Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Регуляція реабсорбції йонів натрію і води в канальцях нирки

Таким чином, зниження концентрації йонів натрія та підвищення йонів калія в плазмі крові, стимулює виділення альдостерону (прямо та через активацію ренін-ангіотенової системи), забезпечує саморегуляцію вмісту цих йонів в плазмі:

Якщо секреція альдостерона підвищується при наявності в крові вазопресину або виділення цих гормонів підвищується паралельно, то затримка іонів натрію в організмі (альдостерон) супроводжується затримкою води – вазопресин, який робить проникними для води стінки дистальних звивистих канальців та збірних трубок. Так буває, наприклад, при крововтраті:

Варто підкреслити, що при крововтраті (та при багатьох інших ситуаціях, які супроводжуються зниженням ОЦК) велике пристосувальне значення має судинозвужуюча дія ангіотензину-ІІ: за рахунок посилення реабсорбції іонів натрію та води (підвищення ОЦК) і за рахунок звуження судин (підвищення загального периферичного опору) він підвищує системний артеріальний тиск, який знижується в результаті крововтрати (регуляція за відхиленням).

В нирках ангіотензин-ІІ здійснює виражений вплив на виносні артеріоли, викликаючи їх звуження. В результаті цього:

- Знижується рівень ниркового кровотоку;

- Підвищується тиск крові в капілярах клубочків ( рівень клуб очкової фільтрації зберігається на достатньому рівні, не дивлячись на зниження ниркового кровотоку.

Передсердні натрійуретичні фактори – гормони пептидної природи, які виділяються передсердями (більше правими) при розтягнені їх кров’ю внаслідок підвищення ОЦК. В нирках передсердні натрійуретичні фактори (ПНУФ) пригнічують реабсорбцію іонів натрію (і води), перш за все, в дистальних звивистих канальцях і в збірних трубках. Це сприяє нормалізації (зменшенню) ОЦК ( регуляція ОЦК за відхиленням.

ПНУФ, окрім того, розширюють приносні артеріоли ( підвищення тиску крові приносні артеріоли ( підвищення тиску крові в капілярах клубочків ( підвищення Ре.ф. ( підвищення ШКФ ( збільшення діурезу ( зменшення ОЦК. Це також є прикладом регуляції ОЦК за відхиленням.

В організмі нерідко параметри гомеостазу, рівень яких підтримується на потрібному рівні за участю системи виділення, змінюються паралельно.

7. Роль нирок в регуляції ізоосмії. Механізми спраги.

8. Роль нирок в забезпеченні кислотно-основного стану крові.

Роль нирок у підтримці кислотно-основного стану крові пов’язана із здатністю епітеліоцитів ниркових канальців секретувати протони, які надалі виводяться з організму. Крім того, епітеліоцити реабсорбують бікарбонатні йони – лужний елемент бікарбонатної буферної системи. Усі процеси, повязані з секрецією протонів проходять у епітеліоцитах за участю карбоангібразної реакції: фермент карбоангідраза (КА) каталізує взаємодію вуглекислого газу і води з утворенням вугільної кислоти. В подальшому вуглекислота дисоціює на протон та бікарбонат-йон. Протони секретуються в просвіт канальців, а бікарбонатні йони реабсорбуються у кров.

Протони, котрі секретуються нирковим епітелієм, взаємодіють з різними компонентами сечі. Їх секреція завжди спряжена з реабсорбцією йонів натрію.

Протон взаємодіє з бікарбонатним йоном, котрий профільтрувався з крові – утворюється вугільна кислота, котра дисоцію.

Сечовипускання — процес виведення сечі (через сечовий міхур) з організму людини й тварини. Фізіологічні особливості сечовипускання

Сечовипускання — спинномозковий рефлекс, що регулюється вищими мозковими центрами.

Акт сечовиділення реалізується завдяки тому, що еферентні імпульси зі спінального центру по парасимпатичних нервових волокнах досягають сечового міхура і сечовипускного каналу, одночасно забезпечуючи скорочення гладких мязів стінки сечового міхура і розслаблення двох сфінктерів — шийки сечового міхура і сечовипускного каналу.

Під час акту сечовипускання м'язи промежини і зовнішній сфінктер уретри розслабляються, детрузор скорочується і сеча виштовхується з уретри. Механізм довільного сечовипускання до кінця не з'ясований. Насамперед розслаблюються м'язи тазового дна. М'язи промежини і зовнішній сфінктер уретри можуть довільно скорочуватись, запобігаючи проходженню сечі по уретрі або перериваючи акт сечовипускання, якщо він почався.

Інтеграція рефлексу відбувається в крижових сегментах спинного мозку. У дорослої людини об'єм рідини в сечовому міхурі, що запускає цей рефлекс, становить близько 200...300 мл. Симпатичні нерви сечового міхура не беруть участі в акті сечовипускання, але ініціюють скорочення детрузора, що запобігає потраплянню сперми в сечовий міхур під час еякуляції. Поріг рефлексу сечовипускання, подібно до всіх рефлексів розтягу, залежить від реципрокної діяльності збуджувальних та гальмівних центрів у стовбурі головного мозку.

Частота сечовипускання у людини в нормі становить 3-4 рази на добу. Часте сечовипускання є наслідком споживання великої кількості рідини, а також запалення сечовивідних шляхів.

 

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.