Таксономічна належність:Родина Соснові — Pinaceae. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Наукове значення: Середньоєвропейський монтанний плейстоценовий релікт. Ареал виду та його поширення в Україні: Альпи, Зх., Сх., Пд. Карпати на висотах 1200–2500 м н.р.м. В Україні у вигляді смуги локалітетів з пн. зх. на пд. сх. по водозборах верхів’я р. Свіч, Лімниця, Бистриця Солотвинська, Бистриця Надвірнянська, від Брустурянки до Пруту. Адм. регіони: Ів, Зк. Чисельність та структура популяцій: Переважна більшість локалітетів сконцентрована в Ґорґанах (4159,9 га) — по вершинах головних хребтів (Артиця, Матахів, Ґорґан, Явірник, Верхній Пасічний та ін.). У Чорногорі вид поширений на площі 34,7 га, на г. П’єтрос, в ур. Гаджина, Кізі-Улоги, на хребті Кедруватий — Погорілець, в ур. Кедроватий. Локальні популяції невеликі за площею та чисельністю особин, характерна циклічність поновлення популяцій новими генераціями особин. Причини зміни чисельності: Вирубки лісів, незадовільне відновлення у зв’язку з розростанням ялиці. Умови місцезростання: На стрімких схилах різної експозиції, вкритих валунами, на бідних, кислих, свіжих, іноді перезволожених ґрунтах на висоті 900–1300 м н.р.м. Едифікатор угруповань до союзу Piceion abietis, як правило в умовах, де позиції Picea abies послаблені, заходить в угруповання союзу Pinion mughi. Мезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Фанерофіт. Хвойне дерево 20–25 (30 м) заввишки, тривалістю життя до 400 і більше років. Крона яйцеподібна, кора тріщинувата коричнево-сірого кольору. Деревина міцна, смолиста, запашна. Хвоя тригранна 8–12 см завдовжки, 1 мм завширшки, зібрана на вкорочених пагонах у пучки по 5 штук. Шишки бурі, яйцеподібні, спрямовані вгору або відхилені вбік, 5–8 см завдовжки, 5 см завширшки. Насіння до 1 см завдовжки, в товстій лушпині, їстівне. Пилування відбувається у червні–липні, насіння достигає у жовтні–листопаді. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в ПЗ «Ґорґани», Карпатському НПП, в заказниках загальнодержавного значення «Грофа», «Тавпіширський», «Яйківський», (Івано-Франківська обл.), «Брадульський», «Ґорґани» і «Тавпишірка», «Кедринський» (Закарпатська обл.). Необхідно взяти під охорону всі місцезнаходження виду. Заборонено вирубування дерев. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в ботанічних садах. Господарське та комерційне значення: Протиерозійне, декоративне, ґрунтотвірне, харчове, технічне.
ФІЛОФОРА ПСЕВДОРОГАТА
Таксономічна належність:Родина Філофорові — Phyllophoraceae.. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Наукове значення: Вид з обмеженим ареалом, важливий для вивчення питань ареалогії та альгосозології. Ареал виду та його поширення в Україні: Каспійсько–середземноморский та атлантичний ареал — уздовж атлантичного узбережжя Європи, Ісландії, Пд. Америки (Фарерських о–вів), Балтійському та Чорному морях. Адм. регіони: Од, Кр. Чисельність та структура популяцій: Трапляється групами, зрідка поодиноко, чисельність швидко скорочується серед Чорноморських локалітетів: пн.–зх. регіон Чорного моря, Одеська обл., Овідіопольський р–н, Філофорне поле Зернова; Каркінітська затока, Мале філофорове поле; зх. та пд. Крим, Севастопольський та Прикерченський регіони. Через погіршення екологічних умов рясно обростає епіфітами. Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (евтрофування водойм) та рекреаційне навантаження, пригнічений розвиток унаслідок інтенсивного обростання епіфітами і тваринними об’єктами, скорочення природних біотопів через посилену господарську діяльність на шельфовій зоні пн.–зх. частини моря. Умови місцезростання: Морські акваторії, бентос, серед обростань стулок мідій, каміння (черепашник — на глибині 20–30 м), формує змішані угрупування з Phyllophora crispa та Coccotylus truncatus (=Ph. brodiaei). Олігосапробіонт. Загальна біоморфологічна характеристика: Слань заввишки 3–20 см, неправильно розгалужена, кущикоподібна, з голими стеблоподібними гілками та трьохгранними листковими пластинками на верхівках. Стеблова частина сплющена (завтовшки близько 1 мм), дуже розгалужена, вгорі переходить у клиноподібну, із загостреними верхівками листоподібну пластинку завдовжки 1,5–3 см, завширшки 1–2 см, без ребра. Розмножується статевим (карпоспорами) та нестатевим (тетраспорами) шляхом. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Вид занесено до ЧКУ (1996). Охороняється в ботанічнному заказнику «Філофорне поле Зернова». Посилення режиму охорони та контролю стану популяцій виду, призупинення господарської діяльності в місцях зростання, надання Малому філофоровому полю Зернова статусу природно–заповідного об’єкта України та формування альгорезерватів у акваторіях зростання виду. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Кормове, харчове, лікарське.
РЯБЧИК РУСЬКИЙ
Таксономічна належність:Родина Лілійні — Liliaceae. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Наукове значення: Диз’юнктивноареальний вид на зх. межі ареалу. Ареал виду та його поширення в Україні: Сх. Європа, Кавказ, Зх. Сибір, Алтай, Середня Азія, Джунгарія. В Україні — лісостепова та степова зони. Адм. регіони: Кв, Чн, См, Чк, Кд, Дн, Пл, Хр, Дц, Лг, Од, Мк, Хс, Зп. Чисельність та структура популяцій: Популяції нечисельні — від 1 до 10 особин на 1 м2 при середній площі від 0,01 до 0,02 га, до 10 до 20 особин на 1 м2 (0,01 до 0,05 га). За типом просторової структури — ізольовані локальні, рідше лінійні; за типом вікової структури — повночленні, стійкі, гомеостатичні. Причини зміни чисельності: Осушування, розорювання, випалювання, зривання на букети, викопування. Умови місцезростання: Узлісся, чагарники, луки, кам’янисті схили на лужних та кислих ґрунтах. В екотонах між лісовою і лучно-степовою рослинністю та у лучностепових угрупованнях. Ксеромезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 20–60 см заввишки, з бульбоцибулиною, яка у генеративних особин з 2–3 м’ясистих лусок, поміж якими є кілька бруньок поновлення (діток). Стебло пряме, від середини до верхівки улиснене. Листки лінійні, нижні і верхні супротивні або кільчасті, середні чергові; верхні майже ниткоподібні з дуже тонкими, спіральнозакрученими і чіпкими верхівками. Квітки (1–4) пониклі, листочки оцвітини овальні або еліптичні, тупі, 2–3 см завдовжки, зовні темнопурпурові, зсередини жовтуваті, з нечітким шахово-сітчастим малюнком. Цвіте у квітні– травні, плодоносить у травні–липні. Плід крилата шестигранна коробочка. Розмножується насінням і вегетативно. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: При відсутності антропогенного тиску розширює межі зростання. Необхідні інвентаризація місцезростань, контроль стану популяцій. Охороняють в Канівському, Українському степовому (відділення «Михайлівська цілина» та «Крейдова флора»), Луганському (відділення «Станично-Луганське», «Стрільцівський степ») ПЗ, у НПП «Святі гори», на території ряду пам’яток природи. Заборонено зривання, викопування рослин, порушення умов місцезростань. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в ботанічних садах: Національному ім. М.М. Гришка, Донецькому, Криворізькому НАН України та університетських: м. Києва, Харкова та ін., Національному дендропарку «Софіївка» НАН України. Господарське та комерційне значення: Декоративне, лікарське.
ТЮЛЬПАН ГРАНІТНИЙ
Таксономічна належність:Родина Лілійні — Liliaceae. Природоохоронний статус виду: Вразливий. Наукове значення: Вузькоендемічний вид, споріднений з T. biebersteiniana Schult.f. s. str. Ареал виду та його поширення в Україні: Пн. Приазов’я, Придніпров’я. В Україні — Приазовська височина. Адм. регіон: Дц, Зп. Чисельність та структура популяцій: Популяції локальні з дифузним або груповим типом розміщення особин. Щільність популяцій 5–30 особин на 1 м2. Вікові спектри лівосторонні, абсолютно переважають особини прегенеративного періоду розвитку. Вегетативне поновлення інтенсивне, насіннєве — задовільне. Причини зміни чисельності: Вузька ареальність виду, генетична одноманітність популяцій. Антропогенний вплив: порушення природних екотопів внаслідок господарського освоєння територій, видобування гранітів, випасання худоби, витоптування у місцях рекреації, збирання на букети. Умови місцезростання: Гранітні (рідко пісковикові) відслонення, кам’янисті степи. В угрупованнях петрофітного степу, на щебенястих ґрунтах. Ксеромезофіт. Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Ефемероїд. Багаторічна трав’яна рослина 20–35 см заввишки. Цибулини з темнобурими оболонками та суцільним кільцем густих щетинок навколо денця. Листки лінійноланцетні, з гострою верхівкою, здебільшого дугоподібно вигнуті вгору або назовні. Квітки поодинокі, рідко по 2–3 (ssp. bestashica Klokov et Zoz), жовті, 17–35 мм завдовжки, яскраві, часто зовні з рожево-бузковим віддінком. Зовнішні листочки оцвітини вужчі, ніж внутрішні, часто у 1,5 раза. Листочки оцвітини найширші нижче середини. Коробочка до 20 (25) мм завдовжки. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у червні. Розмножується насінням та вегетативно цибулинами. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють у відділенні «Кам’яні Могили» Українського степового ПЗ, заповіднику «Хортиця», РЛП «Половецький степ», заповідних урочищах «Василівка», «Гречкино №1», «Гречкино №2», «Ліс на граніті», пам’ятці природи «Чердакли». Рекомендується створити заказники у місцях зростання виду, контролювати стан популяцій та вирощувати в ботанічних садах, ввести в культуру, використовувати як вихідний матеріал у селекції декоративних сортів тюльпанів, дотримання умов охорони в заповідних територіях. Заборонено збирання, порушення умов місць зростання (добування гранітів, випасання худоби, інші впливи господарської діяльності). Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Вирощують в Національному ботанічному саду ім. M.М. Гришка HAH України та в Донецькому ботанічному саду НАН України. Господарське та комерційне значення: Декоративне, селекційне.
ГРОНЯНКА РОМАШКОЛИСТА
Таксономічна належність:Родина Вужачкові — Ophioglossaceae. Природоохоронний статус виду: Зникаючий. Наукове значення: Рідкісний, вид з диз’юнктивним ареалом. Ареал виду та його поширення в Україні: Європейсько-американський вид, поширений у Скандинавії, Атлантичній, Середній і Сх. Європі, Пн. і Пд. Америці, з окремими ексклавами в Азії та Пд. Америці. В Україні поширений на Закарпатті (на Притисянській низовині); у Карпатах (лісовий пояс Чорногори, Свидівця й Чивчин); на Пн.-зх. Поділлі (Колтівська улоговина); на Середньому Придніпров’ї. Адм. регіони: Лв, Ів, Зк, Чк. Чисельність та структура популяцій: Усі популяції ізольовані, представлені дуже малими площами від 3 до 50 м2 і чисельністю від кількох до кількох десятків особин. Причини зміни чисельності: Антропогенний вплив (рубки лісів, випасання, витоптування, рекреація) на лісні та лучні угіддя. Умови місцезростання: Росте у світлих лісах, на галявинах, на лучних схилах, гірських луках, в угрупованнях порядків Nardetalia, Luzulo-Fagetalia. Мезофiт. Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина 5(10)– 20(25) см заввишки. Вайї голі, двох типів стерильні (вегетативні) і фертильні (спороносні). Стерильні вайї довгасті або овальні, двічі або просто пірчасті. Частки 1-го порядку (по 2–6 з кожного боку) довгасті, тупі, віддалені одна від одної. Частки 2-го порядку круглясті або довгасті, на верхівці часто зарубчасті. Спороносні вайї волостисті, на коротких ніжках. Спорангії кулясті, вільні, розміщені дворядно. Заросток підземний. Спороносить у липні–серпні. Розмножується спорами. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють в Карпатському БЗ та Канівському ПЗ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено несанкціоноване збирання рослин, порушення умов місцезростання. Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Відомостей немає. Господарське та комерційне значення: Декоративне
Тварини
ТРИТОН АЛЬПІЙСЬКИЙ
Таксономічна належність: Клас — Земноводні (Amphibia), ряд — Хвостаті земноводні (Caudata), родина — Саламандрові (Salamandridae), рід — Середній тритон (Mesotriton). Природоохоронний статусЧКУ (категорія «Вразливі види»); Додаток IІI Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі (категорія «Види, що підлягають охороні»), Червона книга хребетних Міжнародного союзу охорони природи (МСОП). Ареал виду та його поширення в Україні:Центральна та Пд. Європа. В Україні — Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська та Чернівецька обл. Чисельність і причини її зміни:У Карпатському регіоні — 3–7 ос./м2. Гинуть від автотранспорту при розмноженні у водоймах на путівцях. Забруднення водойм, вилучення з комерційною метою і інтродукція чужорідних видів риб зменшують чисельність і розмаїття. Особливості біології та наукове значення:Вихід з зимівлі — в березні на менших висотах та у квітні в горах. Мешкають поблизу водойм на висоті 400−2000 м у гірсько-лісовій зоні і на полонинах. Листяну підстилку, щілини та порожнини під каменями, колодами, корчами використовують як прихистки та місця для зимівлі. морфологічні ознакиУ самців у шлюбний період на чорно-бурому тлі інтенсивні блакитні плями, по боках тулуба брунатно-сріблясті смуги з дрібними чорними плямами з блакитною оторочкою, черево помаранчеве; забарвлення самки не таке яскраве. У самців є невеликий спинний гребінь, клоакальні губи розвинені, оранжевого кольору. Довжина тіла разом з хвостом — близько 80 мм у самців і 90 мм у самок. Піднебінні зуби у передній частині зближені, в дистальній розходяться. Під час перебування у водоймах шкіра гладка, на суші — зерниста. У травні–червні самка на глибині 10–50 см прикріплює короткі ікряні шнури (120−250 ікринок) до підводних рослин, кілок або каміння. Тривалість метаморфозу — 3–4 місяці. Личинки інколи здатні до розмноження (педоморфоз). Статева зрілість настає на 3–4-му році.Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Збереження здійснюється на природоохоронних територіях на загальних умовах; потрібні заходи щодо заборони відлову. Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Відомостей немає. Господарське та коммерційне значення Відомостей немає.
ГАДЮКА НІКОЛЬСЬКОГО, ГАДЮКА ЛІСОСТЕПОВА
Таксономічна належність:Клас — Плазуни (Reptilia), ряд — Змії (Serpentes), родина — Гадюкові (Viperidae). Один з 5 таксонів, що розглядаються як види та підвиди комплексу звичайної гадюки Vipera (Pelias) berus (Linnaeus, 1758), та один з 3 видів роду Vipera у фауні України.Природоохоронний статус Рідкісний.Ареал виду та його поширення в УкраїніВід сх. Румунії та Молдови до Волги. В Україні поширений в лісостеповій зоні. Мешкає у широколистяних, подекуди мішаних лісах, переважно на вододілах та по високих берегах річок, інколи — в заплавних лісах. Чисельність і прічини її зміниЗазвичай реєструють 1–10 ос./га. Щільність популяції під час певних фаз сезонного циклу може досягати 20–30 особин на 1 км маршруту чи кількох десятків на га, але площа, що підтримує існування цих змій впродовж усього сезону, значно більша. Причини зміни чисельності: трансформація біотопів (вирубування лісу, дачна забудова, перевипас), загибель змій на автошляхах, знищення людьми або відлов з метою продажу. Реліктовий вид, який поступово поглинається звичайною гадюкою в результаті природної гібридизації, наслідки якої мінімальні лише в ізольованих популяціях вздовж пд. межі ареалу. Особливості біології та наукове значення:: Активна з початку березня до кінця жовтня. Веде денний спосіб життя. Ховається переважно у норах гризунів. Дорослі особини живляться в основному дрібними ссавцями (найчастіше норицями), іншими дрібними хребетними. Парування — в кінці квітня — на початку травня. Яйцеживородна. Народжує 7–23 малят в серпні–вересні. Статевозрілою стає у віці 4–5 років, тривалість життя перевищує 10 років. Отруйна. Як отруйний, реліктовий і гібридизуючий вид має істотне наукове значення. морфологічні ознаки Невелика змія (загальна довжина самців до 76 см, самок — до 85 см) з товстим тілом та коротким хвостом. Черевних щитків зазвичай більше 150. Дорослі особини суцільно чорні, низ кінчика хвоста жовтуватий. Новонароджені — сірі або бурі з темною зигзагоподібною смугою вздовж хребта. Режим збереження популяцій та заходи з охорони:Охороняється на заповідних територіях, розташованих у Лісостепу. Необхідне збереження великих лісових масивів, особливо екотонів у їх складі, та роз’яснювальна робота серед місцевого населення. За потреби вид можна з успіхом розводити у лабораторних умовах. Господарське та комерційне значення:Може стримувати надмірне розмноження гризунів. За рік в Україні реєструється кілька десятків несмертельних укусів отруйними зміями, з яких частина стосується гадюки Нікольського. Отрута цього виду в Україні не заготовляється.
