Зовнішній вигляд деревини визначається її кольором, блиском, текстурою і запахом.
Колір визначає зовнішній вигляд деревини. Він залежить від багатьох факторів: породи дерева, району й умов його зростання, клімату, віку дерева тощо. У порожнинах клітин деревини містяться смолисті, дубильні та барвні речовини, які надають їй основний колір. Колір деревини та його відтінки характеризують такими визначеннями: червоний, чорний, білий, рожевий, світло-рожевий тощо. Деревина порід, що ростуть у різних кліматичних умовах, має різний колір: від Сілого (ялина, липа, осика) до чорного (чорне дерево). Деревина південних порід має яскравіший колір порівняно з деревиною порід помірного поясу. В межах кліматичного поясу кожна порода має свій особливий колір, який може бути додатковою ознакою для її розпізнання. На повітрі під впливом світла деревина багатьох порід втрачає свою яскравість, набуваючи сіруватого забарвлення. Наприклад, деревина вільхи, що має у свіжозрубаному стані світло-рожевий колір, незабаром темніє і набуває жовто-червоного забарвлення. Під водою колір деревини також змінюється. Дубина, яка тривалий час пролежала у воді, набуває темно-коричневого і навіть чорного кольору. Забарвлення деревини змінюється відповідно до віку дерева через ураження її різними грибками. Деревина молодих дерев світліша ніж старих.
Колір деревини має важливе значення у виробництві меблів, музичних інструментів, столярних і сувенірних виробів. Колір можна поліпшити, якщо піддати деревину спеціальній обробці: пропарюванню (бук), протравленню (бук, каштан) та пофарбуванню різними хімічними речовинами.
Блиск будь-якого предмету обумовлюється здатністю відбивати світловий потік. Блиск деревини залежить від її щільності та кількості, розмірів і розташування серцевинних променів. Чим світліша деревина, тим краще вона блищить. Особливим природним блиском відзначається деревина клена, бука, платана, дуба. Радіальні розрізи деревини клена, наприклад, утворюють дуже блискучу поверхню, бо при цьому розрізуються вздовж добре розвинуті серцевинні промені. Матову поверхню має деревина липи, тополі, осики, тому що в цих породах дуже вузькі серцевинні промені й порівняно тонкі стінки клітин механічних тканин. Блиск надає деревині гарного зовнішнього вигляду, а при необхідності може бути посилений за допомогою спеціальної обробки: поліруванням, вощінням, покриттям лаком або обклеюванням прозорими плівками.
Текстура - це природний рисунок на поверхні деревини, що відбиває особливості її будови. Текстура утворюється внаслідок перерізання волокон, річних шарів, серцевинних променів, сучків.
Текстура залежить від особливостей анатомічної будови деревини окремих порід і напряму розрізу. Хвойні породи мають красиву текстуру на тангенціальному розрізі завдяки неоднаковому кольору ранньої та пізньої деревини, а листяні (бук, дуб, клен, в'яз) - завдяки яскраво вираженим річним шарам і розвинутим серцевинним променям на радіальному й тангенціальному розрізах. Особливо красиву текстуру має деревина з неправильним розташуванням волокон (завилькуватість, нарости тощо). Інколи застосовують особливі способи обробки деревини - лущення шпону під кутом до напрямку волокон, стругання в радіальному напрямку - або замінюють штучною текстурою - розмальовують поверхню під текстуру цінних порід чи обклеюють текстурною плівкою.
Текстура визначає цінність дерева, особливо для виготовлення художніх меблів, різних сувенірних виробів та для оздоблення музичних інструментів.
Запах деревини залежить від наявності в ній смол, дубильних речовин та ефірної олії. Свіжозрубана деревина має силь ніший запах, ніж та, що знаходиться на лісоскладах. Сильний запах має деревина хвойних порід, а деревина листяних порід пахне слабо.
Велике значення має запах деревини під час виготовлення тари під продукти харчування. Тому таку тару не виготовляють з деревини хвойних порід. Запах деревини, так як колір і блиск, є ознакою для розпізнання деревних порід і має виробниче значення.
Сучки порушують однорідність структури дерева і послаблюють його переріз. Біля них створюється неправильне розташування волокон, що знижує міцність деревини, особливо при її роботі на розтяг. Сучки утрудняють обробку деревини, туплять інструмент і зменшують робочий переріз дошки або бруса. При роботі деревини на стиск сучки порівняно не дуже зменшують її опірність, а при роботі на зсув і зріз навіть підвищують міцність деревини. Найменше знижують міцність деревини зрослі сучки, тому вони допускаються в лісоматеріалах, що йдуть на дерев'яні несучі конструкції. Сучки крихкі й особливо тютюнові знижують міцність деревини більше, ніж зрослі. Крім того, у без’ядерних листяних породах крихкі і тютюнові сучки можуть стати причиною зараження навколишньої їхньої деревини. Погіршення властивостей деревини залежить також від розмірів сучків, їхньої кількості і розташування. Вади форми стовбура. Кривизною називається скривлення стовбура по довжині. Кривизна може бути односторонньою при вигині тільки в одну сторону і двосторонньою при вигині в різні сторони, в останньому випадку вигин може бути в одній або різних площинах. При розпилюванні кривої колоди неминуче виходить переріз великої кількості волокон, у зв'язку з чим міцність пиломатеріалів знижується. При великій кривизні колод вони не придатні для розпилювання. Ройками називаються поздовжні западини і виступи в прикореневій частині стовбура, що надають поперечному розрізові зіркоподібний обрис. Ройки є причиною штучного косослою в пиломатеріалах, що знижує міцність останніх. Закомелистістю називається різке і значне потовщення комлю стовбура в порівнянні з іншою його частиною. Стічністю називається зменшення товщини стовбура від комлю до вершини, що перевищує норму. Чим стічність менша, тобто чим ближче форма стовбура до циліндричної, тим краще для будівельників. У середньому можна вважати нормальним стік, рівний 1% (зменшення товщини стовбура на 10 ммна кожному метрі довжини). Стічність є серйозною вадою, тому що зі стічної колоди дошки і бруси виходять з більш часто перерізаними волокнами і, отже, зі зниженою міцністю. Вади структури деревини. Косослоєм (рис.2.2, а) називається гвинтоподібне розташування волокон у дереві. Косослой виявляється при знятті кори по напрямку волокон тріщин, смужок, смоляних ходів і ін. Сильний косослой помітний навіть на зростаючому дереві по спірально розташованих тріщинах кори. Косослой шкідливий тим, що при випилюванні дошок приходиться часто перерізати волокна деревини, у результаті чого значно знижується міцність дошок і брусів. Рис.2.2 Вади структури деревини і тріщини: а – косослой, б – свилеватість, в – крен, г – простий метик, д –хрестовий метик, е –кільцевий відлуп, ж – частковий відлуп, з – морозобоїна, і –сонячні тріщини. Найбільшою мірою косослой знижує опірність деревини розтяганню і згину. Опірність деревини стискові і сколюванню уздовж волокон при косослої практично не міняється. Косослойна деревина дає підвищену усушку вздовж волокон,поздовжнє короблення. Ступінь «косослойности» виміряється у відсотках відхилення волокон від прямого напрямку на одиниці довжини стовбура. Вплив «косослойности» тим менший, чим більший перетин елемента. Тому доцільніше використовувати косослойну деревину у вигляді колод і брусів, а не у вигляді дошок. Свилеватість (рис.2.2, б) полягає в різко хвилястому або: плутаному розташуванні волокон. Свилеватість зустрічається частіше в листяних породах, ніж у хвойних. Дошки, випиляні зі свилеватої колоди, як і косослойної, мають малу міцність у зв'язку з великою кількістю перерізаних волокон. Свилевата деревина важко піддається обробці, погано вистругується і розколюється. Свилеватість деревини може мати позитивне значення при виготовленні різних дерев'яних виробів з таких порід, як карельська береза, клен, горіх; у цьому випадку вигадливе розташування волокон дає красивий малюнок на поверхні виробу. Крен — це нерівномірний розвиток річних шарів з однієї сторони дерева (рис.2.2, в). Крен зустрічається головним чином у хвойних порід, особливо часто в ялини. Причиною кренів служить неоднакове висвітлення сонцем різних сторін дерева, наприклад на узліссі. Крен знижує якість деревини, тому що не потовщені шари мають велику твердість і крихкість, а потовщені — більш крихкі і м'які. У зв'язку з різною щільністю деревини ускладнюється її обробка. Дошки, випиляні зі стовбура дерева з креном, мають нерівномірну усушку і жолобляться. Тріщини. Тріщини є серйозною вадою, тому що знижують міцність деревини і підвищують можливість її загнивання. Поява тріщин зв'язана з впливом на зростаюче дерево різкої зміни температури або сильного вітру і з утратою деревиною вологи в результаті природного або штучного висушування. До тріщин зростаючого дерева відносяться метик, відлуп і морозобоїна. Метик — це одна або кілька внутрішніх широких тріщин, спрямованих радіально, що проходять через серцевину стовбура, але не доходять до його зовнішніх шарів. Розрізняють метик простий і хрестовий. Простий метик утворюється однією або двома тріщинами, розташованими по одному діаметрі (рис.2.2, г). Хрестовий метик (рис.2.2, д)складається з двох або декількох тріщин, розташованих під кутом одна до другої. Як простий, так і хрестовий метик може бути згодним і незгодним. Згодним метик називається в тому випадку, якщо тріщина, що йде в стовбурі, залишається увесь час в одній площині. При незгодному метику тріщина йде гвинтоподібно, так що на верхньому торці колоди її напрямок інший, ніж на нижньому. Колода з незгодним метиком не придатна для розпилювання на дошки. Колода з простим згодним метиком знижує сортність колод, тому що в цьому випадку її розпилюють на дошки уздовж метика. Відлупом називається внутрішня тріщина, що йде по річному шарі і поширюється на деякій ділянці по довжині колоди. Відлуп може бути повним кільцевим (рис.2.2, е),коли тріщина має вигляд замкнутого кільця, і частковим (рис.2.2, ж),якщо тріщина має дугоподібний вигляд. Відлуп порушує цілісність деревини і знижує якість лісоматеріалу. Ступінь зниження якості лісоматеріалу залежить від довжини тріщини по окружності і довжині матеріалу. У лісоматеріалах відлуп спостерігається на торцях — у вигляді поздовжніх жолобчастих заглиблень, Морозобоїнами називаються тріщини, що утворюються при великих морозах внаслідок розриву зовнішніх шарів дерева в результаті різкого зменшення їхнього об’єму. Морозобоїна (рис.2.2, з) являє собою зовнішню поздовжню тріщину, більш широку ззовні стовбура і яка поступово звужується в напрямку до його центра. Морозобоїна може поширитися на велику глибину аж до серцевини стовбура. Вона може бути відкритою ззовні або закритою (зарослою). На поверхні стовбура уздовж морозобоїни звичайно спостерігаються нарости у виді валиків. Морозобоїна спотворює стовбур дерева і порушує цілісність деревини, знижуючи цим її якість. Крім того, вона сприяє утворенню гнилі. Тріщини усушки з'являються в результаті нерівномірної зміни об’єму різних шарів деревини при видаленні з неї вологи. Зовнішні шари деревини, що висихають швидше внутрішніх, прагнуть зменшити свій об’єм, але зустрічають опір з боку сирих внутрішніх шарів, у результаті деревина розривається, утворюючи тріщини. У колодах і брусах тріщини розташовуються по радіусах і звуться сонячними (рис.2.2, і). У залежності від розташування і характеру тріщин усушки в пиломатеріалах розрізняють тріщини: торцеві, котрі не виходять на бічну поверхню матеріалу; торцеві односторонні, що виходять на одну бічну поверхню матеріалу; торцеві наскрізні, що виходять на торець і дві протилежні бічні поверхні матеріалу, і тріщини пластові або бокові, що не виходять на торець. Тріщини усушки спостерігаються у всіх пиломатеріалах у тому або іншому ступені. Вплив тріщин на якість матеріалу залежить від їхнього характеру і кількості. Найменший вплив мають так звані волосяні тріщини товщиною до 0,5 ммі глибиною до 5 мм;найбільш шкідливі наскрізні торцеві тріщини, тому що вони можуть розколоти дошку або брус. Інші вади. Зустрічається ще ряд вад деревини, зв'язаних з її механічними ушкодженнями, наявністю сторонніх хворобливих утворень, а також з ушкодженнями її комахами. Ушкодження кори — це затіс або частковий карб стовбура сокирою й інші механічні ушкодження. Вони сприяють зараженню стовбура грибами, особливо при збереженні на складі. Прорість являє собою омертвіння окремих ділянок деревини або кори, що заросли частково або цілком у стовбурі. Прорість буває закритою, тобто цілком зарослою, або відкритою у виді поздовжньої борозни або виямки. Прорість порушує цілісність деревини і супроводжується місцевим скривленням річних шарів. Причиною виникнення прорості може бути місцеве ушкодження деревини ударом. Сухобокісттю називається зовнішнє однобічне омертвіння деревини стовбура, що може виникнути в результаті опіку дерева при пожежі або відсутності кори з однієї сторони стовбура. Сухобокість веде до зменшення виходу пиломатеріалів і часто супроводжується гнилизною в місцях, що примикають до омертвілої деревини. Смоляний рак зустрічається тільки на сосні як результат зараження особливим іржавим грибом і являє собою ділянку стовбура сосни з відмерлою, сильно засмоленою і почорнілою корою. Смоляний рак викликає неправильність форми стовбура в місці пораження. Якість деревини знижується в залежності від величини місця, ураженого смоляним раком, і його розташування по довжині стовбура. Водостоєм називаються внутрішні ділянки у свіжо зрубаному дереві зі значно більшим вмістом вологи, ніж у навколишній деревині. На поверхні розрізу деревини водостій помітний у виді смуг або плям, на місці яких після висихання з'являються тріщини. Водостій сприяє загниванню деревини. Смоляні кишеньки(серниця) являють собою порожнини між річними шарами хвойних порід, найчастіше ялини, заповнені смолою. Скупчення смоли зменшують міцність деревини, а випливаюча з кишеньок смола заважає обробці і склейці деревини, псує поверхню виробів. Ушкодження комахами. Комахи наносять шкоду зростаючим в лісі деревам, деревині, що зберігається на складах, а також перебуваючим в експлуатації дерев'яним конструкціям і спорудженням. Ступінь ушкодження деревини комахами може бути різною. Жук-короїд, сірий плоский вусань і деякі інші комахи, поселяючись під корою, проробляють на поверхні деревини звивисті ходи глибиною не більш декілька міліметрів. Така поверхнева червоточина не має значення для матеріалу, якщо при випилюванні дошок ушкоджені місця видаляються. При використанні ушкодженого матеріалу у вигляді колод потрібно враховувати можливість їхнього швидкого загнивання, тому що жуки часто заносять у деревину спори грибів. Червоточина, утворена чорними вусанями, рогохвостами і деякими іншими жуками, може бути більш глибокою, понад 5см при діаметрі ходів понад 6 мм. У цьому випадку сортність лісоматеріалів різко знижується аж до переводу їх у дрова. Найбільші пораження готовим дерев'яним конструкціям заподіюють жуки: меблевий точильник і будинковий точильник. Личинки цих жуків проробляють у сухій деревині хвойних і листяних порід ходи діаметром 2 ммі більше. У цьому випадку деревина не має ззовні ніяких видимих слідів ураження, однак унаслідок великої кількості ходів уся вона перетворюється в порохняву масу з великою кількістю деревного борошна. Ушкоджену конструкцію приходиться цілком замінювати. У водах теплих морів зустрічається так званий морський хробак, або шашень, що є небезпечним руйнівником деревини підводних частин морських споруджень, у яких він проробляє велику кількість ходів діаметром 5—7 мм. У результаті деревина майже цілком утрачає свою міцність. У Закавказзі і Середній Азії водяться комахи-терміти, що руйнують дерев'яні частини будівель, що стикаються з землею: стовпи, обв'язки і т.п., усередині яких терміти, проробляють ходи. Застосування деревини з вадами для будівельних конструкцій. Практично усі види лісоматеріалів у різному ступені мають ті або інші вади. Зниження вимог до якості деревини може викликати зменшення міцності або термінів служби дерев'яних конструкцій. Надмірне підвищення вимог може бути причиною подорожчання будівництва за рахунок застосування вищих сортів деревини в тих випадках, де можна обійтися більш низькими.
