Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особливості підприємництва в аграрній сфері



Особливості підприємництва

В аграрній сфері

(створення фермерських господарств)

 


 

Зміст

Вступ. 3

Особливості підприємництва в аграрній сфері 3

Правові засади функціонування фермерських господарств. 7

Як створити фермерське господарство. 9

Крок перший. 10

Крок другий. 11

Крок третій. 11

Крок четвертий. 11

Крок п’ятий. 12

Крок шостий. 12

Крок сьомий. 13

Крок восьмий. 13

Крок дев’ятий. 14

Як підприємцю отримати земельну ділянку в оренду для здійснення підприємницької діяльності? З чого почати?. 15

Правові питання створення фермерських господарств. 19

Оподаткування фермерських господарств. 21

Вибір системи оподаткування. 21

Оподаткування доходів від фермерського господарства. 25

Про фіксований сільськогосподарський податок. 26

Оподаткування фермерського господарства земельним податком.. 30

Програми державної підтримки сільськогосподарських товаровиробників. 31

Державна підтримка фермерських господарств. 31

Про державну фінансову підтримку сільськогосподарських товаровиробників у 2013 році 32

 


Вступ

Особливості підприємництва в аграрній сфері

За останні роки Україна стала одним з найбільших гравців на світовому ринку продуктів харчування, постійно нарощуючи експорт сільськогосподарської продукції. Четверта частина від усього експорту України - це аграрна продукція. У 2012 році кожна 11 тонна зерна, що продавався на світовому ринку, була вітчизняного виробництва. Україні належить 9,2% у світовій торгівлі зерновими. У цілому ж в 2012 році експорт сільгосппродукції склав 18,2 мільярда доларів США, що на 40% більше у порівнянні з попереднім роком. Україна абсолютно виправдано покладає на аграрний сектор великі надії. Підтвердженням цьому є те, що аграрний блок - один з основних у Державній програмі активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки. У рамках виконання Програми планується залучити потужний інвестиційний ресурс в галузь. Україна плануємо реалізувати свої можливості в інвестиційних проектах в галузі сільськогосподарського машинобудування, тваринництва, тепличного господарства, розвитку інфраструктури аграрного ринку та зрошувальних систем, харчової промисловості та інших. У результаті реалізації Державної програми активізації розвитку економіки планується збільшити обсяги експорту сільськогосподарської продукції до 22 мільярдів доларів.

Сільське господарство сприяє розвитку інших галузей, які поставляють засоби виробництва та споживають продукцію сільського господарства як сировину, а також надають транспортні, торговельні та інші послуги.

Особлива роль аграрного сектору в соціально-економічному житті країни обумовлюється унікальним поєднанням сприятливих природно-кліматичних умов та геостратегічним положенням, спроможністю України зайняти вагоме місце на міжнародному продовольчому ринку.

Сільськогосподарська діяльність провадиться майже на всій території країни. У сільській місцевості проживає третина загальної кількості населення. У галузі зайнято 4 млн. осіб із числа сільського населення.

Агробізнес - підприємницька діяльність у сфері виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції, а також надання інших послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом. Особливості підприємницької діяльності в сільському господарстві визначаються, насамперед, специфікою самого процесу виробництва в цій галузі.

Основними з них є:

- Головним засобом виробництва є земля, в якості предметів виробництва використовуються рослини і тварини;

- Характерною особливістю землі є її широту і просторова обмеженість. У зв'язку з цим робоча сила і засоби виробництва розосереджуються на величезних територіях. Цим пояснюється необхідність переміщення засобів виробництва і кращого розвитку транспорту;

- Має місце переплетення економічних і природних процесів. Тому сільське господарство, як ніяка інша галузь, залежить від природно-кліматичних умов;

- Існують особливості в розподілі праці та спеціалізації виробництва. У сільському господарстві завжди є одна - дві головні галузі, які поєднуються з низкою додаткових галузей. Причому відтворення основних галузей фактично неможливо без додаткових;

- Наявність різноманітних форм власності в галузі. Цим пояснюються особливості відтворення в сільськогосподарських підприємствах.

Всі представлені особливості підприємницької діяльності в сільському господарстві на дві групи: природно-біологічні та соціально-економічні. З переходом до ринкових відносин відбулися істотні зміни в багатьох сферах підприємницької діяльності агропромислового комплексу, включаючи значну трансформацію організаційних структур, земельних відносин, які призвели до розвитку як позитивних, так і негативних процесів у сільському господарстві. Випереджаюче зростання цін на засоби виробництва, вироблені промисловістю, в порівнянні з цінами на сільськогосподарську продукцію, слабкі позиції сільгосптоваровиробників на агропродовольчих ринках призвели до загострення фінансового неблагополуччя в галузі, скорочення потоків товарів виробничо-технічного призначення в сільське господарство. Це в кінцевому підсумку викликало технологічну та технічну деградацію на тлі слабкої інвестиційної привабливості, зниження інноваційної активності. Удосконалення розвитку підприємництва в сільському господарстві має йти шляхом раціонального використання земельних ресурсів та ефективного розвитку сільськогосподарського виробництва на новій технологічній та організаційній базі, підвищення товарності і конкурентоспроможності продукції сільськогосподарського виробництва. Від повного і своєчасного забезпечення ними сільського господарства та ефективного застосування в чому залежать обсяги виробництва основних видів продукції і господарська діяльність кожного підприємства. Оптимальне формування та раціональне використання матеріально-технічної бази прямо впливає на результати функціонування всього виробничого потенціалу аграрної сфери. Ефективність використання сільськогосподарських ресурсів буде тим вище, чим більше економічна родючість грунту і продуктивність худоби, що можливо лише при інтенсифікації сільського господарства, що здійснюється на основі високорозвиненої матеріально-технічної бази. Агробізнес являє собою підприємницьку діяльність у сфері виробництва, переробки, реалізації сільськогосподарської продукції, а також надання інших послуг, пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Основна складність підприємницької діяльності в сільському господарстві пов'язана з переплетенням економічних і природно-кліматичних почав відтворення. У зв'язку з цим уповільнений кругообіг і оборот капіталу, а отже, нижче річна норма рентабельності і віддача авансованого капіталу, виручка від реалізації сільськогосподарської продукції, а з нього і прибуток надходять сезонно.

Особливості підприємницької діяльності в сільському господарстві визначаються насамперед специфікою самого процесу виробництва в цій галузі.

Враховуючи складний характер підприємництва в аграрній сфері, рисковою справою стає і кредитування сільського господарства. Але у зв'язку з сезонністю виробництва, потребою у величезних інвестиціях сільських підприємств необхідність у кредиті у них значно вище, ніж у підприємців інших сфер. Все це ставить проблему управління господарським ризиком в аграрній сфері як одну з найактуальніших, вимагає системного підходу до реформування всього комплексу соціально-економічних умов для нормального функціонування в Україні.

Важливе значення для підприємця мають: можливiсть самостiйно вибирати спецiалiзацiю (з урахуванням умов господарства), визначати перспективу й економiчно ефективну структуру посiвних площ та виробництва в цiлому, включаючи розвиток пiдсобних підприємств і обслуговуючих цехів, а також право розпоряджатися виготовленим продуктом, свобода вибору партнера, договiрних взаємовiдносин iз суб`єктами ринку, вiльний вибiр форм органiзацiї і оплати праці. Без цього а нi приватна, а нi колективна власність не зробить селянина повноцінним господарем.

Проведення економічної реформи в Україні, пов'язаної з приватизацією в агропромисловому комплексі, передбачає створення не тільки кооперативних форм, а й індивідуальних, приватних підприємств з приватною формою власності. Найбільше значення і вагу як виробників сільськогосподарської продукції мають фермерські господарства. Закон «Про фермерське господарство» визначає господарство як форму підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства відповідно до закону.

Фермерське господарство являє собою суму трьох компонентів:

- майновий комплекс,

- земельну ділянку,

- громадяни, які об'єдналися для здійснення сільськогосподарської та пов'язаної з нею іншої діяльності.

Фермерське господарство-це самостійно господарюючий суб'єкт і носій прав і обов'язків, тобто володіє правами юридичної особи; в діяльності фермерського господарства мають місце як господарські завдання, пов'язані із здійсненням сільськогосподарської діяльності, а й комерційні завдання, пов'язані з отриманням прибутку. Основою господарства є сім'я, до складу якої входять подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку, виявив таке бажання, має документи, що підтверджують його здатність займатися сільським господарством, і минулий конкурсний відбір. Першочергове право на створення такого господарства надається громадянам, які проживають у сільській місцевості і мають необхідну кваліфікацію і досвід роботи в сільському господарстві.

Головним питанням при створенні фермерського господарства є отримання земельної ділянки - головного засобу виробництва. Громадяни, які виявили бажання вести фермерське господарство, для отримання земельної ділянки подають районному (міському) Раді за місцем розміщення земельної ділянки заяву, в якій зазначаються бажані розміри і місце розташування ділянки, кількість членів господарства. У заяві вказується наявність досвіду та відповідної кваліфікації, що підтверджується відповідним документом, і мотивується розмір земельної ділянки та економічне обґрунтування діяльності фермерського господарства. Заява має бути розглянута в місячний термін. У разі відмови в наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства це питання вирішується судом. Рішення суду про задоволення позову є підставою для відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі відповідного документа, що посвідчує право на ділянку. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються у приватну власність та надаються у користування, у тому числі на умовах оренди, із земель запасу, а також із земель, вилучених (викуплених) у встановленому порядку. Законодавець обмежує розміри земельних ділянок, що надаються для ведення господарства. Розмір ділянки не повинен перевищувати 100 га, в тому числі 50 га оранки у власність з розстрочкою платежу до 20 років. Конкретні розміри земельних ділянок у фермерських господарств коливаються в межах зазначених норм з урахуванням регіональних особливостей та можливостей ефективного використання наданих земель. У середньому на одного фермера в Україні припадає 26 га землі. Земельні ділянки виділяються, як правило, єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями. Землі лісового і водного фонду, що входять до складу угідь фермерських господарств, не можуть передаватись у приватну власність, за винятком невеликих (до 5 га) ділянок лісів і невеликих (до 3 га) ділянок водойм. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання Державного акта на право приватної власності на землю або право постійного користування землею, укладання договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, фермерське господарство підлягає державній реєстрації в районному (міському) раді, яка передала земельну ділянку у приватну власність або надала у користування. З цього моменту фермерське господарство набуває статусу юридичної особи. Особливості правового режиму майна фермерських господарств, так само як і особистих підсобних господарств, полягають в тому, що вони грунтуються на об'єднанні майнових відносин із земельними відносинами. Цим обумовлюється і перелік об'єктів, які можуть перебувати у власності фермерського господарства. До цього переліку входять земля, житлові будинки, квартири, предмети особистого користування, предмети домашнього господарства, продуктивна і робоча худоба, птиця, бджолосім'ї, посіви та посадки сільськогосподарських культур і насадження на земельній ділянці, засоби виробництва, вироблена продукція і доходи від її реалізації, транспортні засоби, цінності, акції, інші цінні папери, а також інше майно споживчого і виробничого призначення для ведення фермерського господарства. Майно господарства використовується в першу чергу для здійснення господарської діяльності. Здійснюючи використання земельної ділянки як основного засобу виробництва, фермерське господарство повинно дотримуватися певний комплекс заходів. До них відносяться: цільове використання землі, ефективне і раціональне користування землею, виконання заходів з охорони земель, своєчасний внесок земельного податку або орендної плати, недопущення порушення прав власників землі та землекористувачів, збереження геодезичних знаків, дотримання режиму санітарних зон і особливо охоронюваних територій, дотримання правил добросусідства.

На відміну від інших організаційно-правових форм господарювання специфічними є підстави припинення діяльності фермерського господарства. Воно припиняє свою діяльність у випадках:

· реорганізації фермерського господарства;

· ліквідації фермерського господарства;

· визнання фермерського господарства банкрутом;

· якщо не залишається жодного члена фермерського господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.