Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

c. вивідний знання (висновок)



Закон тотожності. Закон несуперечності. Закон виключеного третього. Закон подвійного заперечення. Закон комутативності. Закони контра позиції. Закон асоціативності. Закон дистрибутивності. Закони де МорганаЗакони логіки мають загальнолюдський характер, їх повинні дотримуватися всі люди, незалежно від того, до якої раси, нації, соціальної групи вони належать. Якби люди керувалися не одними й тими самими законами мислення, то діяльність таких інституцій, як Організація Об'єднаних Націй, була б неможливою. Проте одна справа, що люди "повинні дотримуватися", а інша - чи дотримуються вони цих законів. Так, представники радикальних, фанатично налаштованих політичних партій та релігійних організацій, як правило, "не в ладах" з логікою. Сучасна логіка визначає закон мислення як "завжди істинне" висловлювання (формулу). Сформульовані таким чином закони використовуються при розв'язанні складних логічних задач у кібернетиці, теорії релейно-контактних схем, у роботі електронно-обчислювальних машин, автоматичних пристроїв, математичній лінгвістиці тощо.

Закон тотожностіОскільки кожна річ, хоча й змінюється, проте зберігає свою визначеність у межах міри, то й думки про речі мають бути чітко визначеними. На сторожі визначеності думок і стоїть цей закон.Закон тотожності: кожна думка має бути чіткою за обсягом, ясною за змістом і залишатися незмінною в ході одного й того ж міркування.Цей закон спрямований безпосередньо проти нечітких, неясних, розпливчастих думок, а опосередковано - проти їх двозначності та багатозначності.Закони логіки переконливо ілюструються на прикладах міркувань, у яких ці закони порушено

Закон несуперечностіЗакон несуперечності: два судження, в одному з яких щось стверджується, а в другому те саме, в той же час і в тому ж відношенні заперечується, не можуть бути одночасно істинними.Згідно з відомими висновками за "логічним квадратом" цей закон можна сформулювати й так: два протилежні (контрарні) судження, як і два суперечні, не можуть бути одночасно істинними. З того ж таки "квадрата" випливає, що принаймні одне з цих суджень є хибним ("принаймні одне...", бо деякі з названих суджень, а саме протилежні, обидва бувають одночасно хибними).Об'єктивною основою закону несуперечності є те, ще один і той самий предмет не може одночасно мати і не мати одну й ту ж властивість.

Закон виключеного третьогоЗакон виключеного третього: із двох суперечних суджень одне неодмінно є істинним, друге - хибним, а третього і бути не може. Якщо закон несуперечності діє і між суперечними, і між протилежними судженнями, то закон виключеного третього діє лише між суперечними судженнями - загальностверджувальним і частковозаперечним, загалmнозаперечним і частковостверджувальним, одиничним стверджувальним і одиничним заперечним. Між протилежними судженнями цей закон не може діяти, бо вони можуть бути одночасно хибними. Щоб діяти, необхідно прийняти одне і тільки одне рішення.

Закон подвійного запереченняЗакон подвійного заперечення - логічний закон, згідно з яким заперечення дає твердження, із твердження випливає його подвійне заперечення, а подвійне заперечення рівносильне твердженню.Закон подвійного заперечення розглядають і як назву кількох законів, які, хоч і відрізняються один від одного, та разом з тим перебувають в органічному взаємозв'язку. Це стосується і назв багатьох інших законів. Закон ідемпотентності (лат. "що зберігає той самий ступінь") - логічний закон, який стверджує, що повторення будь-якого висловлювання через "і" (кон'юнкцію) чи "або" (диз'юнкцію) рівнозначне самому висловлюванню. Цей закон дозволяє виключати з міркування повторення одного й того ж висловлювання.

 

Доведення — це процес думки, що полягає в обгрунтуванні істинності якогось положення за допомогою інших положень, істинність котрих установлена раніше.

Термін «доведення» вживається в кількох значеннях.

1. Під доведенням розуміють факти, за допомогою котрих обгрунтовується істинність того чи іншого положення.

2. Словом «доведення» позначають джерела даних про факти, наприклад, літописи, оповіді очевидців, мемуари тощо.

3. Доведення — це процес мислення, логічний процес обгрунтування істинності одного судження за допомогою інших суджень. У формальній логіці термін «доведення» вживається саме в цьому значенні. Логіка вивчає доведення як мисленний процес.

Спростування

Доказ тісно пов'язаний із спростуванням. Досить часто ми не тільки доводимо істинність висунутої тези, але одночасно й спростовуємо якесь інше положення, котре ми вважаємо хибним.

Спростуванням називається процес мислення, за допомогою якого доводиться хибність якогось положення або неспроможність доведення в цілому.

Спростування може бути спрямоване проти тези, проти аргументів або проти способу доведення (міркування). Згідно з цим розрізняють такі способи спростування:

спростування тези;

спростування аргументів;

3) спростування зв'язку тези з аргументами.

Основні національні релігії:іудаїзм (хасидизм, караїмізм) (Ізраїль)

  • індуїзм, джайнізм, сикхізм (Індія)
  • конфуціанство, даосизм (Китай)
  • синтоїзм (Японія)

Дослідники релігії дають 4 основних типи релігійних організацій:

- церква

- секта

- харизматичний культ

- деномінація.

Харизматичний культ - можно роздивлятися в якості одного із різновидівсекти. Він має ті ж основні характеристики. Особливість жехаризматичного культу пов'язана із процесом його формування. Ця

релігійна організація створюється на базі об'єднання людей навколохаризматичног о культу.Ця організація визнає що носить божествєннийхарактер (харизму).

 

Будди́зм (санскр. बुद्ध धर्म, buddha dharma?; палі बुद्ध धम्म, buddha dhamma, «Вчення Просвітленого»[1]) —релігійно-філософське вчення (Дгарма) про духовне пробудження (бодгі), яке виникло близько VI століття до н. е. в Давній Індії. Засновником вчення вважається Сіддхартха Гаутама

Чотирьох шляхетних істинах [6]:

1. життя неминуче пов'язане зі стражданнями - дукха або дуккха (санскр. दुःख, палі dukkhaṃ — «страждання», «фрустрація», «дискомфорт»);

2. причиною страждання є жага буття і чуттєвих насолод - дуккха самудая (санскр. समुदाय, палі dukkhasamudayo (samudayo — «виникнення», «походження», «поява»);

3. щоб уникнути страждань, слід звільнитися від цієї жаги буття - дуккха ніродга (санскр. निरोध, nirodha?, паліdukkhanirodho (nirodho — «припинення», «згасання», «притамування»);

4. і досягти повного заспокоєння — Ніббани (санскрит: Нірвани) - дуккха ніродга гаміні патіпада марга (санскр. मार्ग,mārga?, дослівно «шлях»); палі dukkhanirodhagāminī paṭipadā (gāminī — «той, що веде до», paṭipadā — «шлях», «практика»).

Пізніше в межах буддизму Індії виникли два напрями: Хінаяна і Магаяна, кожен з яких пропонує способи пробудження людської свідомості.

 Хінаяна – "вузький" (або дослівно - "малий") шлях порятунку, який передбачає певний аскетизм, відлюдництво і був розрахований в основному для практики монахами-бгікшу.

 Махаяна – "широкий" (або дослівно - "великий") шлях порятунку, при якому припускається можливість досягнення самадгі та нірвани мирянином, який дотримується обітниці духовного вдосконалення під керівництвом бодгісаттви. На відміну від ченців, мирянам давався більш спрощений етичний кодекс поведінки, який зводився до дотримання п'яти заповідей: 1) відмова від вбивства; 2) відмова від привласнення чужого майна; 3) відмова від надмірного статевого життя; 4) відмова від зловживання довірою, брехні та шахрайства; 5) відмова від речовин, які збуджують свідомість.

Розкол християнської церкви (1054)

Між церквами виникли й богословські суперечки: східна дотримувалася Нікейського символу віри, згідно з яким Святий Дух походить тільки від Бога-Отця. Західна стверджувала, що походить він і від Бога-Сина (принцип «філіокве» — і від Сина). Східна церква не визнавала і причащання прісним хлібом, посту в суботу, заперечувала целібат (безшлюбність) священослужителів та ін. Були суперечності й щодо територіальної сфери впливу обох церков. У середині XI ст. ця боротьба переросла в гострий конфлікт, який завершився тим, що посланець Папи Льва IX кардинал Гумберт 16 липня 1054 p. піддав анафемі візантійського патріарха Михаїла Керуларія. У відповідь собор візантійських єпископів оголосив анафему папським посланцям, звинуватив Рим у тому, що він перекрутив Символ віри, коли прийняв постанову Ахенського собору (809 p.) про філіокве. Так стався поділ християнства на Західну (Римську) церкву, яка пізніше стала зватися католицькою (грец. katholikos — загальний, вселенський) і Східну (Константинопольську), що стала іменуватися згодом православною (лат. — ортодоксальний).

 

 

Протестанти́зм — один із найпоширеніших напрямів у християнстві, що відокремився від католицтва в період Реформації у16 столітті (лютеранство, кальвінізм та ін.) та у результаті подальшого внутрішнього поділу (адвентисти, баптисти, методистита ін.). Церкви і спільноти протестантів національного чи локального характеру є в усьому світі. Адвенти́зм (від лат. adventus — пришестя; дослівно: «біля порогу») — релігійна християнська протестантська течія, яка проповідує кінець світу що наближається: «друге пришестя Христа» та встановлення «тисячолітнього царства Божого».

Сьогодні ЦАСД — це всесвітня християнська Церква, яка динамічно розвивається і до якої щорічно приєднується майже півтора мільйона нових віруючих. До складу ЦАСД входять 13 світових центрів, відділень ГК — дивізіонів, які діляться на регіональні поля — уніони, конференції, місії. ЦАСД має представництва в 206 країнах світу, веде проповіді 735 мовами. ЦАСД керується демократичними засадами існування.

П'ятидеся́тництво (іноді п’ятдеся́тництво) (назва походить від старозавітного свята «п'ятидесятниці»; новозавітні варіанти: «Зелені свята», «Трійця») — одна з найчисельніших на цей день протестантських церков у світі, вчення якої, як і адвентизму, виникло на ґрунті баптизму, наслідуючи висхідні віросповідні та культові принципи пізнього протестантизму: у першій третині XX ст. ця течія за кількістю прихильників випереджала адвентизм і впритул підійшла до баптизму. Основні догми

Догмат пов’язаний з новозавітним біблійним сюжетом про зішестя Духа Святого на апостолів Христа у день давньоєврейського свята п’ятидесятниці. Більшість християн сприймають цей сюжет як історичну подію, яка сталася лише раз і тільки з апостолами та першими послідовниками Христа. П’ятдесятництво актуалізує ії, оголошуючи можливість хрещення Святим Духом у наші дні, в реальному, земному житті. Звідси — нове осмислення догмату: на думку прихильників течії, духовне хрещення, а через нього й контакт зі Всевишнім, може отримати будь-яка людина — незалежно від її соціального статусу, релігійної приналежності, індивідуальних здібностей. Подібна демократизація догмату, його «заземлення» й особистісна наповненість зробили ідею хрещення Святим Духом надзвичайно привабливою для багатьох віруючих.

Свідки Єгови — назва, прийнята більшістю iз Дослідників Біблії у 1931 році[1], щоби відділити себе від віросповідань решти християнського світу[2]. Дане найменування Свідки Єгови засновують на словах із книги Ісаї (Іс. 43:10-12):

Свої вчення Свідків Єгови засновують на Біблії, вважаючи її натхненим Божим словом за посередництвом праведних вибраних людей[7]. Свідки Єгови різко відрізняються від загальновизнаних християнських церков в наступних моментах:На думку Свідків Єгови є ідолопоклонством та суперечить Біблії (Вих. 20:4‚ 5 та Іс. 44:10-18).На думку Свідків Єгови єдиним і правдивим Богом є Єгова (Ів. 17:3; Мр. 12:29); (Вих. 15:3, Ісус Христос — йому підпорядкованим (1 Кор. 11:3), а святий дух — діючою силою, могутністю Бога (Бут. 1:2; Дії 2:18).На думку Свідків Єгови Ісус народився «не 25 грудня‚ а десь 1 жовтня‚ коли пастухи ще залишали свої отари на ніч просто неба» (Лк. 2:8—12), «ніколи не наказував християнам святкувати день його народження», а лише «вшановувати пам'ять про його смерть» (Лк. 22:19‚ 20).На думку Свідків Єгови, „Ісус помер не на хресті‚ а на палі чи стовпі. Грецьке слово‚ «стаурос», що в багатьох Бібліях перекладається як «хрест»‚ означає тільки один брус дерева. Символ хреста походить зі стародавніх фальшивих релігій. Хрест не застосовувався й не вшановувався ранніми християнами.“ (Повторення Закону 7:26;1 Кор. 10:14).Крім того, особливими для Свідків Єгови є також:

 Переконаність у близькості «Армагеддону»,

 Неприйняття святкування днів народжень

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.