Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Механізм сечоутворення

Тема лекції: Анатомія, фізіологія і гігієна органів сечовиділення

План

1. Сечова система: будова і функції.

2. Механізм сечоутворення.

3. Регуляція процесу сечоутворення.

4. Хвороби сечової системи та запобігання їм.

 

Сечова система: будова і функції

У процесі обміну речовин постійно утворюються кінцеві продукти обміну жирів, білків та вуглеводів, які вже не потрібні організму і є шкідливими для нього, а тому повинні бути видалені з організму. Процес виділення як складова частина обміну речовин – один із головних у збереженні гомеостазу.

Органами виділення є легені, потові залози шкіри, шлунково-кишковий тракт, нирки.

Сечова система складається з органів, які виробляють сечу (нирки), виводять її з нирок (ниркові чашечки, ниркова миска, сечоводи), нагромаджують її (сечовий міхур) та виводять її назовні (сечівник).

Нирки – це парні органи, які містяться в черевній порожнині по обох боках хребта, приблизно на рівні 11-грудного до 3-го поперекового хребців.

Маса нирки 120 г, довжина – 9-12 см, ширина – 5-6 см, товщина – 2-3 см.

Нирка вкрита фіброзною капсулою. Ззовні нирки знаходиться ще шар жирової тканини – жирова капсула, яка міцно тримає нирки у певному анатомічному положенні. Вся нирка оточена фасцією нирки.

На верхньому полюсі нирок містяться надниркові залози. На увігнутому внутрішньому краю нирки є заглибина – це ворота нирки. Сюди входять ниркова артерія та нерви, а виходять ниркова вена, лімфатичні судини і сечовід.

Зовнішній шар називається корковим, а внутрішній – мозковим. Мозковий шар утворений нирковими пірамідами. Верхівки пірамід повернуті у нирковий синус, заокруглені у вигляді сосочків. На верхівках сосочків відкривається велика кількість дрібних трубочок, по яких у чашечки стікає сеча. З чашечок сеча потрапляє у ниркову миску, яка переходить у сечовід.

Сечоводи – це м’язові трубочки довжиною 30 см, які за допомогою перистальтики виводять сечу в сечовий міхур.

Сечовий міхур – резервуар сечі, об’ємом 300-700 мл, що з нього виводиться назовні через сечівник.

Процес утворення і виділення сечі з організму називається діурезом.

Основна структурно-функціональна одиниця нирки – нефрон. До складу нефрона входить капсула Шумлянського-Боумена і клубочок кровоносних капілярів.

Капсула Шумлянського-Боумена – це мікроскопічної величини чашечка, стінки якої складаються з двох шарів епітеліальних клітин. Між цими шарами лежить щілиноподібний простір, від якого починається нирковий каналець, що має стінку з одного шару епітелію.

У дітей нирки відносно більші, ніж у дорослого.

Нирка новонародженої дитини важить 11-12 г, дитини в 1 рік – 36 г, в 12 років – 100 г, в дорослої людини – 150 г.

Механізм сечоутворення

Характерною особливістю будови нирки є те, що вона має не одну, а дві капілярні сітки, пов’язані з сечоутворенням: клубочкову і перитубулярну.

Тиск у капілярах клубочка ниркового тільця становить 9 кПа, а в капілярах, що обплітають ниркові канальні, - 2,6 – 5,3 кПа. Завдяки підвищеному тиску в капілярах клубочка частина плазми наче витискається з них у порожнину капсули нефрона. Це перша фаза сечоутворення – фільтраційна, яка полягає у тому, що в мальпігієвому клубочку під впливом тиску крові рідка її частина фільтрується крізь стінки капілярів і збирається в порожнині між стінками капсули Шумлянського - Боумена. Тут утворюється первинна сеча, яка схожа за складом на плазму крові: вода, хлорид натрію, глюкоза, амінокислоти, продукти обміну білків – аміак, сечовина, але немає білків і формених елементів крові.

За хвилину в нирках утворюється 10-130 мл первинної сечі, що за добу становить 150-180 л.

У другу фазу утворення сечі в канальцях відбувається всмоктування води з первинної сечі в кров. Первинна сеча віддає назад крові воду, багато солей, глюкозу, амінокислоти, а сечовина і сечова кислота назад не всмоктується. Цей процес називається реабсорбцією, в результаті утворюється вторинна сеча. Склад вторинної сечі: зайва вода, хлорид натрію, сечовина, аміак, солі сечової кислоти. За добу у людини утворюється 1-1,5 л вторинної сечі.

Кількість добової сечі залежить від:

- питного режиму,

- температури довкілля,

- вживання солі.

У середньому за добу в дорослої людини з сечею виділяється 25 г неорганічних речовин, з них кухонної солі до 15 г, сечовини 30 г.

Поява білка в сечі (альбумінурія) розцінюється як ознака захворювання нирок, а наявність глюкози (глюкозурія) пов’язана звичайно з хворобою обміну речовин – цукровим діабетом.

Велика кількість лейкоцитів, тобто виділення гнійної сечі (піурія), є, звичайно, показником запальних процесів у сечовивідних шляхах.

Еритроцити зустрічаються в сечі при нефриті і травмах сечовивідних шляхів, після проходження ниркових каменів – великих кристалів солей деяких кислот (щавелевої, сечової, фосфорної).

Таким чином, під час хвороб склад сечі різко змінюється: в ній з’являється білок, цукор, ацетон, жовчні кислоти, кров’яні тільця. З віком змінюється кількість і склад сечі.

Акт сечовипускання відбувається рефлекторно внаслідок імпульсів у цент сечовипускання, що знаходиться в крижовому відділі спинного мозку і перебуває під контролем кори головного мозку. Імпульси йдуть від надмірно розтягнутих стінок сечового міхура. Збудження, що виникає в рецепторах, іде по доцентрових нервах у центр сечовипускання, переходить там на відцентрові нерви і надходить по них до м’язів міхура і сфінктерів. Стінки міхура скорочуються, а сфінктери в цей час розслабляються – відбувається сечовипускання.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.