Мета соціального захисту

Гарантії соціального захисту в Конституції України

В Україні поняття “соціальний захист” почали широко вживати

лише на етапі переходу до ринку і як його атрибут, хоча в тій чи

іншій формі соціальний захист завжди був притаманний українсько-

му суспільству. Формуванню сучасних систем соціального захисту у

світі сприяло усвідомлення необхідності створення соціальних амор-

тизаторів ринкових ризиків. Багато людей ще й нині не сприймають

термін “соціальний захист” щодо населення загалом, вважаючи, що

він стосується лише найнужденніших, або, як часто нині висловлю-

ються, незахищених верств населення. Дедалі частіше соціальний за-

хист передбачає комплекс заходів, спрямованих на створення без-

печного соціального середовища людини.

Зокрема, у ст. 46 Конституції України проголошується, що грома-

дяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпе-

чення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездат-

ності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обста-

вин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним

страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств,

установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціаль-

ного забезпечення, створення мережі державних, комунальних, при-

ватних закладів для догляду за непрацездатними.

У найширшому трактуванні соціального захисту до нього вклю-

чають також заходи з охорони здоров’я, соціальну роботу тощо.

Отже, соціальний захист передбачає певний рівень матеріальної

забезпеченості, тобто підтримку доходів, захист добробуту.

Визначення соціального захисту

Соціальний захист — це комплекс організаційно-правових та

економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного

члена суспільства в конкретних економічних умовах. Організаційно-

правові заходи передбачають створення інститутів соціального за-

хисту і законів, які повинні керувати їх діяльністю, економічні —

формування механізмів перерозподілу доходів, тобто стягнення по-

датків та інших платежів і трансфертів. Отже, з позицій економіки

соціальний захист — це правила перерозподілу суспільного багат-

ства на користь людей, які тимчасово чи постійно потребують особ-

ливої підтримки з боку суспільства: від багатих до бідних, від здоро-

вих до хворих, від молодих до літніх.

Соціальний захист і соціальна безпека

Результатом цих заходів є стан захищеності (або безпека) люди-

ни, особи. Зазвичай розглядають соціальну безпеку не лише окремої

особи, а й суспільства загалом. Вона є складовою національної без-

пеки, що визначає стан захищеності життєво важливих інтересів осо-

би, суспільства й держави від внутрішніх і зовнішніх загроз, а також

від загрози соціальним інтересам.

Мета соціального захисту

Розглядаючи добробут як мету соціального захисту, слід зазначи-

ти, що в людському суспільстві поняття добробуту є відносним. У

сфері соціального захисту під добробутом розуміють відсутність

хвороб і можливість задовольнити основні потреби людей, а ці по-

треби змінюються в часі й просторі. Навіть двадцять–тридцять років

тому потреби пересічного українця дещо відрізнялись від теперіш-

ніх. Різняться також потреби жителів міста й села, пенсіонерів і

дітей, людей з різним рівнем освіти й соціальним статусом. Сучасні

системи соціального захисту мають тенденцію до задоволення спе-

цифічних потреб окремих груп населення, що змінюються в часі й

просторі. Зазначимо, що матеріальний добробут не є самоціллю, а

лише передумовою створення соціального добробуту — таких умов

життя, в яких людина добре почувається, може фізично й розумово

розвиватися. Отже, кінцевою метою соціального захисту є надання

кожному члену суспільства незалежно від соціального походження,

національної або расової приналежності можливості вільно розвива-

тися, реалізовувати свої здібності. Якщо звернутися до ст. 24 Кон-

ституції України, яка проголошує, що не може бути привілеїв чи об-

межень за ознаками раси, кольору шкіри, політичними, релігійними

та іншими переконаннями, за статтю, етнічним та соціальним поход-

женням, майновим станом, місцем проживання, мовними та іншими

ознаками, стає зрозуміло, що соціальний захист є одним з інститутів,

який забезпечує права і свободи громадян. Зокрема, соціальний за-

хист забезпечує рівність прав чоловіка і жінки через матеріальну

підтримку материнства, включаючи надання оплачуваних відпусток

та інших пільг вагітним жінкам і матерям.

З поняттям соціальної безпеки як складової національної безпеки

узгоджується також інша мета соціального захисту — підтримання

стабільності у суспільстві, тобто попередження соціальної напруже-

ності, що виникає у зв’язку з майновою, расовою, культурною, соціаль-

ною нерівністю, виявляється у страйках, актах громадянської непо-

кори, сутичках між окремими групами населення.

Соціальний захист є поняттям значно вужчим, ніж соціальна по-

літика. Сфера дії соціального захисту обмежується безпосередньо

сім’єю та особою, їхнім добробутом. Проте кінцева мета і соціально-

го захисту, і соціальної політики практично одна.

Поиск по сайту: