Тема уроку: Наркотики і наркоманія

Вид уроку: лекція.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Мета уроку: Сформувати в учнів поняття про наркотичні речовини і речовини прирівняні до них, показати їх згубну дію на організм людини і особливо підлітка.

Тривалість: 45 хвилин.

Хід уроку

І. Організаційна частина.

Заходжу в клас. Вітаюся з учнями. Дозволяю їм сісти на свої місця. Запитую чергового – хто відсутній. Перевіряю готовність учнів до уроку. Сьогодні ми з вами будемо вивчати нову тему “Наркотики і наркоманія”.

ІІ. Пояснення нового матеріалу.

Споконвіку люди прагнули знайти засіб, щоб полегшити біль. Уперше людина випробувала на собі наркотичні властивості багатьох речовин цілком випадково: вдихаючи дим від спалених речовин, використовуючи в їжу продукти бродіння, приправи і напої рослинного походження (вино, медовий напій, мак, кава, чай та ін.). Поступово використання алкогольних напоїв, опію та інших наркотиків стає причиною виникнення наркоманії. Після алкогольної наркоманії виникає опіоманія, яка швидко поширюється серед народів Сходу.

Кожна наркотична речовина специфічно діє на центральну нервову систему. Тому залежно від різновиду речовини і її кількості організм людини може бути доведений до різних станів: від заціпеніння до повного наркозу, від сну до гіпнозу, від часткового знеболювання - місцевого наркозу до галюцинацій. Такі ефекти виникають в зв'язку з загальним чи частковим блокуванням, пригнічуванням, гальмуванням центральної нервової системи, під впливом наркотичних речовин на мозковий больовий центр чи на периферичні нервові закінчення. Але є речовини, які, навпаки, збуджують чи стимулюють діяльність центральної нервової системи, завдаючи їй великої шкоди, поступово руйнуючи її.

Наркотики – це речовини, які призводять до стану заціпеніння, отруєння, запаморочення. Поняття наркотик сьогодні охоплює широке коло речовин і рослин, а також продуктів, які з них отримали, які чинять наркотичну дію.

Під наркоманією розуміють не тільки стимулювання наркотичними засобами появи збудженого чи пригніченого стану центральної нервової системи, але й звикання організму до них, бажання їх приймати і за відсутності безпосередніх причин: болю, втоми, страху та інших станів. Головною причиною такої пристрасті є ефект ейфорії, який різною мірою притаманний усім наркотикам.

Хімічний аналіз ейфоричних наркотиків виявив у їх складі речовини, за структурою близькі до індолу. Індол міститься у багатьох сполуках, які використовуються в роботі нервових клітин. Ця подібність навела вчених на думку про хімічну мімікрію. Пристосувавшись під індольні сполуки, наркотики проникають через оболонки тих нервових клітин, збудження яких викликають у людини відчуття блаженства.

У XI-XII ст. у Болонському університеті було розроблено 140-150 приписів наркотичних засобів, які використовуються як болезаспокійливі. Отже, наркотики можуть відігравати двояку роль: бути помічниками людини, коли їх використовують як медичний препарат, ворогом, коли свідомо чи несвідомо зловживати ними. Наркоманія виявляється в нестримній пристрасті до наркотичних речовин, які зумовлюють ейфорію. Наркоманія характеризується появою типових змін у психіці людей і їх пристрасті до постійного вживання однієї чи декількох речовин, які мають наркотичні властивості.

У більшості хворих виявляються особистісні зміни. Більш ніж у 50% випадків спостерігалися чіткі прикмети зниження пам'яті й інтелекту, а у 71% хворих - помітне зниження морально-етичних якостей, деградація.

Ці найбільш типові наслідки наркоманії і визначають найбільшу соціальну небезпеку наркоманів. Крім того, якщо йдеться про медико-соціальні наслідки наркоманії, слід пам'ятати про високу ймовірність захворіти на СНІД, часті випадки смертельного наслідку не тільки у зв'язку з випадковим передозуванням наркотиків, але й через самогубство і нещасні випадки в стані наркотичного сп'яніння.

Біохімія наркотиків. Наркотики – це група речовин різного походження, які об'єднує подібна дія на організм. Більшість цих речовин рослинного походження, вони входять до складу різних частин вихідних рослин (опійний мак, індійська конопля, кущі кофе, мате, коли, коки та ін.), а також продуктів, які. з них отримують (гашиш, анаша, маріхуана та ін.).

Зазначимо, що невелика кількість неорганічних речовин також має заспокійливі і снодійні властивості. В останні десятиріччя створено синтетичні морфі неподібні та інші психофармакологічні препарати з сильною наркотичною дією (понад 1000).

Неорганічні речовини. Інертні гази, які входять до складу атмосферного повітря, чинять слабку наркотичну дію. Із них тільки гелій використовується в медицині для полегшення дихання при лікуванні астми.

Ретельно очищений від домішок оксид азоту (II) застосовується як знеболювальна речовина в хірургічній практиці, при тяжких пологах тощо. Він виводиться з організму, не спричинюючи побічних дій, і тому для наркозу намагаються використовувати цей газ, а не ефір. До речі, оксид азоту здатний викликати звикання і пристрасть.

Броміди, які є складовою частиною багатьох лікарських препаратів, що використовуються як заспокійливі і снодійні, провокують побічні явища.

Органічні речовини. Деякі насичені вуглеводні аліфатичного (мирного) ряду чинять слабку наркотичну дію, але в медицині їх не застосовують. Лише циклопропан вважають одним із сильних інгаляційних наркотичних засобів, хоча він і токсичний.

Ненасичені етиленові й ацетиленові вуглеводні – сильніші наркотики, але вони є більш токсичними. Це стосується бензолу та вуглеводнів з конденсованими бензольними ядрами, які чинять не тільки токсичну, але й канцерогенну дію. Вуглеводні широко використовуються як розчинники і пальне.

Галогенопохідні вуглеводнів. Сила, швидкість і тривалість наркотичної дії залежать від різновиду, кількості й способу зв'язку галогенів у молекулах органічної речовини, від фізичних властивостей цієї речовини.

Наркотична дія хлороформу чи трихлорметану виявляється дуже швидко.

Хлористий етил, чи хлоретан, являє собою безбарвну рідину, яку використовують як анестезійний засіб у зуболікувальній практиці та при травмах. Хлористий етил знеболююче впливає на нервові закінчення, одночасно діє як охолоджувальний засіб на пошкоджені тканини.

Гідроксильні похідні вуглеводнів аліфатичного ряду. Усі насичені спирти впливають на організм як наркотики. Особливо небезпечним є метиловий спирт.

Приймання метилового спирту всередину призводить до сп'яніння і одночасно шкодить очам: вживання навіть 10 мл метилового спирту доводить до повної сліпоти, а більша доза може стати смертельною. Досить отруйними вважаються й сивушні олії, які утворюються при спиртовому бродінні паралельно з етиловим спиртом. До них належать первинний, вторинний пропіловий спирт, ізобутиловий спирт, а також два амілові спирти.

У медицині використовуються головним чином похідні спиртів. Діетиловий ефір – летка рідина, яка чинить яскраво виражену наркотичну дію і використовується для загального наркозу при операціях і для місцевої анестезії. Наркотичний вплив дивінілового ефіру у чотири рази вищий, ніж діетилового, водночас він є і більш токсичним.

Азотисті похідні (амінопохідні) вугільної, барбітурової і бензойної кислот. Азотисті похідні вугільної кислоти: карбамід, або сечовина, і карбамінова кислота – заспокійливо діють на нервову систему, тому їх широко використовують як снодійне. При тривалому вживанні організм звикає до них, що змушує збільшувати дозу або замінювати їх на інші снодійні засоби. Веронал, чи діетилбарбітурова кислота (сучасна назва барбітал), спричинює стабільний, глибокий, але важкий сон, досить токсичний. Побічні явища його дії – млявість, нудота, блювання, головний біль.

У 1911 р. отримано люмінал (сучасна назва – фенобарбітал), який є одним з ефективних снодійних засобів. Відомі й інші похідні барбітурової кислоти, які мають більш складну циклічну структуру – гексенал, сонбутал, ректон, пронаркон (сучасна назва аміталнатрій). Остання речовина офіційно віднесена до наркотиків через високу токсичність і небезпеку швидкого розвитку наркоманії.

Амінопохідні бензойної кислоти є високо реакційноздатними речовинами і входять до складу деяких ефірних олій. Ефіри амінобензойної кислоти мають анестезійні властивості. Анестезин, чи етиловий ефір памінобензойної кислоти, був одним із перших синтетичних препаратів, використовуваних для знеболювання.

Новокаїн отримали у 1905 р., і він посів одне з провідних місць серед знеболювальних синтетичних препаратів.

Алкалоїди-наркотики. Алкалоїди – це особлива група азотовмісних органічних сполук, які мають високу біологічну активність. Алкалоїди містяться в деяких рослинах і є продуктами їх життєдіяльності. Для багатьох алкалоїдів досі не знайдено синтетичних замінників.

Алкалоїди вважаються цінними лікарськими препаратами. Відомо понад 1000 алкалоїдів, але кількість їх безперервно зростає. Це пов'язано з тим, що в останні десятиріччя зросла зацікавленість проблемами фітохімії (хімії рослин) і фітотерапії (лікування лікарськими рослинами). Тепер відомий склад близько 200 алкалоїдів. Незважаючи на численні досліди, вчені не можуть синтезувати деякі найбільш важливі для медицини алкалоїди, зокрема, морфін (морфій, який був відкритий ще в 1806 р.). Половина всіх відомих алкалоїдів відкрита після 1930 р.

Відомий з давніх-давен опій лікарі та знахарі вважали універсальним лікувальним препаратом. Опій, чи опіум (від давньогрец. – рослинний сік) – засохлий на повітрі сік з нестиглих головок снодійного маку. Сік являє собою складну суміш із білкових речовин, каучуку, смол, цукрів і більш ніж 20 алкалоїдів (морфін, кодеїн, папаверин та ін.). В опії алкалоїди є у вигляді солей молочної, сірчаної та інших кислот, їх вміст коливається в дуже широких межах (від 1-3% до 15-20%). Опій паралізує центральну нервову систему та різні центри травної системи, впливає на зір, викликає надмірне збудження спинного мозку і підвищення рефлекторної активності.

Морфін є основним алкалоїдом опію і його склад змінюється в дуже широких межах (від 3 до 12%, іноді досягає 20%). У 1803 р. французькі фармацевти Сеген і Дерам довели, що морфін є складовою опію, а через три роки молодому аптекарю фр. Сертюрнеру вдалося отримати з водного екстракту кристалічний продукт, який він назвав морфіном на честь Морфея – бога сну. В 1832 р. був виділений із водного екстракту опію ще один алкалоїд – кодеїн. Обидва алкалоїди є гетероциклічними сполуками зі складною структурою.

Морфін має сильні знеболювальні властивості, що виявляються у блокуванні больового центру головного мозку, тамує кашель, але утруднює дихання, бо пригнічуюче діє на дихальний центр, зменшує рухому секреторну активність шлунка і кишок, викликає нудоту, а іноді блювання, знижує обмін речовин, є слабким снодійним. Морфін і його хлорид використовують у медицині, як сильнодіючий болезаспокійливий засіб. Тривале застосування морфіну призводить до розвитку одного з різновидів наркоманії – морфінізму.

Кодеїн – чинить слабшу наркотичну дію, ніж морфін, але водночас сильно діє на рефлекторну діяльність. Використовується як засіб проти кашлю, рідше – як снодійне чи знеболювальне.

Героїн – похідна морфіну, володіє такою ж сильною наркотичною дією. Однак як лікарський препарат не використовується, позаяк при вживанні часто виникає хвороблива пристрасть до нього. Незважаючи на те що виробництво героїну заборонено, розвивається нелегальний героїновий бізнес.

Кокаїн і деякі подібні до нього алкалоїди містяться в листі дикорослих кущів коки. Із цих рослин виділено і вивчено лише сім алкалоїдів, найважливіший із яких – кокаїн – відкритий Німаном у 1860 р. Кокаїн вважається сильнодіючою отруйною речовиною. Найбільш важливою серед його фармакологічних властивостей є паралізуюча дія на волокна суттєвих нервів. У медицині застосовують для поверхневого знеболювання кон'юнктиви й рогівки ока, слизових оболонок рота і носа. Головний негативний ефект кокаїну – збуджувальна дія, яка породжує відчуття легкості. З часом з'являється пристрасть до кокаїну – кокаїнізм. Систематичне вживання кокаїну призводить до розладу нервової системи.

Такими ж властивостями, як і кокаїн, володіють і інші присутні в рослинах речовини, відомі ще в давнину. Наприклад, гунни пили напій, приготовлений з індійських конопель. Сьогодні як наркотик використовують отруйну смолу, яку видобувають із цієї рослини (гашиш, марихуана).

Кофеїн – алкалоїди, що містяться в зернах кави, в листках чаю та в інших рослинах. У невеликих дозах стимулює роботу серця і діяльність нервової системи. Він викликає збудження кровоносних судин і тим самим підвищує кров'яний тиск. Однак надмірне вживання кави може призвести до спазму коронарних артерій, які живлять серцевий м'яз.

Учені всього світу намагаються виявити причини вживання наркотиків, механізми, які лежать в основі формування наркотичної залежності. При цьому висловлюються різні точки зору: одні зазначають переважну роль біологічних факторів у розвитку наркоманії, інші надають перевагу виключно зовнішнім факторам – умовам виховання і оточенню.

У суто психологічному плані в основі тяги до наркотиків є прагнення до зниження напруги і почуття тривоги, до втечі від проблем, пов'язаних з дійсністю. У багатьох випадках до вживання наркотиків призводять поганий настрій, невпевненість у собі, особливо у психічно неврівноважених підлітків. Повторне вживання наркотику закріплює звичку, механізмом формування якої є умовний рефлекс. Механізм формування звички та пристрасті (залежності) до наркотиків і токсичних засобів, включаючи алкоголь і нікотин, реалізується на рівні регуляції обміну речовин у клітинах, насамперед нервових, а саме, регуляції виділення та нейтралізації так званих нейромедіаторів – речовин, які відповідають за збудження і гальмування як в окремих клітинах, так і в нервовій системі організму. Відомо, що ця звичка дуже швидко оволодіває людиною, глибоко проникає в її сутність, стає складовою її характеру. Притаманна людям слабкої волі та психічно неврівноваженим, схильним штучно піднімати настрій і працездатність, впевненість у собі виражається у прагненні знайти джерело натхнення у наркотиках.

Виникнення наркоманії пов'язане з ілюзорним "стимулюючим" ефектом, яким володіють наркотики. Виявлено, що чим більший ейфорійний ефект мають наркотичні речовини, тим швидше розвиваються звикання і пристрасть до них.

Однією з умов розвитку наркоманії є відсутність спеціальних знань у людини і нерозуміння тієї великої небезпеки, яку таїть у собі вживання наркотиків, чи то через цікавість, чи як снодійного. Близько 50-80% усіх наркоманів уперше спробували наркотики виключно через цікавість.

Розвиваються три основні клінічні феномени вживання наркотиків:

Психічна залежність, яка полягає в тому, що людина не може прожити без наркотику. З часом психічна залежність зростає і відповідно збільшуються дози наркотику.

Фізична залежність, яка полягає в тому, що в результаті більш чи менш тривалого прийому наркотик стає частиною обміну речовин, і організм уже не здатний обходитися без нього. Якщо наркоман припиняє вживати наркотики, він відчуває сильні фізичні муки. Виникає особливий психічний і фізичний стан, який називається абстинентним синдромом. Щоб ліквідувати прикмети абстиненції, наркоман приймає щораз більші дози наркотику.

Зростання витривалості (толерантності) до приймання наркотику, тобто наркомани зі стажем приймають набагато більші дози наркотику, ніж на початковому етапі.

Психічна залежність характерна для всіх різновидів наркоманії й токсикоманії, чого не можна впевнено сказати про фізичну залежність, яка не завжди виявляється досить чітко. Психічна залежність переважно виникає раніше, ніж фізична, її прояв стійкий і тривалий, вона важко піддається лікуванню і є основною причиною відновлення приймання наркотиків після проведеного лікування, тобто рецидиву хвороби. У зв'язку з цим "стрижневою" і обов'язковою прикметою наркоманії слід вважати саме психічну залежність. Наркоманія як тяжкий хворобливий стан і набута звичка обов'язково призводить до психічної і фізичної деградації людини і в кінцевому підсумку – до смерті. Наркоманія виникає тоді, коли наркотик стає необхідним супутником людини у повсякденному житті. Без уживання наркотику вона втрачає сон, апетит, не може нормально працювати, у неї зникає бажання спілкуватися з оточуючими, пропадає добрий настрій.

При постійному вживанні наркотиків виникає хронічне наркотичне отруєння, яке спричинює розлад функцій багатьох органів і систем організму, особливо центральної нервової системи. Тому наркоманія вважається хронічним нервово-психічним захворюванням. Вона поступово призводить до психічного розладу, пов'язаного зі звуженням кола зацікавлень, швидкої зміни настрою, зниження працездатності, погіршення пам'яті і втрати почуття відповідальності.

Кожний різновид наркоманії зумовлює в організмі людини специфічні зміни.

Існує певна психологічна характеристика індивіда, схильного до наркоманії. утруднена соціальна адаптація приводить його до вживання наркотиків, за допомогою яких він хоче досягти відчуття відповідності між своїми вимогами і можливостями самовираження, реалізувати поставлену перед собою мету. Щоб підтримувати ілюзорну рівновагу, він знову й знову приймає наркотики, і так поступово опиняється в зачарованому колі: негативний емоційний стан – наркотик – поглиблення негативного емоційного стану – збільшення дози наркотику.

Однією з причин поширення наркоманії є швидке збільшення кількості наркотичних речовин, завдяки появі нових стимулюючих, заспокійливих та інших засобів, які прямо діють на психіку людини і отруюють організм.

Діагноз "наркоманія" ставлять лише тоді, коли захворювання виникло від вживання засобів, внесених до офіційного списку наркотичних речовин.

Якщо захворювання викликане вживанням засобів, не внесених у перелік наркотичних речовин, ставлять діагноз "токсикоманія".

Механізм дії хімічних препаратів на нервову систему мало вивчений. Відомо лише, тривала дія їх парів може спричинити сильні галюцинації. На відміну від наркотиків, препарати побутової хімії не викликають ейфорії. Вони лише приглушують свідомість на рівні токсичного ефекту. Тут не формується психічна та фізична залежність. На відміну від наркотиків, психотропних і снодійних засобів препарати побутової хімії не дають стану "похмілля", не викликають тяжких станів, пов'язаних з абстиненцією.

Загальне уявлення про використання в медичній практиці психотропних препаратів дає класифікація, запропонована Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

Нейролептики (терапевтичний ефект при психозах та інших психічних розладах).

Анксіолітичні седативні засоби, чи малі транквілізатори (послаблюють патологічний страх, напруження, збудженість).

Антидепресанти – речовини, що використовуються при лікуванні патологічних депресивних станів.

Психостимулятори (інша назва цієї групи препаратів – галюциногени) – Речовини, які викликають у здорових людей порушення психічної діяльності.

IІІ. Підсумок уроку.

Бачу ви непогано засвоїли новий матеріал. Можливо виникли якісь запитання до мене? (якщо є запитання, то відповідаю на них).

IV. Домашнє завдання.

Вивчити записану лекцію і підготуватися до практичного заняття. (Якщо в когось виникли якісь запитання, то відповідаю на них).

Урок закінчено.

До побачення.

Поиск по сайту: