Механізм сечоутворення

Тема лекції: Анатомія, фізіологія і гігієна органів сечовиділення

План

1. Сечова система: будова і функції.

2. Механізм сечоутворення.

3. Регуляція процесу сечоутворення.

4. Хвороби сечової системи та запобігання їм.

Сечова система: будова і функції

У процесі обміну речовин постійно утворюються кінцеві продукти обміну жирів, білків та вуглеводів, які вже не потрібні організму і є шкідливими для нього, а тому повинні бути видалені з організму. Процес виділення як складова частина обміну речовин – один із головних у збереженні гомеостазу.

Органами виділення є легені, потові залози шкіри, шлунково-кишковий тракт, нирки.

Сечова система складається з органів, які виробляють сечу (нирки), виводять її з нирок (ниркові чашечки, ниркова миска, сечоводи), нагромаджують її (сечовий міхур) та виводять її назовні (сечівник).

Нирки – це парні органи, які містяться в черевній порожнині по обох боках хребта, приблизно на рівні 11-грудного до 3-го поперекового хребців.

Маса нирки 120 г, довжина – 9-12 см, ширина – 5-6 см, товщина – 2-3 см.

Нирка вкрита фіброзною капсулою. Ззовні нирки знаходиться ще шар жирової тканини – жирова капсула, яка міцно тримає нирки у певному анатомічному положенні. Вся нирка оточена фасцією нирки.

На верхньому полюсі нирок містяться надниркові залози. На увігнутому внутрішньому краю нирки є заглибина – це ворота нирки. Сюди входять ниркова артерія та нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.

Зовнішній шар називається корковим, а внутрішній – мозковим. Мозковий шар утворений нирковими пірамідами. Верхівки пірамід повернуті у нирковий синус, заокруглені у вигляді сосочків. На верхівках сосочків відкривається велика кількість дрібних трубочок, по яких у чашечки стікає сеча. З чашечок сеча потрапляє у ниркову миску, яка переходить у сечовід.

Сечоводи – це м’язові трубочки довжиною 30 см, які за допомогою перистальтики виводять сечу в сечовий міхур.

Сечовий міхур – резервуар сечі, об’ємом 300-700 мл, що з нього виводиться назовні через сечівник.

Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

Основна структурно-функціональна одиниця нирки – нефрон. До складу нефрона входить капсула Шумлянського-Боумена і клубочок кровоносних капілярів.

Капсула Шумлянського-Боумена – це мікроскопічної величини чашечка, стінки якої складаються з двох шарів епітеліальних клітин. Між цими шарами лежить щілиноподібний простір, від якого починається нирковий каналець, що має стінку з одного шару епітелію.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослого.

Нирка новонародженої дитини важить 11-12 г, дитини в 1 рік – 36 г, в 12 років – 100 г, в дорослої людини – 150 г.

Механізм сечоутворення

Характерною особливістю будови нирки є те, що вона має не одну, а дві капілярні сітки, пов’язані з сечоутворенням: клубочкову і перитубулярну.

Тиск у капілярах клубочка ниркового тільця становить 9 кПа, а в капілярах, що обплітають ниркові канальні, - 2,6 – 5,3 кПа. Завдяки підвищеному тиску в капілярах клубочка частина плазми наче витискається з них у порожнину капсули нефрона. Це перша фаза сечоутворення – фільтраційна, яка полягає у тому, що в мальпігієвому клубочку під впливом тиску крові рідка її частина фільтрується крізь стінки капілярів і збирається в порожнині між стінками капсули Шумлянського - Боумена. Тут утворюється первинна сеча, яка схожа за складом на плазму крові: вода, хлорид натрію, глюкоза, амінокислоти, продукти обміну білків – аміак, сечовина, але немає білків і формених елементів крові.

За хвилину в нирках утворюється 10-130 мл первинної сечі, що за добу становить 150-180 л.

У другу фазу утворення сечі в канальцях відбувається всмоктування води з первинної сечі в кров. Первинна сеча віддає назад крові воду, багато солей, глюкозу, амінокислоти, а сечовина і сечова кислота назад не всмоктується. Цей процес називається реабсорбцією, в результаті утворюється вторинна сеча. Склад вторинної сечі: зайва вода, хлорид натрію, сечовина, аміак, солі сечової кислоти. За добу у людини утворюється 1-1,5 л вторинної сечі.

Кількість добової сечі залежить від:

- питного режиму,

- температури довкілля,

- вживання солі.

У середньому за добу в дорослої людини з сечею виділяється 25 г неорганічних речовин, з них кухонної солі до 15 г, сечовини 30 г.

Поява білка в сечі (альбумінурія) розцінюється як ознака захворювання нирок, а наявність глюкози (глюкозурія) пов’язана звичайно з хворобою обміну речовин – цукровим діабетом.

Велика кількість лейкоцитів, тобто виділення гнійної сечі (піурія), є, звичайно, показником запальних процесів у сечовивідних шляхах.

Еритроцити зустрічаються в сечі при нефриті і травмах сечовивідних шляхів, після проходження ниркових каменів – великих кристалів солей деяких кислот (щавелевої, сечової, фосфорної).

Таким чином, під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з’являється білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти, кров’яні тільця. З віком змінюється кількість і склад сечі.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у цент сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мозку і перебуває під контролем кори головного мозку. Імпульси йдуть від надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що виникає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м’язів міхура і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час розслабляються – відбувається сечовипускання.

Поиск по сайту: