Загальні вимоги до писемного мовлення учнів

Культура писемного мовлення передбачає грамот­не, правильне висловлення думки за допомогою графічних знаків — літер (на письмі), охайне, чисте, відповідно до мовних норм, каліграфічних та есте­тичних правил, письмо.

Тому слід формувати в учнів навички грамотного, каліграфічного письма, чіткого і правильного почерку.

Для формування в учнів навичок писемного мов­лення вчитель повинен:

• проводити систематичну роботу з вивчення ор­фографії;

• розвивати практичні навички побудови синтак­сичних конструкцій;

• формувати навички каліграфічного письма;

• стежити за охайністю записів учнів;

Вказати на ті практичні уміння, які мають бути сформовані у молодшого школяра у поцесі вивченя розділу «Текст»

В учнів поступово мають сформуватися такі уявлення: текст — це зв'язне висловлювання; він має певну будову, тобто складається із зачину, головної частини і кінцівки; у тексті виражається певний зміст, що є його темою; текст можна назвати (дати йому заголовок);

При виконанні різноманітних усних і письмових вправ учні набувають практичних умінь і навичок: вони вчаться відрізняти текст від групи речень, не пов'язаних між собою за змістом; встановлювати логічний зв'язок між частинами висловлювання; визначати тему тексту і добирати до нього заголовок; ділити текст на логічно завершені частини-абзаци;

З самим терміном «текст» учні стикаються вже в букварний період, коли вчаться читати і переказувати тексти букваря.

Не менш важливим є уміння членувати текст на смислові частини — абзаци. Виробляється воно у процесі виконання різних вправ;

1) поділ нерозчленованого суцільного тексту на частини відповідно до його змісту;

2) визначення підтеми кожної частини;

3) складання плану тексту;

4) відтворення деформованого тексту з переставленими абзацами;

5) відтворення змісту пропущеного в тексті абзацу (учні повинні помітити, що порушено логічний зв'язок між абзацами, що у змісті чогось не вистачає)':

Охарактеризувати основні типи текстів, які мають засвоїти молодші школярі. Які прийоми роботи сприяють засвоєнню найважливіших текстологічних понять?

Діюча програма з української мови передбачає ознайомити учнів перших – четвертих класів із текстами різних типів мовлення: текст-опис, текст-розповідь, текст-міркування.

Текст-розповідь, в ньому про щось розповідається, про якісь події. До такого тексту можна поставити запитання «Що відбулося?» Такий текст розкриває тісно зв'язані між собою події, явища, дії ,які відбувалися в минулому або відбуваються в теперішньому часі. Даний тип тексту представляє світ у подіях і діях. Головне місце в початкових класах відводиться тексту-розповідь. Але по мірі оволодіння учнями зв’язним мовленням все частіше і ширше у розповідь вводиться елементи опису, міркування.

Текст –опис - В ньому розповідається, яким є предмет. До такого тексту можна поставити запитання «Який предмет?» Опис розкриває ознаки предмета, його тимчасові характеристики чи постійні властивості, якості, стани. Найчастіше опис – це картина, що не описує події від загального до конкретного.

У 3 класі учні знайомляться з текстом-міркуванням. В ньому щось доводиться або заперечується. До такого тексту можна поставити запитання «Чому таким є?» Міркування має на меті досліджувати предмети чи явища, розкрити їхні внутрішні ознаки шляхом аргументації (пояснення).

Назвати структурні елементи тексту та розкрити методичні особливості у їх засвоєнні.

Зачин – початок тексту у якому найчастіше стисло висвітлюється про що буде йти мова , тема розповіді. Основна частина – найбільш поширена, розкриває весь зміст розповіді. Кінцівка – своєрідний висновок. Для аналізу структури краще добирати невеликі закінчені тексти розповідного характеру. Звертати увагу на своєрідність зачину і кінцівки у байках та казках. Розвивати уміння членувати текст на абзаци. Яскравим прийомом вивчення структури тексту є наочність – «будинок»

Поиск по сайту: