у стані стагнації, підприємства розміщені в Нанті, Дюнкерку (цивільне суднобудування), Тулоні, Бресті, Шербурзі (військове суднобудування). Франція випускає новітні моделі тепло- та електровозів. Важливою галуззю виступає також електронне маштинобудування, випуск побутових електроприладів.Найбільшим продуцентом і експортером електроніки і електротехніки у Франції є "Компані женераль д'електрісіте" (з 1981 по 1986 р. - державна компанія, в 1987 році - реприватизована). Більше половини продукції компанії йде на експорт, на її підприємствах зайнято близько 55% працюючих в електротехнічній галузі. На французьких заводах виготовляють також обладнання для хімічної промисловості, сільськогосподарські машини, офісну техніку, засоби зв'язку, найсучасніше озброєння. Країна є піонером волоконної оптики.

У хімічній промисловості діє значне кількість великих підприємств, що пов'язано з необхідністю значних капіталовкладень для досягнення конкурентоспроможності виробництва. Найбільшою в галузі є державна хімічна компанія "Рон - Пуленк", націоналізована 1981 року, стабільно входить у 20-ку найбільших промислових компаній країни. Серед парфумерно - косметичних фірм, яких на французькому ринку діє близько 300, абсолютним лідером є компанія "Л'Ореаль", що входить за розміром консолідованих продажів до числа 10 найбільших хімічних компаній країни.

Серед інших великих хімічних компаній - "Елф-Акутен", "Сен-Гобен-Понт-а-Мусон". Окрім вже згаданої парфумерно-косметичної продукції, хімічна промисловість Франції випускає мінеральні добрива, синтетичний каучук, шини, пластмаси, синтетичні волокна, засоби побутової хімії, медикаменти. Підприємства орієнтуються переважно на поклади хімічної сировини (Ельзас, Лотарингія), однак для електрохімічної галузі важливими є джерела виробництва дешевої електроенергії , а основна хімія тяжіє до центрів нафтопереробки. Великим вузлами та центрами хімічної промисловості Франції є Париж, Ліон, Страсбург, Монлюсон, Клермон-Ферран, Марсель та в цілому північний схід країни. Як експортер хімічної продукції Франція посідає 3-є місце в світі.

Легка промисловість здавна займала значне місце у структурі французької економіки, яка наразі, проте, перебуває у стані занепаду та розвивається на імпортованій сировині. Підприємства текстильної промисловості розміщені в трьох основних районах: Північ Франції (вовняна, лляна, бавовнопрядильна, джутова галузі), Вогези та Ельзас (бавовняна промисловість), Ліон (виробництво синтетичних волокон і тканин). Центрами трикотажної промисловості є Париж, Труа, Рубе. Париж історично вважається центром високої моди (статус "світового законодавця мод"). У галузі зайнято понад 300 тис.осіб.

Франція значною мірою забезпечує внутрішній ринок деревини за рахунок власного лісопиляння хвойних порід, які промислово вирощуються. Значним є виробництво паперу і картону (7 млн т на рік).

Харчова промисловість Франції налічує близько 4 тис. підприємств, з них 3,5% припадає на долю великих, а 14,6% - середніх підприємств, які розміщуються переважно у невеликих містах та сільській місцевості. Велику роль у цій галузі відіграють виробничі кооперативи. Найбільшою харчосмакової компанією є БСН, яка за величиною продажів входить у 20-ку провідних промислових компаній Франції. Виробляється понад 70 млн.т м'яса, 5 млн.т цукру, 500 тис.т масла, 5,5 млн.т вина тощо.Ф

Експорт: машинобудівна продукція, у тому числі транспортне обладнання (близько 14% вартості), автомобілі (7%), сільськогосподарські і продовольчі товари (17%; один з провідних європейських експортерів), хімічні товари і напівфабрикати тощо. Іноземний туризм.

Сільське господарство

Франція є найбільшим виробником сільськогосподарської продукції в Західній Європі та одним з найбільших її експортерів у світі. За вартістю сільськогосподарського експорту вона поступається лише США, а як чистий експортер — США і Нідерландам. Основою цього стали сприятливі природні умови і великі площі придатних для використання земель. Орні землі займають 19 млн га, луки і пасовища — 12. Найкращі орні землі Франції знаходяться в басейні Сени і на північному сході. На більш зволоженому північному заході переважають луки та пасовища.

Загальний високий рівень розвитку країни також позитивно позначився на сільськогосподарському виробництві — воно належить до інтенсивних і високопродуктивних. У сільському господарстві працює 1,2 млн чол., середній розмір ферм становить 28 га. У виробництві кращі показники характерні для Північної Франції, гірші — для південних районів.

Рослинництво дає 1/3 вартості продукції. Вирощують зернові, картоплю, цукрові буряки, олійні (рапс, соняшник). Щорічні збори зерна досягай 60 млн т, половина йде на експорт (друге місце в світі після США). Пшениці збирають до 35 млн т, решту нарівно становлять ячмінь і кукурудза. Головний район вирощування пшениці — басейни Сени і Луари, кукурудзи — жаркіший і вологіший басейн Ґаронни. Цукрові буряки вирощують у басейні Сени та на півночі. Франція є найбільшим виробником і експортером цукру в Західній Європі.

Вирощують різноманітні овочі, фрукти і квіти, в тому числі для виготовлення парфумів. Серед фруктів найпоширеніші яблука, переважна частина врожаю переробляється на сидр. Бретань і Нормандія знамениті своїми яблуневими насадженнями. Цитрусових і оливок мало, бо зона субтропіків у Франції, порівняно з Італією та Іспанією, незначна.

Важливу роль відіграє виноградарство. За збором винограду, виробництвом і експортом вина, споживанням його на душу населення Франція займає друге місце в світі, лише трохи поступаючись Італії. Французькі вина вважаються найкращими в світі. Виноградна лоза потрапила в Галлію ще за римських часів. Північною межею її поширення стала умовна лінія, яка простягається від Нанта до Реймса через Париж. Виноград для власних потреб вирощують повсюдно, майже в кожному господарстві. Товарне виробництво сконцентроване у великих господарствах, які мають погреби.

Майже 1/2 вина надходить з півдня, але це дешеві столові сорти. Базою високоякісних марочних вин (бордоське, анжуйське, бургундське, шампанське, рейнське) є невеликі за площею анклави з властивими лише їм грунтами, експозицією схилів, сортом лози, методами вирощування і переробки. У назвах виноробної продукції знайшли втілення не тільки назви колишніх провінцій, а й таких міст Франції, як Каґор і Коньяк.

Тваринництво дає 2/3 вартості продукції сільського господарства. Основним традиційно є розведення великої рогатої худоби. Спеціалізовані свинарство і птахівництво стали розвиватися порівняно недавно. М'яса виробляють по 110 кг на кожного жителя, дуже значним є також виробництво молока. Місцеві сировари виготовляють 400 сортів сиру. М'яса вивозиться мало, хоча останнім часом Франція стала важливим постачальником худоби і птиці на ринки країн ЄС. Як експортер твердих сирів країна посідає високе місце в світі.

Райони розведення великої рогатої худоби можна поділити на дві групи. Перша охоплює низько- і середньовисокі території на сході й півдні — Арденни, Воґези, Юра, Центральний масив і передгір'я Піренеїв, друга — це низинні території, які мовби оточують басейни Сени і Луари з півночі. Молочний і м'ясний напрямки є в обох групах районів, проте молочний має більше значення в другій групі, а м'ясний — у першій. Світової слави набуло тваринництво Нормандії, де родючість ґрунтів невисока, але рясні опади і помірні температури створюють ідеальні умови і чудові пасовища для Утримання молочної худоби.

Райони відгодівлі свиней практично збігаються з районами розміщення поголів'я великої рогатої худоби. Вівчарство (переважно молочного напрямку) має місце на південних схилах Центрального масиву. Найважливішим районом птахівництва стала Бретань.

Франція виловлює щороку до 0,5 млн т риби. Дуже значні власні заготівлі деревини — понад 33 млн м куб на рік. Це результат широкого впровадження промислового лісівництва. Піщані низовини (ланди) між Ґаронною і Піренеями у вологому і жаркому кліматі виявилися придатними для вирощування приморської сосни.

Площа сільськогосподарських угідь становить 2/3 території Франції (35,5 млн. га); все більше зменшується частка ріллі і збільшується площа, вкрита травами, що пов’язано з посиленням тваринницької спеціалізації сільського господарства. Рілля займає 16,8 млн. га, багаторічні насадження - 2,2 млн. га (виноградники і сади), пасовища і сінокоси - 13,9 млн. га, під лісом - 14,5 млн. га. Структура сільського господарства за вартістю продукції у %: рослинництво - 43,3, у тому числі зернові - 16,0, овочі і фрукти - 9,0, виноград (на вино) - 8,5; тваринництво - 56,7, в тому числі виробництво м’яса - 26,1, молока - 18,6, птиці та яєць - 7,7. Рослинництво середньоєвропейского і середземноморсько-субтропічного типів. За збиранням зернових Франція поступається тільки США, Росії, Індії та Канаді. Основна зернова культура - пшениця (близько 1/2 всього врожаю зерна), основний район її виробництва - низовина на Заході країни.

Посіви цукрового буряка, як і цукрові заводи, зосереджені на Півночі. Через зменшення продовольчого використання втрачає свою цінність картопля. Важливе значення має виноградарство (1-е місце у світі за збиранням винограду).

Основна частина врожаю використовується для виробництва вина, через перевиробництво вина проводиться політика обмеження виноградарства. Виноградники поширені майже скрізь. Головні райони виробництва винограду і виноробства: провінції Лангедок, Шампань, Бургундія, Турень, район м. Бордо, Гасконь. У південних районах поширена культура оливи. Виробництво овочів і фруктів розвинуте скрізь. Тваринництво має м’ясомолочний напрямок, посилилося значення свиноводства і птахівництва. За виробництвом м’яса Франція поступається у Західній Європі тільки ФРН, а за виробництвом молока посідає 1-е місце.

Рибальство Головний район лову - Атлантичний океан. Улов риби - 806 тис. т (1974). Головні риболовецькі порти - Булонь і Лор’ян, Ла-Рошель. Устричний промисел (близько 70% світового збору устриць).

Транспорт

Транспортна система Франції є однією з найбільш щільних і найефективніших у світі. Щільність автомобільних доріг становить 146 км, залізниць - 6.2 км на 100 км ².

Велике значення має залізничний транспорт, особливо електрифікований і високошвидкісний, а також автодорожній. Обсяг вантажообігу залізниць перевищує 40 млрд т-км. Успішно впроваджується на залізницях швидкісний транспорт. Франція - лідер серед країн ЄС у цій сфері. Вона бере участь у низці проектів у Європі, а також в США. Більше 50 великих міст пов'язані між собою високошвидкісними залізничними лініями.

Швидко розвивається авіаційний транспорт. Найбільша авіаційна компанія - «Air France».

Морський транспорт має невелике значення. [Джерело не вказано 1281 день] Франція володіє 89 морськими портами, але вантажообіг найбільшого з них - Марселя - складає лише 50 млн т. [джерело не вказано 1281 день]

Під Ла-Маншем між Францією і Великобританією в 1994 році було споруджено залізничний тунель. У 2010 році тунель був закритий на 2:00 у зв'язку з аварією.

Транспортна мережа має радіальну конфігурацію з єдиним центром - Парижем. Приблизна частка окремих видів транспорту у внутрішньому вантажообороті (т/км, в %): залізничного - 34,9, автомобільного - 36,7, внутрішнього водного - 6,9, морського каботажу - 3,9, трубопровідного - 17,6 (1972). Франція посідає одне з перших місць у світі за довжиною автошляхів і величиною автопарку. Найважливіша автострада - Лілль-Париж-Ліон-Марсель. Довжина внутрішніх водних шляхів - 7,2 тис. км (у т. ч. 4,7 тис. км каналів).

Головні водні магістралі - Сена (яка через Уазу і Північний канал пов’язана з Північним районом, а через Марну і канал Марна-Рейн - з Лотарингією та Ельзасом) і каналізована р. Мозель (шлях для експорту лотарингзької руди і металу, а також імпорту вугілля і коксу); на ці шляхи припадає понад 4/5 перевезень.

Транспорт

 

Франція має одну з найрозвинутіших транспортних систем у Європі і є піонером у виготовленні й застосуванні надшвидкісних засобів транспорту. На лінії Париж — Ліон завдовжки 425 км уперше в світі почав курсувати поїзд зі швидкістю 270 км/год (зараз уже 400 км/год). Вперше розпочалися тут і рейси пасажирського надзвукового літака «Конкорд».

Центром транспортної системи Франції є Париж. Він зв'язаний водною артерією Сени з морем. Ділянка Сени між Парижем і Гавром завдовжки 374 км має щорічний вантажообіг до 50 млн т. Система водних каналів з'єднує Париж з Бельгією, басейном Рейну і через Сону й Рону — з Середземним морем. До Парижа з чотирьох боків підходять газопроводи, нафтопровід від Гавра і лінії електропередачі з півночі та районів Альп і Піренеїв. З Парижа в усі боки відходять залізниці і автостради. Головними напрямками є Гавр, Лілль, Страсбург, Ліон — Марсель, Тулуза, Бордо, Нант і Брест. Найважливіший транспортний коридор країни утворився по лінії Гавр — Париж — Ліон — Марсель. Він насичений найрізноманітнішою і найсучаснішою транспортною інфраструктурою. Париж є третім повітряним вузлом Європи, він поступається тільки Лондону і Франкфурту.

У Франції експлуатуються 21 млн легкових і понад 3 млн вантажних автомашин. Третина залізниць електрифікована. Великий повітряний і морський флот з'єднує країну з усіма континентами. Авіакомпанія «Ер Франс» — серед провідних у світі. Найтіснішими є зв'язки з розвиненими країнами і колишніми французькими колоніями. Головними портами є Гавр — Руан і Марсель — Фос.

Транспортна система Франції тісно пов'язана з транспортними системами сусідніх країн. Найнапруженішими напрямками є Париж — Брюссель і Париж — Франкфурт. Через Піренеї в Іспанію прокладені два залізничних тунелі, проте їх роль мінімальна. Дуже активно використовуються залізничні тунелі в Швейцарію через Юру і в Італію через Альпи. Два автомобільні тунелі зв'язують Францію з Італією. Один із них під Монбланом (довжина 11,7 км), другий — під перевалом Фрежюс (довжина 12,9 км). Вони також мають значне навантаження. Тунель під Ла-Маншем з'єднав Францію з Великобританією.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.