Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні структурні компоненти світогляду



Світогляд є система узагальнених відчувань, інтуїтивних представлень і теоретичних поглядів на навколишній світ і місце людини в ньому, на багатобічні відношення людини до світу, до самого себе і до ін. людей, система не завжди усвідомлених основних життєвих установок людини, визначеної соціальної групи і суспільства, їхніх переконань ідеалів, ціннісних орієнтацій, соціально-політичних, моральних, етичних і релігійних принципів пізнання й оцінок.
Світогляд - це свого роду каркас структури особистості, класу чи суспільства в цілому. Суб'єкт світогляду - особистість, соціальна група і суспільство в цілому.
Основа світогляду - знання. Вони складають інформаційну сторону світогляду. Усяке пізнання формує світоглядний каркас. Найбільша роль у формуванні цього каркаса належить філософії, тому що філософія виникла і сформувалася як відповідь на світоглядні питання людства.
У структуру світогляду входять не тільки знання але і їхня оцінка. Тобто наявна не тільки інформаційна але і ціннісна (аксиологічна) насиченість.
Знання входять у світогляд у виді переконань. Переконання - це та призма через яку бачиться дійсність. Переконання - не тільки інтелектуальна позиція, але і емоційний стан, стійка психологічна установка; впевненість у правоті своїх ідеалів, принципів ідей поглядів, що підкоряють собі почуття совість волю і вчинки людини.
У структуру світогляду входять і ідеали.
Ідеали можуть бути як науково обґрунтованими так і ілюзорними, як досяжними так і нереальними. Як правило вони звернені в майбутнє. Ідеали - основа духовного життя особистості. Наявність ідеалів у світогляді характеризує його як випереджаюче відображення, яке не тільки відображає дійсність але й орієнтує на її зміну.
“Життя йде до досконалості керуючи ідеалом,- тим, що ще не існує, але мислиться, уявляється можливим для здійснення. Дійсність завжди суть втілення ідеалу, і, заперечуючи, змінюючи її, ми робимо це тому, що ідеал утілений нами ж у ній, уже не задовольняє нас, ми маємо - створили в уяві - інший, кращий” - Горький.
Світогляд складається під впливом соціальних умов, виховання й утворення. Його формування починається з дитинства. Воно визначає життєву позицію людини.
Філософія - це система самих загальних теоретичних поглядів на світ, місце в ньому людини, з'ясування різноманітних форм відносини людини до світу. Філософія відрізняється від ін. форм М. не стільки предметом, скільки способом його осмислення, ступенем інтерелектуальної розробленості проблем і методів підходу до них.

 

 

Аналізові Світогляду, проясненню даного поняття філософи України приділяли пильну увагу, особливо починаючи з 80-х років (В.І.Шинкарука, В.П.Іванова. М.В.Поповича). Основна помилка у тлумаченні даного феномена, криється в ототожненні Світогляду із знанням, якби це було так, то не важко було б проінформувати людину і без духовної кризи, без тяжкої внутрішньої муки сформувати Св.. Це — просвітительський погляд, в основу якого покладено уявлення про те, що є загальні закони буття, відомі філософії, а знання цих законів і складає Св., тобто є сукупністю цілісних уявлень про світ та місце людини в цьому світі.
Однак Св. не є лише сукупністю знань про світ, це, швидше, своєрідний синтез видів знань і різноманітних смислів осягнення світу людиною, проекція особистісних власних проблем, інакше кажучи, це не вищий процес засвоєння готового знання, а внутрішня робота і самоздобуття. Абсолютизація знання є вадою просвітницької концепції людини. Але вже в давнину знали, що всезнайство розуму не навчає. Саме стійка презумпція, що можна за допомогою абсолютного знання іззовні формувати особистіть, спричинила до появи репресивної педагогіки з її монологічністю та імперативними методами виховання типу "не хочеш — примусимо".
Формується не тільки Св., а й особистість з її переконаннями та життєвими установками, а тому Св. може мати місце лише там, де є "само", тобто самоздобуття, самовиховання, саморозвиток, самовдосконалення, самоосвіта, самообмеження.
Сучасна доба пов'язана з важкими пошуками нових шляхів будівництва державності і формування національної культури. Для філософії це означає насамперед оновлення її проблемного поля. Дехто вважає, що вся філософська література останніх десятиліть є фальшивкою, та повернувшись у минуле можна побачити: Світогляду не було, а була сума знань, які удавано визнавалися, аби зберегти лояльну позицію щодо режиму, але зовсім не збігалися з поведінкою. Маємо добре знайому ситуацію розщеплення індивіда на приватну та публічну людину.
Таким чином, запроваджений до людського лексикону Кантом термін "Св." не слід розуміти буквально, як лише систему поглядів на світ, — це споглядацьке, просвітницьке тлумачення, — а як активне самовизначення людини в світі, яка шукає шляхи від ідеї до дії. Св. з цих позицій є системою принципів та знань, ідеалів і цінностей, надій та вірувань, поглядів на сенс і мету життя, котрі визначають діяльність індивіда. За невідповідності між думкою та дією починається глибинна криза існуючих Св-них цінностей. Тоді постає проблема розробки нових цінностей і Св-у. Без цього суспільство не може функціонувати, оскільки Св. є формою його суспільної самосвідомості, через яку суб'єкт усвідомлює свою соціальну сутність і оцінює свою духовно-практичну діяльність.
За способом свого існування Св. поділється на груповий та індивідуальний, хоча поза особистістю та без особистості не може існувати жодна Св.на система.
За ступенем та чіткістю самосвідомості Св. поділяється на життєво-практичний, тобто здоровий глузд, та теоретичний, різновидом якого і є філософія.
Проте будь-який Св., незалежно від того, як він структурується чи класифікується, об'єднує наявність переконання. Це — ядро та смисл Світогляду як такого, оскільки саме переконання і з'єднують думку з дією, втілюють ідею у практичну діяльність.
Ще раз підкреслимо, що Св. — не просто узагальнене уявлення про світ, а форма суспільної самосвідомості людини, вузловими категоріями якої виступають поняття "світ" і "людина". Через ці поняття суб'єкт Світогляду усвідомлює своє призначення у світі і формує життєві установки. Св. за самою своєю суттю є універсальним, оскільки перетворює знання і почуття у переконання, а також практичним, оскільки орієнтує на вирішення найважливіших проблем людського існування, виражає поведінку людини та сенс її життя. В цьому і полягає функціональне призначення Світогляду.
Св. — постійний супутник людської життєдіяльності на будь-якому етапі історії суспільства.
До історичних типів св. відносяться: міф, релігія, філософія, науки.
Міф – перша форма св. Міфологія – форма людської свідомості; спосіб розуміння світу характерний для ранніх стадій розвитку людства. Міфологія була домінуючою в духовному житті первісного суспільства. Міф – це рання форма духовної культури людства, яка поєднувала в собі зачатки знань, релігійних вірувань, різних видів мистецтва, філософії. Він яскраво виражав світосприйняття тієї епохи в яку створювався. Особливість міфа полягала в тому, що думка знаходила вираз у певних емоційних образах, а людські риси переносилися на конкретний оточуючий світ
У міфології людина не виділяє себе з навколишнього середовища. Міфологія здатна нормувати життя, бо визначає межі добра і зла втілені у різні табу, обрядах; дає зразки поведінки і тим поєднує покоління (передаючи культуру та соціальні досягнення). Від міфології, як від спільного витоку починають свій шлях релігія (віра) та філософія (ґрунтується на знаннях).
Релігія – це св. який полягав у пізнанні світу через його поділ на земний і небесний. Основу релігійного світогляду складає віра в Бога і його роль у світобудові, житті людини. Зовнішнім проявом віри є культ, як система релігійних ритуалів. Релігія важлива тим, що зберігає моральність, орієнтує на добро, сприяє духовному зростанню. Негативним є – жертвоприношення, інквізиція, фанатизм, ворожнеча до іншої віри, переслідування атеїстів, інакомислення.
Філософія – це теоретично сформульований св. Це найбільш зріла форма духовної культури. Від інших форм св. відрізняється не стільки предметом скільки способами осмислення, ступінню інтелектуальної розробки проблеми та методів її пізнання.
Спільні риси ф. та р. – обидві форми св. дають ту чи іншу модель (картину) св.; піднімає вічні проблеми кінця світу; формують певні духовні цінності і життєві орієнтири; сприяють розвитку особистості; навчають дисципліні духу.
Різні риси: релігія ділить світ, а філософія утворює єдність світу; релігія – формує свідомість за допомогою образного мислення уяви, філософія – за допомогою розуму ( інтелекту ); релігія – намагається заспокоїти людину, надію, філософія – знання ( впевненість на базі знань ).

 

Світогляд – це сукупність поглядів, оцінок, принципів, які визначають загальне розуміння світу і місце в ньому людини. Тобто основою світогляду є знання, які формуються всім життям, комплексом природничих та суспільних наук. Але світогляд не просто сума знань, а їхній «сплав», їхнє складне переплітіння. Для світогляду дуже важливе, щоб знання стали переконанням, способом життя і визначали норми поведінки. Тут світогляд стискається з мораллю.

В світогляді виділяються:

-пізнавальний рівень;

-логічна послідовність;

-інтелект. сила аргументів;

-повсякденно-практ. рівень;

-теоритичний рівень.

Світогляд складається:

-світовідчування;

-світостримання;

-світорозуміння.

Складові світогляду:

-знання;

-цінності;

-програми дій.

Історичні типи світогляду:

-міфологія;

-релігія;

-філософія.

Міфологія – форма суспільної свідомості,характерна для первинного суспільства.

Релігія – форма світогляду де пізнання світу здійснюється через потусторонній та поцюсторонній світи.

Філософія – любов до мудрості. Для фил. думки основою стали розум, інтелект. Реальне споглядання,логіч. аналіз почали витісняти фантаст. сюжети.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.