Характеристика зон кореня

Корінь

Корінь — вегетативний орган з необмеженим ростом, який забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів життєдіяльності ґрунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин, первинний синтез органічних речовин, виділення в ґрунт продуктів обміну речовин і вегетативне розмноження.

Поява кореня в процесі еволюції рослин — важливий ароморфоз, одне з пристосувань до життя на суходолі. Вперше справжні корені з'являються у папоротеподібних. Потім у квіткових рослин завдяки ідіоадаптаціям формуються різні типи коренів, здатних виконувати додаткові функції. Так, у деяких рослин у коренях відбувається запас поживних речовин, що зумовлює їх потовщення, утворення коренеплодів (морква, редис, буряки) або кореневих бульб (жоржини, пшінка). Корені епіфітних рослин (використовують інші рослини як субстрат, але не паразитують на них: орхідеї, мохи, лишайники) можуть запасати воду.

Типи коренів

Зародок кореня закладається одночасно з брунькою в зародку насінини і називається зародковим коренем. Під час проростання насінини цей корінь перетворюється на головний,або первинний,корінь,здатний до галуження. Паралельно з ростом на ньому з’являються бічні корені першого порядку, які, в свою чергу, дають корені другого порядку. Крім головного і бічних коренів у рослин утворюються й додаткові корені,які формуються на стеблах,листках,але не на корені.

3.Значення кореня в житті рослин.

Значення кореня в житті рослин величезне і визначається його функціями. Головною функцією кореня є закріплення рослини в субстраті (грунті). Не менш значущою є функція всмоктування води з розчиненими в ній мінеральними речовинами і пересування їх в стебло, таким чином корінь забезпечує одну з ланок живлення рослин. У клітинах кореня здійснюється синтез спеціальних амінокислот, біологічно активних речовин. Також коріння деяких рослин служить місцем, де зберігаються запасні поживні речовини.

Коріння деяких рослин здатне на симбіотичне співжиття з грибами, бактеріями, що живуть у грунті, корінням інших рослин. У деяких випадках коріння використовують для вегетативного розмноження. Іноді коріння зазнає змін у зв'язку з виконуваними функціями і перетворюється в дихальні корені, корені-зачіпки.

Видозміни кореня

У тропічних дерев,що ростуть на грунтах,бідних на кисень,або на болотах,утворюються дихальні корені-пневматофори(мангрові),що ростуть угору;вони підіймаються над поверхнею субстрату і забезпечують дихання.

Ходульні корені утворюються на надземних пагонах,закріплюються в грунті і міцно утримують рослину(фікус-баньян,кукурудза). Деякі рослини-паразити(повитиця) або напівпаразити (омела) утворюють корені – присоски (гаусторії).

У запасальних коренях (коренеплоди) відкладаються поживні речовини. Більшість рослин, що утворюють коренеплоди,— дворічники. Першого року з насіння розвиваються рослини, які мають тільки корені, стебла і листки. До осені кожна з таких рослин у го­ловному корені й нижній частині стебла нагромаджує поживні речовини. Восени надземні органи відмирають, а коренеплід зберігається й зимує. Наступного року рослина, використовуючи відкладені в коренеплоді поживні речовини, розвиває з бруньок нові надземні органи, зацвітає й плодоносить. Після того, як у плодах достигне насіння, дворічні рослини відмирають.

Крім коренеплодів, є й інші видозміни кореня, наприклад кореневі бульби. Вони з’являються в результаті потовщення бічних або додаткових коренів і також запасають поживні речовини, наприклад, у жоржин, пшінки, батату (солодкої картоплі), який вирощують у тропічних і субтропічних країнах.

У деяких тропічних дерев на стовбурах і навіть на великих гілках утворюються додаткові корені, які доростають до землі і виконують роль підпірок. Повітряні корені, що вільно звисають, утворюють, наприклад, орхідеї, які живуть на стовбурах і гілках дерев у вологих тропічних лісах. Такі корені вбирають дощову воду і допомагають рослинам вижити.

Характеристика зон кореня

На поздовжньому розрізі головні, додаткові й бічні корені мають подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з кореневим чохликом, зона розтягування (власне росту) і початок диференціації клітин, всисна і провідна зони.

Зона росту займає верхівку кореня завдовжки 2-3 мм. Це зона клітин, які активно діляться, меристема кореня.

Усі тканини кореня виникають з цієї твірної тканини. Зона росту вкрита кореневим чохликом, який захищає верхівку кореня від пошкоджень під час просування кореня в ґрунті. Клітини кореневого чохлика мають підвищений тургор. Вони живуть недовго, поступово відмирають і злущуються. Замість відмерлих клітин постійно утворюються нові за рахунок зони поділу, яку прикриває кореневий чохлик (його немає у водяних рослин).

У зоні розтягування клітини ростуть, видовжуються і стають циліндричними. У них з'являються великі вакуолі. Сукупний ріст клітин цієї зони створює силу, завдяки якій корінь заглиблюється в ґрунт. Цьому сприяють "якірні" властивості кореневих волосків наступної зони кореня. Ця зона також невелика, всього кілька міліметрів. У верхній її частині клітини починають спеціалізуватися, і в зоні всисання повністю перетворюються на судини, трахеїди та інші види клітин кореня.

Всисна зона (завдовжки від кількох міліметрів до 1 - 6 см) характеризується наявністю кореневих волосків - видовжених на 0,2-1,0 см виростів зовнішніх клітин кореня. Ядро клітини переходить у кореневий волосок і зазвичай розміщується в його верхівці. Завдяки великій кількості волосків (кілька сотень на 1 мм2) у рослин всисна поверхня збільшується в десятки разів. Наприклад, загальна площа всисної зони кореневої системи озимої пшениці може перевершувати площу надземної частини в 130 разів і становити 100 000 м2 на 1 га.

Кореневі волоски недовговічні, вони живуть 10-20 діб, а потім відмирають і злущуються. Нові волоски утворюються в процесі росту верхівки кореня в довжину. З ростом кореня в глибину переміщується і зона кореневих волосків.

За різних умов на коренях навіть однієї й тієї самої рослини кореневі волоски розвиваються неоднаково. Так, у сухому ґрунті вони розвиваються інтенсивніше, ніж у вологому. Коли вологи багато, вони не розвиваються зовсім. У болотяних або водяних рослин кореневих волосків зазвичай не буває, проте вони утворюються, коли ці рослини переходять на ґрунтові умови зростання. У епіфітних рослин, які мають повітряні корені, кореневі волоски розвиваються тільки тоді, коли корінь стикається з твердим субстратом. У деяких рослин роль кореневих волосків виконують гіфи гриба, з яким вони вступають у симбіоз.

Провідна зона, або зона бічних коренів (зона галуження), становить більшу частину кореня, вона розміщена над кореневими волосками і досягає кореневої шийки (місця переходу кореня в стебло). У цій зоні утворюються провідні судини і бічні корені. Провідна зона - це посередник між всисною зоною кореня і надземною частиною рослин.

Поиск по сайту: