Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Закони соціології, їх класифікація

Методи соціологічного дослідження

Вивчаючи це питання, слід звернути увагу на те, що соціологічні дослідження — це система логічно послідовних методологічних, методичних, організаційно-технічних процедур, яка передбачає отримання достовірних даних та фактів яро явища чи процеси, що вивчаються, для їх подальшого використання в соціальному управлінні.

Основним завданням соціологічних досліджень є здобуття фактів про соціальну дійсність, її окремі явища та сторони. Ця мета виконуються за допомогою певних методів. Методологія та методи соціологічного дослідження — сфера соціологічної науки, яка вивчає способи методологічного обґрунтування соціологічного дослідження, принципи формування програми дослідження, зміст та характеристики методів збирання первинної соціологічної інформації.

Виділяється чотири основних методи емпіричного соціологічного дослідження: аналіз документів, спостереження, опитування і соціальний експеримент, що розділяються в залежності від становлення фактів свідомості, а також способу їх фіксації, шляхи та методи їх використання.

Аналіз документів. В соціології документом називається спеціально створений людиною предмет, що призначається для передачі або збереження інформації. Прикладом можуть слугувати певні історичні літописи, що розкривають взаємовідносини між людьми в стародавню епоху, особові та офіційні документи, тощо. Особливо цікавими є особисті документи (автобіографії, щоденники, мемуари, листи та ін.), саме з них дослідник може дізнатися про характер взаємовідносин у тодішньому суспільстві, впив певних соціально-політичних умов на людей.

Спостереження.Люди вдавались до спостереження як одного з важливіших джерел соціальної інформації, що безпосередньо сприймалась і прямо реєструвала всі факти про об'єкт і його значимість з точки зору мети. Прикладом може слугувати спостереження за організацією роботи у певних робочих групах, та міжособистісних зв’язках.

Опитування. В основі методу опитування — сукупність питань, що пропонується респонденту, відповіді якого і створюють необхідну інформацію. Основні методи опитування: інтерв'ю і анкетний. Анкета мітить чіткі і коректні питання, забезпечуючи тим самим найкращі результати в досягненні мети опитування. Наприклад, щодо структурі споживання громадян, для формування споживчого кошика. Інтерв'ю — це проведена за певним планом бесіда, що пропонує прямий контакт інтерв'юера з респондентом, причому запис відповідей на запитання ведеться інтерв'юером або на плівку. Саме прямий контакт є основною перевагою інтерв’ю перед анкетою. Адже людина краще буде спілкуватися з іншою особою ніж з папером.

Соціальний експеримент.Соціальний експеримент — спосіб одержання інформації про кількісні і якісні зміни показників діяльності і поведінки соціального об'єкту в результаті впливу на нього деяких керуючих і контролюючих факторів. Виділяються такі види експерименту: екологічний, правовий, педагогічний, соціологічний, соціально-психологічний та ін. Є науково-дослідні і практичні експерименти. Підсумки соціологічних досліджень відображаються у звітах. Звіт про соціологічне дослідження — письмовий документ, в якому систематизовано і наочно викладаються результати досліджень.

Наприклад, Unilever запускає соціальній експеримент в 12 сім’ях Британії, щоб довести, що піклування про екологію допомагає економити.

Закони соціології, їх класифікація

Соціальний закон – це вираз суттєвих, загальних, необхідних і повторюваних зв’язків соціальних явищ і процесів, а передовсім зв’язків між соціальною дійсністю людей як спільноти та соціальними діями окремих індивідів. Вирізняють соціальні закони загальні і специфічні. Загальні вивчає філософія, а специфічні – соціологія. Будь-який із соціальних законів виражає відносини між різними індивідами, соціальними спільнотами людей і проявляється не взагалі, а в конкретній формі – в їхній соціальній діяльності.

Загальні (чи загальносоціологічні) закони, що виявляються протягом усієї історії розвитку людства, діють у всіх суспільних системах і характеризують функціонування всього суспільства. Наприклад, закон соціалізації, закони, пов´язані з переходом від одного типу суспільства до іншого, закони первинного накопичення капіталу, закони класової боротьби і т.ін.

Специфічні (чи частковосоціологічні), що діють протягом часу існування якої-небудь суспільної системи і характеризують функціонування окремих елементів соціальної сфери (соціальних спільнот, класів, груп і т.ін.) у їхньому взаємозв´язку із суспільством. Наприклад, закони організації і життєдіяльності колективу, родини, тієї чи іншої соціальної групи і т.ін.

У соціології як відносно молодій науковій дисципліні ще не склалася чітка класифікація соціологічних законів. У той же час, оціологічні закони можна класифікувати за різними критеріями і підставами.

За способом прояву в соціології розрізняють також динамічні і статистичні закони.

Динамічнізакони визначають напрям, чинники і форми соціальних змін, фіксують твердий, однозначний зв´язок між послідовністю подій у конкретних умовах. Динамічні закони поділяються на причинні і функціональні. Причинні динамічні закони фіксують точно визначені зв´язки розвитку соціальних явищ. Наприклад, роль способу виробництва при переході від з одного типу суспільних відносин до іншого. Що стосується функціональних динамічних законів, то вони відбивають зафіксовані емпірично і чітко повторювані взаємозалежності між соціальними явищами.

Статистичні закони, на відміну від динамічних, не детермінують соціальні явища, а відбивають основні напрями змін, їх тенденції при збереженні стабільності даного соціального цілого. Ці закони розкривають необхідні внутрішні зв’язки між масовими явищами випадкового характеру, що мають загальну підставу. Прикладом прояву статистичних законів можуть бути демографічні процеси, процеси плинності робочої сили, процеси товарного виробництва, тощо.

В соціології прийнято також виділяти два типи соціологічних законів, органічно пов’язаних між собою. Це закони розвитку і закони функціонування

Закони розвитку характеризують переходи від одного етапу, стану соціального об’єкта, явища чи процесу до іншого етапу, стану, тобто їхні якісні зміни, перетворення. Наприклад, закон прискорення історичного розвитку свідчить, що на кожну наступну стадію іде менше часу, ніж на попередню.

Закони функціонування виражають зв’язки і взаємодії елементів соціального явища, спосіб їх взаємного існування у визначеній якості, соціальному просторі і часі. Наприклад, підготовка фахівців вищої кваліфікації є наслідком функціонування системи освіти. Удосконалювати цей процес функціонування — означає не тільки зберігати, але і зміцнювати ту соціальну систему, для якої готуються кадри фахівців.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.