Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЖИТТЯ – НАЙДОРОЖЧИЙ СКАРБ

Мета: виховувати у дітей ставлення до життя як до найвищої цінності, формувати уявлення про життєві цілі і пріоритети, наголосити на важливості кожного життєвого вибору.

Ключові поняття: життя, цінність, життєвий вибір, життєві цілі.

Форми і методи роботи: пояснення, бесіда, читання і обговорення літературних творів, вправи, завдання.

Обладнання: етичні щоденники, тоненькі свічки, кольоровий і білий папір, клей, ножиці, фломастери, фарби, пластилін, нитки, різноманітний природний матеріал — шишки, колоски, гілочки, камінці, черепашки тощо.

Орієнтовний зміст заняття: як повинна людина ставитися до власного і чужого життя. Що означає прожити змістовне і гідне життя. У чому полягає сенс життя. Чим має керуватись особистість у виборі життєвого шляху.
Хід заняття

Мотивація. Вчитель мотивує дітей до заняття за допомогою вправи «Коло асоціацій зі словам життя».

На дошці у вигляді променів записуються всі асоціації зі словом «життя» (див. схему).

Підбиваючи підсумки вправи, вчитель звертає увагу учнів на те, що життя багатогранне, воно — яскравий світ, який у кожного з нас є унікальним, особливим.

І у цьому чудовому житті не має бути місця злу, жорстокості, ненависті, тобто всьому тому, що його руйнує, нівечить, деформує.

Вчитель. Кожна людина, приходячи у свідоме життя, замислюється над тим, для чого вона живе. Життя людини — це не лише дар, а й відповідальність.

«Таємниця людського життя криється не в тому, щоб просто жити, а в тому, для чого жити.

Без чіткого уявлення для чого вона живе людина не погодиться жити і радше знищить себе, ніж залишиться на землі, хоча б навколо неї все були хліби», — писав Ф.Достоєвський у «Братах Карамазових».

Кожен із нас — неповторна індивідуальність. Тож не дивно, що Демокрит і

Є. Євтушенко кожен у свій час порівнюють людину із Всесвітом. Бо людина і справді є цілим і неповторним світом, Всесвітом, який увесь час змінюється. Молоду людину турбує, як складеться її життя, вона шукає відповіді на запитання: що потрібно робити для того, щоб прожити життя щасливо. Від того, як людина сприймає життя, залежить і її життєвий вибір, цілі, досягнення, зрештою «Я»-образ.

Від людини не залежить її народження, прихід у життя, але від неї залежить, як вона буде ставитися до життя, як його побудує. Життєвий шлях не буває легким, але кожен обирає для себе добро чи зло, істину чи брехню, шляхетність чи ницість.

Життя є способом існування людини, тому воно у всіх країнах світу охороняється юридичними та моральними законами. Дотримання природних законів співіснування сприяє життю на Землі взагалі. Найбільша відповідальність покладається на людину, яка наділена найвиразнішим потенціалом розумного мислення і має можливість впливати на різновиди життя.

Вправа 1. «Заповіт»

Вчитель пропонує дітям прочитати вірш Матері Терези і дати відповіді на запитання:

·
Що таке життя?

·
Яке визначення автора вам найбільше імпонує? Чому?

Життя — це можливість. Скористайся нею.

Життя — це краса. Захоплюйся нею.

Життя — це мрія. Здійсни її.

Життя — це виклик. Прийми його.

Життя — це обов'язок твій сущий. Виконай його.

Життя — це гра. Стань гравцем.

Життя — це скарб. Не розтринькай його.

Життя — це набуток. Бережи його.

Життя — це любов. Насолоджуйся нею цілковито.

Життя — це таємниця. Пізнай її.

Життя — це юдоль бід. Перебори усе.

Життя — це пісня. Співай її до кінця.

Життя — це боротьба. Стань борцем.

Життя — це безодня невідомого. Увійди в неї без страху.
Життя — це щастя. Впіймай цю мить

Життя таке прекрасне — не занапасти! Це твоє життя. Борись за нього.

Також учитель звертає увагу дітей на те, що цей вірш є духовним заповітом Матері Терези молодому поколінню. (Мати Тереза — лауреат Нобелівської премії, громадянка світу, яка стала загальнолюдським символом милосердя, гуманізму і доброти. Своє життя вона присвятила людям і люди її пам'ятатимуть.)

Вправа 2. «Символ життя»

Учасники об'єднуються в три команди, кожна з яких отримує завдання створити свій символ життя. Учасники мають можливість використовувати різноманітні матеріали: кольоровий і білий папір, клей, ножиці, фломастери, фарби, пластилін, нитки, різноманітний природний матеріал — шишки, колоски, гілочки, камінці, черепашки тощо. Після завершення роботи кожна команда презентує свій символ життя.

Вправа 3. «Мудрість у словах»

Вчитель роздає учням картки. На картках — початок прислів'я, приказки чи афоризму. Потрібно підібрати правильне закінчення.

·
Не гріши за життя — (не потрібно й каяття),

·
Бережи життя, (бо нема вороття).

·
Щасливе життя в того, (хто не образив нікого).

·
Бог злого бачить, (ще по життю віддячить).

Запитання до команд

— Яке висловлювання вам близьке?

·
Чию думку ви розділяєте?
Вчитель. Рано чи пізно кожен із нас задається питаннями: для чого ми живемо? Чого прагнемо? Яким уявляємо своє життя?

·
Це найскладніші питання нашого життя. І ми маємо знайти на них відповідь, бо ми будуємо своє життя, своє майбутнє самі.

Оскільки сенс життя визначає зміст вашого життя і його цілі, ми маємо пам'ятати, що:

·
сенс життя — важлива умова виживання людини у світі (Маючи сенс життя, людина не замислюється над ним, а просто живе. Працює. Але втративши сенс життя через революцію, війну, банкрутство, хворобу, втрату близьких та ін., людина втрачає бажання жити.)

·
Сенс життя не можна втрачати, його потрібно шукати завжди. (Його потрібно знаходити навіть у патових ситуаціях: і у хворобі, і в старості, і в бідності — це допоможе знайти вихід, подолати труднощі.)

·
Сенс життя потрібно знайти самому. (У пошуках сенсу життя немає готових формул, його не можна з когось скопіювати, списати, його треба віднайти.)

—Пошук сенсу життя вирізняє людину з-поміж усіх живих організмів.

Вчитель. Як, на вашу думку, уявляють собі сенс життя песиміст, скептик і оптиміст? (Діти відповідають.)

Та визначити сенс життя і прожити змістовне життя — це не одне і те ж. Бо деколи те, про що ми говоримо, залишається лише словами, які мало стосуються нашого життя.

Вчитель. А що одзначає поняття «гідне життя», як ви гадаєте? Назвіть приклад гідно прожитого життя. (Відповіді дітей.)

Вправа 4. «Побудуємо дім»

Намалюйте, будь ласка, будинок, який би втілював ваше уявлення про життя. Намалюйте його мешканців.

Як ви думаєте, яке розуміння сенсу життя об'єднує мешканців вашого будинку? Поділіться своїми міркуваннями, починаючи свою розповідь з фрази:

— У моєму будинку...

(Розповіді учнів.)

Вчитель звертає увагу на те, що життя у будинку — це доброзичлива атмосфера, взаємоповага у взаєминах, готовність допомагати один одному, уміння співпереживати і радіти чужим успіхам. А тепер підсумуємо і скажемо, що ж потрібно для того, щоб життя прожити не даремно.

(Діти відповідають.)

Ось і збудували ми дім, збудували своїм серцем — це дім нашого життя, будинок життя нашого класу. Давайте прикріпимо сюди наші імена і подумаємо над тим, що дало нам наше заняття.

(Діти висловлюються.)

Вправа 5. «Дорога мого життя»

Усі ми по-різному ставимося до минулого. Іноді — негативно, іноді — позитивно, а часто взагалі уникаємо думок про нього. Пропоную кожному з вас спробувати намалювати автошлях свого життя, використовуючи відомі вам дорожні знаки та вигадуючи свої.

Спробуйте пояснити, що відбувалося з вами на перехрестях долі, у складні періоди життя, чи рівномірно розподіляються радісні й «сумні» дорожні знаки, чи все веселе залишилося в минулому?

За допомогою проекції учні розкривають кризи свого життя, формують власні способи виходу з цих криз і намічають нову дорогу від останнього знаку. Куди вона вестиме? Лише творча особистість, здатна аналізувати весь шлях, яким ішла раніше, зможе побачити наступний знак, до якого прямує, і скоригувати напрямок свого життя.

Підсумок заняття. Вчитель підбиває підсумок заняття за допомогою вправи.

Вправа 6. «Коло свічок»

(Вправа проводиться з метою закріплення здобутих у ході заняття знань про цінність життя.)

Учасники отримують тоненькі свічки, час горіння яких приблизно 10 хвилин. Учитель, запалюючи свічку, пропонує учасникам передати по колу вогонь життя, передаючи разом з ним чергу на підсумкові слова, якими кожен учасник може висловити свою думку про цінність життя, те, чого він не встиг сказати раніше.

Можливо, ці слова будуть стосуватися того, що учням вдалося сьогодні зрозуміти, який висновок вони зробили для себе тощо. Також слід нагадати, що висловитися потрібно встигнути всім, а час горіння свічок обмежений. Наприкінці, коли вже всі висловилися, свічки гуртом задмухуються.

Вчитель закінчує заняття віршем А. Демиденко:

...Скажу вам, дочки і сини, Всього себе скажу у цій розмові:

Нема в житті напівціни,

Нема в житті напівлюбові.

Ніщо даремно не мина.

Напівсльози ніхто повік не зронить —

За все в житті ціна сповна,
За кожну мить, за кожен подих...

Поиск по сайту: